Постанова

від 21.02.2024 по справі 705/4900/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Черкаси

справа № 705/4900/19 провадження № 22-ц/821/68/24 категорія 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Ярошенко Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача адвокат Кузьмич-БратокРоман Анатолійович

відповідач: Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АО «Гапоненко Роман і партнери» про стягнення грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АО «Гапоненко Роман і партнери» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 19 днів не використаної щорічної відпустки в розмірі 12526 грн. 32 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 114715 грн. 50 коп.

Стягнуто з АО «Гапоненко Роман і партнери» на користь держави судовий збір в сумі 1915 грн. 55 коп.

12 вересня 2023 року представник позивача - адвокат Кузьмич-Браток Р.А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування поданої заяви посилався на те, що 01 вересня 2023 року ухвалено рішення у справі № 705/4900/19, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 до АО «Гапоненко Роман і партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та про відшкодування моральної шкоди, а також вирішено стягнути з АО «Гапоненко Роман і партнери» на користь держави судовий збір.

У позовній заяві позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача судові витрати, що включають в себе сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просив ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 705/4900/19 про стягнення з Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь ОСОБА_1 судових витрат, а саме: судового збору в загальній сумі 3 684 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 19 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кузьмич-Браток Р.А. задоволено частково.

Стягнуто з АО «Гапоненко Роман і партнери» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19000 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дійсно під час розгляду справи та ухвалення рішення суду у справі № 705/4900/19, судом не повністю було вирішено вимоги про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу.

Суд констатував, що 01 вересня 2023 року під час розгляду справи та ухваленні рішення про часткове задоволення позову було вирішено питання про розподіл судових витрат, що включають в себе судовий збір, тому заява представника позивача в частині стягнення з відповідача судового збору на користь позивача задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надавалась правнича допомога адвокатом Кузьмич-Братком Р.А., який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1159 від 04 липня 2015 року, виданого Радою адвокатів Рівненської області, та останній представляв інтереси позивача за: Договором про надання правової допомоги від 19 квітня 2019 року; Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги від 19 квітня 2019 року б/н, датованою 21 серпня 2019 року; Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги від 19 квітня 2019 року, датованою 10 січня 2023 року.

Суд врахував, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Кузьмич-Браток Р.А. до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копії: акту № 19-04-13 про надання послуг (правничої допомоги) від 04 вересня 2023 року, відповідно до якого вартість наданої правової (правничої) допомоги в розмірі 19 000 грн.; розрахункову квитанцію серії АБЗА № 812830 від 04 вересня 2023 на суму 19 000 грн.

Суд врахував, що відповідач не був позбавлений права змагатися з позивачем з приводу розміру витрат на правничу допомогу, однак заяв до суду про їх не співмірність складності справи не подавав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу згідно з поданою заявою, суд врахував відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції АО «Гапоненко Роман і партнери» оскаржили його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі АО «Гапоненко Роман і партнери» просило суд скасувати додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити представнику позивача в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час її розгляду надав перевагу позивачу перед відповідачем та безпідставно стягнув витрати на правничу допомогу в розмірі 19000 грн., не забезпечивши принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві.

АО «Гапоненко Роман і партнери» в апеляційній скарзі звертає увагу на ту обставину, що основне рішення у справі ухвалювалося під час розгляду справи з викликом та участю сторін.

Додаткове рішення повинно ухвалюватися в тому ж самому порядку, що й основне, однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства розглянув заяву представника позивача без виклику та участі сторін, чим порушив порядок його прийняття.

З вищевказаних обставин, судове рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу АО «Гапоненко Роман і партнери», що надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Кузьмич-Браток Р.А. вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зімни чи скасування додаткового судового рішення.

Відповідач приймав участь у розгляді справи та достовірно знав про ту обставину, що позивач буде звертатися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки позивачем до закінчення судових дебатів про це було зроблено відповідну заяву.

Крім того вказано, що суд у разі необхідності може викликати сторони в судове засідання під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. В даному випадку в силу положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України не вбачав необхідності у виклику сторін в судове засідання, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази для постановлення правильного висновку суду.

Сторона позивача вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, а додаткове рішення суду обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2023 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області від 01 вересня 2023 року було ухвалено рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .. При цьому, судом було вирішено питання розподілу судових витрат в частині судового збору.

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник ОСОБА_1 адвокат Кузьмич-Браток Р.А. зазначив, що звертаючись до суду з позовом, позивач просила також стягнути на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із викладеним, сторона позивача просила суд застосувати положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України та покласти на відповідача судові витрати позивача, до яких належить судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про ухвалення додатного рішення у справі щодо розподілу судових витрат, суд мотивував свій висновок тим, що питання про розподіл витрат в частині судового збору вирішено районним судом у основному рішенні від 01 вересня 2023 року. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому суд у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України врахував принцип пропорційності розміру судових витрат від задоволеної суми розподілив їх, стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір в частині 1915 грн. 55 коп.

Вирішуючи питання про судові витрати на правничу допомогу, суд врахував, що ОСОБА_1 скориставшись правом, передбаченим статтею 59 Конституції України та ст.ст. 15, 58, 60 ЦПК України з метою отримання професійної правничої допомоги, звернулася до адвоката Кузьмич-Браток Р.А. та уклала з ним відповідний договір про надання професійної правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 серпня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Кузьмич-Браток Р.А. в суді першої інстанції до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копії: Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 19 квітня 2019 року, датованої 10 січня 2023 року; акту № 19-04-13 про надання послуг (правничої допомоги) від 04 вересня 2023 року, відповідно до якого вартість наданої правової (правничої) допомоги в розмірі 19 000 грн.; розрахункову квитанцію серії АБЗА № 812830 від 04 вересня 2023 року на суму 19 000 грн.; розрахунку судових витрат, понесених позивачу на професійну правничу допомогу від 05 вересня 2023 року, відповідно до якого адвокатом Кузьмич-Братком Р.А. надано ОСОБА_2 згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 19 квітня 2019 року та Додаткової угоди від 21 серпня 2019 року до нього професійну правничу допомогу у зазначеному у розрахунку обсязі протягом 23 годин 56 хвилин роботи адвоката, за яку клієнт сплатила, а адвокат отримав гонорар в сумі 19 000 грн.

Враховуючи, що розмір судових витрат є обґрунтованим, оцінюючи складність справи, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених у акті № 19-04-13 наданих послуг (правової допомоги) від 04 вересня 2023 року та розрахунку від 05 вересня 2023 року суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви представника позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення таких коштів, суд дійшов висновку, що такі витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору і вони є фактично понесені позивачем.

Разом з тим, дослідивши апеляційну скаргу відповідача та відзив на апеляційну скаргу позивача, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішення питання відносно заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції неправильно витлумачив положення статті 270 ЦПК України та порушивши норми процесуального права здійснив розгляд справи без виклику сторін в судове засідання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 270 ЦПК Україниу разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у справі № 705/4900/19, суд в своєму додатковому рішенні зазначив, що вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін.

Особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення визначено статтями 270, 142 ЦПК України.

Суд, що ухвалив рішення,може за заявою учасників справи чи з власної ініціативиухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених статтею 430 ЦПК України.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина друга, третя статті 270 ЦПК України).

Аналіз положеньстатті 270 ЦПК Українидозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта,є його невід`ємною складовою,ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 270 ЦПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 133-142, 246 ЦПК України.

ЦПК України визначає обов`язок суду для питання про судові витрати призначити судове засідання, має бути проведено не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України).

Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення частина третя статті 270 ЦПК України.

У своїй постанові від 05 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 911/3312/21 зазначила, що під поняттям«порядку ухвалення судового рішення» необхідно розуміти: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 259 ЦПК України). Цивільний процесуальний кодекс під поняттям «порядок ухвалення судового рішення» не включає до нього«процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні», яка виділена в окрему главу процесуального кодексу (глава 6 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України.

Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьоїстатті 270 ЦПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи.

При цьому, презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209-246 ЦПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові звернула увагу судів на ту обставину, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні. Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

При розгляді відповідної заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України). Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України).

У випадку якщо сторона подає докази про понесені судові витрати на правничу допомогу разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертоюстатті 270 ЦПК України є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 246 ЦПК України, яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та розглянувши справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, ухваливши у цій справі відповідне рішення, розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення, яка була подана стороною у визначений законом п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду, без виклику сторін в судове засідання, порушивши при цьому приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку зі спеціальними нормами статті 270 ЦПК України встановлюються обов`язок суду в даному випадку розглянути справу з викликом сторін.

Оскільки, фактично правильно надавши оцінку обставинам справи при вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнувши такі витрати з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції допустився порушень норм процесуального законодавства в частині розгляду заяви без виклику сторін в судове засідання, додаткове рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 141, 246, 270, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» задовольнити частково.

Додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Прийняти нову постанову, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич-Братка Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» про стягнення грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко