Постанова

від 26.02.2024 по справі 518/920/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/394/24

Справа № 518/920/19

Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року, ухваленого під головуванням судді Алексєєвої О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ширяївської селищної ради Одеської області, треті особи: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна», Ширяївська районна державна адміністрація Одеської області, про скасування державної реєстрації земельних ділянок та права власності,

встановив:

12.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, Ширяївської селищної ради Одеської області, третя особа: сільськогосподарське ТОВ «Агрофірма «Україна», в якому просила суд:

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок:

кадастровий номер 5125455100:01:006:0355, загальною площею 4,3309 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, загальною площею 4,4464 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, загальною площею 61,7724 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0363, загальною площею 159,2673 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0364, загальною площею 209,4695 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, загальною площею 139,2482 га;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області виключити з Державного земельного кадастру запис щодо державної реєстрації земельних ділянок:

кадастровий номер 5125455100:01:006:0355, загальною площею 4,3309 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, загальною площею 4,4464 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, загальною площею 61,7724 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0363, загальною площею 159,2673 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0364, загальною площею 209,4695 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, загальною площею 139,2482 га.

- визнати недійсними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, серія та номер: 15-7960/13-18-СГ, виданий 21.12.2018 року та акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2018 року в частині передачі земельних ділянок:

кадастровий номер 5125455100:01:006:0355, загальною площею 4,3309 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, загальною площею 4,4464 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, загальною площею 61,7724 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0363, загальною площею 159,2673 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0364, загальною площею 209,4695 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, загальною площею 139,2482 га з державної в комунальну власність.

- виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наступні записи про право власності: 30058980 від 23.01.2019 року, 30058986 від 23.01.2019 року, 30130019 від 01.02.2019 року, 30130720 від 01.02.2019 року.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру Одеської області неправомірно розпорядилось земельними ділянками, які перебувають у колективній власності співвласників земельних часток (паїв) КСП «Україна» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія ОД-26-010 від 15.01.1996 року, що призвело до неправомірної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Ширяївської селищної ради народних депутатів Ширяївського району Одеської області від 23.06.1995 року № 19 КСП «Україна» було передано у колективну власність 3869,2 га земель сільськогосподарського призначення, про що видано Державний акт на право колективної власності на землю серія ОД-26-010 від 15.01.1996 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 10.

Відповідно до списку-додатку до Державного акту на право колективної власності ОСОБА_1 є одним із членів КСП «Україна», під номером 197, та відповідно являється одним із співвласників земельних ділянок, які перебувають у колективній власності.

На виконання Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року, усім членам КСП «Україна» були видані Сертифікати про право на земельну частку (пай), де передбачалося, що власнику Сертифіката належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 5,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Отже, було розпайовано усі сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища), оскільки вони підлягають паюванню відповідно до вимог законодавства та на них було видано Сертифікати про право на земельну частку (пай).

Однак, власниками земельних часток (паїв) КСП «Україна» не в повній мірі реалізовано право щодо виділення ділянки в натурі (на місцевості), а Державний акт на право власності отримано лише на вид угідь: рілля, що підтверджується Державним актом на право власності на землю, який видано на ім`я позивача. Отже, Сертифікати на право на земельну частку (пай) залишилися чинними, в частині земельної частки (паю), на яку не видано Державний акт на право власності.

Також на виконання вищевказаного Указу Президента було розроблено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Україна» Одеським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук. Відповідно до пояснювальної записки Схеми поділу, уточнена площа земель колективної власності після проведених робіт склала 3864,70 га, в тому числі сільськогосподарських угідь 3805,00 га, з них ріллі 2961,30 га, багаторічних насаджень (сади) 46,10 га, пасовищ 712,10, під виробничими будівлями та дворами 50.00 га, під господарськими шляхами 35,5 га, під лісами та іншими лісовими насадженнями, вкритими площами 58,10 га, під водою 0,7 га, відкритих земель без рослинного покриву 0,90 га.

Із загальної площі земель 3864,70 га переданої у колективну власність, поділу підлягає 2924,80 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2924,80 га ріллі; земельні ділянки, що підлягають паюванню 227,8 га (під господарськими шляхами, полезахисними смугами, господарськими будівлями і дворами, гідротехнічними спорудами і водою та інші несільськогосподарські угіддя); решта земельних ділянок, загальною площею 712,10 га поділу не підлягають і повинні використовуватись сумісно, а саме: пасовища 712,10 га, з них корінного поліпшення - 519,9 га.

Схема поділу була затверджена рішенням загальних зборів членів (власників сертифікатів) КСП «Україна» 04 травня 1998 року, згідно протоколу № 1.

Отже, загальні збори членів КСП «Україна» не приймали рішення про передачу спірних земельних ділянок до державної або комунальної власності, а прийняли рішення про поділ частини земельних ділянок колективної власності на земельні частки (паї) та спільне використання решти землі, загальною площею 712,10 га, а саме: пасовища 712,10 га, з них корінного поліпшення - 519,9 га.

В 2000 році КСП «Україна» реорганізовано в СТОВ «Агрофірма «Україна», яке стало правонаступником КСП «Україна» (т.1, а.с. 50).

Спірні земельні ділянки можуть бути розпайовані у порядку, встановленому ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у термін до 01.01.2025 року».

Відповідно до протоколу загальних зборів співвласників земельних ділянок часток (паїв) від 18.06.2019 року, було прийнято рішення розпаювати земельні ділянки, які підлягали паюванню або залишились у колективній власності.

Протиправність дій відповідача - ГУ Держгеокадастру в Одеській області полягає в заволодінні земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які не підлягалиподілу і повинні використовуватись сумісно членами колишнього КСП «Україна», загальною площею 449,2674 га.

Здійснюючи державну реєстрацію спірних земельних ділянок, державний кадастровий реєстратор не перевірив відповідність поданих документів вимогам законодавства, зокрема не встановив, що земельні ділянки перебувають у колективній власності КСП «Україна» та у колективній власності співвласників земельних часток (паїв) КСП «Україна, хоча міг і повинен був це виявити.

Спірні земельні ділянки перебували у колективній власності КСП «Україна», підлягали розпаюванню і використовуються сумісно членами КСП, свого первинного правового статусу не змінювали, в даний час не має обтяжень чи прав на них будь-яких третіх осіб, дані земельні ділянки не можуть бути відчужені, не можуть бути використані за будь-яким іншим цільовим призначенням, їх розмір та зовнішні межі визначені Схемою паювання земель колективної власності КСП «Україна».

Отже, ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно сформував та зареєстрував земельні ділянки в Державному земельному кадастрі та прийнято рішення про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність Ширяївської селищної ради Одеської області на підставі розпорядження КМУ від 31.01.2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад».

Станом на дату звернення з позовом до суду в Державному реєстрі речових прав наявна інформація про зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки за Ширяївською селищною радою Одеської області. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.07.2019 року, право власності на земельні ділянки:

кадастровий номер 5125455100:01:006:0355, загальною площею 4,3309 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, загальною площею 4,4464 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, загальною площею 61,7724 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, загальною площею 139,2482 га

було зареєстровано на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 22.12.2018 року між ГУ Держгеокадастру в Одеській області і Ширяївською селищною радою Ширяївського району Одеської області. Наказом Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області, серія та номер: 15-7960/13-18-СГ, виданого 21.12.2018 року за Ширяївською селищною радою Ширяївського району Одеської області було зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки.

Реєстрація права власності та інших речових прав щодо земельних ділянок, кадастровий номер 5125455100:01:006:0363, загальною площею 159,2673 га та кадастровий номер 5125455100:01:006:0364, загальною площею 209,4695 га в Реєстрі речових прав відсутня.

Разом з тим, відповідно до Розпорядження № 60-р, в порядку якого відбулася передача спірних земельних ділянок у комунальну власність, передачі підлягали виключно ділянки державної форми власності, тоді як спірні земельні перебували у колективній власності на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія ОД-26-010 від 15.01.1996 року.

Посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно розпорядилося спірними земельними ділянками та передало їх у комунальну власність, документи, на підставі яких відбувалася передача, підлягають скасуванню, а записи про державну реєстрацію права власності виключенню із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок:

кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, загальною площею 4,4464 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, загальною площею 61,7724 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0363 загальною площею 159,2673 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0364 загальною площею 209,4695 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, загальною площею 139,2482 га.

Визнано недійсними та скасований наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області серія та номер 15-7960/13-18-СГ, виданий 21.12.2018 року та Акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 22.12.2018 року, в частині передачі земельних ділянок:

кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, загальною площею 4,4464 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, загальною площею 61,7724 га;

кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, загальною площею 139,2482 га.

В іншій частині позову відмовлено (т.3, а.с.37-46).

В апеляційній скарзі від 22.06.2023 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року, в частині незадоволених вимог та ухвалення в цій частині нового судового рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с.49-52).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.09.2021 року було викрите апеляційне провадженні по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на вищевказане судове рішення (т.3, а.с.108-109)

В своєму клопотанні про приєднання письмової заяви відповідача від 14.12.2021 року, Ширяївська селищна рада Одеської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.3, а.с.132-136).

В апеляційній скарзі від 23.06.2023 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області просило скасувати вищевказане рішення, в частині скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 5125455100:01:006:0356, 5125455100:01:006:0362, 5125455100:01:006:0372 (т.3, а.с.54-58).

Проте, ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.10.2021 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру в Одеській області (т.3, а.с.113-114).

У зв`язку зі звільненням головуючого у справі судді ОСОБА_2 у відставку з посади судді, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 763/0/15-23 року від 01 серпня 2023 року, з урахуванням службової записки у даній справі про заміну судді-доповідача, на підставі п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року (із змінами та доповненнями), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 року головуючий у справі суддя Цюра Т.В. замінена на суддю Князюка О.В., судді: Комлева О.С., Сєвєрова Є.С. (т. 3, а.с.174).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 року судді Комлева Є.С., Сєвєрова Є.С. замінені на суддів Заїкіна А.П., Погорєлову С.О. (т.3, а.с.176).

В подальшому, суддю ОСОБА_3 звільнено у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 941/0/15-23 від 28 вересня 2023 року, на підставі пункту 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28 грудня 2018 року (із змін. та доп.), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 року визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді: Заїкін А.П., Погорєлова С.О. (т.3, а.с.179).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 року, судді Заїкін А.П., Погорєлова С.О. замінені на постійно діючий склад колегії суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. (т.3, а.с.181).

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Громіка Р.Д. у відпустці у період з 12 по 16 лютого 2024 року (т.3, а.с.198), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.02.2024 року, суддя Громік Р.Д. замінений на суддю Дришлюка А.І. (т.3, а.с.200).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.3, а.с.192-197).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 14.02.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 26.02.2024 року.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (т.3, а.с.108-109), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо виключення з Державного реєстру речових прав на земельні ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (т.3, а.с.37-46).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом 12.07.2019 року (т.2-17).

На час звернення позивачки до суду з відповідним позовом не діяли законодавчі акти щодо ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки або визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства України.

16.01.2020 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» щодо скасування державної реєстрації, тобто під час слухання справи і ухвалення судового рішення, вказаним Законом вже не передбачалось скасування (виключення) записів про проведену державну реєстрацію прав як спосіб захисту порушених прав, що передбачався попередньою редакцією цього Закону.

Зазначені законодавчі зміни з 16.01.2020 року вже містили раніше відсутнє застереження про те, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , основними вимогами її позовної заяви були вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсними і скасування документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав на спірні земельні ділянки (наказ та акт приймання- передачі нерухомого майна ГУ Держгеокадастру в Одеській області).

Зазначені вимоги відповідають способам захисту, визначеними законодавчими змінами, що набрали чинності з 16.01.2020 року.

Позовні вимоги про виключення (скасування) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про право власності вказаних ділянок є похідними до зазначених вище основних вимог.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом із тим, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 року справа № 917/1739/17).

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

- суд знає право;

- суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

- суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Виходячи з принципу цивільного судочинства «jura novit curia» («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, у зв`язку з чим суди мають самостійно перевіряти доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св 18)).

Тобто, застосування принципу цивільного судочинства -«jura novit curia» (суд знає закони) - саме по собі є правильним та не порушує приписів процесуального законодавства.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у підготовчому засіданні мав роз`яснити позивачу наслідки невчинення процесуальних дій щодо зміни позовних вимог в частині виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності на спірні земельні ділянки згідно із змінами до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які набрали чинності 16.01.2020 року.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, часткових заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачів ГУ Держгеокадаструв Одеськійобласті таШиряївської селищноїради Одеськоїобластіна користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню в рівних частках судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2297,40 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3457,80 грн., в загальному розмірі 5755,20 грн. (2297,40 грн. + 3457,80 грн. = 5755,20 грн.), по 2877,60 грн. з кожного 2877,60 грн., як того вимагає ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.141,367,368, п.2 ч.1 ст.374, п. 4 ч.1 ст.376, ст. ст.381 - 384, 389-391ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року, в частині відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ширяївської селищної ради Одеської області, треті особи: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна», Ширяївська районна державна адміністрація Одеської області, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності, скасувати.

Прийняти постанову, якою позовну заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ширяївської селищної ради Одеської області, треті особи: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна», Ширяївська районна державна адміністрація Одеської області, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності, задовольнити.

Виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378994, на земельні ділянки з цільовим призначенням «землі запасу», а саме на:

-земельну ділянку загальною площею 4,4464 га, кадастровий номер 5125455100:01:006:0356, номер запису про право власності 30058986 від 23.01.2019 року;

-земельну ділянку загальною площею 61,7724 га, кадастровий номер 5125455100:01:006:0362, номер запису про право власності 30130019 від 01.02.2019 року;

-земельну ділянку загальною площею 139,2482 га, кадастровий номер 5125455100:01:006:0372, номер запису про право власності 30130720 від 01.02.2019 року.

В іншій частині рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06.05.2021 року залишити без змін.

Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, код ЄДРПОУ 39765871, та Ширяївської селищної ради Одеської області, код ЄДРПОУ 04378994, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рівних частках судовий збір у розмірі 5755, 20 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 20 копійок), з кожного по 2877,60 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 60 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.02.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М.Драгомерецький

А.І. Дришлюк