Постанова

від 23.01.2024 по справі 766/8083/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/57/24 Головуючий в суді 1 інстанції Прохоренко В.В.

Єдиний унікальний номер справи: 766/8083/19 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал», від імені якого діє адвокат Петренко Наталія Олегівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 19 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Державний реєстратор Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабич Владислав Володимирович, про скасування рішення про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Аверс Капітал», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Державний реєстратор Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабич В.В., про скасування рішення про реєстрацію права власності,

В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що 07.11.2007 року між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір №2102/1107/71-070, згідно умов якого вона отримала кредитні кошти в сумі 36000 доларів США з кінцевим терміном погашення до 07.11.2032 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,9 % річних.

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» є ВАТ «Сведбанк», в свою чергу правонаступником ВАТ «Сведбанк» є ПАТ «Сведбанк». 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18.12.2018 року кінцевим іпотекодержателем є відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Аверс Капітал».

Згідно Інформаційної довідки № 162434470 від 05.04.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18.03.2019 року державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабичем В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46014663 від 19.03.2019 року проведено реєстрацію права власності на належну їй двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Аверс Капітал», у зв`язку з чим вчинено запис про право власності № 30747937.

Посилаючись на те, що перереєстрація речового права на належне їй нерухоме майно здійснена всупереч визначеній чиним законодавством процедурі, за відсутності оцінки іпотечного майна, з порушенням вимог Закону та умов іпотечного договору, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабича В.В. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Аверс Капітал» від 19 березня 2019 року, а також запис про право власності № 30747937 щодо права власності ТОВ «ФК «Аверс Капітал» на вказане нерухоме майно.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, ТОВ «ФК «Аверс Капітал», від імені якого діяла адвокат Петренко Н.О., подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогстатті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку», тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація прав власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, чинним на час проведення державної реєстрації іпотечного майна (далі - Порядок № 868), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 57 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, у пункті 57 Порядку № 868 визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено,що 07.11.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір №2102/1107/71-070, згідно умов якого позивачка отримала кредитні кошти у сумі 36000 доларів США з кінцевим терміном погашення до 07.11.2032 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11,9 % річних.

07.11.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» став ВАТ «Сведбанк», а в подальшому ПАТ «Сведбанк», який 25.05.2012 року уклав з ПАТ «Дельта банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, а той, в свою чергу, на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18.12.2018 року передав право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Аверс Капітал».

Згідно Інформаційної довідки № 162434470 від 05.04.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18.03.2019 року державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабичем В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46014663 від 19.03.2019 року проведено реєстрацію права власності на належну ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Аверс Капітал», у зв`язку з чим вчинено запис про право власності № 30747937 (а.с. 5-6).

З наведеної інформаційної довідки вбачається, що підставами для ухвалення державним реєстратором рішення про перереєстрацію права власності за відповідачем були:

-дублікат іпотечногодоговору між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» від 07.11.2007 року;

- лист вимога ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 01.06.2018 року;

- накладна кур`єрської служби «Метеор плюс» від 01.06.2018 року;

- договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18.12.2018 року;

- повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 20.12.2018 року, направлений ТОВ «Фінансова компанія «Аверс Капітал»;

- накладна кур`єрської служби «Метеор плюс» від 20.12.2018 року;

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) за позовом про скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів про задоволення позову через порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, та через відсутність інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, проте оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилася.

Отже, приймаючи до уваги, що у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно висловила правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, при цьому з матеріалів справи вбачається, що така оцінка предмета іпотеки відповідачем не проводилася та державному реєстратору не подавалася, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість ухваленого у справі рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Подібні за змістом висновки із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 653/2857/17 (провадження № 61-1113св19), від 29 січня 2020 року у справі № 607/8488/18 (провадження № 61-7603св19), від 14 липня 2021 року у справі № 761/11601/19 (провадження № 61-3609св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Приймаючи доуваги,що відомостіпро оцінкумайна намомент переходуправа власностідо відповідачав матеріалахсправи відсутні,з чогослідує,що в реєстраційній справі відсутня інформація про вартість нерухомого майна, за якою відбулося зарахування вимог, а також зважаючи на те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо законності реєстрації права власності за відповідачем, як такі, що не грунтуються на законі.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Євро-пейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 лип-ня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до ч. 1.ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване та законне рішення, підстав для скасування якого не встановлено, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал», від імені якого діє адвокат Петренко Наталія Олегівна, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23.02.2024 року.

Головуючий : О.В.Кутурланова

Судді : В.В.Майданік

Н.В.Орловська