Постанова

від 14.02.2024 по справі 911/3506/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"14" лютого 2024 р. Справа№ 911/3506/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.02.2024

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023

у справі №911/3506/23 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Владислав-В»

2) ОСОБА_1

про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» (далі по тексту - позивач) подало до Господарського суду Київської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Владислав-В» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2) про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна.

Предметом позову є визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 2410, 2411, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., за умовами якого відповідач 2 передав до статутного капіталу відповідача 1 квартиру АДРЕСА_1 ; скасування відомостей про речове право з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34757380, дата та час державної реєстрації 19.12.2019 та стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору у розмірі 5 368,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Підставою позову стала передача відповідачем 2 до статутного капіталу відповідача 1 квартири АДРЕСА_1 , тоді як відповідач 2 є кінцевим бенефіціарним власником відповідача 1 та передав нерухоме майно до статутного капіталу останнього, будучи поручителем за Договором поруки від 08.10.2019, за яким відповідач 2 зобов`язався перед позивачем щодо належного виконання Договору купівлі-продажу від 08.10.2019.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.12.2023 відмовив у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Владислав-В» та ОСОБА_1 про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» про забезпечення позову повернув заявнику.

Відмовляючи у відкритті провадженні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Владислав-В», 2) ОСОБА_1 про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов висновку про те, за даний спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спір не є таким, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також не є таким, що виник з корпоративних відносин та за суб`єктним критерієм, оскільки відповідачем 2 є фізична особа, а тому підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 та направити справу для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що даний спір є корпоративним, а тому підлягає розгляду господарським судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.12.2023 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3506/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23.

Матеріали справи №911/3506/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 17.01.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.01.2024 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 14.02.2024 о 12 год. 30 хв.

На виконання вимог Північного апеляційного господарського суду позивач сформував та подав через «Електронний суд» клопотання про надання позовної заяви, яка повернута Господарським судом Київської області за оспорюваною ухвалою у даній справі.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у зв`язку із перебуванням суддів Євсікова О.О. та Алданової С.О., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №911/3506/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 прийняв до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 (частина 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України)).

Відповідачі своїх представників, чи особисто, в судове засідання, призначене на 14.02.2024, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал Північного на їх поштові адреси, докази про що містяться у матеріалах даної справи.

Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2024 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 скасувати та направити справу для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

За Законом України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття. 17).

Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція) передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частин 1-3 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни «особа, яка надає забезпечення», «збори власників облігацій» вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. При цьому суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17, постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/8723/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала правові позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібна за змістом правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №922/88/20, від 26.05.2020 у справі №908/299/18, від 19.05.2020 у справі №910/23028/17, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 15.06.2021 у справі №904/6125/20, від 27.04.2021 у справі №591/5242/18, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20.

Отже, визначальними для віднесення спору до юрисдикції господарського суду є характер спірних правовідносини, а саме, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих законодавством, спору про право, що виник із таких відносин, наявність у законі норми, що передбачала б вирішення справи господарським судом, відсутність норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, а також суб`єктний склад сторін відповідних відносин, з яких виник спір.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом пункту 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Спір у даній справі стосується правовідносин, що виникли внаслідок укладення між відповідачами акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер 2410, 2411, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., за умовами якого відповідач 2 передав до статутного капіталу відповідача 1 квартиру №3 по вул. Олександрівська, 1-Б в с. Новосілки, Києво-Святошинський район, Київська область.

При цьому спір про недійсність акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи між особами, однією із яких є фізична особа, не змінює його правової природи як спору з правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства, розгляд якого віднесено до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 6 статті 175 ГПК України).

На переконання суду апеляційної інстанції, спірні правовідносини відносяться до корпоративного спору, оскільки стосуються передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 277 ГПК України).

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 скасуванню з передачею на розгляд суду першої інстанції (на стадію вирішення питання про відкриття, залишення без руху, повернення позовної заяви).

За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.12.2023 у справі №911/3506/23 скасувати, справу №911/3506/23 передати на розгляд до Господарського суду Київської області (на стадію вирішення питання про відкриття залишення без руху, повернення позовної заяви).

3. Матеріали справи № 911/3506/23 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 26.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова