Окрема думка

від 11.04.2024 по справі 1519/2-4707/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Дундар І. О., Крата В. І.

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 1519/2-4707/11

провадження № 61-11675св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року в частині вирішення заяви Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про видачу дублікату виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_1 скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення. Заяву Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про видачу дублікату виконавчого листа задовольнив частково. Видав дублікат виконавчого листа у справі № 2-4707/11, виданого 19 березня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», заборгованості за кредитним договором № 2271/OF від 30 березня 2007 року в розмірі 55 535,33 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 555,35 грн та ІТЗ в сумі 120,00 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» 2 684,00 грн судових витрат на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року передано справу № 1519/2-4707/11 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

1.1. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що: «у практиці Касаційного цивільного суду при застосуванні висновку, викладеного у пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), сформовано підхід, згідно з яким при розгляді касаційної скарги у справі за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у разі, якщо суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення його до виконання, що не є предметом касаційного перегляду, суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами норм щодо видачі дубліката виконавчого документа та позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами норм щодо строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Натомість у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 14/338 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15, касаційні суди у подібних правовідносинах зробили висновок щодо застосування норми права, за змістом якого обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, підлягають з`ясуванню і під час вирішення судом касаційної інстанції питання про видачу дубліката виконавчого документа незалежно від того, що суди попередніх інстанцій відмовили у його поновленні і судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду. Тому без відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2023 року у cправі № 14/338 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити рішення у цій справі. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права (положень підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, підпункт 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, пункту 18.4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України) та зробити висновок про те, що: «при розгляді касаційної скарги у справі за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у разі, якщо суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення його до виконання, що не є предметом касаційного перегляду, з урахуванням принципу правової визначеності, обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та такої властивості судового рішення як преюдиціальність, суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами норм щодо видачі дублікату виконавчого документа та позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами норм щодо строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання».

1.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року справу № 1519/2-4707/11 повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

1.3. Ухвала Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що: «Висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2023 року у cправі № 14/338 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15, не суперечать постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19). У постановах від 27 січня 2023 року у cправі № 14/338 та від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15 Верховний Суд переглядав у касаційному порядку судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. За змістом його висновків при розгляді заяви про видачу дубліката виконавчого документа до виконання суд мав перевірити, чи в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання пред`явлено заяву або поза його межами, і виходячи із цього вирішити відповідне питання».

2. Суд касаційної інстанції зазначив, що:

«у справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що виконавчий лист № 2-4707/11 стосовно ОСОБА_1 повернуто стягувачеві 27 грудня 2016 року згідно з пунктом 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому повторно міг бути пред`явлений до виконання до 26 грудня 2019 року. Тобто ПАТ «МТБ Банк» звернулося до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа в межах строку його пред`явлення до виконання.

Апеляційний суд помилково послався на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 409/4751/12, оскільки у наведеній справі суди встановили, що стягувач, пропустив річний строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, визначений Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV), який сплив до набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, звертався до суду з заявою про його поновлення, у задоволенні якої ухвалою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2017 року відмовлено.

Апеляційний суд правильно скасував ухвалу суду першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд заяви банку 07 червня 2018 року, проте в задоволенні заяви в частині видачі дубліката виконавчого листа відмовив лише внаслідок помилкового висновку про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Оскільки встановлено, що виконавчий лист втрачений, постанову апеляційного суду слід скасувати, а заяву стягувача в частині видачі дубліката виконавчого листа стосовно ОСОБА_1 задовольнити».

3. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

3.2. На час видачі виконавчого листа у цій справі (19 березня 2012 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

3.3. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

3.4. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

3.5. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

3.6. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (касаційне провадження № 61-10084сво18) зроблено висновок про те, що:

«оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено».

Слід підкреслити, в господарському та адміністративному судочинстві є аналогічними положення процесуального закону стосовно видачі дубліката виконавчого документа (підпункт 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, пункту 18.4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України), а також неможливості оскарження в касаційному порядку ухвали суду щодо поновлення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання (пункт 22 частини першої статті 255, пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України, пункт 18 частини першої статті 294, частина друга статті 328 КАС України).

3.7. У практиці Верховного Суду, при застосуванні висновку, викладеного у пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), сформовано підхід, згідно якого при розгляді касаційної скарги у справі за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у разі, якщо суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення його до виконання, що не є предметом касаційного перегляду, з урахуванням принципу правової визначеності, обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та такої властивості судового рішення як преюдиціальність, суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами норм щодо видачі дублікату виконавчого документа та позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами норм щодо строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

3.8. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 вересня 2020 року у справі № 19/093-12 зроблено висновок, що оскільки суд апеляційної інстанції у постанові від 17 червня 2020 року встановив факт відсутності підстав для відновлення пропущеного строку на пред`явлення наказу до виконання, що не є предметом касаційного розгляду, Касаційний господарський суд вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Термінал Бровари» в частині видачі дубліката виконавчого документа.

3.9. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20) зазначено, що «апеляційний суд встановив, що зазначений виконавчий документ втрачений при його поверненні згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т. Л. від 13 травня 2019 року. Разом з тим апеляційний суд також встановив, що стягувач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах строку, визначеного законом, не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування таких доказів, тому суд позбавлений можливості перевірити чи відбулося переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання. В матеріалах справи відсутні судові рішення про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і в заяві про видачу дублікату виконавчого листа клопотання про поновлення цього строку стягувач не заявляв. За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа».

3.10. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 755/1889/20 (провадження № 61-17727св20) вказано, що «оскільки строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання не поновлено, то підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні. Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм права в частині вимог про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вони не є предметом перевірки суду касаційної інстанції».

3.11. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 334/6276/13-ц (провадження № 61-16355св20) вказано, що «при відмові в задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено і підстав для його поновлення немає. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій є предметом касаційного перегляду лише у частині відмови в задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою банку на ухвалу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому, з огляду на цю відмову у відкритті касаційного провадження, доводи банку стосовно необґрунтованості рішень судів першої й апеляційної інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання Верховний Суд вважає неприйнятними. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у видачі дублікату судового наказу».

3.12. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 307/57/14-ц (провадження № 61-4674св23) вказано, що «при задоволенні заяви про видачу дублікату апеляційний суд уважав, що строк для пред`явлення виконавчого листа не пропущено, та виконавчий лист втрачено, а тому існують підстави для видачі дублікату виконавчого листа; апеляційний суд не врахував, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви; апеляційний суд не звернув увагу, що ухвалою Тячівського районного суду від 11 березня 2021 року в справі № 307/57/14-ц (провадження № 6/307/27/21) в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено та встановлено пропуск строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, ухвала від 11 березня 2021 року набрала законної сили. За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про задоволення заяви і оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати».

3.13. У пункті 7.28. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2023 року у справі № 1/904/302/2013 зазначено, що у цій справі суди визнали неповажними причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовили у поновленні відповідного строку. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції в межах своїх повноважень досліджуючи обставини наведені заявником, визнав неповажними причини строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовив у поновленні відповідного строку. Таке рішення переглянуте в апеляційному порядку на предмет дотримання вимог процесуальних та матеріальних норм, і залишено без змін. У силу приписів статті 287 ГПК України в касаційному порядку не може бути переглянуте в т.ч. з огляду на «res judicata».

3.14. Необхідно акцентувати увагу, що при розгляді касаційної скарги у справі за заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа у разі, якщо суди попередніх інстанцій відмовили у поновленні строку пред`явлення його до виконання, що не є предметом касаційного перегляду, з урахуванням принципу правової визначеності, обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та такої властивості судового рішення як преюдиціальність, суд касаційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судами норм щодо видачі дублікату виконавчого документа і позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами норм щодо строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

4. У справі, що переглядається, стягувач просив поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Заяву в цій частині суди розглянули та апеляційний суд відмовив у поновлення цього строку. Оскарження судових рішень в цій частині у касаційному порядку законом не передбачено.

4.1. За таких обставин, з огляду на неможливість повторної передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суду касаційної інстанції належало касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Суддя І. О. Дундар

Суддя В. І. Крат