Постанова

від 26.02.2024 по справі 120/3017/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року

м. Київ

справа №120/3017/21-а

адміністративне провадження № К/990/11877/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 120/3017/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2021 (суддя Заброцька Л. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 (головуючий суддя Гонтарук В. М., судді Матохнюк Д. Б., Біла Л. М.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін» (далі - ТОВ «Крістал Клін», Товариство, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 23.03.2021 № ЛВ0110/413/ПД/АВ/ФС про накладення штрафу у сумі 480 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування допустив ряд порушень, що стосуються процедури його проведення, а саме:

1) посадовими особами відповідача не було пред`явлено позивачу службове посвідчення інспекторів праці, перед підписанням акта інспекційного відвідування не надано копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та не внесено запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування;

2) невчасно та разом з приписом надіслано Товариству акт інспекційного відвідування, що позбавило позивача можливості надати зауваження до акта;

3) відповідач не повідомив у належний спосіб позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу.

Позивач також вказував на те, що при прийнятті постанови, що оскаржується, відповідач не врахував того, що громадяни, які згадуються в акті інспекційного відвідування, як такі, що працюють у позивача без оформлення трудових відносин, насправді виконували роботу (надавали послуги з прибирання приміщень) на підставі цивільно-правових договорів, які позивачем були надані відповідачу, проте останнім не досліджувалися, їм не надано правової оцінки.

Уважаючи, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, Товариство стверджувало, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Суди зазначили, що оскільки Цивільним кодексом України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам будь-якого договору.

На підставі оцінки наданих позивачем цивільно-правових договорів суди попередніх інстанцій установили, що останні не мають ознак трудового договору, передбачених частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України. Натомість їм притаманні ознаки цивільно-правових договорів, оскільки оплачується не сам процес праці, а його результат, який оформлюється актами прийняття-передачі виконаних робіт, оплата проводиться виключно на підставі актів прийняття-передачі виконаних робіт, а виконавці не підкорюються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самі організовують свою роботу.

На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження, а тому у діях Товариства відсутня будь-яка складова абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення якої останній може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року Головне управління Держпраці у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили процесуальні норми внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2018 у справі № 808/6079/14, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 29.04.2020 у справі № 826/16738/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 09.07.2020 у справі № 821/851/17, від 02.07.2020 у справі № 809/164/17.

Відповідач доводить, що предметом договорів цивільно-правового характеру, які надав позивач, був не кількісний результат (обсяг робіт), а власне праця, яка не була юридично самостійною, а здійснювалася в межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, тотожних посадовим обов`язкам штатних працівників Товариства, та була спрямована на досягнення мети господарської діяльності останнього.

Відповідач доводить, що дії ТОВ «Крістал Клін» щодо надання трудовому договору форми цивільно-правової угоди перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові та безпечні умови праці тощо.

Товариство не реалізувало своє право подати відзив на касаційну скаргу.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, видав наказ від 13.01.2021 № 0035 П про проведення позапланового заходу із здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «Крістал Клін».

Підставою видання наказу були звернення фізичної особи від 17.12.2020 № П-1670 та доповідна записка начальника управління з питань праці О. Єзерської від 12.01.2021 №144/2.

Інспекторами праці відповідно до виданого направлення від 13.01.2021 № 0035 в період з 15.01.2021 по 27.01.2021 було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Крістал Клін» в частині неналежного оформлення трудових відносин, результати якого оформлено актом від 27.01.2021 № ЛВ0110/413/ПД/АВ.

У зазначеному акті вказано, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що особи, зафіксовані за виконанням трудових функцій прибиральниць та адміністратора, виконують роботу без визначеного обсягу, відповідно до встановленого графіку та під керівництвом визначеної особи.

Згідно з висновками, зробленими в акті від 27.01.2021 № ЛВ0110/413/ПД/АВ, у порушення вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, ТОВ «Крістал Клін» допущено до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

27.01.2021 Головне управління Держпраці у Львівській області винесло припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЛВ0110/413/АВ/П, яким зобов`язано директора ТОВ «Крістал Клін» ОСОБА_9 усунути виявленні порушення.

23.03.2021 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Львівській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 27.01.2021, прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятості населення № ЛВ0110/413/ПД/АВ/ФС, якою за порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» на ТОВ «Крістал Клін» накладено штраф у розмірі 480000,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823.

Обставини, які б свідчили про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання ТОВ «Крістал Клін» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування судами попередніх інстанцій не встановлені.

Щодо виявлених під час перевірки порушень позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у даній справі є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 1 статті Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

За змістом статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України (частина перша цієї статті).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя цієї статті).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. За вказаною нормо договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

У свою чергу, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

При співставленні трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 02.07.2020 у справі № 809/164/17.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Підставою для накладення штрафу на Товариство згідно зі спірною постановою став висновок відповідача про те, що працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 були допущені до роботи без укладення трудового договору.

Суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем та вказаними вище особами 01.01.2021 укладено однотипні договори на виконання робіт (договори підряду), предметом яких є надання послуг з прибирання приміщень, у тому числі витирання пилу, підмітання, миття вручну або за допомогою машин і пристроїв стін, підлог, стель, віконних рам та скла, дверних блоків кабінетів, коридорів, сходів, чищення та дезінфікування санітарно-технічного устаткування, очищення урн, збирання сміття на загальній площі 1000 м кв.

Водночас, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). У самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, його обсягу, видів, що притаманне цивільно-правовим договорам, так само як і не встановлено строку виконання робіт.

З актів приймання-передачі наданих послуг до цивільних договорів установлено, що виконавці виконували обумовлену договорами роботу (надали послуги), а замовник прийняв її та не має зауважень. При цьому акти не містять виду виконаних робіт (лише узагальнений перелік), їх обсягів, калькуляції, розрахунку тощо.

Уклавши цивільно-правові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ «Крістал Клін» фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.

Водночас суд вважає за можливе зауважити, що послуги з прибирання можуть надаватися за цивільно-правовими договорами у разі чіткого визначення всіх необхідних для цивільно-правового договору відносин сторін, тобто конкретного обсягу робіт, одиниць вимірювання результату праці, умов її оплати тощо.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 11.03.2021 у справі № 2340/3415/18, від 22.02.2022 у справі № 420/6582/18.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже постанова від 23.03.2021 № ЛВ0110/413/ПД/АВ/ФС є правомірною, а тому правові підстави для її скасування відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, про які зазначено вище та на які посилається відповідач у касаційній скарзі, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як підсумок, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Крістал Клін».

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал Клін» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.В. Тацій

Т.Г. Стрелець

С.Г. Стеценко ,

Судді Верховного Суду