Рішення

від 23.02.2024 по справі 203/5675/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/5675/23

Провадження № 2/0203/300/2024

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, в особі судді Колесніченко О.В., розглянувши у спрощеному порядку в письмовому провадженні у м. Дніпрі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 пред`явила через суд зазначений позов, зменшивши вимоги 11 січня 2024 року (а.с. 61-66), на предмет захисту свого права на оплату праці з підстав невиплати заробітної плати при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працювала на посаді менеджера з оптової торгівлі з 20 січня 2021 року по 21 травня 2023 року, коли звільнена за п.1 ст. 36 КЗпП України, проте при звільненні їй не повідомлено про належні до виплати при звільненні суми та не проведений розрахунок, зокрема, не виплачена заробітна плата за травень 2023 року на суму 9793,20 грн., частина якої сплачена в сумі 7000,28 грн. 31 травня 2023 року, а інша частина в сумі 19 грудня 2023 року в сумі 9793,20 грн., та 02 січня 2024 року в сумі 95,96 грн., у зв`язку з чим після цих виплат в ході розгляду справи заборгованість склала 1,97 грн., проте внаслідок тривалого позбавлення позивача засобів існування, вимушену зміну через це способу життя, докладення додаткових зусиль для свого утримання, приниження таким ставленням до неї роботодавця спричинило їй моральну шкоду, розмір якої позивач співмірним у 3000,00 грн., тому, позивач остаточно просила суд, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України за період з 22 травня 2023 року по 18 грудня 2023 року в сумі 63208,60 грн., а також моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 23 жовтня 2023 року, після приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

20 грудня 2024 року через канцелярію суду від директора ТОВ «ЕК Електро» Абрашиної Н.О. в порядкуст. 178 ЦПК Українинадійшов відзив на позовну заяву, в якому Товариство позов не визнало повністю з підстав того, що відповідно довідки про доходи від 24 серпня 2023 року №2408-2 сума нарахованої заробітної плати при звільненні за травень 2023 року становила 20861,47 грн., яка була виплачена частинами на картковий рахунок позивача. Так, 31 травня 2023 року на дебетову картку позивача була перерахована заробітна плата у розмірі 7000,28 грн. за травень 2023 року. Оскільки з 01 червня 2023 року картка була «відв`язана» від зарплатного фонду у зв`язку із звільненням позивача, був сформований розрахунковий листок по заробітній платі та підготовлені кошти у розмірі 9793,20 грн. для остаточного розрахунку, що можна було отримати згідно зарплатної відомості, однак позивач за їх отриманням не з`явилась. У зв`язку з небажанням останньої отримати кошти нарочно з підписанням зарплатної відомості, залишок невиплаченої заробітної плати у розмірі 9793,20 грн. перераховано на розрахунковий рахунок в АТ «ОТП Банк» 19 грудня 2023 року. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначила, що підстави для стягнення відсутні, оскільки позивачка вимоги про проведення з нею розрахунку при звільненні не пред`являла і ухилялася від отримання остаточного розрахунку. Тому, отриману 19 грудня 2023 року позовну заяву Товариство розцінило як пред`явлену вимогу про розрахунок, у зв`язку з чим 19 грудня 2023 року провело остаточний розрахунок. Також відповідач заперечував заподіяння моральної шкоди позивачці тим, що саме її неприбуття за отриманням готівкового розрахунку призвело до неповного розрахунку при звільненні. За наведених обставин відповідач наполягав на відмові у позові. (а.с. 32-40).

21 грудня 2023 року через канцелярію суду від позивача в порядку ст.179ЦПК України надійшла відповідь на відзив, де на спростування доводів відповідача позивач навела аргументи того, що за приписами ч. 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1095р. №108/95-ВР за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через банки/небанківських надавачів платіжних послуг, які отримали право на відкриття і ведення обслуговування рахунків відповідно до Закону України «Про платіжні послуги», поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Позивачка з часу початку роботи у відповідача завжди одержувала заробітну плату у на картковий рахунокв АТ «ОТП-Банк», тому жодних перешкод для проведення розрахунку з нею у безготівковій формі не було, повідомлення про проведення розрахунку готівкою їй не надходило, а наведені відповідачем перешкоди у проведенні розрахунку через зміну директора не виключають обов`язку роботодавця провести розрахунок, з огляду на те, що вже після звільнення їй 31 травня 2023 року частково виплачена заробітна плата на відповідний банківський рахунок, а відповідачем не наведено жодних правових підстав для відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку чи зменшенні його розміру, не зважаючи на спроби позивача протягом 6 місяців в позасудовому порядку вирішити спірне питання, тому просила ці вимоги задовольнити, які і вимоги про стягнення моральної шкоди (а.с. 41-51).

03 січня 2024 року через канцелярію судувід представника відповідача в порядкуст. 180 ЦПК Українинадійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких на спростування аргументів позивача наведені доводи про проведення розрахунку в повному обсязі на суму 9793,20 грн. через термінал банку за квитанціями № 0.0.3369472968.2 на суму 4893,20 грн. від 19 грудня 2023 року 13:56:12 год. та № 0.0.3369452416.2 на суму 4900 грн. від 19 грудня 2023 року 13:50:59 год., отже сумарно позивачу сплачено 9793,20 грн. та окремо була сплачена комісія банку в розмірі 97,86 грн. та 98,00 грн. та, відповідно, позивачу перераховано 9793,20 грн. З метою уникнення непорозумінь, товариство 02 січня 2024 року перерахувало на картковий рахунок позивача 97,93 грн. (а.с. 52-60).

Після отримання позовної заяви зі зменшеними позовними вимогами відповідач за підписом директора Абрашиної Н. 17 січня 2024 року подав пояснення стосовно можливості позивачки отримати розрахунок у буд-який робочий день після звільнення 21 травня 2023 року, що припадав на вихідний день, тому підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні, у зв`язку з чим ТОВ «ЕК Електро» просила відмовити у позові повністю.

Ухвалою судувід 23лютого 2024року прийнятавідмова позивача ОСОБА_1 відпозовних вимогв частиністягнення зТОВ «ЕКЕлектро» заборгованостіпо заробітнійплаті всумі 9793,23грн.;провадження уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди закрите в частині стягнення з ТОВ «ЕК Електро» заборгованості по заробітній платі в сумі 13861,19 грн.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 21 січня 2021 року по 21 травня 2023 року перебувала у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК Електро»,що підтверджується копією трудової книжки(а.с. 11).

Так, наказом № 9к від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду менеджера оптової торгівлі у ТОВ «ЕК Електро» з 21 січня 2021 року (а.с. 6).

20 січня 2021 року між ТОВ «ЕК Електро» (роботодавець) та ОСОБА_1 (працівник) укладений трудовий договір (а.с. 7-9).

21 травня 2023 року між ТОВ «ЕК Електро» та позивачем укладено угоду про припинення (розірвання) трудового договору від 20 січня 2021 року, за умовами пункту 2 якої днем звільнення вважається 21 травня 2023 року (а.с. 9).

Згідно наказу про звільнення з роботи № 13к від 19 травня 2023 року позивач звільнена з роботи із займаної посади згідно п. 1ст. 36 КЗпП Україниза згодою сторін, з 21 травня 2023 року (а.с. 10).

Так, ст.43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як видно з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, не зважаючи на укладення 21 травня 2023 року угоди про припинення трудового договору з обумовленою датою звільнення 21 травня 2023 року, відповідач, видавши в день звільнення позивачці трудову книжку, ні в цей день, ні в подальшому на звернення позивачки у серпні та вересні 2023 року, в порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України так і не видав останній письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Лише разом із відзивом відповідач подав розрахунковий листом по заробітній платі за травень 2023 року.

Доводи відповідача про те, що позивач не зверталася за розрахунком, не спростовують висновків суду про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України, оскільки не впливають на обов`язок роботодавця в день звільнення видати працівнику письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. При цьому, надана позивачу 24 серпня 2023 року довідка про доходи не є письмовим повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні, зважаючи також на те, що ця довідка не містить даних про виплачені суми і утримані податки та обов`язкові збори і платежі (а.с.12).

За даними розрахункового листка по заробітній платі за травень 2023 року, що доданий до відзиву на позов від 20 грудня 2023 року (а.с.28), ОСОБА_1 належить до виплати 24038,48 грн., виплачено 14245,28 грн. та заборгованість підприємства на кінець травня 2023 року склала 9793,20 грн.

Згідно виписки по рахунку позивачки в АТ «ОТП Банк» відповідач виплатив частину заробітної плати 31 травня 2023 року на суму 7000,28 грн.(а.с.13), а в подальшому 19 грудня 2023 року здійснив ще часткову виплату двома платежами загальним розміром 9695,27 грн. (в сумі 4851,00 грн. та 4844,27 грн.) (а.с.49) та 02 січня 2024 року ще 95,96 грн., що повністю узгоджується з даними розрахункового листка по заробітній платі за травень 2023 року про розмір заборгованості після 31 травня 2023 року на суму 9793,20 грн.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Та обставина, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні ні в день звільнення 21 травня 2023 року, ні наступного робочого дня позивачу не видані, її звернення, в тому числі письмове 05 вересня 2023 року, відповідачем проігнороване, а розрахунковий листок наданий суду 20 грудня 2023 року, вказує на відсутність можливості позивача пред`явити вимогу про виплату усіх належних при звільненні сум.

Крім того, відповідач, не зважаючи на те, що узгоджений день звільнення 21 травня 2023 року, виплативши 31 травня 2023 року частково суму заробітної плати, не повідомив позивачку письмово про нараховані та виплачені працівникові при звільненні суми із зазначенням окремо кожного виду виплати, тому доводи представника відповідача про те, що позивач не пред`являла вимоги про проведення розрахунку суд відхиляє.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

За наведених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки та наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте за період, що не перевищує шість місяців, починаючи з наступного робочого дня після звільнення, тобто з 22 травня 2023 року по 22 листопада 2023 року.

При цьому, доводи представника відповідача в обгрунтування тривалості невиплати заборгованості після звільнення позивачки з наведенням обставин про те, що банківська картка позивачки була з 01 червня 2023 року «відв`язана» від зарплатного фонду у зв`язку зі звільненням, про зміну 24 травня 2023 року керівника Товариства суду до уваги не приймає, оскільки в подальшому 19 грудня 2023 року та 02 січня 2024 року відповідачем виплачена решта заборгованості на той самий банківський рахунок, на який здійснювалась виплата заробітної плати під час роботи позивачки в Товаристві, а зміна керівника не вплинула на виплату 31 травня 2023 року частини заборгованості по заробітній платі при звільненні.

Відповідно од ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно доЗакону України"Про пенсійне забезпечення".

Згідно абз. 1, 2,4 пункту 2 Постанови Кабміну № 100 у всіх інших випадках (окрім для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Згідно абз.1,2 п.8 Постанови Кабміну № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно доабзацу п`ятогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Зважаючи на викладене середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачкою складатиме: середньоденний заробіток 418,60 грн. ((18000,00 грн. (9000,00 грн.+9000,00 грн. заробітна плата березень та квітень 2023 року) / 42 робочі дні = 418,60 грн.)) х 133 робочих дня (з 22 травня 2023 року по 22 листопада 2023 року) = 55673,80 грн. без рахування податків та обов`язкових зборів та платежів.

При вирішенні цього спору суд також враховує положення ст. 233 КЗпП України відповідно до частин 1 та 2 якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні позивачці ні в день звільнення, ні в день часткової виплати заборгованості 31 травня 2023 року не надані ні засобами поштового зв`язку, ні засобами електронної пошти, тоді як строк звернення до суду має обчислюватись саме з дня одержання такого письмового повідомлення. При цьому, довідку про доходи, де зазначені лише нараховані суми за шість місяців до звільнення, з чого позивач з`ясувала про недоплату заробітної плати за травень 2023 року, позивачу надано не раніше 24 серпня 2023 року, тоді як з позовом вона звернулась вже 05 жовтня 2023 року, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 1 ст. 233 КЗпП України.

Доводи представника відповідача про зміну судової практики з постановою ВП ВС у постанові від 26 червня 2019 року у тлумаченні ст. 117 КЗпП України стосовно пропорційності розміру середнього заробітку за час затримки при звільненні, суд відхиляє, оскільки з 19 липня 2022 року норми ст.117 КЗпП України зазнали істотних змін та викладені у новій редакції, а також у зв`язку з тим, що наведена справа стосувалася виплати компенсації за неотримане речове майна та грошове забезпечення, а не виключно заробітної плати.

Вирішуючи вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди суд виходить із положень ст. 237 1 КЗпП України відповідно до яких відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснював у своїй постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикупо справампро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Встановивши наявність порушення конституційного права позивача оплату праці, суд, враховуючи положення ст.237-1 КЗпП України та беручи до уваги тривалість такого порушення, дійшов висновку, що останнє безумовно спричиняло порушення нормальних життєвих зв`язків позивача через позбавлення її можливості належного свого утримання та розпорядження коштами за власними життєвими потребами, і, як наслідок, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, звернення до суду за захистом порушеного права, чим позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі співмірному до заподіяної шкоди та достатньому для відновлення порушених життєвих зв`язків позивача, що за внутрішнім переконанням суду становитиме 1000,00 грн.

Стосовно вимог позивачки у позовній заяві зі зменшенням вимог від 11 січня 2024 року про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідно до положень ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень лише у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць, тоді як провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі закрите за заявою позивачки ухвалою від 23 лютого 2024 року та судом розглянутий спір лише в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що виходячи із задоволених вимог на суму 56673,80 грн. та з урахуванням сплаченої суми судового збору за дві майнові вимоги в сумі 2147,20 грн. складатиме 1837,98 грн. ((55673,80 грн.+1000,00 грн.) х 2147,20 грн.) /66208,60 грн. =1837,98 грн.)

Керуючись ст. ст. ст.ст.4,12,13,78-81,89,141,258-259,263-265,274,279,430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,яка зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електро» (ЄДРПОУ 44064744, місцезнаходження: вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 27, оф. 213) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55673,80 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят три гривні 80 коп.), в рахунок компенсації моральної шкоди - 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) та судовий збір сумі 1837,98 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять сім гривень 98 коп.), а всього 58511,78 грн. (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 78 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене і підписане 23 лютого 2024 року.

Суддя О.В. Колесніченко