Ухвала

від 26.03.2024 по справі 705/4900/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

м. Київ

справа № 705/4900/19

провадження № 61-3369ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман

і Партнери» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, постанову Черкаського апеляційного суду

від 21 лютого 2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери»

(далі - АО «Гапоненко Роман і Партнери») про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 14 504,16 грн, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку - 49 446 грн та відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.

Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 01 вересня 2023 року (у складі судді Єщенко О. І.) позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з АО «Гапоненко Роман і Партнери» на користь

ОСОБА_1 грошову компенсацію за 19 днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 12 526,32 грн та середній заробіток за весь

час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного

розрахунку - 114 715,50 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

У жовтні ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Уманський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 06 жовтня 2023 року додатковим рішенням заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.

Стягнув з АО «Гапоненко Роман і Партнери» на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу

у розмірі 19 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовив.

Не погодившись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, АО « ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

Не погодившись з додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року, АО «Гапоненко Роман і Партнери» оскаржило його в апеляційному порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Черкаський апеляційний суд постановою від 21 лютого 2024 року (у складі колегії суддів Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В.) апеляційні скарги АО «Гапоненко Роман і Партнери» та ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року залишив без змін.

Черкаський апеляційний суд додатковою постановою від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу АО «Гапоненко Роман і Партнери» задовольнив частково. Додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 06 жовтня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.

Стягнув з АО «Гапоненко Роман і Партнери» на користь

ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу

у розмірі 19 000 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовив.

08 березня 2023 року АО «Гапоненко Роман і Партнери» через систему «Електронний суд»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, постанову та Черкаського апеляційного суду від 21 лютого

2024 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду

від 21 лютого 2024 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

11 березня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшли заперечення ОСОБА_1 проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АО «Гапоненко Роман

і Партнери».

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України

(абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України

(є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи як малозначної.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди. При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивачка її визначила у грошовому вимірі. Тобто, ціна позову у загальному розмірі становить 113 950,16 грн (14 504,16 грн + 49 446 грн + 50 000 грн), яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).

При цьому, заявник у касаційній скарзі вказує, що ціна позову в цій справі становить 127 241,82 грн, яка також не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на резолютивну частину постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії»,

заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

При цьому, Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивність цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії,

а також заперечення позивачки проти відкриття касаційного провадження

за вказаною касаційною скаргою.

Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої

статті 19 ЦПК України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржені і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою АО «Гапоненко Роман і Партнери» немає. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять

до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками

в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції

при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07

та 15276/07, від 21 червня 2011 року).

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових

рішень - res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року

та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 21 лютого

2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк