Постанова

від 23.02.2024 по справі 300/933/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 300/933/20

адміністративне провадження № К/9901/25066/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 (суддя - Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 (судді - Нос Є.П., Іщук Л.П., Шевчук С.М.)

у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Тисменицягаз" про стягнення штрафу,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2020 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - позовач, НКРЕП), звернулася до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Тисменицягаз" (надалі також - відповідач, АТ "Тисменицягаз") штрафу в дохід бюджету в сумі 1 700 000,00 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.2019 НКРЕКП прийняла постанову №2832 "Про накладення штрафу на АТ "Тисменицягаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу".

Згідно вказаної постанови від 13.12.2019 за №2832 відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17, статей 19 та 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" накладено на АТ Оператор газорозподільчої системи "Тисменицягаз" штраф в розмірі 850 000 грн. за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням Закону України "Про ринок природного газу", чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині обов`язку суб`єкта господарювання допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом (а. с. 9-10, 53-54).

Відповідачем у визначений строк не було здійснено добровільну сплату штрафу, накладеного постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2832, у зв`язку з чим позивачем на вказану суму нараховано пеню у розмірі 850 000,00 грн.

У подальшому НКРЕКП звернулась до суду із позовом про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» 1700000,00 грн (штраф у розмірі 850000,00 грн та пені у розмірі 850000,00 грн).

Судами також встановлено, що вважаючи постанову позивача "Про накладення штрафу на АТ "Тисменицягаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу" від 13.12.2019 за №2832 протиправною, відповідач оскаржив її до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №300/232/20 позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна регуляторна служба України про визнання протиправною та скасування постанови №2832 від 13.12.2019 року - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.12.2019 за №2832 "Про накладення штрафу на АТ "Тисменицягаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оскаржено його до суду апеляційної інстанції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишено без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №300/232/20 - залишено без змін.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Восьмового апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення апеляційного провадження в адміністративній справі № 300/933/20.

Постановою Восьмового апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача штрафу та пені на загальну суму 1700000,00 грн., оскільки постанова Нацкомісії від 13.12.2019 №2832 щодо накладення на позивача штрафу, скасована у судовому порядку і рішення суду щодо її скасування набрало законної сили. В свою чергу, в силу положень ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, неправомірність накладення на відповідача штрафу (неправомірність прийняття рішення НКРЕКП від 13.12.2019 №2832) встановлена судовими рішеннями та не підлягає повторному доказуванню.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування абзацу 3 частини 3 статті 5 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Також скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції протиправно проігноровано клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення Верховним Судом справи №300/232/20.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Правовий статус Нацкомісії, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №1540-VIII суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За наведеного правового регулювання, перебіг тримісячного строку звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою Нацкомісії та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.

При цьому частиною другою статті 5 Закону №1540-VIII передбачено, що рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є подібними, до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема, у постанові від 19.08.2022 у справі №160/4933/20 Верховний Суд сформував наступні висновки:

«…суб`єкт господарювання зобов`язаний виконати рішення Регулятора у встановлений строк; у разі незгоди з таким рішенням суб`єкт господарювання має гарантоване право на його оскарження у судовому порядку, в тому числі, користуватися всіма процесуальними правами сторони у справі, передбаченими КАС України, проте, таке оскарження не зупиняє дії рішення Регулятора та не позбавляє останнього права на звернення до суду з позовом про примусове стягнення із суб`єкта господарювання добровільно несплаченої суми штрафу; рішення у справі, у якій оскаржується постанова Регулятора, зокрема, про накладення штрафу, набуває преюдиційного значення та, у разі скасування такої постанови судовим рішенням, що набуло законної сили, у суб`єкта господарювання не виникає обов`язку щодо сплати штрафу, накладеного цією постановою Регулятора.».

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 09.03.2023 у справі №380/3481/20, а також відповідають висновкам Верховного Суду у постановах від 04.05.2022 у справі №300/1079/20, від 21.06.2022 у справі 520/6264/2020, від 27.03.2023 у справі №260/1931/20.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Нацкомісії від 13.12.2019 №2832 щодо накладення на позивача штрафу, несплата якого стала підставою для звернення до суду з цим позовом, скасована у судовому порядку і рішення суду щодо її скасування набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Враховуючи, що постанова Нацкомісії, яка покладена в основу заявленого позову у цій справі, скасована в судовому порядку і рішення суду щодо її скасування набрало законної сили, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача обов`язку сплати суми штрафу та нарахованої пені, та ухвалили рішення про відмову в позові.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на необгрунтованість відмови суду апеляційної інстанції у зупиненні провадження у цій справі до вирішення Верховним Судом справи №300/232/20, є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Оскільки рішення суду у справі №300/232/20 набрали законної сили, а тому передбачені пунктом третім частини першої статті 236 КАС України підстави для зупинення провадження у справі були відсутні.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні рішення суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук