Постанова

від 21.02.2024 по справі 300/1271/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1271/23 пров. № А/857/25883/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Юник А.А.,

а також сторін (їх представників):

від позивача не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу з платника податків-фізичної особи (суддя суду І інстанції: Гомельчук С.В.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 06.06.2023р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою від 06.06.2023р. закрито в порядку п.4 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі № 300/1271/23 за позовом Головного управління /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу з платника податків-фізичної особи в частині стягнення податкового боргу в розмірі 15437 грн. 58 коп. (а.с.49-50).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл., який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати в частині стягнення податкового боргу в сумі 15437 грн. 58 коп. та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, фактично покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного закриття провадження у справі (а.с.136-139).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд дійшов помилкового висновку про наявність двох тотожних справ №№ 300/2862/20, 300/1271/23 в частині стягнення податкового боргу в розмірі 15455 грн. 57 коп., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р.

Зокрема, в справі № 300/2862/20 суд з`ясував, що податкове повідомлення-рішення № 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р. не було вручено позивачу (через помилкове скерування на іншу адресу), а відтак, грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених, що й слугувало причиною відмови в позові.

З метою виправлення вказаного недоліку податковий орган скерував спірне податкове повідомлення-рішення на податкову адресу відповідача; останнє було отримано адресатом, однак не оплачено в установлені строки.

Відповідач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.166-170).

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа № 300/2862/20 та розглядувана справа є тотожними в частині стягнення податкового боргу в розмірі 15437 грн. 58 коп.

Виходячи з викладеного, спір між тими самими сторонами, про той самий предмет в частині і з тих самих підстав вже вирішений, про що постановлено рішення суду, яке набрало законної сили.

Між тим, вказані висновки суду першої інстанції слід вважати помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Як слідує з матеріалів справи, 21.03.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 42465 грн. 63 коп. (а.с.1-25).

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкової заборгованості в результаті несплати земельного податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 180103700) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, та земельного податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010300) на підставі податкових повідомлень - рішень (надалі - ППР):

№ 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р. на суму 15455 грн. 57 коп. (за звітний період 2019 року), залишок несплаченого боргу 15437 грн. 58 коп.;

№ 3578074-5233-0907 від 29.04.2020р. на суму 77 грн. 02 коп. (за звітний період 2020 року);

№ 3578084-5233-0907 від 29.04.2020р. в розмірі 15455 грн. 57 коп. (за звітний період 2020 року);

№ 144247-2408-0907 від 23.04.2021р. в сумі 77 грн. 02 коп. (за звітний період 2021 року);

№ 144248-2408-0907/22 від 16.12.2022р. в розмірі 112 грн. 96 коп. (за звітний період 2022 року);

№ 144248-2408-0907 від 16.12.2022р. на суму 9993 грн. 19 коп. (за звітний період 2021 року);

№ 1431094-2411-0912 від 15.09.2022р. в розмірі 646 грн. 20 коп. та пеня на суму 666 грн. 09 коп.

Водночас, питання стягнення з відповідача податкового боргу досліджувалося в справі № 300/2862/20.

Зокрема, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021р., в задоволенні позову ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу відмовлено.

В цій справі свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що податкові повідомлення-рішення, зокрема, № 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р. на суму 15455 грн. 57 коп., вручені за місцем проживання відповідача, а визначені ними податкові зобов`язання набули статусу узгоджених.

Під час розгляду справи суд з`ясував, що вказані податкові повідомлення-рішення не були скеровані за податковою адресою відповідача, а відтак визначені ними грошові зобов`язання не набули статусу узгоджених.

На підставі висновків в справі № 300/2862/20 податковий орган повторно скерував на податкову адресу відповідача податкове повідомлення-рішення № 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р. на суму 15455 грн. 57 коп. (а.с.4-9).

Після отримання відповідачем вказаного рішення позивач звернувся до суду з відповідним позовом, що розглядається в цій справі.

Отже, підстави вказаних позовів обґрунтовані різними обставинами, зокрема, у справі № 300/2862/20 позивач вважає узгодженими податкові зобов`язання, які визначені податковим повідомленням-рішенням № 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р., оскільки такі були вручені за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість, в розглядуваній справі позивач вважає узгодженими податкові зобов`язання, які визначені податковим повідомленням-рішенням № 5084989-5213-0907 від 16.05.2019р., оскільки такі були вручені за адресою: АДРЕСА_2 .

Також у вказаних справах позивач наводив різні дати узгодження податкових зобов`язань, і як наслідок періоди виникнення податкового боргу.

Отже, висновки суду першої інстанції про тотожність підстав позову у справах № 300/2862/20 та № 300/1271/23 є помилковими.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 15.12.2022р. у справі № 460/3743/21, від 29.09.2021р. у справі № 540/2548/20, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного процесуального питання.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність судового рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Звідси, правові підстави для закриття провадження в адміністративній справі в порядку п.4 ч.1 ст.238 КАС України є відсутніми.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Питання судових витрат буде вирішуватися судом першої інстанції під час винесення судового рішення по суті заявлених позовних вимог згідно вимог ст.143 КАС України, відтак підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ст.312, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023р. про закриття провадження в адміністративній справі № 300/1271/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 23.02.2024р.