Рішення

від 23.02.2024 по справі 357/9196/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9196/18

Провадження № 8/357/4/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Вальчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Кравець Олександри Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та припинення права оренди, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та припинення права оренди.

12 лютого 2024 року судом отримано заяву від представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Кравець Олександри Іванівни про ухвалення додаткового рішення, в якому просила стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені судові витрати під час розгляду справи № 357/9196/18 у загальному розмірі 106 233,12 гривень, з яких: 90 496,12 грн. витрати на правничу допомогу АО «Еверлігал», 15 737 грн. витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2024 року заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2021 року задоволено частково, стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 997,58 грн., а всього по 14 759,58 грн. з кожного. Водночас, при ухваленні цього рішення судом не було здійснено розподіл судових витрат позивача у повному обсязі, понесених ним, під час розгляду справи № 357/9196/18, що стало підставою для звернення до суду із цією заявою. Так, перегляд рішення суду від 03.03.2021 року в апеляційному порядку витрати на правничу допомогу АО «Еверлігал» склали в розмірі 19 620,18 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 5 286 грн.; розгляд Білоцерківським міськрайонним судом Київської області заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 3.03.2021року, витрати на правничу допомогу склали в розмірі 28 425,88 грн. та витрати на оплату судового збору за подання зазначеної заяви в сумі 5 286 грн.; апеляційного перегляду ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2022 року, де витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги склало в розмірі 2 481 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 19 265,94 грн.; касаційного перегляду постанови Київського апеляційного суду від 01.12.2022 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 22.12.2022 року, витрати на правничу допомогу АО «Еверлігал» склали в розмірі 23 184,12 грн. та витрати на оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 684 грн. З урахуванням наведеного, загальний розмір судових витрат позивача, що підлягають стягненню з відповідача 1 та 2, становить 106 233,12 грн.

Вказана заява про ухвалення додаткового рішення була отримана судом 12.02.2023 року та відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 13.02.2023 року.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи в судове засідання не викликалися, оскільки не є обов`язковим у відповідності до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року заява товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року була задоволена частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, припинення права оренди, задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки розміром 2,4 га, кадастровий номер 3220484400:01:0090017, скасовано рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134559 від 15 березня 2018 року та припинено право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017, яке виникло на підставі Договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин». В задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна, відмовлено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» судові витрати по справі судового збору у сумі 1 762 гривень та на правову допомогу в розмірі 12 997,58 гривень, а всього по 14 759,58 гривень ( чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят вісім копійок ) з кожного.

Зазначене судове рішення на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення не набрало законної сили.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати ( п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України ).

Як зазначено вище, розглядаючи вищевказану справу та ухвалюючи рішенні від 06.02.2024 року, судом було вирішено питання про судові витрати, які були понесені позивачем ТОВ «Олійникова Слобода» при зверненні до суду з вищевказаними вимогами.

Водночас, при ухваленні цього рішення судом не було здійснено розподіл судових витрат позивача у повному обсязі, понесених ним, під час розгляду справи № 357/9196/18, що стало підставою для звернення до суду із цією заявою.

Позивачем ТОВ «Олійникова Слобода», зазначено, що останнім понесено судові витрати, окрім звернення до суду з вищевказаною позовною заявою, при перегляді рішення суду від 03.03.2021 року в апеляційному порядку витрати на правничу допомогу АО «Еверлігал» склали в розмірі 19 620,18 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 5 286 грн.; розгляд Білоцерківським міськрайонним судом Київської області заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 03.03.2021 року, витрати на правничу допомогу склали в розмірі 28 425,88 грн. та витрати на оплату судового збору за подання зазначеної заяви в сумі 5 286 грн.; апеляційного перегляду ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2022 року, де витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги склало в розмірі 2 481 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 19 265,94 грн.; касаційного перегляду постанови Київського апеляційного суду від 01.12.2022 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 22.12.2022 року, витрати на правничу допомогу АО «Еверлігал» склали в розмірі 23 184,12 грн. та витрати на оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 684 грн. З урахуванням наведеного, загальний розмір судових витрат позивача, що були понесені при розгляді даної цивільної справи та з приводу понесення яких не було вирішено питання складають 106 233,12 грн.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

Разом із тим, постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 травня 2020 року у справі N 530/1731/16-ц (провадження N 61-39028св1).

В зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду нагадує, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Верховний Суд в постанові від 04.05.2018 року у справі № 910/18936/15 наголосив на тому, що судом повинні бути розподілені усі судові витрати також у разі скасування судового рішення за наслідками перегляду його за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено вище, матеріали справи підтверджують понесення з боку позивача витрат на правову допомогу та витрат на оплату судового збору при перегляд рішення суду від 03.03.2021 року за нововиявленими обставинами та при перегляді судових рішень в апеляційній та касаційній інстанції.

Так, дійсно матеріалами справи підтверджено понесення з боку позивача витрат по сплаті судового збору при зверненні до суду про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2021 року в апеляційному порядку, де судовий збір склав 5 2286 грн., за подачу заяви про перегляд рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2021 року за нововиявленими обставина сплачено судовий збір у розмірі 5 268 грн., за подання апеляційної скарги про перегляд ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2022 року у розмірі 2 481 грн. та за подачу касаційної скарги на постанови Київського апеляційного суду від 01.12.2022 року та 22.12.2022 року, відповідно, в розмірі 2 684 грн., то такі витрати, враховуючи позиції викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду повинні бути розподілені за наслідками перегляду його за нововиявленими обставинами судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Ухвалюючи по справі нове судове рішення 06.02.2024 року про часткове задоволення позову ТОВ «Олійникова Слобода», суд не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат щодо сплати судового збору та на правову допомогу, під час розгляду справи в суді першої інстанції стосовно перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду, під час розгляду в апеляційної та касаційної інстанцій.

Тому, з відповідачів ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» підлягають стягненню судові витрати по справі судового збору у загальному розмірі 15 737 гривень в рівних частках по 7 868,50 гривень з кожного.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, при перегляді за нововиявленими обставинами рішення суду від 03.03.2021 року та під час розгляду в апеляційній та касаційній інстанції при оскаржені судових рішень в матеріалах справи містяться: копія Додаткової угоди № 21/09/13-2 до Договору про надання правової допомоги №17/02-06 від 01 лютого 2018 року, укладена 13 вересня 2021 року; рахунок на оплату № 240 від 13 вересня 2021 року; детальний опис наданих послуг та здійснення витрат в процесі надання професійної правничої ( правової ) допомоги; копія Додаткової угоди № 22/01/24-1 від 24 січня 2022 року до Договору про надання правової допомоги №17/02-06 від 01 лютого 2018 року, рахунок на оплату №16 від 24 січня 2022 року та копія платіжного доручення №4067 від 03 лютого 2022 року; акт № 22/12/02-1 приймання-передачі наданих послуг в рамках правової ( професійної правничої ) допомоги від 02.12.2022 року; копія Додаткової угоди № 27/02/23-01 до Договору про надання правової допомоги №17/02-06 від 01 лютого 2018 року, укладена 27 лютого 2023 року; рахунок на оплату № 25 від 27.02.2023 року; платіжне доручення № 66182530 від 02 березня 2023 року.

Отже, позивачем доведено понесення останнім витрат на правову допомогу при оскарженні ухвал та рішень в апеляційному та касаційному суд порядку та при перегляді за нововиявленими обставинами рішення суду від 03.03.2021 року, де загальна сума склала 90 496,12 грн.

Так, своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відповідно до якої визначено: «24. У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N9813/481/18 зроблено такий висновок: Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу; адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті. "

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Так, в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц зазначено, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, з матеріалів вбачається, що до Київського апеляційного суду 09 грудня 2022 року надійшла заява адвоката Тетері С.В. в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення. Заяву направлено до суду засобом поштового зв`язку 06 грудня року, до заяви додані докази понесених витрат. Клопотання мотивоване тим, що під час розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач ТОВ «Олійникова слобода» поніс судові витрати на сплату судового збору та на правову допомогу. Оскільки апеляційний суд ухвалив рішення по суті позовних вимог, усі витрати підлягають розподілу між сторонами.

У запереченнях на вказану заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. та представник ТОВ «Агрокомплекс «Узин» - адвокат Косяк В.М. вказували, що заявлені до відшкодування витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Просили питання розподілу судових витрат здійснювати з урахування пропорційності задоволених вимог. Заявляли клопотання про зменшення розміру судових витрат до стягнення із відповідачів.

При цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №520/7431/19, колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у касаційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Отже, підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.

Також, і розмір відшкодування, отриманий за аналогічні послуги в суді апеляційної інстанцій, суд вважає завищеним та таким, що також підлягає зменшенню.

Отже, суд перш за все має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 № у справі 910/7520/20.

В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Крім того, у цьому випадку судом не вирішувався спір по суті, а лише оскаржувалися судові рішення у апеляційному та касаційному поряду, а також заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20 та в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Таким чином, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 90 496,12 грн., понесені позивачем ТОВ «Олійникова Слобода» в суді апеляційної та касаційної інстанцій, а також під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача половину понесених останнім судових витрат під час розгляду справи на правову допомогу від суми, яку просив стягнути позивач звертаючись до суду з заявою від 12.02.2024 року ( 90 496,12 грн. ).

Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 45 248,06 грн. в рівних частках по 22 624,03 гривень з кожного.

А всього, з відповідачів на користь позивача піддягає стягненню в рахунок компенсації понесених судових витрат на сплату судового збору в сумі 15 737 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 45 248,06 грн., у рівних частках по 30 492,53 грн. з кожного ( 15 737 грн. - судовий збір + 45 248,06 грн. витрати на правову допомогу : 2 - відповідача ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвоката Кравець Олександри Іванівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та припинення права оренди, - задовольнити частково.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» судові витрати по справі судового збору в сумі 15 737 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 45 248,06 гривень, у рівних частках по 30 492,53 гривень ( тридцять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні п`ятдесят три копійки ) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» ( адреса місцезнаходження: 09137, Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ: 03755360 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» ( адреса місцезнаходження: 09138, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка, вул. Олексія Цмокна, буд. 1-А, ЄДРПОУ: 32638214 );

Відповідач: Державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна ( адреса місцезнаходження: 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Соборна, буд. 15 ).

Повний текст додаткового рішення складено 23 лютого 2024 року.

Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов