Постанова

від 13.02.2024 по справі 285/6168/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/6168/21 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О.М.

Категорія 80 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу № 285/6168/21 за позовом ОСОБА_1 доДержавного навчальногозакладу "Новоград-Волинськевище професійнеучилище"про визнаннянезаконним таскасування наказупро відстороненнявід роботи,стягнення заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу тавідшкодування моральноїшкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семеньки Василя Михайловича, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Коцюби О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що працює на посаді майстра виробничого навчання у Державному навчальному закладі "Новоград-Волинське вище професійне училище".

Наказом від 8 листопада 2021 року №115-Вк її відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

При винесенні цього наказу відповідач не врахував, що наказ МОЗ України від 4 жовтня 2021 року №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARKS-CoV-2, а лише затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Також зазначає, що має проблеми зі здоров`ям, водночас вакцина не пройшла випробування у повному обсязі й відсутня інформація про всі можливі ризики для здоров`я.

Положеннями трудового законодавства України не передбачена можливість відсторонення від роботи у разі відсутності щеплення.

Враховуючи вищезазначене, просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного навчального закладу "Новоград-Волинське вище професійне училище" №115-ВК від 8 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року

Також просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 листопада до дня поновлення на роботі та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 має незадовільний стан здоров`я, що позбавило її можливості здійснити вказане щеплення.

Окрім того, робота є єдиним джерелом її доходів й внаслідок незаконного відсторонення від виконання покладених на неї трудових обов`язків вона була позбавлена можливості отримувати заробітну плату.

Звертає увагу на міжнародні стандарти, які вимагають дотримання правила про те, що будь-яке медичне втручання, у тому числі й вакцинація, повинно супроводжуватися попередньою вільною та поінформованою згодою, а відмова від такого медичного втручання не повинна мати негативних наслідків для особи.

Трудовим законодавством України не передбачена можливість відсторонення працівника від роботи у разі відсутності щеплення від COVID-19.

В судовому засіданні представник відповідача не визнала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснила, що ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність здійснення обов`язкової вакцинації від COVID-19. Оскільки вона є майстром виробничого навчання та враховуючи її посадові обов`язки, адміністрація професійного училища не мала можливості організувати дистанційну форму навчання.

Оскільки ОСОБА_1 не надала документ, який підтверджує наявність протипоказань для проведення вакцинації, керівник професійного училища діяв у відповідності до вимог законодавства та обгрунтовано видав спірний наказ про її відсторонення від роботи.

Представник відповідача також пояснила, що позивачку допущено до роботи з 15 лютого 2022 року у зв`язку з тим, що вона надала адміністрації навчального закладу відповідний документ.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду майстра виробничого навчання Державного навчального закладу « Новоград-Волинське вище професійне училище».

Наявні в матеріалах справи протоколи зборів трудового колективу вказаного навчального закладу від 27 серпня 2021 року та від 20 вересня 2021 року містять інформацію про те, що адміністрація училища ознайомила працівників про необхідність вакцинації від COVID-19 в залежності від рівня епідемічної безпеки.

4 та 8 листопада 2021 року відповідачем складені акти про те, що працівники училища, у тому числі й позивачка, були ознайомлені про необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 та про наслідки у разі відмови або ухилення від щеплення ( у вигляді відсторонення від роботи).

5 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулася до адміністрації училища із заявою, в якій просила надати дозвіл на період дії карантину виконувати свої посадові обов`язки дистанційно.

Наказом директора Державного навчального закладу « Новоград-Волинське вище професійне училище » від 8 листопада 2021 року №115-ВК позивачку та інших працівників відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано, а судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про те, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя. Суд також зазначив, що ОСОБА_1 як майстер виробничого навчання забезпечує навчання студентів, організовує та планує навчальний процес, що обумовлює необхідність у контактуванні з іншими працівниками цього закладу та студентами, й підвищує ризик інфікування коронавірусом SARKS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, відтак її відсторонення від роботи є правомірним, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Так, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю ( статті 43 Конституції України).

У частині першій статті 2-1 КЗпП України зазначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України « Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи (статті 5-1 КЗпП України)

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів захисту здоров`я населення ( зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARKS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясовувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARKS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року №595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікувати коронавірусом SARKS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зазначила, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці ( дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівників, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19, від 8 лютого 2021 року у справі

№630/554/19.

Отже, при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють на особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави ( передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Колегія суддів вважає, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи відбулося без жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків. Суду не надано доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. За таких обставин таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Відсутність у відповідача можливості забезпечити роботу ОСОБА_1 за дистанційною чи іншою, альтернативною очній, формами навчання, не свідчить про наявність підстав для її відсторонення від виконання посадових обов`язків, оскільки у спірних правовідносинах працівник є слабшою стороною й саме на роботодавцеві лежить обов`язок не допускати непропорційного втручання у права останнього.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ( стаття 235 КЗпП України). Розрахунок такої здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.

Долучена до матеріалів справи довідка про доходи ОСОБА_1 свідчить про те, що її середньоденний заробіток становить 681 грн. 26 коп. ((13671,94 грн. +14941,07 грн.) : (22 р.д. + 20 р.д.)).

Термін відсторонення від роботи з 8 листопада 2021 року по 15 лютого 2022 року становить 71 робочий день. Тоді, середній заробіток позивачки за цей період становитиме 48369 грн. 46 коп. ( 681,26 грн. х 71 роб. дн.).

Відповідно до положень статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Внаслідок незаконного відсторонення від роботи позивачка тривалий час не виконувала свої посадові обов`язки й не отримувала заробітну плату, яка є єдиним джерелом її доходів.

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Семеньки Василя Михайловича, задовольнити.

Рішення Новоград-Волинськогоміськрайонногосуду Житомирськоїобласті від14вересня 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного навчального закладу "Новоград-Волинське вище професійне училище" № 115-ВК від 8 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , без збереження заробітної плати, з 8 листопада 2021 року.

Стягнути з Державного навчальногозакладу "Новоград-Волинськевище професійнеучилище" накористь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 48369 грн. 46 коп. ( без врахування податків і обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного навчального закладу "Новоград-Волинське вище професійне училище" на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: