Ухвала

від 27.02.2024 по справі 910/15398/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15398/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник)

про відвід судді Кролевець О. А.

у справі № 910/15398/18

за позовом ОСОБА_2

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна корпорація»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солушенс енд Трейд ЛТД»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича;

2) Товариства з обмежено відповідальністю «Аніс Плюс»;

3) ОСОБА_3 ;

4) територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсним правочину передачі майна до статутного капіталу, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.01.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 910/15398/18.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.01.2024 для розгляду справи № 910/15398/18 визначено колегію суддів у складі: Кролевець О. А. (головуючий), Губенко Н. М., Студенець В. І.

До Верховного Суду 05.02.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кролевець О. А., Губенко Н. М., Студенця В. І. від розгляду справи № 910/15398/18.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/15398/18 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О. А., Губенко Н. М., Студенця В. І. від розгляду справи № 910/15398/18 визнано необґрунтованою. Передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О. А., Губенко Н. М., Студенця В. І. від розгляду справи № 910/15398/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024 для розгляду заяви про відвід суддів Верховного Суду у справі № 910/15398/18 у випадку, коли суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, визначено суддю Верховного Суду Жайворонок Т. Є.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 (у складі судді Жайворонок Т. Є.) у справі № 910/15398/18 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Кролевець О. А., Губенко Н. М., Студенця В. І. від розгляду справи № 910/15398/18.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 (у складі колегії суддів Кролевець О. А. (головуючий), Губенко Н. М., Студенець В. І.) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 910/15398/18 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити: клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якому навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, разом з належними доказами отримання оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 3 028, 00 грн.

Ухвалу Верховного Суду від 08.02.2024 про залишення касаційної скарги без руху направлено ОСОБА_1 поштовим зв`язком. Окрім того надіслано вказану ухвалу його представнику, адвокату Воротиленку Олександру Сергійовичу (далі - Воротиленко О. С.), в його електронний кабінет, та доставлено в кабінет одержувача 09.02.204 о 19:28, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини сьомої статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Враховуючи вищенаведені положення, з урахуванням положень частини четвертої статті 116 ГПК України, ухвалу про залишення касаційної скарги без руху вручено ОСОБА_1 12.02.2024, а тому строк для усунення недоліків касаційної скарги спливає 22.02.2024.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 910/15398/18 20.02.2024 скаржником подано до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 910/15398/18 скаржником 21.02.2024 подано до Верховного Суду доповнення до заяви про усунення недоліків касаційної скарги.

Разом з цим, 21.02.2024 до Верховного Суду ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді зі складу суду в провадження якого знаходиться справа № 910/15398/18, в якій заявник просить відвести від подальшої участі зі складу суду, який розглядає справу № 910/15398/18, головуючого суддю Кролевець О. А.

У заяві про відвід судді ОСОБА_1. посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України. Вказана заява обґрунтована наступним: «за текстом ухвали КГС ВС від 08.02.2024 у справі № 910/15398/18, колегія суддів на чолі з головуючим суддею Кролевець О. А. вказала на наступне: «Суд зауважує, що з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що після винесення оскаржуваного судового рішення в межах справи № 910/15398/18 ОСОБА_1 ознайомлювався із матеріалами справи, про що свідчить заява про ознайомлення з матеріалами справи, яка надійшла до суду 24.11.2023, зареєстрована під № 09.1-13/27551/23. Окрім того, з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 був особисто присутній у судовому засіданні щодо розгляду його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 13.09.2023 у справі № 910/15398/18.» По-перше слід вказати, що наявність заяви від 24.11.2023 на ознайомлення з матеріалами справи в дійсності лише вказує на вольові дії щодо реалізації свого права на ознайомлення з матеріалами справи, а не саме на те, що таке ознайомлення відбулося. По-друге, відносно того, що ОСОБА_1 був особисто присутній 30.11.2023 у судовому засіданні щодо розгляду його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 13.09.2023, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки 30.11.2023 у справі приймав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О. С.(про що свідчить відповідна розписка, наявна в матеріалах справи). По-третє, ні в саму дату подання заяви від 24.11.2023 на ознайомлення з матеріалами справи, ні на час проведення вищевказаного засідання від 30.11.2023, безпосереднє ознайомлення з матеріалами справи ні ОСОБА_1 ні його представником фактично не здійснювалось. З оригіналом оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О. С. ознайомився безпосередньо в приміщенні Північного апеляційного господарського суду 28.12.2023, про що свідчить відповідна відмітка, наявна в матеріалах справи № 910/15398/18. Саме з цієї дати ознайомлення з матеріалами справи (28.12.2023) у ОСОБА_1 та його представника з`явилась належна можливість для вчинення дій з касаційного оскарження. При цьому на поштову чи електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О. С. оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду не надходила. В електронний кабінет (ЄСІТС) оскаржувана ухвала також не надходила як і жоден документ з цієї справи, що підтверджуєтеся роздруківкою з електронного кабінету. Довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет чи про доставку документа в кабінет Електронного суду з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» - в матеріалах справи відсутні. На адресу ОСОБА_1 відповідні матеріали також не надходили, що підтверджується матеріалами справи.». Таким чином заявник вважає, що строк на касаційне оскарження не пропущений. Окрім того посилається на ухвали Верховного Суду під головуванням судді Кролевець О. А. від 05.02.2024 у справі № 917/282/23, від 18.10.2023 у справі № 922/2487/22, від 07.08.2023 у справі № 910/6287/22, від 31.08.2023 у справі № 910/9944/20 в яких вказується про те, що судові рішення надсилаються до Єдиного державного реєстру судових рішень, оприлюднюються, є загальнодоступними та дозволяють скаржнику ознайомитись з їх текстом без одержання копій судових рішень, що на думку заявника опосередковано вказує на те, що такі дії учасника справи фактично «перекваліфіковуються» з його права на обов`язок. Вважає таку практику при розгляді клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження звуженням прав учасника та такою, що свідчить про упередженість судді Кролевець О. А. при розгляді справи № 910/15398/18 в розрізі практики самого ж Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене вважає, що є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді Кролевець О. А.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/15398/18, зокрема, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кролевець О. А. від розгляду справи № 910/15398/18 визнано необґрунтованою.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відтак, Суд під час розгляду заяви про відвід, ураховуючи положення статті 39 ГПК України виходить з того, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд також виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (пункти 49, 50 рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі «Бочан проти України», N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі «Газета «Україна-центр» проти України»);

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, Series А, N 86).

Суд висновує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на характер доводів, їх суть, спрямованість, Суд, ураховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПУ України та частину четверту статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід доходить висновку, що фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться до незгоди сторони з процесуальним рішенням, ухваленим суддею у справі № 910/15398/18 та незгодою з позицією Суду, яка виокремлюється заявником з правового висновку суду, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 917/282/23, від 18.10.2023 у справі № 922/2487/22, від 07.08.2023 у справі № 910/6287/22, від 31.08.2023 у справі № 910/9944/20.

Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Верховний Суд зважаючи на те, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного», а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Кролевець О. А. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо її безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді та/чи суддів, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, участь судді у іншій справі не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо необхідності відводу судді Кролевець О. А., саме з підстав незгоди з її процесуальним рішенням, ухваленим колегією суддів у справі № 910/15398/18 та незгодою з позицією Суду, яка вибірково виокремлюється заявником з загального висновку суду, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 917/282/23, від 18.10.2023 у справі № 922/2487/22, від 07.08.2023 у справі № 910/6287/22, від 31.08.2023 у справі № 910/9944/20, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді і як б могли бути перевіреними та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у її об`єктивності і неупередженості, а відтак з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з процесуальним рішенням, ухваленим колегією суддів у справі № 910/15398/18 та незгодою з позицією Суду, яка вказана заявником і викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 917/282/23, від 18.10.2023 у справі № 922/2487/22, від 07.08.2023 у справі № 910/6287/22, від 31.08.2023 у справі № 910/9944/20 не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу судді Кролевець О. А. відповідно до наведених норм ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кролевець О. А. упередженою чи необ`єктивною, оскільки всі доводи, що викладені у заяві ОСОБА_1., є припущеннями заявника та зводяться до незгоди учасника справи з процесуальним рішенням, ухваленим колегією суддів у справі № 910/15398/18 та незгодою з позицією Суду, яка виокремлюється заявником з правового висновку суду, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 917/282/23, від 18.10.2023 у справі № 922/2487/22, від 07.08.2023 у справі № 910/6287/22, від 31.08.2023 у справі № 910/9944/20. Інших обставин, які викликають у скаржника сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Кролевець О. А., ним не зазначено.

Отже доводи, наведені у заяві про відвід судді, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кролевець О. А. у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кролевець О. А. у справі № 910/15398/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова