Рішення

від 30.09.2010 по справі 2-1139-10

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                 

                                        Справа №2-1139\10

                                   Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    30 вересня 2010 року.                             м. Тячів

    Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про відміну накладених штрафних санкцій та стягнення моральної шкоди,

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про відміну накладених штрафних санкцій та стягнення моральної шкоди.В позовній заяві зазначили, що 21.12.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» укладено договір про іпотечний кредит №МКТWG10000002546, згідно якого він отримав кредит у розмірі 81000 гривень зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 13.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.12.2014 року.

На забезпечення виконання зобов’язання 21.12.2007 року між банком та нами укладено іпотечний договір та договір поруки № МКТWG10000002546, за яким вони взяли на себе зобов’язання відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов’язань за договором про іпотечний кредит №МКТWG10000002546 від 21.12.2007 р.

10 травня 2009 року Приватбанком було подано до суду позов про звернення стягнення, яким відповідач «ПриватБанк» заявив вимогу стягнути з позивачів в рахунок погашення заборгованості за кредитом   № МКТWG10000002546  від 21.12.2007 року 66592.59 гривень і  звернути стягнення на предмет іпотеки-квартиру , розташовану в АДРЕСА_1 шляхом її продажу, з виселенням  відповідачів з неї.

  Ухвалою суду від 27.08.2009 року за заявою представника «Приватбанку» позов залишено без розгляду.

На запит позивачів банком була надана довідка про відсутність станом на 07.08.2009 року за договором про іпотечний кредит від 21.12.2007 року № МКТWG10000002546 заборгованості.    

Незважаючи на розбіжності наданої їм інформації, а саме всупереч довідки від 07.08.09 року про відсутність заборгованості за кредитом станом на 07.08.09р., управлінням Нацбанку в Закарпатській області 05.10.2009 року надається інформація про заборгованість та нарахування штрафних санкцій за період між 21.03.09-22.05.2009року. А суми , які ними оплачувалися відповідач нараховував на погашення не основної суми боргу та відсотків по ньому, а й частково на погашення штрафних санкцій.

Нарахування штрафних санкцій у вказаній сумі вважають незаконними , оскільки пунктом 2.4 договору про іпотечний кредит на  ОСОБА_1 покладено обов’язок, щодо повернення суми кредиту у розмірі не менше 1485,10 гривень шляхом внесення періодичних платежів, щомісячно до 21 числа наступного місяця. В зв’язку з цим зобов’язаннями по договору є періодичні виконання зобов’язань, результат виконання яких призводить до належного виконання основного зобов’язання – погашення всієї суми кредиту до 21.12.2014 року.

Пунктом 6.6 договору передбачена також відповідальність у разі порушення позичальником строків платежів по зобов’язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів і тоді позичальник зобов’язується сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов’язання.

Банк посилаючись на даний пункт договору крім пені нарахував штрафні санкції у розмірі 10 % від заборгованості за основною сумою боргу, яка повинна бути погашена до 21.12.2014 року, а саме 10% від 60 538,87 гривень. Накладаючи дані штрафні санкції банк відсоткове відношення накладеного штрафу взяв за невиконане зобов’язання суму основного непогашеного кредиту , настання виконання якого є  21.12.2014 року, продовжуючи отримувати щомісячні періодичні платежі без вимоги про дострокове його повернення.

В зв’язку з цим визнання банком несвоєчасно виконаного зобов’язання у розмірі 60 538. 87 гривень вважають незаконним, так як згідно договору позичальники несуть зобов’язання щодо своєчасності повернення сум шляхом щомісячних оплат у розмірі 1485.10 гривень,   періодичність виконання яких веде до виконання зобов’язання в цілому. А відсоткове відношення в розмірі 10% від суми 60.538,87 могла б буди взята лише у разі настання наслідку дострокового повернення всього кредиту по договору раніше за 21.12.2014 року.

А тому згідно п.6.6 договору у даному випадку невиконання зобов’язання є несвоєчасне погашення у травні місяці суми 1485,10 грн. тобто періодичного зобов’язання, а не суми 60 538, 72 грн., часткове погашення яких банк отримує по теперішній час з оплачуваних ними сум на погашення кредиту у розмірі 1485.10 гривень.

В зв’язку з цим за п. 6.6 договору банком мало нараховуватися штраф у розмірі 148.51 гривень, що становить 10% від суми 1485.10 гривень несвоєчасно виконаного зобов’язання.

Крім цього згідно п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.  Всупереч даної вимоги закону та договору кредитодавцем здійснено нарахування 10% від суми зобов’язання строк виконання якого ще не настав, а повинен настати лише 21.12.2014 році.  

А тому , у зв’язку з вчиненням неправомірних дій банку в частині  нарахування завищених штрафних санкцій, які стали причиною неналежного надання ним послуг, що призвело до вчиненні перешкод у користуванні послугою - наданих кредитором коштів,  так як вони по теперішній час використовуються за призначенням для ремонту житла, а також сукупність дій щодо незаконно нарахованих штрафних санкціях, надання інформації яка містила розбіжності - то наявності заборгованості, то відсутності заборгованості, що вводила їх в оману та викликала моральне хвилювання з приводу додаткових доходів для погашення неіснуючих сум, поданні позову до суду з вимогою про позбавлення їх житла та наступного його продажу, що примусило їх перенести сильні душевні страждання і спричинило значну моральну шкоду і як наслідок порушено їх нормальні життєві побутові устої.

Просять визнати незаконним накладення на них штрафу у розмірі 6053.87 гривень. Суми які було зараховано на рахунок погашення штрафних санкцій перерахувати у відповідності до пункту 2.6 договору про іпотечний кредит №МКТWG10000002546 від 21.12.2007 році. Стягнути з відповідача на їх користь по 1500 гривень кожному моральної шкоди на загальну суму 4500 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, який є також представником позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 позов підтримав посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив , що позивачу нараховано штраф правомірно відповідно до п.6.6 кредитного договору , оскільки ним порушено строк платежів по зобов’язанню більш ніж на 30 днів. У зв’язку з цим вимогу про відшкодування моральної шкоди також вважає безпідставною. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши  всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено , що 21.12.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про іпотечний кредит №МКТWG10000002546, згідно якого він отримав кредит у розмірі 81000 гривень зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 13.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.12.2014 року. На забезпечення виконання зобов’язання 21.12.2007 року між сторонами було укладено іпотечний договір та договір поруки № МКТWG10000002546, за яким позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 взяли на себе зобов’язання відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов’язань за договором про іпотечний кредит №МКТWG10000002546 від 21.12.2007 року (а.с.8-16).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до пунктів 1.3 , 2.4 вказаного договору про іпотечний кредит позивач ОСОБА_1 зобов’язався погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки за користування  щомісячними платежами у розмірі не менше 1485.10 гривень шляхом внесення періодичних платежів щомісячно до 21 числа кожного місяця  з кінцевим терміном погашення кредиту до 21.12.2014 року.

Пунктом 6.6 даного договору також встановлено , що при порушенні позичальником строків платежів по зобов’язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів , то позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 10%  від суми невиконаного зобов’язання.

Упродовж 21.03-22.05.2009 року позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобов’язання , у зв’язку з чим посилаючись на п. 6.6 договору кредитодавець нарахував йому , крім пені ,  штрафні санкції у розмірі 10 % від заборгованості в розмірі 6053.87 гривень за основною сумою боргу , тобто із суми залишку заборгованості 60538.72 гривень , про що надіслав письмові повідомлення з довідкою розрахунку заборгованості ( а.с. 18-21 ) , хоча ще 07.08.2009 року надав довідку за № 202 про відсутність заборгованості по кредитній угоді ( а.с. 17).

Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити причини розбіжностей у наданій інформації та не надав детальний розрахунок заборгованості позивачів за кредитним договором , хоча саме за його клопотанням з цією метою судом оголошувалася перерва при розгляді справи.

Інших належних і допустимих доказів сторонами в судовому засіданні не наведено.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази , суд вважає , що в порушення загальних умов виконання зобов’язання та умов договору , зокрема пунктів 1.3 , 2.4 , 6.6 відповідачем ПАТ КБ «Приват Банк» нараховано позивачу ОСОБА_1 штраф із суми залишку основного боргу за кредитним договором 60538.72 гривень , які він має погасити до 21.12.2014 року , а не із фактичного щомісячного платежу 1485.10 гривень, строки по оплаті якого були порушені упродовж 21.03-22.05.2009 року.

Враховуючи наведене , суд вважає , що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання незаконним накладення на нього штрафних санкцій в сумі 6053 гривні 87 копійок за кредитним договором № МКТWG10000002546 від 21.12.2007 року та зобов’язання відповідача провести перерахунок ОСОБА_1 штрафних санкцій за кредитним договором № МКТWG10000002546 від 21.12.2007 року , зарахувавши зайво сплачені суми в рахунок погашення заборгованості по основній сумі кредиту.

При вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди , суд вважає , що позивачами в судовому засіданні не доведено факт наявності такої шкоди та правових підстав для її відшкодування , а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати в частині стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 209 , 213-215 ЦПК України , ст. 526, 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 11 , 22 Закону України « Про захист прав споживачів « , суд ,            

Р  І  Ш  И  В:

    Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним накладення на позичальника ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 6053 гривні 87 копійок за кредитним договором № МКТWG10000002546 від 21.12.2007 року та зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» провести перерахунок ОСОБА_1 штрафних санкцій за кредитним договором № МКТWG10000002546 від 21.12.2007 року , зарахувавши зайво сплачені суми в рахунок погашення заборгованості по основній сумі кредиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство Комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави 51 гривень судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Головуючий:                                                                             М.М.Розман