Постанова

від 14.02.2024 по справі 202/5012/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/166/24 Справа № 202/5012/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», третя особа - Первинна профспілкова організація Вільна профспілка «Спартак», про визнання неправомірними та дискримінаційними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення втраченого заробітку,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ІнтерпайпДніпропетровський Втормет»,третя особа-Первинна профспілковаорганізація Вільнапрофспілка «Спартак»,про визнаннянеправомірними тадискримінаційними дії,зобов`язання вчинитипевні дії,стягнення втраченогозаробітку (т. 1 а.с. 1-3), в подальшому подав клопотання про уточнення суми позовних вимог (т. 1 а.с. 29), заяву про збільшення суми позовних вимог у відповідності до ст. 49 ЦПК України (т. 1 а.с. 47), позовні заяви в новій редакції (т. 1 а.с. 109-114, 236-243, т. 2 а.с. 30-33) та заяви про уточнення суми позовних вимог (т. 1 а.с. 128, 155, 162, 180, 203, 246), в обґрунтування якого посилався на те, що роботодавцем порушені його права, які закріплені у законах та міжнародних актах, що забороняють дискримінацію працівників за належність до профспілки.

Зазначав, що з 13.10.2016 його було переведено на посаду водія навантажувача цеху переробки брухту.

09.05.2019 прийнято членом Первинної профспілкової організації Вільна профспілка «Спартак», про що роботодавець був повідомлений листом, а 19.05.2020 його було звільнено за дії, відповідальними за які були інші посадові особи.

13.10.2020 рішенням Індустріального районного суду його поновлено на посаді.

27.06.2021 відповідно до наказу його повідомлено про підвищення оплати праці, і коли він підписував нові умови, то побачив, що іншим працівникам, які працюють разом з ним в цеху переробки брухту за однакових з ним умов напруженості та завантаженості, запропоновано істотне більше підвищення заробітної плати, ніж йому.

Своїми діями відповідач незаконно недорахував йому заробітну плату при її підвищенні всім іншим водіям в сумі, що становить різницю між новою підвищеною заробітною платою водіїв навантажувачів не членів профспілки, та новою підвищеною заробітною платою водіїв навантажувачів членів профспілки, до яких він належить.

Надав розрахунок недонарахованої та невиплаченої заробітної плати.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд визнати неправомірними та дискреційними дії АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» щодо підвищення ОСОБА_1 заробітної плати в меншому розмірі ніж іншим працівникам, які обіймають таку ж саму як у нього посаду та виконуючих однакову за станом напруженості та навантаженості роботу, але які не є членами Первинної профспілкової організації Вільна профспілка «Спартак», до якої належить він, через належність до профспілкової організації; зобов`язати АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» переглянути умови підвищення заробітної плати та усунути порушення закону в частині дискримінації при підвищенні його заробітної плати; стягнути з акціонерного товариства «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» на його користь різницю в окладі інших водіїв навантажувачів, виконуючих однакову з ним за станом напруженості та навантаженості роботу, але які не є членами Первинної профспілкової організації Вільна профспілка «Спартак», та його окладу за час з 01.06.2021 до 18.05.2022 в сумі 27 395,07 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», третя особа: Первинна профспілкова організація Вільна профспілка «Спартак» про визнання неправомірними та дискримінаційними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення втраченого заробітку, задоволено частково.

Визнано неправомірними та дискримінаційними дії АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» щодо підвищення ОСОБА_1 заробітної плати в меншому розмірі, ніж іншим працівникам, які обіймають таку ж саму посаду.

Зобов`язано АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» усунути дискримінаційні умови в оплаті ОСОБА_1 шляхом перегляду умов підвищення його заробітної плати.

Стягнуто з АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» на користь ОСОБА_1 27 395 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 07 (сім) коп. втраченого заробітку внаслідок дискримінаційних умов в оплаті праці.

В іншій частині позовних вимог, відмовлено (т. 2 а.с. 145-146, 149-158).

Додатковим рішенням Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 01червня 2023року стягнутоз АТ«Інтерпайп ДніпропетровськийВтормет» накористь держависудовий збіру сумі2724,00грн (т.2а.с.184-185).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ «ІнтерпайпДніпропетровський Втормет» подало апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 161-166), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Представник позивача та голова Первинної профспілковоїорганізації Вільнапрофспілка «Спартак»,а такожїї представник подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т. 2 а.с. 193-199, 204-210).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати враховуючи наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що встановлено факт непрямої дискримінації відносно позивача, яка полягає у встановленні та нарахуванні ОСОБА_1 відповідачем меншого підвищення заробітної плати в порівнянні з іншими працівниками, що працюють в тому ж цеху та на тих же посадах. Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме у зв`язку з його членством в первинній профспілковій організації Вільна профспілка «Спартак» відповідачем були вчинені дії щодо підвищення позивачеві заробітної плати в розмірі меншому, ніж іншим працівникам, що займають однакові посади, при однакових умовах праці було прийнято роботодавцем. Починаючи з 01 червня 2021 року роботодавцем АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» допускалася непряма дискримінація прав позивача, яка полягала у нарахуванні йому найменшого підвищення заробітної плати в порівнянні з іншими працівниками, що працюють в тому ж цеху та на тих же посадах, а тому дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача усунути дискримінаційні умови в оплаті праці ОСОБА_1 шляхом перегляду умов підвищення його заробітної плати та стягнути з АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» на користь ОСОБА_1 27 395,07 грн втраченого заробітку внаслідок дискримінаційних умов в оплаті праці.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15 серпня 2016 року працює в АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет».

З 13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 працює на посаді водія навантажувача цеху переробки лому відповідно до запису у трудовій книжці.

Відповідно до рішення профкому Первинної профспілкової організації Вільна профспілка «Спартак» від 09 травня 2019 року був прийнятий в її члени.

Наказом від 28 травня 2021 року №248/1 Про збільшення доходів працівників було визначено провести диференційоване збільшення посадових окладів працівників АТ «Інтерпайп Дніпровтормет» з 01 червня 2021 року.

Відповідно до довідки щодо заробітної плати професій водії навантажувача в АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет», з 01 червня 2021 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено заробітну плату з окладом 11 210 грн, тобто проведено збільшення розміру посадового окладу з 01 червня 2021 року в меншому розмірі в порівнянні з працівниками, які працюють з ним на аналогічних посадах.

Частина 3 ст. 21 Закону України Про оплату праці визначає, що забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 зазначено, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до цієї Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

У § 49 Рішення у справі Пічкур проти України від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини акцентував увагу на тому, що відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною метою.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 липня 2004 року №14-рп/2004 вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.

Законом України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.

У ст. 1 вказаного Закону зазначено, дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно зі ст. 243 КЗпП України відповідно до Конституції України та Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Відповідно до ст. 246 КЗпП України працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Службові особи підприємств, установ, організацій зобов`язані у встановлений строк розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи.

У відповідності до вимог ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовних вимог видно та було підтверджено представником позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції про те, що дії АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» щодо підвищення ОСОБА_1 заробітної плати в меншому розмірі, ніж іншим працівникам він вважає дискримінаційними саме через приналежність його до Первинної профспілкової організації Вільна профспілка «Спартак».

Будь-яких інших підстав при зверненні до суду з даним позовом, які б на його думку свідчили про дискримінаційні дії відповідача стосовно нього, наведено не було.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі, що саме у зв`язку з його членством в первинній профспілковій організації Вільна профспілка Спартак відповідачем були вчинені дії про підвищення йому заробітної плати в розмірі меншому, ніж іншим працівникам, що займають однакові посади, при однакових умовах праці було прийнято роботодавцем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції вищевказаного враховано не було, у зв`язку з чим суд дійшов до помилкових висновків щодо визнання дій АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» дискримінаційними щодо встановлення та нарахування ОСОБА_1 відповідачем меншого підвищення заробітної плати в порівнянні з іншими працівниками, саме через те, що вони працюють в тому ж цеху та на тих же посадах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зобов`язання АТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» переглянути ОСОБА_1 умови підвищення його заробітної плати є необгрунтованим, оскільки розмір заробітної плати має індивідуальний характер, встановлюється окремо для кожного працівника виключно роботодавцем, закріплюється у колективному договорі та у штатному розкладі товариства, при цьому оплата праці є частиною господарської діяльності товариства, втручання в яку заборонено законом.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів зазначає про те, що у разі наявності в діях відповідача інших дискримінаційних дій, які не були предметом розгляду в даній справі не позбавляє позивача можливості звернутися до суду за захистом своїх прав.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду у відповідності до ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ «Інтерпайп ДніпропетровськийВтормет» слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У п. 20 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, колегія суддів приходить до висновку про те, що судові витрати компенсовуються за рахунок держави у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства«Інтерпайп ДніпропетровськийВтормет» задовольнити.

Рішення Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровськавід 12квітня 2023року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Інтерпайп ДніпропетровськийВтормет»,третя особа-Первинна профспілковаорганізація Вільнапрофспілка «Спартак»,про визнаннянеправомірними тадискримінаційними дії,зобов`язання вчинитипевні дії,стягнення втраченогозаробітку відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.Ю. Лопатіна