Рішення

від 12.02.2024 по справі 948/234/23

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/234/23

Номер провадження 2/948/70/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача Віціної О.О. ,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України про відшкодування шкоди завданої суспільно небезпечним діянням,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 12.02.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду кримінального провадження № 12021221250000158, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.07.2021 стосовно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння, які підпадають під ознаки діянь, передбачених п.п. 2,10 ч.2 ст.115, ч.ч. 5 ст.152 КК України, заявили позов до Відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області. Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області). Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - Ліцей), Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - Старосалтівська рада), Департаменту' науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - ССДВК Старосалтівської ради), Національної соціальної сервісної служби України (далі - НССС України), Міністерства соціальної політики України (далі - МСП України) про відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням (а.с.1-9 т.1).

В обґрунтування позовних вимог потерпілі зазначили, що поведінка ОСОБА_5 , яка передувала вчиненню суспільно небезпечних діянь, свідчила про те, що останній може вчинити такі діяння, а тому у випадку належного реагування з боку органів державної влади та місцевого самоврядування останнього можливо було уникнути.

Суспільна небезпечність діянь ОСОБА_5 постійно зростала, однак кожен наступний випадок незмінно не отримував жодного реагування з боку батьків та органів влади.

Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , має шістьох дітей, була засуджена за вчинення крадіжки і відбувала покарання, була позбавлена батьківських прав щодо двох свої доньок, які були поміщені до Вовчанської шкоди-інтернату № 5. Після відбування покарання ОСОБА_7 народила ще двох дітей - дівчинку та сина ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_7 періодично вживала спиртні напої, а також постійно конфліктувала із сусідами, не мала виховного впливу на ОСОБА_5 та не мала в його очах жодного батьківського авторитету.

Заклад освіти та орган місцевого самоврядування не вчиняли жодних дій з метою убезпечення інших дітей. Сприймаючи вказану поведінку матері, а також відсутність належного реагування з боку органів влади, ОСОБА_5 зростав конфліктною, неврівноваженою дитиною, який не цікавився навчанням та мав незадовільні оцінки, його було взято на внутрішньошкільний облік учнів, схильних до правопорушень. Вказані заходи не дали будь-якого позитивного ефекту. ОСОБА_5 поводив себе неврівноважено навіть на уроках та міг просто встати і піти посеред уроку. Будь-яких інших дій, окрім постановления хлопця на внутрішньошкільний облік ще у 2017 році, адміністрацією навчального закладу вжито не було.

Зумовлена бездіяльністю посадових осіб навчального закладу, а також територіальної громади, антисоціальна поведінка ОСОБА_5 тільки прогресувала, адже останній відчув, що за свої дії не несе жодної відповідальності. ОСОБА_5 почав бити однолітків та дітей молодшого віку, а також штовхати і кривдити вчителів, в зв`язку з чим мешканці смт. Старий Салтів неодноразово скаржилися на поведінку ОСОБА_5 , до місцевих депутатів, однак жодного реагування, в межах компетенції, отримано не було.

Вовчанським ВП ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування за фактом побиття ОСОБА_5 . Малого ОСОБА_8 , 2010 року народження, однак вказане кримінальне провадження було закрито за відсутністю у вчиненому діянні складу кримінального правопорушення. ОСОБА_5 жорстоко поводився із тваринами.

У випадку належного виконання хоча б одним із органів державної влади своїх посадових обов`язків - призвело б до коригування девіантної поведінки ОСОБА_9 , його соціалізації в суспільстві та зменшило ризики вчинення ним суспільно небезпечних дій.

Потерпілі вказували на наявність бездіяльності посадових осіб органів державної влади різних рівнів, а також органів місцевого самоврядування, моральної шкоди, що проявляється у душевних стражданнях батьків вбитої, у зв`язку із втратою доньки, причинний зв`язок між бездіяльністю посадових осіб та завданої шкоди - смерті ОСОБА_10 , яка фактично настала через бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, що в свою чергу зумовило збільшення суспільної небезпеки поведінки ОСОБА_5 , а тому просили стягнути солідарно з Відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України. Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України на її користь моральну шкоду у розмірі 100000000 грн. 00 коп.

У відзиві на позов від 08.02.2023 року представник відповідача Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації просив відмовити у задоволенні позову, покликаючись на те, що Департамент має право контролювати діяльність лише закладів освіти обласного підпорядкування, натомість Старосалтівський ліцей Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області не відноситься до закладів освіти обласного підпорядкування, є закладом загальної середньої освіти комунальної форми власності, засновником якого є Старосалтівська селищна рада, уповноважений ним орган - відділ освіти, молоді та спорту Старосальівської селищної ради (а.с.40-42 т.1).

Представник Національної соціальної сервісної служби України у відзиві від 14.02.2023 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що Нацсоцслужба про суспільно небезпечну поведінку малолітнього ОСОБА_5 не мала ніяких відомостей, жодні органи державної влади або місцевого самоврядування, чи фізичні особи не надсилали ніяких повідомлень чи звернень щодо ОСОБА_5 , натомість чинним законодавством не передбачено обов`язку Нацсоцслужби самостійно збирати інформацію щодо суспільно небезпечних діянь. Відповідно до ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода є наслідком здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Зазначає, що вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечних діянь відбулося саме внаслідок нездійснення відповідного контролю та належного виховання за малолітнім з боку його батьків, а не бездіяльності навчального закладу, органів державної влади та місцевого самоврядування (а.с.54-61 т.1).

У відзиві на позов від 17.02.2023 представник Міністерства внутрішніх справ України просив відмовити у задоволенні позову до МВС України, покликаючись на те, що відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 №1389 «Про затвердження структури Міністерства внутрішніх справ України» було затверджено структуру МВС України, з якої вбачається, що Національна поліція України та її територіальні підрозділи не входять до складу МВС України. Законом «Про Національну поліцію» функції запобігання правопорушенням у дитячому середовищі, відкриття кримінальних проваджень та їх розслідування, а також процесуальне керівництво їх розслідування передано до органів Національної поліції України. МВС України та Національна поліція України є окремими центральними органами влади та не підпорядковані одне одному. Також зазначила, що підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України є спеціальним уповноваженим підрозділом по справах дітей, до обов`язків яких належить робота з профілактики правопорушень серед дітей, а ініціювання та проведення службових розслідувань відноситься до компетенції керівників структурних підрозділів поліції, а не МВС України. Також зауважила, що МВС України та/або його службові, посадові особи або працівники жодної протиправної поведінки відносно позивачів не вчиняли, а тому позивачами не доведено вину саме МВС України, у зв`язку з чим МВС є неналежним відповідачем (а.с.78-98 т.1).

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області у відзиві від 23.02.2023 просив відмовити у задоволенні позову до відповідача-3, посилаючись на те, що судом при постановленні ухвали про застосуванні примусових заходів виховного характеру не встановлено жодних протиправних дій відповідача-3, що вказує на відсутність належних доказів та підстав для задоволення позову. Доведена протиправність дій або бездіяльності є підставою для застосування приписів положень ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, на що посилаються позивачі, а відтак саме зазначені умови потребують доведення та доказування, що представником позивачів не зроблено, докази, що свідчать про протиправну бездіяльність з боку Головного управління Національної поліції в Харківській області або його посадових осіб, відсутні (а.с.107-110 т.1).

У відзиві на позов від 24.02.2023 представник відповідача Міністерства освіти і науки України також просив відмовити у задоволенні позову, покликаючись на те, що Міністерство освіти України не є органом, відповідальним за профілактичні роботи з дітьми відповідно до компетенції, не вбачається відповідно до повноважень МОН ефективного механізму протидії правопорушенням, що вчиняються неповнолітніми особами, їх соціалізації та запобігання вчиненню ними нових правопорушень, а також розроблення дієвих механізмів профілактичного обліку дітей, які вчиняють правопорушення.

Відповідно до підпункту 18 пункту 4 Положення МОН визначає основи цілі та завдання виховного процесу в закладах освіти. На виконання цього завдання МОН систематично ат цілеспрямовано забезпечує формування та реалізацію політики з питань організації виховного процесу щодо формування у дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок, національно-патріотичного виховання, профілактики боулінгу (цькування), кримінальних правопорушень, вживання наркотичних і психотропних речовин, запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми тощо. Щоірчно відповідні інформаційні матеріали МОН надсилає органам управління у сфері освіти обласних, Київської міської державних адміністраціям та закладам освіти. У відповідних матеріалах МОН привертає увагу органів управління у сфері освіти до ситуації щодо кримінальних правопорушень у дитячому середовищі та надає рекомендації щодо здійснення профілактичної роботи. Вказані матеріали розміщені і на офіційному сайті МОН. Водночас зазначає, що комунальні заклади загальної середньої освіти не належать до сфери управління МОН. Вважає, що позивачами не доведено причинно-наслідкового зв`язку між правопорушеннями, які вчинив обвинувачений та саме які неправомірні дії вчинені МОН, як суб`єктом владних повноважень (а.с.124-127 т.1).

У відзиві на позов представник Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради заперечував проти задоволення позову, покликаючись на недоведеність протиправності дій або бездіяльності працівниками Старосалтівського ліцею та зазначає, що навчальним закладом створена спеціальна рада профілактики правопорушень, яка має своєю метою об`єднання зусиль педагогічного, учнівського колективів, батьківської громадськості, соціально психологічної служби школи в створенні єдиної системи роботи з профілактики бездоглядності та правопорушень у школі. Постановка на внутрішньо шкільний облік носить профілактичний характер, ОСОБА_5 з 2017 року і на час події перебував на відповідному обліку та отримував допомогу. При цьому, допитана під судового засідання в якості свідка мати ОСОБА_6 повідомила, що директор, психолог та класний керівник проводили із хлопчиком та нею бесіди, після спілкування із вчителями ОСОБА_11 покращував навчання та поведінку, тобто заходи, що вживалися відповідачем, мали позитивний результат. Також звертає увагу суду, що учасниками освітнього процесу в закладах освіти є і батьки учнів (а.с.85-97 т.4).

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 застосовано до ОСОБА_5 примусовий захід виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на корись ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 7000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а.с. 231-248 т.1).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 задоволено апеляційну скаргу прокурора та ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 змінено, водночас залишено без задоволення апеляційну скаргу потерпілих (а.с. 18-20 т.1).

У подальшому, постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 січня 2023 року ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 та Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 стосовно ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Донця А.А., про стягнення завданої моральної шкоди скасовано і призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 21-25 т. 1).

26.01.2023 ця справа надійшла до Машівського районного суду Полтавської області та своєю ухвалою від 30.01.2023 Машівський районний суд прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання (а.с.26,27 т.1).

30.03.2023 витребувано докази у Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради та Служби в справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради (а.с.98,99 т.1), 08.08.2023 з ВП №1 Чугуївського РУП та ГУНП в Харківській області (а.с.238,239 т.2).

Ухвалою від 08.08.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду (а.с.248 т.2).

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, пояснивши, що позов стосується бездіяльності держави, оскільки відповідачі повинні були звернути увагу на дитину з агрессивною поведінкою, яка виховувалася в жахливих умовах матір`ю, яка була позбавлена батьківських прав стосовно інших дітей, дитина жорстоко поводилася з тваринами, била інших дітей. Натомість держава не звертала уваги на таку поведінку ОСОБА_5 , що в кінцевому результаті призвело до трагедії. Бездіяльність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування призвела до вчинення малолітнім ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння, між бездіяльністю та наслідками такого діяння є причинний зв`язок, а позивачам завдана значна моральна шкода, а тому просить стягнути з органів державної влади та органів місцевого самоврядування солідарно на користь позивачів 100 000000,00 грн.

В судове засідання 12.02.2024 року позивачі не з`явилися, представник позивачів подав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.242,243 т.3).

Позивач ОСОБА_3 , яка була присутня в судовому засіданні 12.09.2023 позов підтримала з підстав, викладених в його змісті.

Представник відповідача МВС України Віціна О.О. проти задоволення позову заперечувала та покликалася на недоведеність спричинення моральної шкоди позивачам діями МВС України, вважала позов до МВС України безпідставним. Також повідомила, що Національна поліція і Мінстерство внутрішніх справ є окремими органами влади та Нацполіція не звітує МВС, функції стосовно нагляду за дітьми у МВС відсутні.

Представник відповідача ГУНП України в Харківській області Тищенко В.В. в судовому засіданні 06.11.223 просила відмовити в задоволенні позову до вказаного відповідача з підстав, викладених у відзиві, посилалася на відсутність причинного зв`язку між дями працівників поліції та завданою шкодою позивачам.

Представник Національної соціальної сервісної служби України Ковальов О.Ю. проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, посилаючись на відсутність відношення Національної сервісної служби до події.

В судове засідання 12.02.2024 року представники відповідачів 1,2, 4-10 не з`явилися, представник Національної соціальної сервісної служби України направив клопотання про розгляд справи за відсутності (а.с.125-127 т.4), представник Служби в справах дітей Старосалтівської селищної ради направила клопотання про розгляд справи за відсутності (а.с.133,134 т.4), представник Старосалтівської селищної військової адміністрації також направив клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.99 т.4),

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 02.12.2021 року по справі № 617/1633/21 (а.с.231-248 т.1), 28.07.2021 року, близько 16 год. 30 хв., малолітній ОСОБА_5 , перебуваючи на території двору багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , запропонував раніше знайомим малолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 піти по яблука до яблуневого саду, розташованого по вул. Молодівський Шлях. Супрун В.О. відмовилась від вказаної пропозиції ОСОБА_5 та залишилась на території двору, а ОСОБА_10 , погодившись на пропозицію ОСОБА_5 , пішла із ним до саду, де через дірку у паркані потрапили всередину огородженої території.

Того ж дня, після 17 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи посеред насаджень дерев, поблизу покинутої, напівзруйнованої будівлі, розташованої на АДРЕСА_2 , на відкритій ділянці ісцевості, яка не проглядалась з дороги чи прилеглих будинків, маючи умисел, направлений на згвалтування малолітньої ОСОБА_10 , будучи фізично значно сильнішим за останню, долаючи її спротив, зірвав з неї шорти та нижню білизну, після чого, маючи намір на завдання останній тілесних ушкоджень, розуміючи, що від його дій, а саме нанесень ударів по життєво-важливому органу людини - голові, може настати смерть потерпілої, та бажаючи настання вказаного наслідку, завдав ОСОБА_10 не менше шести ударів в область голови фрагментом цеглини, спричинивши забиту рану на тлі садна в тім`яній ділянці справа, з формуванням вдавленого перелому правої тім`яної кістки, з крововиливом в м`які покрови голови з їх внутрішньої поверхні, з утворенням багато фрагментарно-уламкового перелому правих тім`яної та скроневої кісток з крововиливом в правий скроневий м`яз, забиту рану на тлі синця в проекції козелка лівого вуха, з формуванням багатофрагментарно-уламкового перелому лівих скроневої, тім`яної та потиличної кісток, з формуванням повного лінійного перелому кісток основи черепу в середній черепній ямці з руйнуванням турецького сідла та гіпофізу, з крововиливами в м`які покрови голови з їх внутрішньої поверхні, які розповсюджуються на лобову, на тім`яну ділянки справа та зліва, праву та ліву скроневі ділянки та з крововиливом в лівий скроневий м`яз, з крововиливами між м`якими мозковими оболонками та поверхнею головного мозку та мозочка на всіх ділянках та на всіх поверхнях (субарахноїдальні крововиливи), дві забиті рани на тлі садна в лівій скроневій ділянці, забиту рану в тім`яній ділянці справа, забиту рану в потиличній ділянці по умовній серединній лінії тіла: множинні удари в область обличчя, спричинивши забиту рану на тлі садна та на тлі синця на лівій щоці, забиту рану на тлі садна в проекції лівої надбрівної дуги по нижньому краю, забиту рану на тлі садна в лівій виличній ділянці, синець на лобі зліва, який розповсюджується на ліву навколо очну, виличну та частково скроневу ділянки, забиту рану на тлі садна в правій виличній ділянці, двох саден в правій виличній ділянці, множинні синці на лівій щоці з переходом в ділянку нижньої щелепи, множинні садна на лівій щоці, синець на хрящовій частині носу, два синці на правому вусі, множинні садна на тлі синця на нижній губі справа, крововилив на внутрішній поверхні слизової нижньої губи зліва; тілесні ушкодження шиї, спричинивши синець смугастої форми горизонтально орієнтований, з множинними саднами на його тлі в середній третині шиї, який розповсюджується на праву та ліву бічні поверхні шиї та утворився від дії тупого твердого предмету (ременю поясної сумки) за механізмом тертя-ковзання; ушкодження верхніх та нижніх кінцівок, спричинивши садно на другому пальці середньої фаланги лівої руки, три садна на третьому пальці середньої фаланги лівої руки, синець на правій стопі в проекції п`ятого пальця, синець на зовнішній поверхні лівої гомілки в нижній третині.

Внаслідок спричинених ОСОБА_5 вказаних множинних травм голови ОСОБА_10 , що супроводжувались багаточисельними переломами кісток склепіння та основи черепу і викликали гостру масивну крововтрату з розповсюдженими крововиливами під м`які мозкові оболонки та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. 28.07.2021 року, більш точного часу не встановлено, наступила смерть ОСОБА_10 .

Спричинені ОСОБА_5 забиті рани, синці та садна на обличчі, синці та садна на шиї, на нижніх та верхніх кінцівках ОСОБА_10 мають ознаки легкого тілесного ушкодження, та не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілої.

Після цього, подолавши спротив ОСОБА_10 , ОСОБА_5 перемістив тіло потерпілої всередину вказаної покинутої цегляної будівлі, спричинивши посмертно садна на спині, сідницях, задній поверхні лівого стегна та, продовжуючи свою суспільно - небезпечну діяльність, завершив реалізацію умислу, направленого на зґвалтування малолітньої ОСОБА_10 , вчинивши дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій або іншого, не встановленого предмета, внаслідок чого на тілі потерпілої утворились ушкодження жіночих статевих органів.

Таким чином, малолітній ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених п. п. 2, 10 ч. 2 ст. 115, ч. ч. 4, 5 ст. 152 КК України, як умисне вбивство малолітньої дитини, поєднане із згвалтуванням; зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або іншого предмета, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років; зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або іншого предмета, що спричинили тяжкі наслідки.

Позивачі є потерпілими у даному кримінальному провадженні, питання про відшкодування моральної шкоди в межах цього провадження вирішувалось та постановою Верховного Суду від 11.01.2023 в цій частині призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 , відповідно до листа т.в.о. начальника ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 16.08.2021 року, впродовж 01.01.2000 - 28.07.2021 року до відділу поліції надходили повідомлення щодо вчинення ОСОБА_5 правопорушень, а саме: повідомлення під номером 2961 від 31.08.2016 року, внесено до ЄРДР за № 12016220260000973 від 01.09.2016 року, повідомлення під номером 1403 від 22.04.2018 року, внесено до ЄРДР за № 42021222140000055 від року.

Підрозділами ювенальної превенції не здійснювалась профілактична діяльність, спрямована на запобігання чи розслідування вчинюваних ОСОБА_5 правопорушень, оскільки жодних повідомлень чи заяв до ювенальної превенції стосовно ОСОБА_5 не надходило. Відомості про ОСОБА_5 не були внесені до профілактичного обліку дітей, схильних до вчиненя правопорушень, оскільки жодних повідомлень чи заяв до ювенальної превенції стосовно ОСОБА_5 не надходило (т. 1 а.к.с. 73).

Згідно даних повідомлення в.о. голови Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області № 1401 від 09.08.2021 року, відповідно до інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, ОСОБА_13 та його родина на обліку не перебували. Письмових звернень стосовно негативної поведінки чи порушень дисципліни від навчального закладу, депутатського корпусу та мешканців селища до служби у справах дітей та селищної ради не надходило (т. 1 а.к.с. 75).

У зв`язку з постійними конфліктами з учнями та вчителями, систематичними порушеннями дисципліни, ОСОБА_5 з вересня 2017 року перебував на внутрішкільному обліку Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як учень девіантної поведінки (т. 1 а.к.с. 80-82).

Звіти вчителів-наставників про виконання заходів індивідуальної роботи з ОСОБА_14 були заслухані на засіданнях ради профілактики та запротокольовані (протокол № 3 від року, № 4 від 23.04.2018 року, № 3 від 24.12.2018 року, № 4 від 24.04.2019 року. № 3 від 23.12.2019 року, № 4 від 24.04.2020 року, № 3 від 22.03.2021 року, № 4 від року) (т. 3 а.к.с. 40-41).

У вказаному навчальному закладі проводилась робота: по попередженню правопорушень серед учнівської молоді, відповідно до наказу № 93 від 28.08.2017 року, з профілактики дитячої злочинності та правопорушень серед учнівської молоді, відповідно до наказів № 103 від 28.08.2018 року, № 78 від 28.08.2019 року, № 63 від 28.08.2020 року. № 77 від 01.09.2021 року, № 77 від 01.09.2021 року, відповідно (т. 3 а.к.с. 49-60).

Т.в.о. начальника ВІОП УПД ГУНП в Харківській області у листі № 5407/119- 20/01-2021 від 23.09.2021 року повідомив, що 31.08.2016 року надійшло звернення ОСОБА_15 про те, що малолітній ОСОБА_5 вдарив її малолітнього сина ОСОБА_16 . 2010 року народження, було внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України, яке було закрито 29.09.2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с.106 т.3).

22.04.2018 року ОСОБА_17 за місцем мешкання на подвір`ї будинку АДРЕСА_3 було виявлено двох мертвих цуценят. За даним фактом ОСОБА_17 22.04.2018 року звернувся до відділу поліції, підозрюючи в скоєному малолітнього ОСОБА_5 .. У зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, не встановленням фактів жорсткого поводження з тваринами, очевидців та осіб, причетних до даної події, було прийнято рішення про припинення проведення перевірки за даним фактом (а.с.107 т.3).

Протягом 2019 - 2021 років будь-які підстави для постановки малолітнього ОСОБА_5 на профілактичний облік сектору ювенальної превенцїї Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області були відсутні, малолітній ОСОБА_13 в поле зору правоохоронних органів не потрапляв, будь-яких звернень від громадян, служби у справах дітей Старосалтівської селищної ради та Старосалтівського ліцею, відносно ОСОБА_5 та його родини не надходило (т. 1 а.с. 86-87).

Відповідно до даних матеріалів ЖЕО № 1403 від 22.04.2018 року щодо розгляду звернення ОСОБА_17 , останній звернувся до правоохоронного органу з приводу того, що на подвір`ї будинку було виявлено двох мертвих цуценят. В ході перевіркипричина смерті цуценят, свідки та очевидців події не було встановлено. Факту жорстокого поводження з тваринами не встановлено (т. 2 а.с. 143 - 152).

Як вбачається зі змісту наказу ГУНП в Харківській області № 449 від 19.03.2018 року, плану - завдання від 21.03.2018 року, акту інспектування від 26.04.2018 року , довідки від 08.10.2019 року, проводились інспектування та контрольна перевірка Вовчанського ВП ГУНП в Харківської області. Порушень, щодо ЖЕО № 1403 від року, матеріали не містять (т. 4 а.с. 2 - 125).

Вказані документи також надані представником позивачів до письмових пояснень від 17.01.2024 року (а.с.58-84 т.4).

Суд вважає встановленим, що при навчанні у Старосалтівському ліцею, ОСОБА_5 допускав прогулювання уроків, не приділяв належної уваги навчанню, мали місце порушення дисципліни та конфліктна ситуація з іншим учнем цього закладу. Натомість кримінальне провадження було закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Також, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 допускав знущання над тваринами.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї вищезазначеної статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.

У той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 10.10.2018 у справі № 640/3837/17, від 04.07.2018 у справі № 638/14260/16, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органу державної влади.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За змістом ст.2 вказаного Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої МВС України від 19.12.2017 №1044, основними завданнями підрозділів ЮП є: профілактична діяльність, спрямована на запобігання вчиненню дітьми кримінальних і адміністративних правопорушень, виявлення причин і умов, які цьому сприяють, вжиття в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; ведення профілактичного обліку дітей, схильних до вчинення правопорушень та проведення із ними заходів індивідуальної профілактики; участь в установленні місцезнаходження дитини в разі її безвісного зникнення чи отриманні даних для цього в межах кримінального провадження, відкритого за фактом її безвісного зникнення; вжиття заходів щодо запобігання та протидії домашньому насильству, вчиненому дітьми та стосовно них, а також жорстокому поводженню з дітьми; вжиття заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, у тому числі здійснення поліцейського піклування щодо неповнолітніх осіб; провадження діяльності, пов`язаної із захистом права дитини на здобуття загальної середньої освіти; взаємодія з іншими підрозділами НПУ, органами державної влади та місцевого самоврядування з питань забезпечення прав та законних інтересів дітей; здійснення у межах компетенції досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання.

Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015р. №878 визначено, що Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

За вказаним Положенням основними завданнями МВС є: 1) забезпечення формування державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; 2) забезпечення формування державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; 3) забезпечення формування державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 4) забезпечення формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 5) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України (у частині повноважень з координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вирішення інших пов`язаних з цим питань відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин").

Відповідно до Положення про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 26.08.2020р. №783 Національна соціальна сервісна служба України (Нацсоцслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, захисту прав дітей, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей.

Основними завданнями Нацсоцслужби є: 1) реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення з питань: надання соціальних послуг та провадження соціальної роботи; соціальної підтримки сім`ї, соціального захисту бездомних осіб; соціальної адаптації осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільнених від подальшого відбування зазначених видів покарання; запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; соціального захисту осіб з інвалідністю, осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни, жертв політичних репресій; соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби; волонтерської діяльності; активного та здорового довголіття, подолання негативних наслідків старіння; моніторингу даних щодо гуманітарної допомоги; 2) реалізація державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей; 3) реалізація державної політики у сфері здійснення державного контролю: за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, соціальні послуги); за використанням коштів державного бюджету, виділених для надання соціальної підтримки, зокрема під час проведення перерахунку її розмірів у разі встановлення фактів надмірної виплати коштів або надання її з порушенням законодавства; за дотриманням прав дітей; 4) в межах повноважень, визначених законом, методичне забезпечення та координація діяльності органів місцевого самоврядування, центрів надання адміністративних послуг у частині надання адміністративних послуг соціального характеру, організації соціальної роботи та надання базових соціальних послуг з урахуванням потреб жителів територіальної громади.

Положенням про Міністерство освіти і науки, затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 19.12.2006 № 1757 визначено, що Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Основними завданнями МОН є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України; визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності; сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації; забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

Законом України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення: всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству; формування в учнів компетентностей, визначених Законом України "Про освіту" та державними стандартами.

За змістом ст.15 вказаного Закону виховний процес є невід`ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти і має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях Українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини і громадянина, принципах, визначених Законом України "Про освіту", та спрямовуватися на формування: відповідальних та чесних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству; поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якою ознакою; патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, нематеріальної культурної спадщини Українського народу, усвідомленого обов`язку захищати у разі потреби суверенітет і територіальну цілісність України; усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та порушень академічної доброчесності; громадянської культури та культури демократії; культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля; прагнення до утвердження довіри, взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; почуттів доброти, милосердя, толерантності, турботи, справедливості, шанобливого ставлення до сім`ї, відповідальності за свої дії; культури свободи та самодисципліни, відповідальності за своє життя, сміливості та реалізації творчого потенціалу як невід`ємних складників становлення особистості.

Постановка на внутрішньошкільний облік носить виключно профілактичний характер та є підставою для проведення індивідуальної профілактичної роботи в межах компетенції навчального закладу, яка регламентується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Конвенцією ООН про права дитини, Примірним положення про загальноосвітній навчальний заклад (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 27 серпня 2010 р.№ 778), Примірним статутом загальноосвітнього навчального закладу (затвердженим наказом Міністерства освіти і науки від 29 квітня 2002 р. № 284), Примірним положенням про раду загальноосвітнього навчального закладу затвердженим наказом Міністерства освіти і науки від 27 березня 2001 р. № 159.

Підставою для постановки на внутрішньошкільний облік може вважатися: невідвідування або систематичні пропуски навчальних занять без поважних причин; неодноразове порушення Статуту школи, систематичне невиконання домашніх завдань, відмова від роботи та порушення дисципліни на уроках; жорстока поведінка, рукоприкладство по відношенню до інших неповнолітніх, в тому числі бійки, що привели до тілесних ушкоджень; знущання над учнями іншої національності, віросповідання, расової приналежності (порушення Конвенції ООН про права дитини); вчинення злочину, яке несе за собою притягнення неповнолітнього до відповідальності;вживання алкоголю, паління.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про повну загальну середню освіту» права та обов`язки засновника (засновників) закладу загальної середньої освіти визначаються цим Законом, Законом України «Про освіту» та іншими актами законодавства.

За вимогами ч.4 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту» засновники державних та комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ним органи не можуть делегувати керівникам, педагогічним чи піклувальним радам, органам громадського самоврядування закладів загальної середньої освіти власні повноваження, визначені цим Законом та Законом України «Про освіту».

Згідно з ч.2 ст. 37 Закону України «Про повну загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа): затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом; затверджує положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та склад конкурсної комісії; приймає рішення про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти; затверджує за поданням закладу загальної середньої освіти стратегію розвитку такого закладу; фінансує виконання стратегії розвитку закладу загальної середньої освіти (крім приватних та корпоративних закладів загальної середньої освіти), у тому числі здійснення інноваційної діяльності закладом освіти; утворює та ліквідує структурні підрозділи у заснованих ним закладах загальної середньої освіти; здійснює контроль за використанням закладом загальної середньої освіти публічних коштів; здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров`я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості та іншими ознаками; затверджує кошторис закладу загальної середньої освіти, у тому числі обсяг коштів, що передбачається на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, та контролює його виконання; реалізує інші права, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Нормами ст.150 Сімейного кодексу України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлені обов`язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, передбачених п. п. 2, 10, ч. 2 ст. 115, ч. ч. 4, 5 ст. 152 КК України відбулось саме внаслідок нездійснення відповідного контролю та належного виховання за малолітнім ОСОБА_5 з боку його батьків, а не бездіяльності навчального закладу, органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були пред`явлені не до батьків ОСОБА_5 , а до навчального закладу, органів державної влади та місцевого самоврядування, які не є належними відповідачами, суд приходить до висновку про їх безпідставність та необгрунтованість, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, Старосалтівського ліцею Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Старосалтівської селищної ради, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, Національної соціальної сервісної служби України, Міністерства соціальної політики України, про відшкодування шкоди завданої суспільно небезпечним діянням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач -1: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Позивач -2:ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач -1:ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, адреса місцезнаходження: вул. Колокольцова, 6, м. Вовчанськ, Чугуївського району Харківської області, 62503.

Відповідач -2: Головне управління Національної поліції в Харківській області, адреса місцезнаходження: вул. Жон Мироносиць, 5, м.Харків, ЄДРПОУ 40108599.

Відповідач-3: Міністерство внутрішніх справ України, адреса місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м.Київ, ЄДРПОУ 00032684.

Відповідач-4: Старосалтівський ліцей Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Перемоги, 34, смт. Старий Салтів Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ - 24329555.

Відповідач-5: Старосалтівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Перемоги, 15, смт. Старий Салтів Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ - 04399068.

Відповідач-6: Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, адреса місцезнаходження: м-н Свободи, Держпром, 5, під.9, поверх 4, м.Харків, ЄДРПОУ - 02146446.

Відповідач-7: Міністерство освіти і науки України, адреса місцезнаходження: пр. Перемоги, 10, м.Київ, ЄДРПОУ - 02146446.

Відповідач-8: Служба у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради, адреса місцезнаходження: вул. Перемоги, 15, смт. Старий Салтів Чугуївського району Харківської області.

Відповідач-9: Національна соціальна сервісна служба України, адреса місцезнаходження: вул. Еспланадна, 8/10, м.Київ, ЄДРПОУ - 43902987.

Відповідач-10: Міністерство соціальної політики України, адреса місцезнаходження: вул. Еспланадна, 8/10, м.Київ, ЄДРПОУ - 37567866.

Повний текст Рішення складений 22.02.2024 року.

Суддя С. М. Косик