Ухвала

від 20.02.2024 по справі 447/854/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 447/854/23

(апеляційне провадження № 22-ц/811/2991/23)

провадження № 61-1694ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди.

Миколаївський районний суд Львівської області ухвалою від 03 квітня

2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання до розгляду на 12 квітня 2023 року.

Миколаївський районний суд Львівської області ухвалою від 03 травня

2023 року закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду

на 22 травня 2023 року.

Миколаївський районний суд Львівської області ухвалою від 05 липня

2023 року відклав розгляд справи до 26 липня 2023 року та визнав обов`язковою явку ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, суд вважав за необхідне визнати явку позивача обов`язковою, у зв`язку з чим відклав розгляд справи.

Миколаївський районний суд Львівської області ухвалою від 19 вересня

2023 року позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Миколаївського районного суду від 03 квітня 2023 року про відкриття провадження у справі повернув особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року відсутня в переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

У касаційній скарзі, поданій 01 лютого 2024 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а також постановити окремі ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду Шандри М. М., Крайник Н. П.,

Левика Я. А. і судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В. Р.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст ухвали Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року отриманий заявником 12 грудня 2023 року, який надісланий йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер 0600234990435), що підтверджується інформацією щодо направлення поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення.

Заявник вказує, що 19 грудня 2023 року подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2024 року його касаційну скаргу передала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття (провадження № 14-192зц23). 01 лютого 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року передана до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій

статті 394 цього Кодексу.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом

(стаття 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України»,

заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого

2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Вказаний перелік є вичерпним. Ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі відсутня у цьому переліку.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження

№ 61-19138сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».

У постанові від 01 листопада року у справі № 520/14132/18 (провадження

№ 61-13531сво21) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду врахував та нагадав, що питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду неодноразово вирішувалися Об`єднаною палатою.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Апеляційний суд при поверненні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року дійшов правильного висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору.

Разом із тим, апеляційний суд правильно зазначив, що ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності (пункт 8) виключена з переліку ухвал визначених частиною першою статті 353 ЦПК України на підставі Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 05 лютого 2024 року у справі № 519/1571/23 (провадження № 61-1711ск24).

Щодо доводів про постановлення окремих ухвал щодо суддів Львівського апеляційного суду Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А. і судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В. Р., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з частинами першою, восьмою та десятою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

У постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) Верховний Суд зазначив, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Тобто, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду та суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору. Втім, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, Верховного Суду спір не вирішує, порушення законодавства чи недоліки у діяльності суддів Львівського апеляційного суду Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А. і судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В. Р.

не встановлює. Тому у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_1 також слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, з огляду на зміст касаційної скарги та оскаржене судове рішення скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом вимог пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою

статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк