Рішення

від 13.02.2024 по справі 916/4261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024м. ДніпроСправа № 916/4261/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір", м. Одеса

до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 4 674 грн 87 коп.

Представники:

від позивача: Скиба Є.А., ордер, адвокат;

від відповідача: Санагурська Р.С., довіреність, представник;

від третьої особи: Чорнобривець А.Е., довіреність, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою від 29.09.2023 № б/н, в якій просить стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість в сумі 4 674 грн 87 коп., з яких 3 284 грн 38 коп. - 3% річних, 1 390 грн 49 коп. - інфляційні втрати.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складає 4 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару за державні кошти від 28.12.2022 № 154/22 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до Господарського суду Одеської області, рішенням якого від 24.03.2023 у справі № 916/380/23 стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 270 000 грн 00 коп. основного боргу та витрати позивача зі сплати судового збору. Але, незважаючи на прийняття судового рішення в зазначеній справі, відповідач сплатив основну заборгованість лише 08.09.2023, у зв`язку із чим позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати у заявлених сумах.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2023 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір" передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір" передано для розгляду судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

13.11.2023 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій останній просить суд стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість в сумі 4 674 грн 87 коп., з яких 3 284 грн 38 коп. - 3% річних, 1 390 грн 49 коп. - інфляційні втрати.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складає 4 000 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

24.11.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі та вказує про те, що виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 по справі № 916/380/23 виконувалось ГУДКС у Дніпропетровській області, відповідно до статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у зв`язку з чим останній вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір" заявлені позовні вимоги не до тієї особи.

04.12.2023 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, з огляду на таке.

У постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц Великої Палати Верховного суду викладено правовий висновок, відповідно до якого Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Позивач наголошує на тому, що відповідач протягом тривалого часу (з 14.04.2023 по 08.09.2023) не виконував рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2023, що є тривалим правопорушенням з боку останнього, у зв`язку з чим наявні всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

14.12.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких останній зазначає про те, що у відповіді на відзив позивачем викладені лише певні твердження без жодного аргументування та доказового спростування наведених відповідачем у відзиві заперечень, мотивів їх відхилення тощо, у зв`язку з чим, відповідач вважає твердження відповідача, викладені у відповіді на відзив, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам ст. 166 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2023 здійснено перехід до розгляду справи № 916/4261/23 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 18.01.2024.

25.12.2023 на електронну адресу суду надійшла заява від 23.12.2023 року № б/н від представника позивача Скиби Є.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Того ж числа позивачем на електронну адресу суду подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: лист ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області від 21.06.2023р., лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.07.2023 р. та поштова квитанція №1074468.

01.01.2024 через систему "Електронний суд" подано заяву від представника відповідача Санагурської Р.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2024 заяви представників позивача та відповідача про участь у призначеному судовому засіданні 18.01.2024 в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 18.01.2024.

18.01.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2024.

У судовому засіданні 13.02.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Правильний вибір звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просило суд стягнути з відповідача 270 000 грн заборгованості, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти №154/22 від 28.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2023 у справі № 916/380/23 позов задоволено, стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір" 270 000 грн 00 коп. - основної заборгованості та 4 050 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 14.04.2023, господарським судом 17.04.2023 видано наказ по справі № 916/380/23.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує про те, що 19.05.2023 до ГУДКС у Дніпропетровській області було направлено на виконання наказ Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 по справі № 916/380/23, який було отримано посадовою особою казначейства 23.05.2023.

Проте вказане рішення суду було виконано з простроченням у 148 днів, що підтверджується платіжними інструкціями № 38 від 10.08.2023 на суму 168 242 грн 75 коп., № 38 від 10.08.2023 на суму 20 000 грн 00 коп., №38/1 від 08.09.2023 на суму 85 807 грн 25 коп. (а.с. 21-23), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути 3% річних у сумі 3 284 грн 38 коп. за період з 14.04.2023 по 08.09.2023 та інфляційні втрати у сумі 1 390 грн 49 коп. за вказаний період.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМУ № 215 від 15.04.2015 р., Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через з Міністерство фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно із п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 р., безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із п. 3 того ж Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 4901-VI).

Відповідно до ч .4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що перерахування коштів за рішенням суду повинно бути здійснено протягом трьох місяців з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Проте як вбачається з матеріалів справи, на час пред`явлення позову, рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 по справі № 916/380/23 виконано в повному обсязі, але з пропуском тримісячного строку в частині заборгованості на суму 85 807 грн 25 коп. (платіжна інструкція № 38/1 від 08.09.2023 на суму 85 807 грн 25 коп.).

Доводи позивача стосовно того, що Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) виконано вказане рішення в частині оплати заборгованості у сумі 188 242 грн 75 коп. з пропуском тримісячного строку, господарським судом до уваги не приймаються, з огляду на таке.

Господарським судом встановлено що, позивачем на адресу Головного управління Державної казначейської служби України 19.05.2023 було надіслано заяву про виконання судового рішення, оригінал наказу № 916/380/23 від 17.04.2023 Господарського суду Одеської області та необхідні документи, що підтверджується описом вкладення, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 20).

З огляду на викладене, та зважаючи на приписи ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», останнім днем для перерахування коштів стягувачу є 19.08.2023, в той час, як відповідно до платіжних інструкцій № 38 від 10.08.2023 на суму 168 242 грн 75 коп. та № 38 від 10.08.2023 на суму 20 000 грн 00 коп., рішення в частині стягнення заборгованості на суму 188 242 грн 75 коп. було виконано 10.08.2023, тобто без пропуску тримісячного терміну для його виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

Також господарським судом враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, в якій зазначено:

78. Позивачка просила стягнути з ДКС України 3 % річних та інфляційні втрати згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 1 травня 2004 року (дати, станом на яку оцінена вартість акцій позивачки згідно з висновком судової економічної експертизи № 05-03/105 від 19 червня 2014 року у справі № 686/11154/13-ц за позовом позивачки, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ,ОСОБА_4 до Прокуратури Хмельницької області, ДКС України, міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про стягнення з Державного бюджету України вартості неодержаних часток (корпоративних прав) у ТОВ «Хмельницький КХП», вартості часток у виділених і неодержаних дивідендах у цьому товаристві, втраченого заробітку й інших доходів, а також відшкодування моральної шкоди) до 23 жовтня 2019 року включно (останнього дня, включно до якого рішення суду у справі № 686/21941/15-ц залишалося невиконаним).

79. Суд першої інстанції задовольнив позов частково: стягнув з Державного бюджету України на користь позивачки 3 % річних у розмірі 21 256,16 грн й інфляційні втрати у розмірі 19 984,01 грн за період з 18 березня 2019 року (з дня прийняття постанови апеляційного суду у справі № 686/21941/15-ц, що є днем набрання чинності рішенням суду першої інстанції у тій справі) до 23 жовтня 2019 року. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову.

80. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що вона вважає правильним застосування судом першої інстанції припису частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин. Однак стягнути на користь позивачки 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції у справі № 686/21941/15-ц, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI) і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Отже, на будь-яке грошове зобов`язання поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду.

Відповідно до положень чинного законодавства України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Свропейського суду з прав людини" встановлено обов`язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2. 4. 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України П вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), враховуючи усталену практику, в рішенні від 18 липня 2013 року у справі «Москаленко і інші проти України» наголошує, що рішення ухвалені на користь заявників не були виконані своєчасно і відповідальність за це несе Держава.

За таких обставин, на підставі ст.ст.15, 16 ЦК України позивач отримав право на судовий захист своїх порушених прав у зв`язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання на суму 85 807 грн 25 коп. з боку відповідача шляхом стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за період з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення, тобто з 20.08.2023 по 07.09.2023.

Господарським судом не приймається до уваги наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки він був здійснений останнім з дати набрання рішенням законної сили 14.04.2023, та по дату здійснення остаточних розрахунків 08.09.2023, а також без врахування того, що рішення в частині заборгованості у сумі 188 242 грн 75 коп. було виконано без порушення строків на його виконання, у зв`язку з чим нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно було здійснюватися на суму заборгованості у розмірі 85 807 грн 25 коп., а не на 270 000 грн 00 коп., як то було здійснено позивачем.

Таким чином, згідно із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних по несвоєчасно виконаним грошовим зобов`язанням:

- 3% річних від суми 85 807 грн 25 коп. за період з 20.08.2023 по 07.09.2023 складають 134 грн 00 коп.

- інфляційні втрати від 85 807 грн 25 коп. за період з 20.08.2023 по 07.09.2023 складають 0 грн.

Отже, загальний розмір суми, яка підлягає до стягнення у зв`язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань з боку відповідача, складає 3% річних у розмірі 134 грн 00 коп.

При цьому господарський суд зазначає про те, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є належним відповідачем у даній справі, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35; № у ЄДРСР 80854809), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27; № у ЄДРСР 84573553), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81; № у ЄДРСР 101829985), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76; № у ЄДРСР 105852860), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17; № у ЄДРСР 106841700) і № 922/1830/19 (пункт 7.2; № у ЄДРСР 108285268), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55; № у ЄДРСР 109390156), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 35; № у ЄДРСР 109364576), від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (пункт 8.6; № у ЄДРСР 111742765), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38; № у ЄДРСР 112516535)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27; № у ЄДРСР 84573553), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81; № у ЄДРСР 101829985), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.18; № у ЄДРСР 106841700) і № 922/1830/19 (пункт 7.3; № у ЄДРСР 108285268), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55; № у ЄДРСР 109390156), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38; № у ЄДРСР 112516535)).

Тому те, що позивач вказав відповідача за вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду, конкретний орган державної влади - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності за прострочення виконання зазначеного рішення суду є не держава, а саме певні її органи (орган). Інакше кажучи, у спірних правовідносинах органи держави є представниками її інтересів як боржника за судовим рішенням про відшкодування завданої нею ж шкоди, а не суб`єктами владних повноважень, які здійснюють щодо позивача публічно-владні управлінські функції (див. mutatis mutandisпостанову Великої Палати Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц(пункт 39; № у ЄДРСР 112516535). Специфіка відносин із виконання таких судових рішень полягає у тому, що держава діє одночасно і як боржник, і як суб`єкт, який уповноважив на виконання відповідного рішення щодо себе певний орган влади, що діє від імені держави-боржника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 21-а, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Правильний вибір" (65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104, код ЄДРПОУ 39402484) 134 грн 00 коп. - 3% річних, 76 грн 93 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.02.2024.

Суддя І.А. Рудь