Ухвала

від 22.02.2024 по справі 910/15398/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід судді

у справі №910/15398/18

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солушенс енд Трейд ЛТД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича, 2) Товариства з обмежено відповідальністю "Аніс Плюс", 3) ОСОБА_3 , 4) територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсним правочину передачі майна до статутного капіталу, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №910/15398/18.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.01.2024 для розгляду справи №910/15398/18 визначено колегію суддів у складі: Кролевець О.А. (головуючий), Губенко Н.М., Студенець В.І.

05.02.2024 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кролевець О.А., Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду справи №910/15398/18.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №910/15398/18 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А., Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду справи №910/15398/18 визнано необґрунтованою. Передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А., Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду справи №910/15398/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 для розгляду заяви про відвід суддів Верховного Суду у справі №910/15398/18 у випадку, коли суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, визначено суддю Верховного Суду Жайворонок Т.Є.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 (у складі судді Жайворонок Т.Є.) у справі №910/15398/18 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Кролевець О.А., Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду справи №910/15398/18.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 (у складі колегії суддів Кролевець О.А. (головуючий), Губенко Н.М., Студенець В.І.) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №910/15398/18 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити: клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якому навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, разом з належними доказами отримання оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 3028,00 грн.

Ухвалу Верховного Суду від 08.02.2024 про залишення касаційної скарги без руху направлено ОСОБА_1 поштовим зв`язком. Окрім того надіслано вказану ухвалу його представнику, адвокату Воротиленко Олександру Сергійовичу (далі - Воротиленко О.С.), в його електронний кабінет, та доставлено в кабінет одержувача 09.02.204 о 19:28, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Враховуючи вищенаведені положення, з урахуванням положень ч. 4 ст. 116 ГПК України, ухвалу про залишення касаційної скарги без руху вручено ОСОБА_1 12.02.2024, а тому строк для усунення недоліків касаційної скарги спливає 22.02.2024.

20.02.2024 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №910/15398/18 скаржником подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

21.02.2024 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №910/15398/18 скаржником подано до Верховного Суду доповнення до заяви про усунення недоліків касаційної скарги.

Разом з цим, 21.02.2024 до Верховного Суду ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді зі складу суду в провадження якого знаходиться справа №910/15398/18, в якій заявник просить відвести від подальшої участі зі складу суду, який розглядає справу №910/15398/18, головуючого суддю Кролевець О.А.

У заяві про відвід судді Марченко В.В. посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України. Вказана заява обґрунтована наступним: «за текстом ухвали КГС ВС від 08.02.2024 у справі № 910/15398/18, колегія суддів на чолі з головуючим суддею Кролевець О.А. вказала на наступне: «Суд зауважує, що з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що після винесення оскаржуваного судового рішення в межах справи №910/15398/18 ОСОБА_1 ознайомлювався із матеріалами справи, про що свідчить заява про ознайомлення з матеріалами справи, яка надійшла до суду 24.11.2023, зареєстрована під № 09.1-13/27551/23. Окрім того, з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 був особисто присутній у судовому засіданні щодо розгляду його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 13.09.2023 у справі №910/15398/18.» По-перше слід вказати, що наявність заяви від 24.11.2023 на ознайомлення з матеріалами справи в дійсності лише вказує на вольові дії щодо реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами справи, а не саме на те, що таке ознайомлення відбулося. По-друге, відносно того, що ОСОБА_1 був особисто присутній 30.11.2023 у судовому засіданні щодо розгляду його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 13.09.2023, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки 30.11.2023 у справі приймав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О.С.(про що свідчить відповідна розписка, наявна в матеріалах справи). По-третє, ні в саму дату подання заяви від 24.11.2023 на ознайомлення з матеріалами справи, ні на час проведення вищевказаного засідання від 30.11.2023, безпосереднє ознайомлення з матеріалами справи ні ОСОБА_1 ні його представником фактично не здійснювалось. З оригіналом оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О.С. ознайомився безпосередньо в приміщенні Північного апеляційного господарського суду 28.12.2023, про що свідчить відповідна відмітка, наявна в матеріалах справи №910/15398/18. Саме з цієї дати ознайомлення з матеріалами справи (28.12.2023) у ОСОБА_1 та його представника з`явилась належна можливість для вчинення дій з касаційного оскарження. При цьому на поштову чи електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.С. оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду не надходила. В електронний кабінет (ЄСІТС) оскаржувана ухвала також не надходила як і жоден документ з цієї справи, що підтверджуєтеся роздруківкою з електронного кабінету. Довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет чи про доставку документа в кабінет Електронного суду з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" - в матеріалах справи відсутні. На адресу ОСОБА_1 відповідні матеріали також не надходили, що підтверджується матеріалами справи.». Таким чином заявник вважає, що строк на касаційне оскарження не пропущений. Окрім того посилається на ухвали Верховного Суду під головуванням судді Кролевець О.А. від 05.02.2024 у справі №917/282/23, від 18.10.2023 у справі №922/2487/22, від 07.08.2023 у справі №910/6287/22, від 31.08.2023 у справі №910/9944/20 в яких вказується про те, що судові рішення надсилаються до Єдиного державного реєстру судових рішень, оприлюднюються, є загальнодоступними та дозволяють скаржнику ознайомитись з їх текстом без одержання копій судових рішень, що на думку заявника опосередковано вказує на те, що такі дії учасника справи фактично «перекваліфіковуються» з його права на обов`язок. Вважає таку практику при розгляді клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження звуженням прав учасника та такою, що свідчить про упередженість судді Кролевець О.А. при розгляді справи №910/15398/18 в розрізі практики самого ж Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене вважає, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді Кролевець О.А.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кролевець О.А. від розгляду справи №910/15398/18, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1)він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5)є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції зобов`язує суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

Отже, хоча ОСОБА_1 і посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України як на підставу про відвід головуючого судді Кролевець О.А., проте, фактично заява зводиться до незгоди сторони з процесуальним рішенням, ухваленим колегією суддів у справі №910/15398/18 та незгодою з позицією Суду, яка вибірково виокремлюється заявником з загального висновку суду, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №917/282/23, від 18.10.2023 у справі №922/2487/22, від 07.08.2023 у справі №910/6287/22, від 31.08.2023 у справі №910/9944/20.

Прямі ознаки обмеження права особи на доступ до правосуддя ґрунтуються виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій судді при вирішенні питання про залишення касаційної скарги без руху.

Приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Наведене свідчить про те, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Кролевець О.А. є необґрунтованою та такою, що суперечить приписам ч. 4 ст. 35 ГПК України.

За змістом частин першої-третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на обставини заявлення відповідного відводу, Суд вважає за необхідне відповідно до частини 3 статті 39 ГПК України передати матеріали справи №910/15398/18 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви у порядку, встановленою частиною 1 статті 32 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кролевець О.А. від розгляду справи №910/15398/18 визнати необґрунтованою.

2.Передати матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кролевець О.А.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець