Постанова

від 21.02.2024 по справі 367/7877/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 367/7877/23 Головуючий у суді першої інстанції - Мерзлий Л.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4994/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та просила суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 14143625, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97804532109.

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій вказувала, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що правових підстав для звернення ОСОБА_1 про стягнення на предмет іпотеки-квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не існувало, оскільки відповідач не міг набути та не набув право вимоги до боржника - ОСОБА_3 , а рішення державного реєстратора порушує права позивача.

Відтак, ОСОБА_2 просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2023 року задоволено заяву про забезпечення позову. Накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 14143625, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97804532109.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що позивачем не доведена наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити про можливе утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . Суд в оскаржуваній ухвалі не навів жодного посилання на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку, що майбутнє рішення суду може бути не виконано чи утруднено його виконання через дії відповідача.

Апелянт вказує, що він володіє майном більше семи років та не вчиняв жодних дій по відчуженню майна або штучного накладання обтяжень він не робив.

Разом з тим, апелянт зазначає, що суд вжив неспівмірні та не відповідні суті спору (немайнові позовні вимоги) заходи забезпечення позову, а саме - наклав арешт на нерухоме майно фізичної особи, який повинен застосовуватися до майнових спорів.

Апелянт звертає увагу, що позивачка звернулась до суду із позовом з пропуском строку позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявляла та суд його не вирішував, а відтак, судом не перевірено чи між сторонами дійсно існує спір та не встановлено предмет спору, що має очевидно штучний характер та свідчить про зловживання позивачкою своїми процесуальними правами.

Враховуючи вищевикладене в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та вжити до ОСОБА_2 заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами.

19 грудня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , відповідно до якого представник наголошує, що позовні вимоги були обґрунтовані позивачем тим, що відповідач безпідставно заволодів іпотечним майном, чим позбавив ОСОБА_2 права власності на таке майно, відтак, предметом спору є нерухоме майно.

Представник позивача вважає, що суд вірно встановив наявність спору між сторонами та не мав брати до уваги термін, протягом якого відповідач володіє спірним майном, оскільки здійснення попередніх незаконних дій щодо нерухомого майна мало на меті виключно заволодіння таким майном задля подальшого використання у власних цілях.

У відзиві представник ОСОБА_4 також вказує, що метою забезпечення позову є вжиття заходів забезпечення матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, враховуючи, що позивачем ставиться під сумнів законність набуття ним права власності на спірне майно, а доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності на звернення до суду із позовом не є предметом апеляційного розгляду при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, представник позивача ОСОБА_4 просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача по справі ОСОБА_4 заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача по справі, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву позивача про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що предметом позову є скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири, загальна площа (кв.м): 99.4, житлова площа (кв.м.) 39.6, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97804532109. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Мельник Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29232098 від 13.04.2016.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції вказав, що дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважав за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається, із матеріалів вказаної справи позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та просила суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 14143625, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97804532109 (а.с.1-15).

Таки чином, предметом позову в даному випадку є правомірність реєстрації права власності на спірну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Зокрема, позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач по справі, в супереч вимогам закону, зареєстрував права власності на спірну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за собою.

Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині того, що суд вжив неспівмірні та не відповідні суті спору (немайнові позовні вимоги) заходи забезпечення позову, а саме - наклав арешт на нерухоме майно фізичної особи, який повинен застосовуватися до майнових спорів, оскільки у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за останньою буде поновлено право власності на спірну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання апелянта на те, що він вже тривалий час володіє майном та не вчиняв жодних дій щодо його відчуження, апеляційний суд також відхиляє, оскільки враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу можливого відчуження спірного майна на користь третій осіб.

Апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються вирішення питання по суті спору, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О. Фінагеєв