Ухвала

від 14.02.2024 по справі 1519/2-4707/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 1519/2-4707/11

провадження № 61-11675св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

заявник- Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Лайф», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-Південь»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року були задоволені позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» у повному обсязі. Рішення суду набрало законної сили та на його підставі було видано виконавчий лист №2-4707/11. 05 жовтня 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого листа, однак в подальшому він був втрачений при пересилці між Малиновським ДВС та ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк» (а. с. 57 -57 зворотна сторона).

Просило суд:

поновити строку для пред`явлення виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси по цивільній справі № 2-4707/11 за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь» про солідарне стягнення на користь ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є - ПАТ «МТБ Банк», заборгованості за кредитним договором № 227/OF від 30 березня 2007 року у розмірі 55 535,33 грн, витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 555,35 грн і ІТЗ в сумі - 120 грн;

видати дублікат виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-4707/11 за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь» про солідарне стягнення на користь ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є - ПАТ «МТБ Банк», заборгованості за кредитним договором № 2271/OF від 30 березня 2007 року в розмірі 55 535,33 грн, витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 555,35 грн, ІТЗ в сумі 120 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2018 року заяву ПАТ «МТБ Банк» залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року задоволено заяву ПАТ «МТБ Банк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Видано дублікат виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-4707/11 за позовною заявою ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь» про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь» на користь ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є - ПАТ «МТБ Банк», заборгованості за кредитним договором № 2271/OF від 30 березня 2007 року станом на 04 квітня 2011 року в розмірі 55 535,33 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 555,35 грн та ІТЗ в сумі 120,00 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 2-4707/11.

Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для видачі дублікату виконавчого листа у цій справі та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання, оскільки його оригінал втрачено, рішення не виконано і не втратило законної сили.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Кравцана В. М., діючого від імені ОСОБА_1 , задоволено частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 січня 2019 року про видачу дублікату виконавчого документа, поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання в частині боржника ОСОБА_1 скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі оскаржує ухвалу суду першої інстанції в цілому. Разом з тим, у нього відсутні повноваження на оскарження вказаної ухвали в частині, що стосується ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь». Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності, законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції переглядається тільки в частині, що стосується ОСОБА_1 . В іншій частині законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що відомості про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи не містять. Таким чином, вказані порушення є підставою для обов`язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року набрало законної сили та на його виконання 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси видано ПАТ «Марфін Банк» виконавчий лист №2-4707/11. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 21 квітня 1999 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив 1 рік. З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2016 року державним виконавцем Іджиловим Б. В. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, який постановою державного виконавця від 27 грудня 2016 року повернуто стягувачеві (а. с. 137 - 138). Матеріали справи не містять відомостей про те, що виконавчий лист у відношенні ОСОБА_1 після його повернення 27 грудня 2016 року повторно пред`являвся до виконання. З урахуванням того, що строк пред`явлення виконавчого документа перервався 27 грудня 2016 року, то суд може видати його дублікат лише до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тобто протягом року з моменту останнього його повернення стягувачеві, тобто не пізніше 27 грудня 2017 року. В цьому випадку такий строк закінчився та заявник звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа поза встановлений законом строк - 27 квітня 2018 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 02 червня 2016 року, якою збільшено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, не застосовуються на повторне пред`явлення стягувачем виконавчих листів для виконання.

Заявником не обґрунтовано та не доведено належними і достатніми доказами причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. З моменту повернення виконавчого листа (27 грудня 2016 року) до дня звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (27 квітня 2018 року) минуло 1 рік та 4 місяці та заявником не надано жодного доказу, що протягом вказаного періоду стягувач вживав заходів, спрямованих на отримання інформації за виконавчим провадженням (з приводу виконання рішення суду).

За таких обставин обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення його до виконання щодо боржника ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

У серпня 2023 року ПАТ «МТБ Банк» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що з листа Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06 листопада 2018 року за № 32467 вбачається, що виконавче провадження № 52568831 було завершено 27 грудня 2016 року згідно пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що надати будь-яку інформацію щодо направлення стягувачу постанови про завершення виконавчого провадження № 52568831 та повернення стягувачу виконавчого листа № 2-4707/11 не надається можливим. Таким чином, судами встановлено факт втрати виконавчого листа при пересилці з органу ДВС до Банку у зв`язку з його відсутністю як в органі ДВС, так і в Банку (враховано обов`язок державного виконавця повернути виконавчий документ стягувачеві, відсутність такого виконавчого документа в органі ДВС та неотримання такого виконавчого документа стягувачем).

Законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05 жовтня 2016 року Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05 жовтня 2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05 жовтня 2016 року (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 922/3137/15, від 28 грудня 2018 року у справі № 910/11424/15, від 20 травня 2019 року у справі № 904/10285/15). Водночас положення п. 5 розділу ХIIІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (така правова позиція викладена у п. 4.2.7 постанови Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

Строк виконання виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, станом на час набрання чинності 05 жовтня 2016 року Законом № 1404-VІІІ, не сплив. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 жовтня 2016 року по указаному виконавчому листу відкрито виконавче провадження, а постановою державного виконавця від 27 грудня 2016 року його повернуто стягувачеві. Враховуючи викладені обставини, судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови не було враховано вказаного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Разом з тим, слід також зазначити про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині зазначення про необґрунтованість та недоведеність належними і достатніми доказами причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки причиною поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є саме його втрата, яку у цій справі не поставлено під сумнів ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції, не встановлено вимог пред`явлення додаткових доказів чи встановлення додаткових фактів.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно зробив висновок, що заявником не було обґрунтовано та доведено належними та достатніми доказами причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Самі лише посилання про втрату виконавчого листа при пересилці із Малиновського відділу Державної виконавчої служби до ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є - ПАТ «МТБ Банк», не можуть вважатись поважними, не є безумовною та достатньою підставою для поновлення пропущеного строку.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалами Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «МТБ Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі в частині вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу.

Відкрито касаційне провадження у справі (в частині видачі дублікату виконавчого листа).

В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» задоволено. Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь» солідарно на користь ПАТ «МАРФІН БАК» заборгованість за кредитним договором № 2271/OF від 30 березня 2007 року, станом на 04 квітня 2011 року в розмірі 55 535, 33 грн. Стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ТОВ «Фуд Лайф», ТОВ «Сільгосп-Південь» солідарно на користь ПАТ «МАРФІН БАК» витрати пов`язані з сплатою судового збору в сумі 555,35 грн та ІТЗ в сумі 120,00 грн.

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси видано ПАТ «Марфін Банк» виконавчий лист № 2-4707/11.

05 жовтня 2016 року державним виконавцем Іджиловим Б. В. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, який постановою державного виконавця від 27 грудня 2016 року повернуто стягувачеві.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ «МТБ Банк» вказано, що згідно рішення позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол № 56 від 28 грудня 2017 року) назву ПАТ «Марфін Банк» змінено на ПАТ «МТБ Банк».

З листа Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06 листопада 2018 року за № 32467 вбачається, що виконавче провадження № 52568831 завершено 27 грудня 2016 року згідно з пунктом 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що надати будь-яку інформацію щодо направлення стягувачу постанови про завершення виконавчого провадження № 52568831 та повернення стягувачу виконавчого листа

№ 2-4707/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 19 березня 2012 року стосовно стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 55 523,03 грн, не надається можливим.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На час видачі виконавчого листа у цій справі (19 березня 2012 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки,встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (касаційне провадження № 61-10084сво18) зроблено висновок про те, що:

«оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено».

Слід підкреслити, в господарському та адміністративному судочинстві є аналогічними положення процесуального закону стосовно видачі дубліката виконавчого документа (підпункт 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, пункту 18.4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України), а також неможливості оскарження в касаційному порядку ухвали суду щодо поновлення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання (пункт 22 частини першої статті 255, пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України, пункт 18 частини першої статті 294, частина друга статті 328 КАС України).

У справі, що переглядається:

стягувач просив поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Заяву в цій частині суди розглянули та апеляційний суд відмовив у поновлення цього строку. Оскарження судових рішень в цій частині у касаційному порядку законом не передбачено;

заявник одночасно вказував, що 05 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, який постановою державного виконавця від 27 грудня 2016 року відносно боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачеві згідно з пунктом 5 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Тому строк пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання переривався у зв`язку з пред`явленням його до виконання після набрання чинності Законом № 1404-VIII, а заява про видачу дубліката виконавчого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

У практиці Верховного Суду, при застосуванні висновку, викладеного у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), сформовано підхід, згідно якого при розгляді касаційної скарги у справі за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у разі, якщо суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення його до виконання, що не є предметом касаційного перегляду, з урахуванням принципу правової визначеності, обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та такої властивості судового рішення як преюдиціальність, суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами норм щодо видачі дублікату виконавчого документа та позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами норм щодо строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 вересня 2020 року у справі № 19/093-12 зроблено висновок, що оскільки суд апеляційної інстанції у постанові від 17 червня 2020 року встановив факт відсутності підстав для відновлення пропущеного строку на пред`явлення наказу до виконання, що не є предметом касаційного розгляду, Касаційний господарський суд вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Термінал Бровари» в частині видачі дубліката виконавчого документа.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20) зазначено, що «апеляційний суд встановив, що зазначений виконавчий документ втрачений при його поверненні згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. від 13 травня 2019 року. Разом з тим апеляційний суд також встановив, що стягувач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах строку, визначеного законом, не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування таких доказів, тому суд позбавлений можливості перевірити чи відбулося переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання. В матеріалах справи відсутні судові рішення про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і в заяві про видачу дублікату виконавчого листа клопотання про поновлення цього строку стягувач не заявляв. За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 755/1889/20 (провадження № 61-17727св20) вказано, що «оскільки строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання не поновлено, то підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні. Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм права в частині вимог про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вони не є предметом перевірки суду касаційної інстанції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 334/6276/13-ц (провадження № 61-16355св20) вказано, що «при відмові в задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено і підстав для його поновлення немає. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише у частині відмови в задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою банку на ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому, з огляду на цю відмову у відкритті касаційного провадження, доводи банку стосовно необґрунтованості рішень судів першої й апеляційної інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання Верховний Суд вважає неприйнятними. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у видачі дублікату судового наказу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 307/57/14-ц (провадження № 61-4674св23) вказано, що «при задоволенні заяви про видачу дублікату апеляційний суд уважав, що строк для пред`явлення виконавчого листа не пропущено, та виконавчий лист втрачено, а тому існують підстави для видачі дублікату виконавчого листа; апеляційний суд не врахував, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви; апеляційний суд не звернув увагу, що ухвалою Тячівського районного суду від 11 березня 2021 року в справі № 307/57/14-ц (провадження № 6/307/27/21) в поновленніпропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено та встановлено пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ухвала від 11 березня 2021 року набрала законної сили. За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про задоволення заяви і оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати».

У пункті 7.28. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2023 рокуу справі № 1/904/302/2013 зазначено, що у цій справі суди визнали неповажними причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовили у поновленні відповідного строку. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції в межах своїх повноважень досліджуючи обставини наведені заявником, визнав неповажними причини строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовив у поновленні відповідного строку. Таке рішення переглянуте в апеляційному порядку на предмет дотримання вимог процесуальних та матеріальних норм, і залишено без змін. У силу приписів статті 287 ГПК України в касаційному порядку не може бути переглянуте в т.ч. з огляду на «res judicata».

Натомість,у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2023 року у cправі № 14/338 вказано, що:

«7.26. Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що АМК не надав доказів щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу господарського суду до виконання.

7.27. Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в частині того, що суди попередніх інстанцій, зосередившись на оцінці поважності причин пропуску строку, застосовуючи підпункт 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України не встановили, чи є відповідний строк закінченим з огляду на приписи законодавства, в тому числі щодо його переривання пов`язаним із пред`явленням виконавчого листа до виконання та поверненням стягувачу, тощо.

7.28. З огляду на це Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

7.29. Під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою, обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

7.34. Так, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи відмову у видачі дубліката наказу, вказали, що заявником не доведено поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявником не надано належним чином завіреної копії наказу, у той час як матеріали справи знищені, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.

7.37. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу, оскільки не встановили обставин, чи має право АМК подавати таку заяву, у якій сумі та чи подана заявником така заява у строк/поза межами строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що призвело до порушення підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

7.38. Отже, судові рішення попередніх інстанцій в частині розгляду заяви АМК про видачу дубліката наказу від 09.11.2009 у справі №14/338 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині».

Схожий висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15, в якій Верховний Суд закрив касаційне провадження щодо відмови в поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа як таке, що не може розглядатися в порядку касаційного провадження, а в частині вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа скасував судові рішення і направив справу на новий розгляд, оскільки суди не перевіряли факт закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надали належної оцінки доказам та строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункти 34-35 постанови).

Тобто, у наведених справах Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у подібних правовідносинах зробив протилежний висновок щодо застосування норми права, за змістом якого обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, підлягають з`ясуванню і під час вирішення судом касаційної інстанції питання про видачу дубліката виконавчого документа, незалежно від того, що суди попередніх інстанцій відмовили у його поновленні і судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Тому без відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2023 року у cправі № 14/338 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити рішення у цій справі.

Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права (положень підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, підпункт 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, пункту 18.4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України) та зробити висновок про те, що

«при розгляді касаційної скарги у справі за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у разі, якщо суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення його до виконання, що не є предметом касаційного перегляду, з урахуванням принципу правової визначеності, обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та такої властивості судового рішення як преюдиціальність, суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами норм щодо видачі дублікату виконавчого документа та позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами норм щодо строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання».

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати справу № 1519/2-4707/11 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук