Постанова

від 13.02.2024 по справі 520/21988/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 р. Справа № 520/21988/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 (суддя Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/21988/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" (надалі - позивач, ТОВ Агрофірма "Подолівська") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2023 р. №00224850701, від 25.07.2023 №00224970701, від 25.07.2023 № 00225000701, від 25.07.2023 №00225090701, від 25.07.2023 №00225150701.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 10.10.2023 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00224850701 від 25.07.2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "оренда плата з юридичних осіб" на загальну суму 3 485 670 (три мільйони чотириста вісімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 74 копійки, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 2 788 536 (два мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 54 копійки, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 697 134 (шістсот дев`яносто сім тисяч сто тридцять чотири) гривні 20 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00224970701 від 25.07.2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "оренда плата з юридичних осіб" на загальну суму 3 089 094 (три мільйони вісімдесят дев`ять тисяч дев`яносто чотири) гривні 36 копійок, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 2 471 275 (два мільйони чотириста сімдесят одна тисяча двісті сімдесят п`ять) гривень 49 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 617 818 (шістсот сімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 87 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00225000701 від 25.07.2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" на загальну суму 14 069 (чотирнадцять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 79 копійок, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 11 255 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 83 копійки, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) гривень 96 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00225090701 від 25.07.2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" на загальну суму 30 375 (тридцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 39 копійок, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 24 300 (двадцять чотири тисячі триста) гривень 31 копійка, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6 075 (шість тисяч сімдесят п`ять) гривень 08 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00225150701 від 25.07.2023 року яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" на загальну суму 45 063 (сорок п`ять тисяч шістдесят три) гривні 13 копійок, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями на суму 36 050 (тридцять шість тисяч п`ятдесят) гривень 49 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9 012 (дев`ять тисяч дванадцять) гривень 64 копійки.

23.10.2023 представником позивача до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені у суді першої інстанції судові витрати на загальну суму 383 451,66 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі №520/21988/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

ГУ ДПС у Харківській області, не погоджуючись із додатковим рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено співмірність наданих послуг із складністю справи. Також звертає увагу, що що ГУ ДПС є державним органом, який фінансується виключно з Державного бюджету, а тому стягнення з відповідача, як державного органу витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн призведе до зайвих (додаткових) бюджетних втрат.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приймаючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), дійшов висновку, що заява позивача про стягнення судових витрат підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу, до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС України, розмір виплат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених н статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені договором про надання правничої допомоги від 26.07.2023 року №23/11; додатком до договору по надання правничої допомоги; акту від 11.10.2023 року до договору про надання правничої допомоги від 26.07.2023 року №23/11; актом надання послуг від 11.10.2023 року, поштовими чеками та накладними, а також платіжною інструкцією.

Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У п. 269 рішення Європейський суд з прав людини від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів враховує, що зазначена справа не відноситься до категорії справ значної складності. Заявлена позивачем сума гонорару є непропорційною до предмета спору та не має впливу на репутацію сторони, а тому не може бути відшкодована за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, вирішуючи спір щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат, розумності та обґрунтованості їх розміру, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового стягнення з позивача витрат на професійну допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Апелянтом не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем також не надано доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, не надано власного розрахунку, яка сума витрат, на його погляд, є розумною.

Також, колегія суддів наголошує, що в адміністративному судочинстві інститут стягнення витрат на правничу допомогу з суб`єкта владних повноважень покликаний на те, щоб такі суб`єкти владних повноважень діяли у суворій відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 по справі № 520/21988/23 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 23.02.24.