Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/153/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс"</a>;

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (відповідач 2);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна";

про відшкодування 120 125,65 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача 1: Голяр І.С., адвокат, ордер серії АІ № 1336623 від 07.02.2023;

Від відповідача 2: Терещук В. С., адвокат, ордер серії АІ № 1514584 від 01.12.2023;

Від третьої особи: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Овертранс"</a> з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", в якому просить стягнути 120 125,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/153/23 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.03.2023 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, останній просить відмовити у задоволенні позову повністю.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс"</a> надійшла відповідь на відзив, разом з клопотанням про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" до участі у справі в якості співвідповідача та заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до вказаної відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з:

- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" 70 126,65 грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" 50 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 вирішено, зокрема, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 31.10.2023.

Також вказаною ухвалою було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (третя особа 1) до участі у справі в якості співвідповідача (відповідач 2) та зобов`язано залученого співвідповідача надати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду від 29.09.2023 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" та була отримана ним 16.10.2023, що підтверджується повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах справи.

Крім цього суд вказує, що всі подальші ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" та були ним отримані, про що свідчать повідомленням про вручення, які наявні в матеріалах справи.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс"</a> про зменшення позовних вимог суд вказує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та постановляє продовжувати розгляд справи з її урахуванням та в редакції вимог, викладених у відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/153/23 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 19.12.2023 представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" подав клопотання про зміну найменування, в якому просить замінити найменування відповідача 1 з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс", розглянувши яке, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив його задовольнити.

У судове засідання 16.01.2024 представник позивача не з`явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник Акціонерного товариства "Страхова компанія "ББС Іншуранс" у судовому засіданні 16.01.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 16.01.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання 16.01.2024 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" у строк, встановлений ухвалою суду від 29.09.2023, не подало до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

16.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овертранс" (далі також - позивач, виконавець, ТОВ "Овертранс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (далі також - відповідач 2, замовник, експедитор, ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик") укладено угоду № 091017 на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автотранспортом (далі - угода), відповідно до п. 2.1. якої, виконавець надає замовнику транспортні послуги за заздалегідь узгодженими заявками, які є частиною даної угоди. Заявка має містити умови і особливості конкретного перевезення.

За змістом п. 7.2. договору, за заявкою замовника виконавець робить страхування вантажу в страховій компанії. Розрахунок зі страховою компанією виконавець веде згідно агентського договору між виконавцем і страховою компанією. Страховий внесок переказується замовником на рахунок страхової компанії чи виконавця.

На виконання договірних умов, а саме угоди та заявки № 19485/00584132 від 15.04.2020, водій ТОВ "Овертранс", ОСОБА_1 , здійснював доставку вантажу автомобілем VOLVO FH12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом WIELTON NS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується ТТН №1018675424 від 16.04.2020.

ТОВ "Овертранс" не здійснювало страхування вантажу, оскільки така умова не була узгоджена вказаною заявкою.

16.04.2020 на а/д "Київ-Ковель" в межах Бородянського району Київської області, через ускладнення видимості дороги, у зв`язку з сильною піщаною бурею, відбулося поступово-поетапне попутне зіткнення наступних транспортних засобів: перший - вантажний автомобіль, сідельний тягач MAN TGX 18.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 /причепом РРСТ-51, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що перевозив паливні речовини (під керуванням водія- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ); другий - вантажний автомобіль, сідельний тягач DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом SCHMITZ S01, реєстраційний номер НОМЕР_6 , (під керуванням водія- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ); третій - легковий автомобіль марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_7 (під керуванням водія- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ); четвертий - вантажний автомобіль, сідельний тягач DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_8 з напівпричепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_9 (під керуванням водія- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 ); п`ятий - легковий автомобіль марки PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_10 (під керуванням водія- ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 ); шостий - вантажний автомобіль, сідельний тягач VOLVO FH12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON NS34, реєстраційний номер НОМЕР_2 (під керуванням водія- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Головним управлінням Національної поліції в Київській області за фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження № 12020110000000234 від 16.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Належні позивачу на праві приватної власності транспортні засоби VOLVO FH12 з реєстраційним номером НОМЕР_1 (який згорів під час ДТП) та н/причіп WIELTON NS34 з реєстраційним номер НОМЕР_2 (який отримав механічні ушкодження ззаду, спереду та правій частині) з пошкодженим вантажем за фактом ДТ було визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

На зазначені вище транспортні засоби позивача у відповідності до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2020 у справі №761/11491/20 було накладено арешт та залишено їх на території майданчику тимчасового затримання транспортних засобів Бородянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Дружня, вул. Ковпака, 5.

В подальшому позивачем отримано згоду слідчого на доступ до транспортних засобів та вантажу, забезпечено підмінний автомобіль, здійснено заходи щодо перезавантаження вантажу та доставки його вантажовідправнику Приватному акціонерному товариству "Абінбев Ефес Україна" (далі також - третя особа, ПрАТ "Абінбев Ефес Україна") в пункт завантаження на Чернігівський пивкомбінат "Десна" за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20, що підтверджується актом приймання продукції за кількістю та якістю № 291 від 30.04.2020.

Листом №25.06.2020/8 від 25.06.2020 відповідач 2 повідомив позивача про те, що до нього надійшла претензія третьої особи, яка підтверджує фактичну суму збитків у розмірі 120 125,65 грн, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по наданню послуг з перевезення вантаж з боку ТОВ "Овертранс", у зв`язку з чим ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" просило позивача сплатити на його користь грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 7788 від 12.10.2021 позивачем сплачено на користь відповідача 2 грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн, призначення платежу: оплата претензії 12/10/2021/1 від 12.10.2021 за завдані збитки внаслідок ДТП, без ПДВ.

Позивач вказує, що оскільки відповідач 2 не здійснював з ним розрахунків за надані транспортні послуги у 2021 році, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овертранс"</a> було змушене сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн у відповідності до претензії № 12/10/2021/1 від 12.10.2021.

Також позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна" мало право на повне відшкодування нанесених йому збитків у результаті втрати частини вантажу під час здійснення перевезення саме за рахунок ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик".

За твердженнями позивача саме ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" є носієм кореспондованого обов`язку здійснити відшкодування грошових коштів у розмірі 120 125,65 грн за власний рахунок, а оскільки останнім було застраховано свою цивільно-правову відповідальність у відповідності до договору добровільного страхування відповідальності експедитора від 24.10.2019 року, то саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі також - відповідач 1, ПрАТ "СК "Брокбізнес", страхова компанія) зобов`язане відшкодувати збиток за часткову втрату вантажу.

На думку позивача, відшкодувавши збитки у розмірі 120 125,65 грн, ТОВ "Овертранс" набуло право регресу щодо стягнення збитків до ПрАТ "СК "Брокбізнес", у зв`язку з чим звернулося до останнього з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак отримало лист від страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування.

А тому, враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування у розмірі 70 125,65 грн, враховуючи розмір безумовної франшизи, яка складає 50 000,00 грн та встановлена договором добровільного страхування відповідальності експедитора № 007/01-000336/01ВЕ від 24.10.2019 (далі також - договір страхування), у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 2 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, як розмір безумовної франшизи, встановлений договором страхування.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", яке за час розгляду справи було перейменоване у Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка міститься в матеріалах справи, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що у відповідь на повідомлення позивача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу надало лист № 949-05 від 15.07.2020, яким було повідомлено ТОВ "Овертранс" про те, що останній не є стороною договору страхування або вигодонабувачем, у зв`язку з чим вказане повідомлення не дає страховій компанії підстав для прийняття рішення по події, що сталася.

Відповідач 1 зазначає, що ані ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", як страхувальник за договором страхування, ані ПрАТ "Абінбев Ефес Україна", як відправник пошкодженого товару, не надавали страховій компанії документів, передбачених договором страхування, для отримання страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням вантажу під час дорожньо-транспортної пригоди (далі також - ДТП).

Як вказує відповідач 1, позивач, в подальшому, звернувся до нього з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1853 від 13.10.2021, в якій повідомив страхову компанію, що відшкодував збитки на користь ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" у розмірі 120 125,65 грн на підтвердження чого надав платіжне доручення № 7788 від 12.10.2021, відповідно до призначення платежу якого, ТОВ "Овертранс" сплатило на користь ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн по претензії № 12/10/2021/1 від 12.10.2021 за завдані збитки внаслідок ДТП.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що після відшкодування ТОВ "Овертранс" завданої нею шкоди на користь експедитора ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", у позивача не виникло право регресу до інших осіб, оскільки завдавачем шкоди є саме перевізник ТОВ "Овертранс", адже, право регресу, це право особи, що відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до тієї особи, з вини якої завдано шкоди, а в цьому випадку, завдавач шкоди і особа, яка відшкодувала завдану шкоду це одна і та ж особа.

А відтак, підсумовуючи вищевикладене, страхова компанія вказує, що, оскільки, до неї особи, що за договором договору страхування можуть звернутися для отримання страхового відшкодування, не зверталися, вимоги не заявлялися, документи з метою визнання випадку страховим не надавалися, а тому обов`язку зі страхового відшкодування у ПрАТ "СК "Брокбізнес" по договору не виникло.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) іншій особі.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1161 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно з приписами статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" (далі також - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі також - страховик) укладений договір № 007/01-000336/01ВЕ.

Предметом договору страхування відповідальності є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі при наданні транспортно-експедиторських послуг щодо вантажів, які перевозяться автомобільним транспортом та в напрямках, які зазначені в цьому договорі, а також майнові інтереси, пов`язані з витратами страхувальника, що належать до відшкодування відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 6 договору страхування, страховий випадок - страховим випадком є подія, що передбачена договором, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третій особі за застрахованим ризиком (позначеним відміткою "так") в п. 5 договору.

Згідно з пп. 5.1.1 п. 5.1 та пп. 13.1.1 п. 13.1 договору страхування, договором страхування покриваються ризики відповідальності за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення згідно з положеннями міжнародної транспортної конвенції, положеннями державного транспортного законодавства відповідної країни, стандартним умовам надання послуг, схвалених Асоціацією перевізників країни страхувальника.

Згідно умов п. 21.2 договору, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком безпосередньо заявнику претензії (вигодонабувачу, особі, яка зазнала збитків) на зазначеній в заяві на виплату страхового відшкодування рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до страхової компанії з повідомленням №987 від 01.07.2020, в якому просив врегулювати страховий випадок та відшкодувати збиток ПрАТ "Абінбев Ефес Україна".

У відповідь вказане повідомлення позивача, відповідач, листом № 949-05 від 15.07.2020, повідомлено ТОВ "Овертранс" про те, що останній не є стороною договору страхування або вигодонабувачем, у зв`язку з чим вказане повідомлення не дає страховій компанії підстав для прийняття рішення по події, що сталася.

В подальшому позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1853 від 13.10.2021, в якій повідомив страхову компанію, що відшкодував збитки на користь ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" у розмірі 120 125,65 грн на підтвердження чого надав платіжне доручення № 7788 від 12.10.2021, відповідно до призначення платежу якого, ТОВ "Овертранс" сплатило на користь ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн по претензії № 12/10/2021/1 від 12.10.2021 за завдані збитки внаслідок ДТП.

У відповідь на вказану заяву позивача, страхова компанія надала позивачу лист № 1930-11 від 05.11.2021, в якому зазначено, що заява та платіжне доручення не дає підстав для прийняття рішення щодо відшкодування ТОВ "Овертранс" збитків в порядку регресу по договору страхування, що був укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як визначено у ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Як вказувалося судом, ТОВ "Овертранс" сплатило на користь ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн по претензії № 12/10/2021/1 від 12.10.2021 за завдані збитки внаслідок ДТП.

В свою чергу, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, тобто ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі при наданні транспортно-експедиторських послуг щодо вантажів, які перевозяться автомобільним транспортом та в напрямках, які зазначені в цьому договорі, а також майнові інтереси, пов`язані з витратами страхувальника, що належать до відшкодування відповідно до умов цього договору.

Таким чином суд вказує, що договором страхування, застраховано відповідальність страхувальника - ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" перед третіми особами (вигодонабувачами), які можуть отримати страхове відшкодування у разі завдання їм шкоди страхувальником внаслідок страхового випадку, передбаченого договором страхування.

Матеріалами справи не підтверджується факт завдання ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" шкоди позивачеві, напроти, з платіжного доручення № 7788 від 12.10.2021 вбачається, що ТОВ "Овертранс" перераховано на користь відповідача 2 грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн за завдані збитки та відповідно до претензії ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" в якій вказувалося, що ТОВ "Овертранс" неналежним виконанням зобов`язань по наданню послуг з перевезення вантажу завдано збитків ПрАТ "Абінбев Ефес Україна" на суму 120 125,65 грн, у зв`язку з чим ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик" і вимагало від позивача сплатити вказані грошові кошти.

Крім того суд вказує, що відповідно до умов договору страхування саме ПрАТ "Абінбев Ефес Україна" могло бути вигодонабувачем, якби подало заяву до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" заяву про виплату страхового відшкодування.

В такому випадку страхова компанія набула б право зворотної вимоги до заподіювача шкоди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані ТОВ "Дженерал Транс Альянс Логістик", ані ПрАТ "Абінбев Ефес Україна" не зверталися до ПрАТ "СК "Брокбізнес" з заявою про виплату страхового відшкодування

А відтак у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" були відсутні підстави для виплати страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Овертранс"</a>.

Суд також зазначає, що у позивача, після відшкодування шкоди відповідачу 2 у розмірі 120 125,65 грн не виникло право зворотної вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", оскільки при регресі, передбаченим ст. 1191 Цивільного кодексу України, основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексуУкраїни, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" страхового відшкодування у розмірі 70 125,65 грн.

В свою чергу, з огляду на зазначене судом вище, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, як безумовна франшиза за договором страхування, про що також зазначалося позивачем як на підставу своїх позовних вимог в цій частині.

Крім того суд вказує, що у відповіді на відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" позивач також посилається, як на правову підставу своїх позовний вимог, на ст. 1212 Цивільного кодексу України, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не конкретизує, до якої саме позовної вимоги (до відповідача 1 чи відповідача 2) відноситься посилання на вказану статтю Цивільного кодексу України.

Водночас, виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

У цьому висновку суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, та у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18.

Тому суд, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), самостійно здійснив кваліфікацію спірних правовідносин, про що було зазначено вище по тексту рішення та виклав відповідний висновок з цього приводу.

Крім того суд вказує, що за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 по справі № 910/13271/18).

Як уже було встановлено судом та вбачається з платіжного доручення № 7788 від 12.10.2021 позивачем сплачено на користь відповідача 2 грошові кошти у розмірі 120 125,65 грн, призначення платежу: оплата претензії 12/10/2021/1 від 12.10.2021 за завдані збитки внаслідок ДТП, без ПДВ.

Таким чином позивач сплатив грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик" у розмірі 120 125,65 грн на підставі претензії останнього за завдані збитки внаслідок ДТП.

А відтак вказані грошові кошти не можуть бути безпідставно набутими Товариством з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 вказано, що аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку. У справі, що переглядається, збагаченням є збереження страховиком без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він згідно закону мав виплатити потерпілій особі враховуючи спричинену шкоду його страхувальником. Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страховика за рахунок зменшення (звільнення) його від виконання обов`язку з відшкодування шкоди завданої потерпілій особі його страхувальником».

Проте, як встановлено судом та ним зазначалося по тексту рішення, страхувальник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Транс Альянс Логістик", за договором страхування, при наданні транспортно-експедиторських послуг щодо вантажів, які перевозяться автомобільним транспортом не завдавав шкоди позивачеві, а, відповідно, страховик, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", не зобов`язане сплатити страхове відшкодування на користь позивача, а відтак збагачення страховика за рахунок зменшення (звільнення) його від виконання обов`язку з відшкодування шкоди завданої потерпілій особі його страхувальником не відбувається.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач 2 звертався до відповідача з заявою про настання страхового випадку, що підтверджується копією листа ФОП Горомового А. М. № АК14/2020/1 від 17.06.2020, суд вказує, що вказаний лист відсутній у матеріалах справи, жодна зі сторін його суду не надавала, а відтак такі твердження судом не приймаються.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.02.2024.

Суддя О.В. Мандриченко