Постанова

від 22.02.2024 по справі 420/24340/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 420/24340/23

адміністративне провадження № К/990/44/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, постановлену суддею Аракелян М. М., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Осіпова Ю. В., Косцової І. П., Скрипченка В. О., у справі № 420/24340/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Весело-кутський комбінат хлібопродуктів» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Весело-кутський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, скаржник), у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області від 30 червня 2023 року № 223-р «Про анулювання ліцензії».

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову була обґрунтована тим, що анулювання ліцензії може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду цієї справи тимчасово відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків.

Позивач наполягав, що здійснення господарської діяльності залежить від наявності відповідних ліцензій, зокрема ліцензії на зберігання пального, а тому анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість здійснення основних видів його діяльності.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, заяву позивача задоволено: зупинено дію оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову дійсно може ускладнити або взагалі унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, зважаючи на види діяльності позивача, анулювання ліцензії на зберігання пального фактично позбавить позивача можливості здійснювати у подальшому його основну діяльність та може призвести до розриву господарських зв`язків Товариства, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення його господарської діяльності у випадку задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Одеській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що в оскаржуваних судових рішеннях не наводяться мотиви, за яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказує ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Приватне акціонерне товариство «Весело-кутський комбінат хлібопродуктів» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином проаналізували питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням видів основної діяльності позивача та наслідків невиконання позивачем певних господарських операцій без наявності діючої ліцензії.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видом діяльності ПрАТ «Весело-кутський комбінат хлібопродуктів» є післяурожайна діяльність, а іншими видами: складське господарство та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

При цьому основний вид діяльності позивача потребує використання для власних потреб великої кількості пального для здійснення сушки зерна з метою доведення його характеристик до тих, що передбачені державними вимогами та стандартами. Це підтверджується доданими до заяви актами списання пального.

У зв`язку з цим позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), але ця ліцензія була скасована оскаржуваним у цій справі розпорядженням.

Ще до прийняття оскаржуваного розпорядження позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Портовик Оїл» дизельне паливо у великій кількості, що підтверджується рахунком на оплату та банківськими платіжними документами. Проте поставка пального не відбулася у зв`язку з анулюванням ліцензії, про що контрагент позивача повідомив у відповідному листі, що доданий до матеріалів справи.

Зважаючи на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що анулювання ліцензії на право зберігання пального позбавить позивача можливості здійснювати основну діяльність, оскільки така діяльність потребує великої кількості пального, яке не може бути поставлено за умови анулювання ліцензії. Це може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що, у свою чергу, може мати наслідком значне утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача взагалі.

Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, варто зазначити, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі № 140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22, якщо узагальнити, дійшов висновків про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій оцінили той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, суди обґрунтовано виходили з того, що основна діяльність підприємства неможлива без наявності діючої ліцензії на зберігання пального, оскільки така діяльність (сушка зерна) потребує регулярної заправки пальним відповідних машинних агрегатів. При цьому зберігання пального можливе лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо.

Верховний Суд ще раз наголошує на тому, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Отже, переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд уважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 420/24340/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко