Ухвала

від 20.02.2024 по справі 650/2534/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 650/2534/23

провадження № 61-1971ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівськогорайонного суду Херсонської області від 12 грудня 2023 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року в справі за заявою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову в справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство «ОРІЙ АГРО», товариство з обмеженою відповідальністю «ДОДОЛА 2021», про витребування земельної ділянки на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області земельну ділянку площею 17, 9 га (кадастровий номер 6520684200:04:001:0463) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2379785065206; номер відомостей про речове право: 42384417).

29 листопада 2023 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області подало до суду заяву про забезпечення позову, у якій просило: накласти арешт на земельну ділянку площею 17,9 га, кадастровий номер 6520684200:04:001:0463 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2379785065206; номер відомостей про речове право: 42384417), що знаходиться на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0463 з іншими земельними ділянками.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки, що знаходиться на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, площею 17,9 га, кадастровий номер 6520684200:04:001:0463 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2379785065206, номер відомостей про речове право: 42384417), з іншими земельними ділянками.

Відмовлено в накладенні арешту на вказану земельну ділянку.

Частково задовольняючи заяву ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування такого виду забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, є співмірним із заявленими позовними вимогами, та є доцільним, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду в цій справі або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Херсонський апеляційний суд у своїй постанові від 23 січня 2024 року вказав, що застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову у вигляді заборони розпоряджатися спірною земельною ділянкою є співмірним предмету позову, а невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 вчиняти вказані дії відносно зазначеного нерухомого майна може істотно ускладнити виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Також апеляційний суд зазначив, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наміру ОСОБА_1 відчужити спірний об`єкт нерухомості не спростовує висновків суду про наявність у неї, як в одноособового власника, можливості вільно розпорядитись земельною ділянкою, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Крім того, як вказав суд апеляційної інстанції, відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки майно залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися ним обмежується на певний час.

08 лютого 2024року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук І. М. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Судукасаційну скаргу, у якій вона просить скасувати ухвалуВеликоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2023 рокута постановуХерсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Також представник заявника вказує, що всупереч нормам ЦПК України до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має намір здійснити будь-які дії, що ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду. Крім того, на думку представника заявника, у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого він звертається до суду, оскільки на момент передачі у приватну власність спірна земельна ділянка перебувала та перебуває у комунальній власності територіальної громади Милівської ОТГ.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Частиноюпершою статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вінзаявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою прозабезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Судпершої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії щодо спірної земельної ділянки, оскільки між сторонами справи виник спір зприводу правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно та існує загроза утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що застосований вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки майно залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися ним обмежується на певний час.

Доводам ОСОБА_1 стосовно ненадання доказів на підтвердження наміру останньої здійснити дії, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, а також стосовно наявності чи відсутності факту порушення прав позивача була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та відносяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівськогорайонного суду Херсонської області від 12 грудня 2023 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року в справі за заявою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову в справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство «ОРІЙ АГРО», товариство з обмеженою відповідальністю «ДОДОЛА 2021», про витребування земельної ділянки на користь держави відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко