Постанова

від 27.08.2024 по справі 766/8083/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 766/8083/19

провадження № 61-4517св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал»,

третя особа - державний реєстратор Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабич Владислав Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Прохоренко В. В., та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Аверс Капітал»), третя особа - державний реєстратор Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабич В. В. (далі - державний реєстратор Бабич В. В.), про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 07 листопада 2007 року між нею та Акціонерним комерційним банком «Тас-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») укладений кредитний договір № 2102/1107/71-070, згідно з умовами якого вона отримала кредитні кошти у сумі 36 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 07 листопада 2032 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11,9 % річних.

07 листопада 2007 року у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

Правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» є Публічне акціонере товариство «Сведбак» (далі - ПАТ «Сведбанк»). 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк (далі - ПАТ «Дельта банк») укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 18 грудня 2018 року кінцевим іпотекодержателем нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «Аверс Капітал».

18 березня 2019 року державний реєстратор Бабич В. В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46014663 від 19 березня 2019 року, провів реєстрацію права власності на належну позивачу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Аверс Капітал», у зв`язку з чим вчинено запис про право власності № 30747937.

Посилаючись на те, що перереєстрація речового права на належне їй нерухоме майно здійснена всупереч визначеній чиним законодавством процедурі, за відсутності оцінки іпотечного майна, з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабича В. В. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Аверс Капітал» від 19 березня 2019 року, а також запис про право власності № 30747937 щодо права власності ТОВ «ФК «Аверс Капітал» на вказане нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аверс Капітал», третя особа - державний реєстратор Бабич В. В., про скасування рішення про реєстрацію права власності задоволено.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про право власності № 30747937, вчинений 18 березня 2019 року державним реєстратором Бабичем В. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46014663 від 19 березня 2019 року про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Аверс Капітал».

Стягнуто з ТОВ «ФК «Аверс Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Аверс Капітал» залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя - ТОВ «ФК «Аверс Капітал» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною і повинна погоджуватися з власником майна. Крім того, оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності (станом на 19 березня 2019 року) не проводилась.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що прийняття державним реєстратором рішення про передачу у власність ТОВ «ФК «Аверс Капітал» та державну реєстрацію права власності, як такого, що виникає на підставу договору іпотеки, є протиправним, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Короткий зміст касаційної скарги

У березні 2024 року ТОВ «ФК «Аверс Капітал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17 (провадження № 61-48776св18).

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник указує, що суди не витребували у державного реєстратора матеріали реєстраційної справи, тому висновки судів про відсутність оцінки предмету іпотеки не ґрунтуються на належних та допустимих доказів.

Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, заявник указує, що апеляційний суд обґрунтував своє рішення положеннями пункту 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, який втратив чинність 25 грудня 2015 року.

Натомість державна реєстрація речових прав на нерухоме майно відбулася 18 березня 2019 року за правилами та в порядку, що визначені пунктом 61 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, який, зокрема, не передбачав на момент виникнення спірних правовідносин, надання оцінки вартості майна державному реєстратору.

Крім того, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містить вимог щодо подання заявником оцінки вартості майна в жодному із випадків вчинення реєстраційних дій.

Повідомляє, що на момент подання державному реєстратору Бабичу В. В. заяви про проведення державної реєстрації, прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне іпотечне майно та проведення реєстрації права власності на належну ОСОБА_1 квартиру за ТОВ «ФК «Аверс Капітал», було замовлено та отримано висновок про вартість майна від 18 березня 2019 року, виготовлений суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством приватна консалтингова фірма «Експерт», яким виконана незалежна оцінка нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким ринкова вартість мана становила 731 825,00 грн.

Оригінал цього висновку, разом із заявою про проведення державної реєстрації, передано державному реєстратору Бабичу В. В .

Відзив на касаційну скаргу, у визначений Верховним Судом строк, не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладений кредитний договір № 2102/1107/71-070, згідно з умовами якого позичальник отримала кредитні кошти у сумі 36 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 07 листопада 2032 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11,9 % річних.

07 листопада 2007 року, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк» - ПАТ «Сведбанк» 25 травня 2012 року уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 2102/1107/71-070.

18 грудня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Аверс Капітал» уклали договір купівлі-продажу майнових прав № 1065/К, на підставі якого до ТОВ «ФК «Аверс Капітал» перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 07 листопада 2007 року № 2102/1107/71-070.

Згідно з інформаційною довідкою № 162434470, сформованою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2019 року, 18 березня 2019 року державний реєстратор Бабич В. В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46014663 від 19 березня 2019 року, провів реєстрацію права власності на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «ФК «Аверс Капітал», у зв`язку з чим вчинено запис про право власності № 30747937.

З наведеної інформаційної довідки вбачається, що підставами для ухвалення державним реєстратором рішення про перереєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Аверс Капітал» були:

- дублікат іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» від 07 листопада 2007 року;

- лист-вимога ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 01 червня 2018 року;

- накладна кур`єрської служби «Метеор плюс» від 01 червня 2018 року;

- договір договорі купівлі-продажу майнових прав від 18 грудня 2018 року;

- повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 20 грудня 2018 року, направлений ТОВ «ФК «Аверс Капітал»;

- накладна кур`єрської служби «Метеор плюс» від 20 грудня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Аверс Капітал» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,

що є предметом іпотеки.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням, за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, тобто станом на березень 2019 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Згідно зі змістом підпункту 12.3.1 пункту 12.3 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому сторони домовилися, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем у судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) виснувала, що наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20) зазначено, що «в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».

У справі, що переглядається в касаційному порядку, судами встановлено, що у абзаці другому пункту 11 договору іпотеки сторони погодили, що при настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз абзаців другого та третього пункту 11 іпотечного договору від 07 листопада 2007 року у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу потрібно вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом. Тридцятиденний строк відліковується з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01 червня 2018 року ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Аверс Капітал», направив позивачу письмову вимогу про усунення порушень основного зобов`язання рекомендованими поштовими відправленнями на адресу: АДРЕСА_3 , тобто за адресою, вказаною у іпотечному договорі.

Це повідомлення було вручено позивачу кур`єрською службою приватного підприємства «Метеор Плюс» (том 1, а. с. 50-52).

Отже, іпотекодержатель виконав вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 727/6254/22, провадження № 61-12607св23.

Встановивши, що ТОВ «ФК «Аверс Капітал» замінило АТ «Дельта Банк» у вже існуючому зобов`язанні та набуло прав первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, суд апеляційної інстанції вважав, що ТОВ «ФК «Аверс Капітал» не зобов`язане повторно надсилати боржнику письмову вимогу про усунення порушень та знову попереджати про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновками, оскільки цей обов`язок належно виконав попередній кредитор - АТ «Дельта Банк», при цьому іпотекодавець отримав відповідне повідомлення, проте не вчинив дій щодо погашення існуючої заборгованості, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17 (провадження № 61-48776св18), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник.

Щодо оцінки майна

У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній станом на березень 2019 року) визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) виснувала: «11.1. До 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, й зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

11.2 Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.

11.3 Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження».

У справі, що переглядається, відсутній висновок (звіт) про оцінку предмета іпотеки.

Посилання заявника на те, що сама по собі відсутність оцінки предмета іпотеки не є підставою для визнання державної реєстрації незаконною, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що діяли на момент державної реєстрації, не передбачала серед переліку документів, які надаються реєстратору, оцінки предмету іпотеки, є помилковими, не узгоджуються зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та практикою Верховного Суду.

Відсутність оцінки предмета іпотеки, яка не надана державному реєстратору при вчиненні реєстраційних дій, унеможливлювала вчинення таких реєстраційних дій, про що зазначено у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилання суду апеляційної інстанції на положення пункту 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, не впливає на правильність вирішення спору.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, відповідач не довів суду першої інстанції, що оригінал висновку про оцінку майна, разом із заявою про проведення державної реєстрації, був наданий державному реєстратору Бабичу В. В. , що є його процесуальним обов`язком в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не витребували у державного реєстратора матеріали реєстраційної справи, тому висновки про відсутність оцінки предмету іпотеки під час вчинення реєстраційних дій не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, суперечать положенням частини третьої статті 83, частини першої статті 84 ЦПК України, тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аверс Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2022 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник