Постанова

від 23.02.2024 по справі 164/1524/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 164/1524/23 Головуючий у 1 інстанції: Ониско Р. В. Провадження № 22-ц/802/228/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Рівненського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лук`янчук Вікторії Сергіївни на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 01 грудня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Рівненський обласний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до п. 1, п. 2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі Фонд) створений для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Згідно п. 1, п. 19 та п. 21 ч. 2 ст. 22 цього ж Закону, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

18.05.2020 року, у день надання статусу безробітного, гр. ОСОБА_1 через портал державних послуг «Дія» подала до Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного, заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю та скановану трудову книжку, згідно з якою останній вид її зайнятості в ТзОВ «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 33.475515), трудові відносини припинені 30.04.2020 року.

На підставі поданих особою документів, керуючись ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», 18.05.2020 року гр. ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Системним записом 23.01.2023 року надійшов обмін з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - ДРЗДСС), в якому містилися дані щодо останнього виду зайнятості гр. ОСОБА_1 , а саме: про зайнятість особи у травні місяці 2020 року в ТзОВ «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 33475515).

В зв`язку із тим, що дані з ДРЗДСС щодо останнього виду зайнятості гр. ОСОБА_2 відрізнялись від відомостей, наданих нею під час реєстрації в центрі зайнятості, Позивачем, відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення по вказаній особі. В ході розслідування на адресу центру зайнятості від ТзОВ «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН» надійшов супровідний лист від 14.03.2023року №12/23 та належним чином завірені копії договору про надання послуг від 01.05.2020 року № 499/20 та акту приймання-передачі від 15.05.2020 року до договору від 01.05.2020 року №499/20. Згідно вказаних документів гр. ОСОБА_1 перебувала у цивільно-правових відносинах з ТзОВ «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН» у період з 01.05.2020 рік по 15.05.2020 року. Відтак, за результатами розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (акт розслідування від 23.03.2023 №55) було встановлено факт подання гр. ОСОБА_1 недостовірних відомостей про останній вид зайнятості під час реєстрації особи в центрі зайнятості та встановлено факт неподання особою документу про останній вид зайнятості.

Отже, в день надання статусу безробітного, гр. ОСОБА_1 не подала документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості, а саме: договір про надання послуг від 01.05.2020 №499/20.

Відповідно до пункту 17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018р. № 792 (в редакції на дату отримання відповідачем статусу безробітного) для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, зазначені в п.п.1 п.4 цього Порядку, а також: трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підпункту 1 пункту 23 Порядку, громадяни, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Підпункт 1 пункту 23 Порядку передбачає, що відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 цього Порядку (до яких входить цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості), є підставою для відмови у наданні особі статусу безробітного.

Відповідно до ч. З ст. 36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі, внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Так, неподання гр. ОСОБА_1 на дату отримання статусу безробітного, цивільно-правового договору, що підтверджує припинення останнього виду зайнятості, є підставою для відмови у наданні особі статусу безробітного та відповідно позбавляє її права на призначення/виплату допомоги по безробіттю. Тому сума виплаченої гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю підлягає поверненню.

За період з 18.05.2020р. (дата реєстрації та призначення/виплати допомоги по безробіттю) по 23.12.2020р. (останній день виплати допомоги по безробіттю), гр. ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 62 881 грн 92 коп (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня дев`яносто дві копійки).

Допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 була перерахована за реквізитами, вказаними нею у заяві про призначення виплати допомоги по безробіттю.

В порядку досудового врегулювання спору Рівненським обласним центром зайнятості на адресу (фактичну та адресу реєстрації) гр. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення від 28.04.2023 № 06-1715 з пропозицією добровільно повернути кошти, отримані обманним шляхом. Однак, відповідь від особи не надійшла, кошти відповідач в добровільному порядку не повернув.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 01 грудня 2023 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненського обласного центру зайнятості на рахунок UA378201720355439032700706075 в Держказначейській службі України, МФО 820172, ЄДРПОУ 05430879, отримувач: Рівненський обласний центр зайнятості - із зазначенням в платіжному дорученні в «Призначенні платежу» - «Повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю (внаслідок розслідування страхового випадку) по гр. ОСОБА_1 », кошти отримані ОСОБА_1 незаконно, в сумі 62 881 грн. 92 коп. (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня дев`яносто дві копійки).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненського обласного центру зайнятості на рахунок UA378201720355439032700706075 в Держказначейській службі України, МФО 820172, ЄДРПОУ 05430879, отримувач: Рівненський обласний центр зайнятості із зазначенням в платіжному дорученні в «Призначенні платежу» - «Повернення судового збору», судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду,представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лук`янчук В. С. подала апеляційну скаргу, в якій вказує,що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з огляду на не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновківсуду встановленим обставинам справи, а також на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та процесуального права. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Рівненський обласний центр зайнятості зазначає, що неподання відповідачем на дату отримання статусу безробітного цивільно-правового договору, що підтверджує припинення останнього виду зайнятості, є підставою для відмови у наданні особі статусу безробітного та відповідно позбавляє її права на призначення виплату допомоги по безробіттю. Тому сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю підлягає поверненню, просить рішення залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом, згідно ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не застосовується. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача на користь позивача незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 62 881 грн. 92 коп. (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня дев`яносто дві копійки) та 2 684 грн. сплаченого судового збору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020 №540-ІХ було внесено зміни у Закон України «Про зайнятість населення» та Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якими встановлено, що на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином:

- статус безробітного надається особам з першого дня реєстрації їх у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за їх особистою заявою без вимог до наявності підходящої роботи;

- допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного.

Матеріалами справи встановлено, що 18.05.2020 року відповідачка ОСОБА_1 через портал державних послуг «Дія» подала заяву про надання статусу безробітного, заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю та скановану трудову книжку, згідно з якою останній вид її зайнятості - трудові відносини припинені 30.04.2020 року.

18.05.2020 року, в день надання відповідачці статусу безробітного, спеціалістами служби зайнятості здійснювалась перевірка інформації, наданої відповідачем щодо останнього виду її зайнятості, шляхом звірки її з даними про особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - ДРЗДСС). Станом на 18.05.2020 в реєстрі були відсутні дані ПФУ за квітень місяць 2020 року по відповідачу. Тому, 25.05.2020 спеціалістами служби зайнятості був повторно сформований запит до ДРЗДСС та 26.05.2020 отримана відповідь, про те, що ОСОБА_1 як найманий працівник перебувала у трудових відносинах з роботодавцем - ТзОВ «СТАРЛАИТ ДАКШ » (код ЄДРПОУ 33475515) в квітні місяці 2020 року - 30 календарних днів та отримала дохід. Разом з тим, в ДРЗДСС була відсутня інформація про перебування особи в цивільно-правових відносинах після 30.04.2020, таким чином підтвердилась інформація, подана відповідачем під час реєстрації в центрі зайнятості про останній вид її зайнятості (трудові відносини припинені 30.04.2020).

Також встановлено, що ДРЗДСС здійснює постійне накопичення інформації роботодавців, опрацьовує їх та відповідно надає службі зайнятості відомості про особу на підставі даних, що подаються роботодавцями. 23.01.2023 надійшов обмін з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - ДРЗДСС), в якому містилися дані щодо останнього виду зайнятості гр. ОСОБА_1 , а саме: про зайнятість особи у травні місяці 2020 року в ТзОВ «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 33475515).

Також 23.01.2023 позивачем встановлено, що дані з ДРЗДСС щодо останнього виду зайнятості Відповідача відрізняються від відомостей, наданих нею під час реєстрації в центрі зайнятості, що і слугувало підставою для подальшого звернення до роботодавця для отримання підтверджуючих документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не повідомила позивача про перебування в цивільно-правових відносинах у травні місяці 2020 року в ТзОВ «СТАРЛАИТ ПРОДАКШН» та 18.05.2020, в день надання статусу безробітного не подала документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості, а саме: договір про надання послуг від 01.05.2020 №499/20. Інформація з ДРЗДСС про зайнятість особи в травні 2020 року надійшла до позивача 23.01.2023.

Зважаючи на вказане, керуючись ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. З ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», підпунктом 1 п. 23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018р. № 792 (в редакції на дату отримання Відповідачем статусу безробітного), суд вважав правомірним застосування до Відповідача приписів ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де зазначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі, внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Разом з тим висновок суду щодо підставності позовних вимог є передчасним і таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не заперечує, що під час реєстрації в центрі зайнятості не подала документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості, а саме: договір про надання послуг від 01.05.2020 №499/20. Також відповідачем не оспорюється факт перебування у цивільно-правових відносинах з ТзОВ «СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 33475515), в період з 01.05.2020 по 15.05.2020. При цьому, заперечуючи позовні вимоги, відповідачка стверджує, що вона не мала технічної можливості подати копію договору про надання послуг від 01.05.2020 року разом з копією акту приймання передачі від 15.05.2020 року, так як портал «Дія» під час реєстрації не запитував та не давав змоги завантажити вказані документи, при цьому службова особа центру зайнятості запевнила її, що достатньо лише трудової книжки.

Позивачем не спростовано такі твердження відповідачки ОСОБА_1 , а сам факт не подання договору про надання послуг на момент, коли особа звернулася з заявою про допомогу, при цьому не працювала і не мала засобів до існування, не свідчить про недобросовісність цієї особи.

Позивач у цій справі, як суб`єкт владних повноважень, повинен довести вину застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю. Отже, не доведення вини застрахованої особи у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги по безробіттю Позивачем (Рівненським обласним центром зайнятості) є безумовною підставою у відмові в задоволенні позовних вимог, що також повністю узгоджується із висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятої у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) від 06 лютого 2019 року та правової позиції Верховного Суду у справі № 757/17820/17-ц від 24.04.2019 року, у якій вже враховано зазначені висновки Об`єднаної палати.

Проте у цій справі позивачем не доведено вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття і таких обставин і доказів матеріали справи не містять.

Право на соціальний захист є невід`ємним конституційним правом громадян (стаття 64 Конституції України).

У справі Gaygusuz v. Austria, § 41, Європейський суд з прав людини установив, що право на невідкладну допомогу - допомогу за системою соціального забезпечення, пов`язану з виплатою внесків у фонд страхування на випадок безробіття - було, наскільки це передбачено чинним законодавством, майновим правом для цілей статті 1 Протоколу № 1, тобто є позитивним обов`язком держави, оскільки це положення застосовується без необхідності покладатися виключно на зв`язок між правом на невідкладну допомогу та зобов`язанням сплачувати «податки чи інші внески».

Окрім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Казарін проти Італії» (заява Амелії Казарін ( AmeliaCasarin ) № 4893/13) від 11 лютого 2021 року, суд також установив, що держава фактично вже надала людині соціальну допомогу, її перерахунок і подальші спроби повернути виплачені кошти становитимуть втручання у права, гарантовані ст. 1 Протоколу 1 Конвенції.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд має виконати вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З урахуванням вищевказаних вимог законодавства та обставин справи в їх сукупності, зокрема не доведення позивачем вини відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про працевлаштування з метою незаконного отримання допомоги з безробіття, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та ст. 1212 ЦК України, для стягнення з відповідачки виплаченої їй допомоги по безробіттю.

Сукупний аналіз зазначених вище обставин свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав та доказів для задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лук`янчук Вікторії Сергіївни задовольнити.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 01 грудня 2023 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову Рівненського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді