Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/15398/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023

(головуючий - Ткаченко Б.О., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

у справі №910/15398/18

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солушенс енд Трейд ЛТД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича, 2) Товариства з обмежено відповідальністю "Аніс Плюс", 3) ОСОБА_3 , 4) територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсним правочину передачі майна до статутного капіталу, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст обставин справи

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/15398/18 позовні вимоги ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) задоволено повністю. Визнано недійсними повністю з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна корпорація» (далі - ТОВ «Перша будівельна корпорація») від 04.10.2018, оформлені протокол №5 загальних зборів учасників ТОВ «Перша будівельна корпорація» від 04.10.2018. Визнано недійсним правочин між ТОВ «Перша будівельна корпорація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солушенс енд Трейд ЛТД» (далі - ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД») передачі майна ТОВ «Перша будівельна корпорація» - нежилого приміщення (в літ. А) загальною площею 930,3 кв. м. у АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», оформлений актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 04.10.2018. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43677066 від 25.10.2018, приватний нотаріус Бадахов Юрій Назірович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення (в літ. А) загальною площею 930,3 кв. м. у АДРЕСА_1 , за ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД» ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний код у Комерційному реєстрі Республіки Естонія 12998819). Припинено право власності ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД» (11415, Республіка Естонія, Харьюський повіт, м. Таллінн, район Ласнамяє, вул. Льетса, буд. 2А; реєстраційний код у Комерційному реєстрі Республіки Естонія 12998819) на нежиле приміщення (в літ. А) загальною площею 930,3 кв. м. Київ по АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ «Перша будівельна корпорація» (02094 м. Київ, вул. Попудренко, буд 30; ідентифікаційний код 41552248) право власності на нежиле приміщення (в літ. А) загальною площею 930,3 кв. м. у АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Перша будівельна корпорація» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 976,60 грн, відшкодовано витрати, пов`язані із залученням перекладачів, у розмірі 35 220,60 грн та відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 111 900,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 984. 40 грн, відшкодовано витрати, пов`язані із залученням перекладачів, у розмірі 23 480,40 грн та відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 74 600,00 грн.

2. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 по справі № 910/15398/18 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано скаржнику термін протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для надання суду доказів сплати судового збору у сумі 1 180 250,00 грн та доказів направлення копії апеляційної скарги сторонам справи.

4. На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 ОСОБА_1 подав до апеляційного суду з заяву про усунення недоліків, в якій скаржник виклав клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 повернуто скаржнику.

6. Повертаючи скаргу апеляційний суд вказував на те, що клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 надано відомості з Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про те, що він ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 01.02.2016 отримує пенсію у розмірі 8 987,12 грн (станом на 01.03.2023). Ознайомившись з відомостями, наданими ОСОБА_1 апеляційний суд зазначив, що такі відомості не є достатніми для відстрочення сплати судового збору. Отже, заявником не наведено обставин, які дають підстави вважати, що він матиме можливість сплатити судовий збір до винесення рішення по суті спору з огляду на його суттєвий розмір, таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу апеляційного суду, та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

8. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що апеляційний суд порушив положення ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 11, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не врахував практику Верховного Суду та практику Європейського Суду з прав людини.

9. Також, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було взято до уваги всіх обставин, на які посилався ОСОБА_1 у заяві про надання відстрочки із сплати судового збору, до того ж, апеляційний суд суто формально поставився до вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження та безпідставно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Повернення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 є фактично відмовою у правосудді та позбавлення ОСОБА_1 права на апеляційний перегляд судового рішення у справі.

10. Крім того, скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказує на те, що незастосування судом до фізичної особи положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» порушує право особи на справедливий суд, до того ж, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20.

11. Також, у касаційній скарзі скаржником визначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, який складає 20 000, 00 грн, до того ж, скаржник зазначає, що детальний розрахунок таких витрат буде подано в межах строків визначених положеннями частини 8 ст. 129 ГПК України.

12. Крім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання, в якому скаржник просить передати справу на розгляд палати, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на різне врегулювання касаційними судами у подібних правовідносинах питання поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та застосування у цьому контексті норм Закону України «Про доступ до судових рішень».

Позиція інших учасників справи

13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на обґрунтованість висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

Позиція Верховного Суду

14. Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

15. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання обґрунтованості повернення скаржнику апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, зважаючи на невиконанням скаржником вимог ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху, у зв?язку з несплатою останнім судового збору та заявленням клопотання про відстрочення сплати судового збору.

16. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.

17. Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

18. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

19. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції містить не лише детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступу до суду.

20. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

21. Статтею 254 ГПК України регламентовано, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

22. Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

23. Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України (тут і далі в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

24. За змістом частин 1, 2 статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

25. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).

26. Законодавством України однією з умов розгляду справи судом визначено сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

27. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

28. За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

29. За змістом частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.

30. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті.

31. Аналіз наведених положень статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір») або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

32. Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

33. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

34. В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах. (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).

35. Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору, законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами документів, у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати, за наявності підстав та умов, визначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір».

36. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржником не надано доказів сплати судового збору.

37. Ухвалою апеляційного суду від 11.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. В ухвалі апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху від 11.10.2023 зазначено, що для усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику необхідно надати докази сплати судового збору у розмірі 1 180 250,00 грн та докази направлення копії апеляційної скарги сторонам справи. Копію ухвали отримано представником ОСОБА_1 12.10.2023 особисто в суді за його клопотанням.

38. До Північного апеляційного господарського суду 26.10.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в якій викладено клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. З клопотанням надано платіжну інструкцію про оплату 13.620,00 грн судового збору.

39. На обґрунтування клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору, скаржник посилався на те, що є престарілою людиною (дата народження 31.01.1956), єдиним доходом, який отримує скаржник є пенсійне забезпечення. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України ум. Києві загальний розмір пенсії ОСОБА_1 , станом на 01.03.2023, складає 8 987,26 грн.

40. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 одночасно, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, та повернуто скаржнику апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

41. Зі змісту ухвали вбачається, що оцінюючи доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи, викладені у заяві про відстрочення сплати судового збору не є достатніми для відстрочення сплати судового збору, отже, апеляційний суд не знайшов правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. За таких обставин, враховуючи, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, доказів сплати судового збору суду не надано, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику.

42. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

43. Зі змісту ухвали суду про повернення апеляційної скарги вбачається, що суд вказав лише на наявність у скаржника процесуального обов`язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та дискреційність права суду, вирішувати питання відстрочення сплати судового збору. При цьому, дана ухвала суду не містить правової оцінки тих обставин (аргументів), які викладені ОСОБА_1 у клопотанні про відстрочення сплати судового збору. Як і не містить оцінки всіх доказів наданих з клопотанням про зменшення та відстрочення сплати судового збору.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: « сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала «розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено».

45. На неврахування правового висновку Верховного Суду у справі № 906/308/20 вказував скаржник у касаційній скарзі, зазначаючи про неналежне дослідження апеляційним судом обставин, викладених скаржником у клопотанні про надання відстрочки сплати судового збору.

46. Суд також зазначає, що реалізація права на подання клопотання про відстрочення сплати судового збору, у контексті обставин цієї справи, ураховуючи суб`єктний склад сторін, не може у даному випадку оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та бути наслідком повернення апеляційної скарги, без дослідження та встановлення судом майнового стану сторони, та наявності/відсутності умов для застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір».

47. Тоді як суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував обставин, на які посилався скаржник у заяві про усунення недоліків, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», зазначивши лише, що обставини, викладені у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

48. Зі свого боку, подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору (з огляду на дату його подачі - 26.10.2023), ОСОБА_1 мав сподівання очікувати щонайменше на розгляд судом його клопотання з ухваленням відповідного рішення, що, очевидно, надавало б йому підстави або не сплачувати судовий збір, саме при подачі апеляційної скарги або винайти механізми та способи для його сплати в межах строків, встановлених судом в ухвалі про усунення недоліків від 11.10.2023, а тому, одночасна відмова у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання, суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.

49. Відносно висновку суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та одночасне повернення апеляційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22.

50. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі виснувала, що «апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків».

51. Отже, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 через те, що ним не усунуто недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом.

52. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом норм процесуального права, отримали підтвердження під час касаційного провадження, та спростовують висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги.

53. Необгрунтована відмова у наданні відстрочки сплати судового збору, на підставі положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», та повернення апеляційної скарги, не відповідає ряду конституційних засад та основних засад господарського процесу: принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункти 2, 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України); забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункти 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України).

54. З огляду на наведене касаційний суд вказує на необхідність скасування оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду.

55. Крім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання, в якому скаржник просить передати справу на розгляд палати, об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на різне врегулювання касаційними судами у подібних правовідносинах питання поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та застосування у цьому контексті норм Закону України «Про доступ до судових рішень»

56. Касаційний суд вважає таке клопотання безпідставним та необґрунтованим, зважаючи на наступне.

57. Положеннями ст. 300 ГПК України регламентовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Як вказувалось касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відстроченні сплати судового збору та повернення апеляційної скарги скаржнику, скаргу обґрунтовано посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права та положень Закону України «Про судовий збір».

59. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

60. Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтю 302 ГПК України.

61. Отже, якщо учасник справи звертається до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч. 1, 2, 3, 4 ст. 302 ГПК України, учасник має обґрунтувати від якого саме правового висновку, палати, об`єднаної палати або ж Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступити. Якщо ж учасник справи звертається до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 цієї статті, зважаючи на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, учаснику справи також необхідно обґрунтувати наявність такої виключної правової проблеми саме й цій справі. Що ж до ч. 6 цієї статті, то звертаючись на цій підставі, учаснику справи необхідно вказати, що судові рішення оскаржуються з підстав порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції та врахувати положення п. 1, 2, 3 ч. 6 ст. 302 ГПК України, якими передбачено виключення щодо оскарження судових рішень з цих підстав.

62. Таким чином, касаційний суд, з урахуванням відповідного обґрунтування поданого учасником клопотання, зважаючи на обставини справи та відповідні критерії, за наявності яких можлива передача справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, приймає рішення про наявність/відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на палату, об`єднану палату або Велику Палату Верховного Суду.

63. Однак, заявлене відповідачем клопотання не містить посилання на конкретно визначену ним підставу для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, що передбачено положеннями ст. 302 ГПК України, тоді як заявлене ОСОБА_1 клопотання зводиться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями, викладеними суддею Кролевець О.А. в ухвалах від 08.02.2024 у справі № 910/15398/18, що не може бути підставами для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, отже, клопотання ОСОБА_1 не містить відповідного обґрунтування, а тому, Верховний Суд відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на палату, об`єднану палату або Велику Палату Верховного Суду.

64. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , є обґрунтованою, а тому, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

66. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

68. Верховним Судом встановлено, що під час постановлення ухвали від 03.11.2023 суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: статей 2, 236 ГПК України.

69. За наведених вище обставин, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

70. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №910/15398/18 скасувати.

3. Справу № 910/15398/18 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець