Ухвала

від 16.02.2024 по справі 922/5142/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5142/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Жайворонок Т.Є.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №922/5142/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"

про стягнення 40 000, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Фенікс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (відповідач), відповідно до вимог якого, позивач просить суд стягнути штраф у розмірі 40000,00 грн. за порушення п. 6.5. кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 - не подання достовірної фінансової звітності за 2020 рік, та І-ІІІ квартали 2021 року. Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/5142/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Компанія з управлінням активами "Фінекс-Капітал" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 у справі №922/5142/21 Східним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 21.12.2023 (з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 про виправлення описки), якою апеляційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 - залишено без змін.

Через систему "Електронний суд" 25.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду відповідачем подана заява про ухвалення додаткової постанови до постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі №922/5142/21 щодо розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції в сумі 100 000,00 грн.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Будінвест» про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Стаксель» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Будінвест» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн; в іншій частині відмовлено.

До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 922/5142/21 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомог та стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ФІНЕКС-КАПІТАЛ", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод"Будінвест" 100 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/5142/21 визначено колегію суддів у складі: - Ємця А.А., головуючий, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М.склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.02.204.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 справу № 922/5142/21 передано колегії суддів у складі: Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Верховний Суд зазначає, що зі змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Таким чином положення пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наведене узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 40 000, 00 грн, а оскільки зазначена сума є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн), то у розумінні ГПК України справа № 922/5142/21 є малозначною.

Аналіз наведених вище норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Скаржник в обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, частина 3 пункту 1 статті 310 ГПК України. Проте, наводячи такі обґрунтування скаржник не враховав, що у малозначній справі вони можуть бути підставами для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище,передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.

При цьому у поданій касаційній скарзі, скаржником не наведено належних обґрунтувань виключних випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно оцінки поданим стороною доказам щодо понесених судових витрат у даній справі і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин.

Верховний Суд зазначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 922/5142/21 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 922/5142/21 в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок