Постанова

від 14.02.2024 по справі 686/9451/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 686/9451/22

провадження № 61-13423св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),

суддів: Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна», яка підписана представником Зінкевичем Дмитром Валерійовичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року у складі судді Андрощука Є. М.та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна»(далі - ТОВ «Блок Майстер Україна») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 зазначила, що з 10 вересня 2007 року вона працювала у Старокостянтинівській філії ТОВ «Блок Майстер Україна» та обіймала посаду контролера якості відділу технічного контролю. Наказом від 15 квітня 2022 року № 73-ОС її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Це звільнення вважає незаконним. Так, 30 березня 2022 року їй передали повідомлення від 14 лютого 2022 року № 1 «Про наступне звільнення у звязку зі скороченням чисельності працівників». Опис поштового вкладення та відбиток поштового штемпелю свідчить про те, що пошта прийняла це повідомлення 17 лютого 2022 року.

15 квітня 2022 року коли вона прийшла на завод їй видали наказ про звільнення та трудову книжку. При цьому відмовили в ознайомленні з наказом про скорочення посад спеціалістів та робітників, пропозицій щодо переведення на іншу посаду не зробили.

За таких обставин ОСОБА_1 просила:

скасувати наказ по Старокостянтинівській філії ТОВ «Блок Майстер Україна» від 15 квітня 2022 року №73-ОС про її звільненняз роботи 15 квітня 2022 року за пунктом першим статті 40 КЗпП України;

поновити її на роботі;

вирішити питання про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу на час розгляду позову в суді.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 серпня 2023 рокупозов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ тимчасово виконуючої обов`язки директора Старокостянтинівської філії ТОВ «Блок Майстер Україна» ОСОБА_3. №73-ОС від 15 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади контролера якості відділу технічного контролю з 15 квітня 2022 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера якості відділу технічного контролю Старокостянтинівської філії ТОВ «Блок Майстер Україна» з 15 квітня 2022 року.

Стягнуто з ТОВ «Блок Майстер Україна» на користь ОСОБА_1 78 674 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця.

Стягнуто з ТОВ «Блок Майстер Україна» 992,40 грн судового збору на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що ОСОБА_1 була повідомлена про наступне звільнення 01 лютого 2022 року, про що свідчить акт фіксації повідомлення про скорочення, складений посадовими особами відповідача 01 лютого 2022 року;

01 лютого 2022 року виданий наказ №19/1 «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розпису Філії».Ним запроваджуються зміни до штатного розпису підприємства з 16 квітня 2022 року, інспектору з кадрів надаються повноваження щодо персонального попередження працівника ОСОБА_1 про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва та щодо пропонування їй іншої роботи на підприємстві;

тому наявність факту ознайомлення з наказом №19/1 від 01 лютого 2022 року мала би значення для позивача виключно для розуміння того, яку посадову особу уповноважено власником для того, щоб попередити її про наступне звільнення та запропонувати переведення на вакантні посади. І навіть після ознайомлення з наказом ОСОБА_1 мала би цілком обґрунтовані, правомірні та виправдані очікування, що інспектор з кадрів на виконання цього наказу здійснить попередження її про наступне звільнення й запропонує за наявності вакантні посади;

у подальшому інспектор з кадрів, на виконання цього наказу, попередила ОСОБА_1 про наступне звільнення шляхом надсилання їй повідомлення № 1 від 14 лютого 2022 року;

отже суд дійшов висновку, що наказ відповідача № 19/1 від 01 лютого 2022 року не є попередженням про наступне звільнення в розумінні статті 49-2 КЗпП України. А тому наявність чи відсутність факту ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом цього наказу не має значення для вирішення питання, з якого часу вона попереджена про наступне звільнення;

допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що повідомили ОСОБА_1 про намір скоротити її, про що склали акти від 01 лютого 2022 року та від 14 лютого 2022 року. Разом з цим, акт від 01 лютого 2022 року містить інформацію, яка не відповідає умовам змін в організації виробництва і праці, визначеним наказом № 19/1 від 01 лютого 2022 року, та містить суттєві неточності й помилки;

зазначені порушення й недоліки не дають однозначного розуміння, про що саме, як зазначають свідки, мало бути повідомлено ОСОБА_1 та що саме вона могла зрозуміти з цього повідомлення;

в акті від 14 лютого 2022 року зазначено, що 14лютого 2022 рокуначальник відділу технічного контролю Малихін О. С. повідомив ОСОБА_1 в телефонному режимі про те, що вона буде звільнена з 15 квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників;

суд вважав такий спосіб повідомлення про наступне звільнення неналежним, оскільки відповідачем жодним чином не доведено, що зазначеним номером телефону під час здійснення виклику користувалася саме ОСОБА_1 , а також що вона під час розмови мала можливість усвідомити і правильно зрозуміла зміст голосового повідомлення;

крім того, наказом відповідача №19/1 від 01 лютого 2022 року визначено уповноважену особу, яка мала зробити попередження позивача про наступне звільнення - це інспектор з кадрів. Проте щодо особи, яка зробила попередження про наступне звільнення ( Малихін О. С. ), не надано відомостей про те, що вона відповідно до статті 49-2 КЗпП України уповноважена на це власником підприємства;

разом із цим, ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнала факту попередження її 01лютого 2022 року та 14 лютого 2022 року посадовими особами підприємства про наступне звільнення;

тому суд вважав, що складення таких актів неналежним доказом попередження про наступне звільнення працівника тадійшов висновку, що ОСОБА_1 була попереджена відповідачем про наступне звільнення 30 березня 2022 року, в день отримання листа з повідомленням №1 від 14 лютого 2022 року. Тому саме з 30 березня 2022 року відповідач повинен був рахувати двохмісячний строк для наступного звільнення. Проте позивач була звільнена 15квітня 2022 року, з порушенням визначеного статтею 49-2 КЗпП України строку;

отже, наказ тимчасово виконуючої обов`язки директора Старокостянтинівської філії ТОВ «Блок Майстер Україна» ОСОБА_3. №73-ОС від 15 квітня 2022 року необхідно скасувати та поновити ОСОБА_1 на посаді контролера якості відділу технічного контролю;

заробітна плата позивача за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують його звільненню (вересень, грудень 2021 року) становила 12 519 грн (6010 + 6500), тому середньоденна (годинна) заробітна плата для обчислення оплати часу вимушеного прогулу складає 278 грн (12 519 грн : 45 робочих днів);

враховуючи той факт, що позивач була незаконно звільнена 15 квітня 2022 року, тому підлягає виплаті працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 78 674 грн (278 грн х 283 дні / з 15 квітня 2022 року і по день постановлення рішення суду 16 травня 2023 року/) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду першої інстанції без змін зазначив, що:

суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з порушенням установленого порядку, внаслідок чого мають місце підстави для поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

посилання ТОВ «Блок Майстер Україна» на дотримання ним порядку вивільнення ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону;

позовна заява ОСОБА_1 за своїми формою та змістом відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а тому підстави для залишення її без розгляду відповідно пункту першому частини першої статті 257 ЦПК України відсутні;

суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними. Процесуальні дії суду не вплинули на правильність вирішення спору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2023 року ТОВ «Блок Майстер Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, за підписом представника Зінкевича Д. В. , в якій просили рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року скасувати в повному обсязі. Залишити позовну заяву без розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року № 705/3875/17 та від 22 травня 2019 року у справі № 705/5060/18, оскільки позивачем не дотримано вимог статті 175, 177, 185 ЦПК України, наслідком чого стало залишення позову без руху. Позивач зазначені недоліки не усунув, тому суд повинен був залишити заяву без розгляду.

Суди не надали оцінки доказам, які долучив відповідач, та недобросовісній поведінці позивача під час звільнення та не врахували при цьому висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року № 683/1084/21 та від 30 червня 2020 року у справі № 369/11032/17.

Суди не застосували висновки Верховного Суду щодо дотримання вимог КЗпП України під час звільнення за пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/9451/22. Витребувано справу № 686/9451/22 з суду першої інстанції.

У жовтні 2023 року матеріали цивільної справи № 686/9451/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 рокусправу № 686/9451/22 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження рми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 705/3875/17, від 22 травня 2019 року у справі № 705/5060/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 683/1084/21, від 30 червня 2020 року у справі № 369/11032/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 та у постановах Верховного суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

ОСОБА_1 працювала в Старокостянтинівській філії ТОВ «Блок Майстер Україна» на посаді контролера якості відділу технічного контролю.

З 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

01 лютого 2022 року виданий наказ Старокостянтинівської філії ТОВ «Блок Майстер Україна» № 19/1 «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу Філії», згідно з яким вирішено:

- виключити 16 квітня 2022 року зі штатного розкладу посаду контролера якості відділу технічного контролю;

- інспектору з кадрів попередити ОСОБА_1 та запропонувати переведення її за згодою на вакантні посади. Уразі відмови від переведення або відсутності роботи на Філії повідомити ОСОБА_1 під розпис про звільнення за скороченням чисельності від 15 квітня 2022 року на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України;

- інспектору з кадрів виключити зі штатного розпису Філії з 16 квітня 2022 року посаду, зазначену в пункті першому цього наказу;

в акті фіксації повідомлення про скорочення, складеномупосадовими особами відповідача зазначено, що 01 лютого 2022 року вони повідомили працівника ОСОБА_1 про намір скоротити її з 15 квітня 2022 року, і що ОСОБА_1 поставити підпис у акті відмовилась;

в акті фіксації повідомлення про скорочення та звільнення, складеному 14 лютого 2022 року посадовими особами відповідача, зазначено, що 14 лютого 2022 року начальник відділу технічного контролю Малихін О. С. повідомив ОСОБА_1 в телефонному режимі про те, що вона буде звільнена з 15квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, про що відділом кадрів буде відправлене повідомлення № 1 від 14 лютого 2022 року про її звільнення, з проханням забрати дане повідомлення у відділенні Укрпошти за місцем її державної реєстрації та ознайомитись із ним. В акті також зазначено, що додатково повідомлено ОСОБА_1 про те, що їй протягом двох місяців буде запропоновано вакансії, які можливо з`являться на Філії, які будуть відповідати її професії та кваліфікації;

17 лютого 2022 року позивачу направлено листом (з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) повідомлення від 14 лютого 2022 року № 1, підписане інспектором з кадрів Старокостянтинівської філії ТОВ «Блок Майстер Україна», в якому зазначено, що у зв`язку із змінами організаційної структури, організації виробництва і праці та відповідним проведенням скорочення чисельності та штату Старокостянтинівська філія ТОВ «Блок Майстер Україна» повідомляє ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади контролера якості на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 15 квітня 2022 року; протягом двох місяців буде запропоновано вакансії, які можливо з`являться на підприємстві та які відповідають професії та кваліфікації позивача;

згідно з відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала зазначене повідомлення про наступне звільнення 30березня 2022 року;

15 квітня 2022 року відповідачем виданий наказ №73-ОС, згідно з яким з контролером якості відділу технічного контролю ОСОБА_1 припинено трудовий договір та звільнено її з 15квітня 2022 року, причина звільнення: пункт перший статті 40 КЗпП України, підстава звільнення: повідомлення про скорочення № 1 від 14 лютого 2022 року;

наказом відповідача №3-к/тр від 15 квітня 2022 року до штатного розпису внесено зміни, які введено в дію з 16 квітня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша статті 49-2 КЗпП України).

У справі, що переглядається, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач була звільнена з порушенням визначеного статтею 49-2 КЗпП України строку, оскільки ОСОБА_1 була попереджена відповідачем про наступне звільнення 30 березня 2022 року, в день отримання листа з повідомленням № 1 від 14 лютого 2022 року. Тому саме з 30 березня 2022 року відповідач повинен був рахувати двохмісячний строк для наступного звільнення. Проте позивач була звільнена 15 квітня 2022 року.

В той же час суди не звернули уваги на те, що при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював. Отже, навіть у разі недодержання двомісячного строку персонального попередження позивача про наступне звільнення, суд не мав підстав для поновлення позивача на роботі (постанови Верховного Суду 04 квітня 2018 року у справі № 176/2597/15-ц (провадження № 61-4960св18) та від 25 січня 2023 року у справі № 454/2124/18 (провадження № 61-6736св22)).

Згідно з частиною другоюстатті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, на яку ТОВ «Блок Майстер Україна» посилається в касаційній скарзі, вказано, що «оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18 (провадження № 61-1568св19), на яку ТОВ «Блок Майстер Україна» посилається в касаційній скарзі, зроблено висновок, «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника».

Аналогічний висновок зроблений в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі №360/2251/19 (адміністративне провадження № К/9901/1571/20), на які ТОВ «Блок Майстер Україна» посилається в касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , в тому числі, посилалась на те, що їй взагалі не зробили жодних пропозицій стосовно переведення на іншу посаду.

Суди на зазначені підстави позову уваги не звернули, не з`ясували, чи було дотримано відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блок Майстер Україна», яка підписана представником Зінкевичем Дмитром Валерійовичем, задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 серпня 2023 року скасувати.

Справу №686/9451/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов