Ухвала

від 11.04.2024 по справі 705/4900/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 705/4900/19

провадження № 61-5098ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич-Браток Романа Анатолійовича, на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року,

касаційну скаргу представника Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» - Гапоненка Романа Івановича, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» (далі - АО «Гапоненко Роман і Партнери») про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 14 504,16 грн, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку - 49 446 грн та відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнено з АО «Гапоненко Роман і Партнери» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 19 днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 12 526,32 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку - 114 715,50 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року стягнено з АО «Гапоненко Роман і Партнери» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційні скарги АО «Гапоненко Роман і Партнери» та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року залишено без змін.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу АО «Гапоненко Роман і Партнери» задоволено частково. Додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з АО «Гапоненко Роман і Партнери» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

08 березня 2023 року АО «Гапоненко Роман і Партнери» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року (провадження № 61-3369ск24) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АО «Гапоненко Роман і Партнери» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Постановами Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Заяву АО «Гапоненко Роман і партнери» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь АО «Гапоненко Роман і партнери» судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги від час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн.

08 квітня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич-Браток Р. А., на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року.

09 квітня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АО «Гапоненко Роман і Партнери» - Гапоненка Р. І. , на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.

10 квітня 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич-Браток Р. А. щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника АО «Гапоненко Роман і Партнери» - Гапоненка Р. І., на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, визнання факту подання вказаної скарги зловживанням процесуальними правами.

Щодо касаційної скарги АО «Гапоненко Роман і Партнери» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року

Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АО «Гапоненко Роман і Партнери» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 рокувідмовлено.

Оскільки рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року вже оскаржувалися до суду касаційної інстанції й за результатом розгляду була постановлена ухвала від 26 березня 2024 року про відмову у відкритті касаційного провадження, правові підстави для повторного перегляду поданої заявником касаційної скарги відсутні.

Верховний Суд наголошує, що положення пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України свідчить про безумовну відмову у відкритті касаційного провадження якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, незалежно від наявності будь-яких об`єктивних обставин.

Так само, Верховний Суд не оцінює нові обставини, зокрема винятки, за умови прийнятності та обґрунтованості яких суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження у справі незначної складності та/або з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інші доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, не є підставою для повторного розгляду касаційної скарги, оскільки не змінюють призначення імперативної норми процесуального права (пункт 3 частина друга стаття 394 ЦПК України).

Заперечення ОСОБА_1 про визнання зловживання АО «Гапоненко Роман і Партнери» процесуальними правами та застосування до заявника заходів процесуального примусу, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що повторне звернення зі скаргою не є злісним черговим (вкотре) поданням скарги, водночас суд касаційної скарги, під час повторної відмови у відкритті касаційного провадження у справі, як правило, роз`яснює заявнику імперативність норми процесуального права, яка унеможливлює повторне звернення з тією самою скаргою, та наголошує про неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховний Суд у цій справі (провадження № 61-3369ск24) вже вказав, що ціна позову у загальному розмірі становить 113 950,16 грн (14 504,16 грн + 49 446 грн + 50 000 грн), яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, додаткова постанова Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року, яка є невід`ємною частиною рішення, яким спір вирішено по суті, що узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/18459/15-ц, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для заявника.

Обґрунтовуючи фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, заявниця вказує, що проблемні питання стосуються правозастосування частини дев`ятої статті 141 ПК України у поєднанні з пунктом 12 частини третьої статті 2, частин 1-3 статті 263, пунктів 3-6 частини першої статті 264, пунктів 4, 5 частини четвертої статті 265 ЦПК України, коли суди попередніх інстанцій встановили порушення відповідачем трудових прав позивача та задовольнили позов останнього; правозастосування частини другої статті 141 ЦПК України, коли суд вищої інстанції виправив за результатами розгляду скарги однієї із сторін процесуальну помилку суду нижчої інстанції, не змінивши при цьому оскаржуваного рішення по суті, яким вирішено питання про стягнення судових витрат; надання переваги положенням частини другої статті 141 перед частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, коли суд вищої інстанції виправив за результатами розгляду скарги однієї із сторін процесуальну помилку суду нижчої інстанції, не змінивши при цьому оскаржуваного рішення по суті, яким вирішено питання про стягнення судових витрат, у поєднанні із встановленим судами фактом виникнення між сторонами спору внаслідок неправильних дій відповідача.

Верховний Суд, аналізуючи вказаний довід, приходить до висновку, що зазначені міркування щодо застосування загальних норм процесуального права (про розподіл судових витрат) зводяться до обґрунтування змісту та підстав касаційної скарги, з метою перегляду остаточного судового рішення.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Водночас, заявниця не наводить змістовних, обґрунтованих та об`єктивних обставин на підтвердження виняткового для неї значення справи, вказаний довід за своїм змістом зводиться до незгоди із мотивами оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявниці на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявницею в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич-Браток Романа Анатолійовича, на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року, касаційною скаргою представника Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» - Гапоненка Романа Івановича, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і Партнери» про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали надіслати заявникам.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян