Постанова

від 06.12.2023 по справі 377/558/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 377/558/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9856/2023Головуючий у суді першої інстанції - Бабич Н.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, треті особи: первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м. Славутич, Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі - КНП «Славутицька міська лікарня» СМР), треті особи: Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м. Славутич, Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, в якому просила:

-визнати незаконним та скасувати наказ № 40 з/тр від 18.10.2022 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР про звільнення її з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 18.10.2022;

-поновити її на посаді начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 19.10.2022;

-стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.10.2022 і по день поновлення на роботі;

-стягнути з відповідача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона розпочала свою трудову діяльність в КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 22.01.2007 на посаді економіста по договірній та аналітичній роботі планово-економічної групи. Через неодноразові реорганізаційні заходи була переведена з однієї посади на іншу, зокрема, 10.05.2022 на посаду начальника служби (провідний економіст з праці) планово-економічної служби. Під час чергової зміни штатного розпису, відповідно до наказу відповідача № 40 з/тр від 18.10.2022, її було звільнено 18.10.2022 із займаної посади у зв`язку з відмовою продовжити роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці, тобто за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Зазначені дії відповідача вважає незаконними з огляду на те, що вона не надавала відповідачу відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, як це передбачено п. 6 ст. 36 КЗпП України. На момент вручення їй повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці № 1 від 17.10.2022 вона вже була допущена до роботи і працювала з новими умовами праці, оскільки відповідно до наказу відповідача № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» та вказаного повідомлення, такі зміни мали відбутися саме 17.10.2022. У відповідача не відбулося змін в організації виробництва і праці, що підтверджується наказом № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР», який не відображає суті зміни штатного розпису планово-економічної служби підприємства, оскільки підставою для видання цього наказу зазначено: «удосконалення роботи планово-економічної служби, виконання працівниками своїх посадових обов`язків своєчасно, якісно та в повному обсязі, забезпечення взаємозамінності на кожній ланці роботи та безперервності робочого процесу».

У період дії воєнного стану відповідач повинен був попередити її про зміну істотних умов праці, передбачених ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у строк, визначений ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, а не після допуску до роботи із зміненими умовами праці.

Окрім зазначеного, відповідач порушив порядок внесення змін до штатного розпису підприємства, який був можливим лише шляхом виведення (скорочення) посади начальника служби (провідного економіста з праці) та введення посади провідного економіста з праці, оскільки посада начальника служби (провідного економіста з праці) згідно з Класифікатором професій відноситься до категорії «керівники», а посада провідного економіста з праці до категорії «професіонали». Отримавши службову записку за підписом заступника генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Качан С.М. з резолюцією керівника підприємства про внесення змін до штатного розпису, вона намагалася застерегти відповідача від порушень вимог чинного законодавства та її прав як працівника; про наказ відповідача № 208 від 14.10.2022 про внесення змін до штатного розпису їй вже стало відомо від працівників відділу кадрів під час ознайомлення з ним її та заступника головного бухгалтера. Тоді на зворотній стороні цього наказу вони письмово вказали на грубі порушення та недопустимість внесення таких змін. Як начальник планово-економічної служби вона була відповідальною не лише за складення штатного розпису та внесення змін до нього, тому стверджує, що станом на 17.10.2022 змін до штатного розпису не вносила і відомість заміни посад до нього не складала. На відсутність документів, які б регламентували відповідні зміни в штатному розписі відповідача на момент видання наказу № 208 від 14.10.2022, вручення їй повідомлення та фактичного звільнення з роботи вказує те, що не були розроблені та затверджені посадові інструкції провідного економіста з праці та головного економіста планово-економічної служби.

Також, з листопада 2021 року вона є головою Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич, проте в порушення вимог частин 2, 3 статті 252 КЗпП України, частин 2, 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідач не отримав згоди від виборного органу Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич та Київської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України на зміну умов трудового договору та її звільнення (т. 1 а.с. 1-7).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 18.04.2023 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 40 з/тр від 18.10.2022 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР від 18.10.2022.

Поновлено ОСОБА_1 з 18.10.2022 на посаді начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР. Стягнуто з КНП «Славутицька міська лікарня» СМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2022 по 18.04.2023 в сумі 108 862,00 грн, без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Стягнуто з КНП «Славутицька міська лікарня» СМР на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Стягнуто з КНП «Славутицька міська лікарня» СМР на користь держави судовий збір в сумі 3 073,42 грн (т. 3 а.с. 77-98).

В апеляційній скарзі, КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем порушений встановлений законом порядок звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не відповідають дійсності з огляду на те, що позивач отримавши повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці № 1 від 17.10.2022, ніяк в письмовій формі не висловила своєї згоди працювати в нових умовах, а при особистому спілкуванні у відділі кадрів грубо ігнорувала будь-які пропозиції працівників відділу щодо написання заяви на перевод на іншу посаду.

Окрім того, будь-яких порушень строків під час повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП УКраїни порушено не було.

Також, невірно вирахуваний середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2022 по 18.04.2023 в сумі 108 862,00 грн, із за невірно самостійно вирахуваної середньоденної заробітної плати у розмірі 837,40 грн, не беручи до уваги інформацію відповідача про допущену грубу помилку позивачем при формуванні свого посадового окладу, який жодним нормативним документом КНП «Славутицька міська лікарня» СМР не передбачений.

До того ж, відповідач заперечував щодо стягнення на користь позивача судових витрат за надання професійної правничої допомоги із посиланням, що є комунальним унітарним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку та кошторисом підприємства якого дані видатки непередбачені. Крім того, позивач, є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу (на всі види послуг, які передбачені договором про надання професійної правничої допомоги від 28.10.2022 із адвокатом адвокатського об`єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист»), яка повністю забезпечується спеціально уповноваженими органами у відповідності до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України (т. 3 а.с. 103-112).

12.06.2023 ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу. в якому зазначено, що грубе порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог ст.ст. 32, 36, 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що підтверджується матеріалами справи, які були предметом судового розгляду, дають підстави стверджувати про безпідставність та необґрунтованість доводів апелянта (т. 3 а.с. 127-139).

В судовому засіданні представник КНП «Славутицька міська лікарня» СМР - Качан С.М. підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 14-Л від 18.01.2007, наказу № 72-П від 01.20.2007, ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста з договірної та аналітичної роботи планово-економічної групи до Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 5» МОЗ України (далі -ДЗ «СМСЧ № 5» МОЗ України) з 22.01.2007, після чого працювала провідним економістом з праці і заробітної плати планово-економічної групи на період відсутності основного працівника. Після реорганізації ДЗ «СМСЧ № 5» МОЗ України шляхом приєднання до КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 18.12.2018 та зміни назви підприємства на КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Вишгородського району Київської області, відповідно до наказу № 888 к/тр від 31.12.2021, була переведена на посаду провідного економіста з праці фінансово-економічної служби з 01.01.2022 та згідно з наказом № 279 к/тр від 10.05.2022 переведена на посаду начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби з 10.05.2022, з фондом оплати праці 18 200,00 грн, де працювала до дня звільнення, тобто до 18.10.2022 (т. 1 а.с. 11-15, 19-23).

Позивачка має повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит», кваліфікацію економіста з обліку і аудиту, а також кваліфікацію спеціаліста з правознавства, є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорії 1), особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності (т. 1 а. с. 30-33).

КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Вишгородського району Київської області є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням СМР від 06.05.2022 № 621-12-VІІІ, керівником якого являється генеральний директор Ловигін Г.О. (т. 1 а с. 99-107).

Відповідно до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» з 01.01.2022 у структурі фінансово-економічної служби знаходилася одна посада провідного економіста з праці, яку після внесення змін до штатного розпису відповідача, з 10.05.2022 було виведено з фінансово-економічної служби адміністративно-управлінського персоналу та до планово-економічної служби адміністративно-управлінського персоналу введено посаду начальника служби (провідного економіста з праці), з посадовим окладом 18 200,00 грн (т. 1 а.с. 22, 28, 29, 35-38).

Для удосконалення роботи планово-економічної служби підприємства, виконання працівниками своїх посадових обов`язків своєчасно, якісно та в повному обсязі, забезпечення взаємозамінності на кожній ланці роботи та безперервності робочого процесу шляхом внесення змін до штатного розпису планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» з 17.10.2022, а саме перейменування посади начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці та введення посади головного економіста, 18.10.2022 генеральний директор КНП «Славутицька міська лікарня» прийняв наказ № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР», з яким ОСОБА_1 ознайомилася під підпис та зробила на ньому відмітку про те, що не погоджується з наказом, зазначивши наступне: «Недостатня підстава введення таких дій. Істотних змін в організації роботи підприємства не відбулося». Цьому наказу передувала службова записка заступника генерального директора Качан С.М. від 13.10.2022 № 224 ( т.1 а.с. 25, 26, 37, 136).

17.10.2022 позивачці було вручене повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці № 1 від 17.10.2022, в якому її проінформовано про те, що з 17.10.2022 запроваджується зміна істотних умов праці, відбудеться перейменування її посади начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці, з відповідною зміною розміру оплати праці на підставі наказу № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпис у КПМ «Славутицька міська лікарня» СМР». У разі її незгоди на продовження роботи в нових умовах, передбачених нормами ч. 3 ст. 32 КЗпП України згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, трудовий договір буде припинено за п. 6 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с.27, 126).

Наказом КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Вишгородського району Київської області про припинення трудового договору від 18.10.2022 № 40 з/тр звільнено ОСОБА_1 , начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби, 18.10.2022 в зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» від 14.10.2022, повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці від 17.10.2022 № 1. Відомості про узгодження звільнення з профспілковою організацією у наказі відсутні (т. 1 а.с. 24, 127).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Виходячи із змісту ч. 3 ст. 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

Відповідно до частин 2, 6 статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України від 12.08.2022 за № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами в Україні був введений та продовжував діяти воєнний стан.

У частині 2 статті 1, частині 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, який набрав чинності з 24.03.2022, зазначено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів тощо.

Відтак, повідомлення працівника про зміни істотних умов праці, передбачені ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у період дії воєнного стану, з урахуванням положень ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов.

Як вбачається із штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 17.10.2022, затвердженого генеральним директором підприємства 17.10.2022, та відповідно до відомості заміни посад у штатному розписі з 17.10.2022, посада начальника служби (провідного економіста з праці) у них відсутня, посада провідного економіста з праці, з посадовим окладом 11 700,00 грн, знаходиться у структурі планово - економічної служби (т. 1 а.с. 137, 138-139).

Зі змісту відомості заміни посад у штатному розписі КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 17.10.2022 видно, що посадові обов`язки за посадою начальника служби (провідного економіста з праці) та провідного економіста з праці різняться за обсягом, оскільки обов`язки за посадою начальника служби (провідного економіста з праці) були значно ширші, а оплата праці вищою, ніж за посадою провідного економіста з праці, де обов`язки значно вужчі та відповідно менша оплата праці (різниця у посадових окладах складає 6 500,00 грн (18 200,00 - 11 700,00 = 6 500,00 грн) (т. 1 а.с. 137).

Таким чином, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутня посадова інструкція начальника служби (провідного економіста з праці), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість порівняти посадові обов`язки та кваліфікаційні вимоги до посади провідного економіста з праці планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР та начальника служби (провідного економіста з праці), яку обіймала позивачка на момент звільнення.

В той же час, відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.10 № 327, посада «начальник служби» та «економіст з праці» з похідним словом до професії «провідний», не є тотожними за рівнем, то і посадові обов`язки за даними посадами не можуть бути однаковими.

Наведене дає підстави для висновку, що посадові обов`язки працівника є також істотними умовами його праці (трудового договору). Тож у випадку виробничої необхідності змінити їх, така зміна має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур, передбачених чинним трудовим законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну в установленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за тією ж посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Враховуючи зазначені обставини, є обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що в умовах праці ОСОБА_1 відбулося ряд змін, які є істотними: зміна назви посади; зміна посадових обов`язків; зміна посадового окладу, хоча і за тією ж кваліфікацією, спеціальністю та напрямком роботи. Указані зміни істотних умов праці відбулися внаслідок змін в організації виробництва і праці, що відбулися у відповідача відповідно до наказу № 208 від 14.10.2022 та підтверджуються штатними розписами КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 10.05.2022, 17.10.2022.

В той же час, з аналізу штатних розписів КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 10.05.2022 та з 17.10.2022 видно, що скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві не відбулося, отже, у відповідача були підстави для попередження працівника ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці.

Як видно із наказу КНП «Славутицька міська лікарня» СМР № 208 від 14.10.2022, зміни до штатного розпису щодо перейменування посади начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці запроваджувалися на підприємстві з 17.10.2022. Аналогічна дата перейменування посади та змін умов праці зазначена і в повідомленні про заплановані зміни істотних умов праці № 1 від 17.10.2022.

Однак, позивач отримала повідомлення про зміну істотних умов праці № 1 від 17.10.2022 в той же день, а саме - 17.10.2022, тобто в день запровадження таких умов, не дивлячись на те, що рішення про перейменування посади, яку станом на день звільнення обіймала позивач, було прийнято відповідачем 14.10.2022, про що свідчить відповідний наказ № 208 від 14.10.2022. Тож вказані обставини не дають підстави для висновку про те, що позивач була повідомлена про зміну істотних умов праці, передбачених ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у строк, визначений ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тобто не пізніше як до запровадження таких умов.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем повідомлення позивача про зміни істотних умов праці до запровадження таких умов є правомірними, оскільки ознайомлення позивача з наказом № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» є лише підставою для таких змін, а не повідомленням у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Як видно із наказу відповідача № 40/тр від 18.10.2022 про припинення трудового договору з позивачем, остання була звільнена з роботи 18.10.2022. При тому, що позивач не надавала відповідачу відмову від продовження роботи в нових умовах праці та 18.10.2022 перебувала на своєму робочому місці, виконувала свої посадові обов`язки. Зазначені обставини, також, підтверджуються складеними іншими працівниками КНП «Славутицька міська лікарня» СМР актами: № 1 від 18.10.2022 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про звільнення за № 2 від 18.10.2022 про неповернення до відділу кадрів обхідного листа ОСОБА_1 та пояснювальної записки інспектора з кадрів Свердліченко О. (т. 1 а.с. 128-130).

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Із матеріалів справи вбачається, що останнім робочим днем позивача мало бути 18.10.2022. Однак, зміни у штатному розписі планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР відбулися саме 17.10.2022, отже 18.10.2022 у штатному розписі підприємства посади начальника служби (провідного економіста з праці) не було.

З огляду на те, що відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами доводи позивача про те, що вона не відмовлялася від роботи з новими істотними умовами праці, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач 18.10.2022 перебувала на робочому місці та виконувала свої посадові обов`язки, тобто надала мовчазну згоду на продовження роботи з новими істотними умовами праці, але в цей день була звільнена відповідачем з роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України без отримання відповідачем письмової відмови позивача від продовження роботи з новими істотними умовами праці.

Окрім встановленого, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що ОСОБА_1 з 05.11.2021 обрана головою Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич терміном на п`ять років, що підтверджено протоколом конференції № 1 ППО ПОЗ м. Славутич від 05.11.2021, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 45, 46-47).

У матеріалах справи знаходиться протокол конференції № 1 ППО ПОЗ м. Славутич від 05.11.2021, згідно з яким обрано персональний та кількісний склад профспілкового комітету у кількості 7 осіб з 05.11.2021, терміном на 5 років: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Качан С.М. , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 46-47).

Також, як вбачається з пункту 49 Статуту професійної спілки працівників охорони здоров`я України, затвердженого V з`їздом Профспілки працівників охорони здоров`я України 06.12.2005 із змінами, яким у своїй діяльності також керується ППО ПОЗ м. Славутич, профспілкові збори, засідання виборних органів профспілки вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини членів первинної профспілкової організації, виборного органу, а конференції, з`їзди - за участі не менше двох третин делегатів (т 2 а.с. 139-146).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Частиною 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Відповідно до повідомлення ППО ПОЗ м. Славутич № 2 від 07.11.2022, від адміністрації КПН «Славутицька міська лікарня» СМР не надходило запиту на погодження звільнення начальника служби (провідного економіста з праці) ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 48).

За інформацією Київської обласної організації профспілки ПОЗ України № 38 від 01.11.2022, підписаною Головою обласної організації ОСОБА_9 , запит від адміністрації КНП «Славутицька міська лікарня» на погодження для звільнення з посади начальника служби (провідного економіста з праці), голови первинної профспілкової організації установи, ОСОБА_1 , на адресу Київської обласної організації не надходив. У цій інформації також зазначено, що звільнення з посади голови ППО без погодження з Президією Київської обласної організації є грубим порушенням діючого законодавства (т. 1 а.с. 49).

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 18.05.2020 у справі № 761/11887/15-ц (провадження №61-15506сво18) передбачена ч. 3 ст. 252 КЗпП України й ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наявного протоколу засідання профспілкового комітету ППО ПОЗ м. Славутич № 2 від 03.03.2023 таку згоду не надано з посиланням на частини 2, 3 статті 252 КЗпП України, частину 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Зазначене рішення ППО ПОЗ м. Славутич викладено у повідомленні про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 від 08.08.2023, в якому з посиланням на ч. 2 ст. 32 КЗпП України, зазначено, що відсутні зміни в організації виробництва і праці в підрозділі планово-економічної служби в КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, в порушення вимог частини 2, 3 статті 252 КЗпП України, частини 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» КНП «Славутицька міська лікарня» СМР в односторонньому порядку без отримання попередньої згоди виборного органу змінила умови трудового договору ОСОБА_1 , обсяг її прав та обов`язків за займаною та запропонованою посадою, розмір оплати праці (оклад) ( т. 2, а. с. 221-224).

Голова ППО ПОЗ м. Славутич ОСОБА_1. була присутня на засіданні профспілкового комітету 03.03.2023, оскільки є членом профспілкового комітету, але участі у голосуванні при ухваленні рішення не приймала, так як є зацікавленою особою (т. 2 а.с. 223-224).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не дивлячись на те, що представник відповідача ставить під сумнів дійсність рішення виборного органу ППО ПОЗ м. Славутич від 03.03.2023 про ненадання згоди на звільнення позивача з підстав відсутності доказів членства у ній ОСОБА_10 , який підписав протокол засідання ПК ППО ПОЗ м. Славутич від 03.03.2023, зазначені обставини не впливають на його законність з огляду на те, що правове значення має прийняття такого рішення саме більшою половиною членів виборного органу, тобто профспілковим комітетом, а не членами первинної профспілкової організації, які мають право бути присутніми на засіданні профспілкового комітету, що відповідає вимогам пункту 49 Статуту Професійної спілки працівників охорони здоров`я України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а саме без отримання відмови ОСОБА_1 від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; ОСОБА_1 не було повідомлено про зміну істотних умов праці, передбачених ч. 3 ст. 32 з порушенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; звільнення позивача, яка є керівником виборного профспілкового органу підприємства ППО ПОЗ м. Славутич проведено з порушенням вимог ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки прийняте первинною профспілковою організацією рішення, яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , є обґрунтованим. Тому, наказ КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицька міська лікарня Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 18.10.2022 № 40 з/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово - економічної служби 18.10.2022 є незаконним.

Щодо твердження апелянта про неправильний розрахунок судом першої інстанції при обрахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» № 1561 від 30.12.2022 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , обчислена з виплат за два календарні місяці роботи - серпень та вересень 2022 року у розмірі 34 361,67 грн, склала 763,59 грн (т. 2 а.с. 20).

05.01.2023 за № 22 відповідачем видано іншу довідку про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої нарахована заробітна плата за два місяці роботи серпень та вересень 2022 року складає 23 965,76 грн, середньомісячна заробітна плата становить 11 982,88 грн, а середньоденна заробітна плата складає 532,57 грн, із зазначенням вважати недійсними довідки за № 1289 від 11.11.2022 та № 1561 від 30.12.2022 (т. 2 а.с. 44).

Судом першої інстанції було в повному обсязі та обґрунтовано надано змістовну оцінку розрахунку по перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10.05.2022 по 18.10.2022 на посаді начальника служби (провідного економіста з праці); розрахунковим листкам за травень - жовтень 2022 року; копіям наказів № 168 від 31.08.2022; № 272 від 24.12.2021; № 299 від 28.12.2020; довідці про доходи ОСОБА_1 № 22 від 05.01.2023, № 1289 від 11.11.2022, № 1561 від 30.12.2022 та № 2 від 05.01.2023 (т. 2 а.с. 45-53).

Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до статуту КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, затвердженого рішенням Славутицької міської ради 06.05.2022 № 621-12-УШ, поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - генеральний директор (п.7.2). До повноважень Генерального директора підприємства статутом віднесено :право розпоряджатися майном та коштами підприємства відповідно до законодавства та цього статуту (п.7.8.5); прийняття рішень про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників підприємства, а також інші, передбачені законодавством про працю рішення у сфері трудових відносин, укладає трудові договори з працівниками підприємства. Забезпечення раціонального добору кадрів, дотримання працівниками підприємства правил внутрішнього трудового розпорядку. Створення умов підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників згідно із затвердженим у встановленому порядку штатним розписом (п.7.8.10); призначення на посади та звільнення керівників структурних підрозділів, інших працівників (п.7.8.12).

Зазначене свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 , обіймаючи посади начальника служби ( провідного економіста з праці) та провідного економіста з праці не мала жодних повноважень для формування посадових окладів.

При визначенні середньоденної заробітної плати позивача, суд першої інстанції, дослідивши надані докази та керуючись п. 8 Порядку № 100, правильно розрахував середньоденний заробіток позивача, що становить - 837,40 грн, період за який має бути нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу - 19.10.2022 по 18.04.2023, а також, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що становить 108 862,00 грн.

Посилання апелянта на те, що відповідач є комунальним унітарним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку та кошторисом підприємства якого видатки щодо стягнення понесених витрат на надання правничої допомоги непередбачені. Крім того, позивач, є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу та повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України, тому відсутні підстави для стягнення понесених судових витрат є необґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг:

1) захист;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб:

1) повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 цього Закону.

Із довідки про доходи ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи вбачається, що її дохід значно перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, який станом на 01.01.2023 становив 2 093,00 грн * 2 = 4 186,00 грн. Зазначені обставини позбавляють позивача права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.

В той же час, зазначені обставини не позбавляють ОСОБА_1 права на отримання професійної правничої допомоги за оплатним договором з адвокатом.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст складено 09 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Т.О. Невідома

В.В. Соколова