Постанова

від 21.02.2024 по справі 330/1886/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.02.2024 Справа № 330/1886/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 330/1886/19 Головуючий у 1 інстанції: Гусарова В.В.

Провадження № 22-ц/807/2/24 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21лютого 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Дашковської А.В.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

за участі прокурора Михальчука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника

керівника ЗапорізькоїобласноїпрокуратуриМаксименко Н.В.вінтересахдержави на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року у справі за позовом Першогозаступника прокурораЗапорізької області начальникауправління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної

ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 ,ТОВ «Техас2016»,Державної інспекції архітектури і містобудування України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовністьоб`єкта до експлуатації,знесення об`єкту самочинного будівництва, визнання незаконнимта скасуваннярішення Кирилівськоїселищної ради,визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору орендиземлі,повернення земельноїділянки,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Перший заступник прокурора Запорізької області начальникуправління наглядуу кримінальному провадженнів інтересахдержави звер-нувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівськогорайону Запорізь-коїобласті, ОСОБА_1 ,ТОВ «Техас2016»,Державної архітектурно-будівельноїінспекції України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації деклараціїпро готовністьоб`єкта до експлуатації,знесення об`єкту самочинного будів-ництва,визнання незаконним та скасування рішення Кирилівськоїселищної ради, визна-

ння недійсним договору орендиземлі,повернення земельноїділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Кирилівської селищної ради від 02.08.2016 № 15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони». Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 12.09.2016 за № 16398755.

27.10.2016р.між КП «Розвиток курортної зони» та фізичною особою - прідприємцем ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір № 27/10-1, відповідно до якогоу подальшому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю магазину загальною площею 143 кв. м. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 141182951838від 22.10.2018, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації магазину (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м. Відповідно до п. 1 вищезазначеної декларації замовником будівництва є ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22.11.2018 № 136 об`єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

06.12.2018 на підставі вказаної Декларації проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715880323203.

Проте передача у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 відбулося з численними порушеннями норм чинного законодавства. За результатами розгляду справи № 908/1583/18 господарським судом Запорізької області було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду. У свою чергу, передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимога ст.ст. 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 у справі № 908/1583/18 позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 02.08.2016 № 15; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 на користь територіальної громади смт. Кирилівка.

Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585. Та ОСОБА_1 , у порушення норм ст.ст. 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 не отримував.

ОСОБА_1 збудував магазин (літ. «А-1») на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 від 22.10.2018.

Не дивлячись на неодноразові листи прокуратури Запорізької області (від 29.11.2018

№ 05/1-4621-18, від 04.02.2019 № 05/1-79 вих.19, від22.05.2019 № 05/1-503вих.19) на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, останній перевірку щодо законності будівництва ОСОБА_1 не провів та заходів щодо скасування реєстрацію декларації не вжив. В свою чергу, Департамент обмежився направленням на адресу прокуратури Запорізької області лише листа від 03.06.2019 № 1008-1.15/293 про неможливість проведення перевірки.

Отже, первісна реєстрація (06.12.2018) права власності на об`єкт нерухомості - магазин (літ. «А-1») проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗП 1411182951838 від 22.10.2018, до якої внесені ОСОБА_1 недостовірні дані, тому, на думку позивача, магазин є самочинно збудованим, тобто є підстави для скасування реєстрації вищезазначеної декларації. З урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудований магазин підлягає знесенню ОСОБА_1 як особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.

При цьому, будівництво ОСОБА_1 магазину здійснено на земельній ділянці водного фонду, що суперечить вимогам ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України та ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, порушує права власника земельної ділянки (забудова проведена без згоди та наявність будівлі на земельній ділянці обмежує вільне розпорядження власника нею) та права необмеженого кола інших осіб (фактично позбавляються на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною).

Також прокурором з`ясовано, що рішенням учасника ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 № 2 затверджено результати внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016». Зокрема, ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу об`єкт нерухомості, який розташовано за адресою АДРЕСА_2 . Актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» були передані: 1) магазин (літ. «А-1»), який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) сторожка (літ. «А-1») та туалет (літ. «Б-1»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) сторожка (літ «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 4) тимчасові споруди: А-1 (МАФ), Б-2 (МАФ), В-З (МАФ), Г-4 (МАФ), навіси: Д, Д-1, Д-2, Д-3, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, Д-9, убиральня - У, басейн -№ 1, дерев`яне покриття (настил) - № 2. Таким чином, право власності на магазин набуло ТОВ «Техас 2016», про що здійснено запис про право власності № 29541075 від 18.12.2018. Підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Техас 2016» слугував Акт прийому- передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018.

У подальшому ТОВ «Техас 2016» відчужило вищевказаний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1015, посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А.

На думку прокурора, ОСОБА_1 набув право власності на магазин, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , незаконно (без отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, не відповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації), у зв`язку з чим послідуюче відчуження права власності на вказані об`єкти також є незаконним.

До того ж, об`єкт нерухомості (магазин) був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що прямо суперечить вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного фонду України, у зв`язку з чим зміст вищевказаних правочинів щодо відчуження права власності на такий об`єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 ОСОБА_2 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. На підставі цього рішення 10.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, про що внесено до державного реєстру запис № 32022508 від 14.06.2019. Між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 відбулась на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, тобто як власнику об`єкту нерухомого майна, без проведення земельних торгів. При цьому, здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Посилаючись на вказані обставини та на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, перебуває в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та частково знаходиться в Утлюкскому лимані, має обмежену мету використання, прокурор в позові просив:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації,що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 22.10.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715842223203);

- визнати недійсним акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас2016» від 17.12.2018, в частині внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» майна у вигляді магазину (літ. «А-1»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715842223203);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715842223203);

- зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт - магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м, якій розташована на земельній ділянці площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 за адресою АДРЕСА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32022508);

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт. Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2021 року закрито провадження у справі в частині визнання недійсним акту прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» від 17.12.2018 та внесення до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» майна у вигляді магазину (літ. «А»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Якимівськогорайонного судуЗапорізької області від 15 квітня 2021 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Запорізької області начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що факт незаконності дій Кирилівської селищної ради при відведенні та передачі у постійне користування кому-нальному підприємству «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки, а також недійсність інвестиційного договору щодо її забудови вже були встановлені господар-ським судом, тому ці обставини є преюдиційними для цієї справи, оскільки після ухвалення рішення господарським судом Запорізької області від 12.12.2018 у справі № 908/1583/18, яке залишено без змін апеляційним судом, земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 як об`єкт права власності не зникла, її конфігурація, площа, правовий режим та цільове призначення (землі водного фонду) не змінювались.

Натомість, суд першої інстанції, з посиланням на ч.7 ст. 82 ЦПК України дійшов помилкового висновку, що встановлені рішенням господарського суду у справі № 908/1583/18 обставини, не мають значення для розгляду даної справи. У порушення ст. 89 ЦПК України, судом проігноровано надані прокурором докази, які містяться у справі, без наведення мотивів їх відхилення.

Окрім цього, суд внаслідок неправильного застосування положень ст. 375 ЦК України та ст.ст. 26, 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» дійшов безпідставного висновку, що ОСОБА_1 не повинен був отримати дозвіл власника земельної ділянки на його забудову та отримувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, оскільки не був землекористувачем. Але цей його обов`язок випливає із статусу забудовника, та такий же обов`язок має користувач земельної ділянки в особі КП «Розвиток курортної зони», який за інвестиційним договором погодився із будівництвом на земельній ділянці об`єкту нерухомості.

Також в скарзі зазначається, що суд, відхиляючи аргументи прокурора, дійшов необґрунтованого висновку, що магазин не є капітальною будівлею, а також не відноситься до самочинного будівництва, що суперечить приписам ст..ст. 181, 182, 376 ЦК України. Вважає, що на капітальність збудованого магазину вказують техніко-економічні показники, зазначені в Декларації та технічному паспорті на будівлю, а також те, що право власності на магазин було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На самочинність збудованого магазину вказує те, що він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів.

Прокурор вважає також, що суд дійшов неправильного висновку в тій частині, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації не може бути скасована у судовому порядку, що суперечить вимогам ст..ст. 11, 12, 13 ЦК України, ст.. 39-1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 815/4789/16, зокрема, у зв`язку із тим, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації є документом, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, яка не втрачає своєї чинності моментом реєстрації права власності на нього.

Також внаслідок неправильного застосування положень ст..ст. 58-60, 84 ЗУ України та ст.ст. 88-90 ВК України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.96 № 486, суд дійшов помилкового висновку, що визначення прибережної захисної смуги у межах населеного пункту здійснюється з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки, та, як наслідок, підстави для визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кирилівської селищної ради та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , відсутні. Але при цьому суд не взяв до уваги, що за інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений, тому її розмір врегульовано законом та складає 2 км від урізу води (ст.. 88 Водного кодексу України). Крім того, надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, визначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст..ст. 83, 84 цього кодексу.

Але суд, керувався проектом Генерального плану смт. Кирилівка, який пройшов лише громадські слухання 21.12.2020р., не був затверджений, а тому не може бути прийнятий як доказів при вирішенні судового спору.

Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Н.В. одночасно зі скаргою на рішення суду було подано апеляційну скаргу на ухвалу Якимівського районного суду від 15 квітня 2021 року про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним акту прийму-передачі магазину до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016».

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за двома апеляційними скаргами: на ухвалу та рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2021 року обидві апеляційній скарги призначені до апеляційного розгляду на 22 вересня 2021 року.

У відзиві Кирилівська селищна рада надала заперечення лише в частині безпідставності скарги прокурора щодо вимог, заявлених до неї, а саме, про скасування її рішення про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 та визнання недійсним договору оренду з останньою, вказуючи, що мала повноваження надавати в оренду земельну ділянку комунальної власності власнику об`єкту нерухомого майна, на якій цей об`єкт розташований. Тому вважає, що рішення № 3 від 06.06.2019р. було прийнято у відповідності до чинних норм законодавства, а відтак не мається підстав для визнання недійсним укладеного на виконання цього рішення договору оренди з ОСОБА_2 . Вважає правильними висновки суду в тій частині, що в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року відзив Кирилівської селищної ради повернуто відповідачу через невиконання вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України.

Інші учасники справи у встановлений законом строк відзивів на апеляційну скаргу прокурора не подали.

Розгляд справи в судовому засіданні 22 вересня 2021 року не відбувся, оскільки у справу в якості представника відповідача ОСОБА_2 саме в цей день 22.09.2021р. вступив адвокат Піскарьов А.О., який заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи ( т. 2 а.с. 215-224). Нове судове засідання призначено на 23.12.2021 року.

Розгляд справи був відкладений за клопотанням адвоката Піскарьова А.О. у зв`язку із зайнятістю останнього у розгляді кримінального провадження, призченого у Михайлівському районному суді Запорізької області на цю ж дату 23.12.2021р. ( т. 3 а.с. 13, 14). Справа відкладена на 02.02.2022р.

В судовому засіданні 02.02.2022р. було розглянуто апеляційну скаргу на ухвалу Якимівського районного суду від 15 квітня 2021 року. За наслідками її апеляційного розгляду Запорізьким апеляційним судом прийнято постанову про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи в цій частині для продовження розгляду ( т. 3 а.с. 72, 74-76).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2022 року до розгляду позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» ( Т. 3 а.с. 73, 77-78).

Між тим, після оформлення справи в Україні з 24.02.2022 було введено воєнний стан через збройну агресію РФ проти України, Якимівський район був окупований. Тому справа була спрямована до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, якому розпорядженням голови Верховного Суду від 10.03.2022 № 4/0/9-22 була визначена підсудність справ, які перебували в провадженні Якимівського районного суду ( т. 3 а.с. 80).

Протягом березня 2022 - листопада 2023 року справа перебувала на розгляді в Самарському районному суді м. Дніпропетровська та за апеляційною скаргою прокурора у Дніпровському апеляційному суді.

18 грудня 2023 року справа надійшла до Запорізького апеляційного суду від Самарського районного суду м. Дніпропетровська ( т. 4 а.с. 82).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 грудня поновлено апеляційне провадження у цій справі та справу призначено до розгляду ( т. 4 а.с. 87-88).

Колегією з`ясовано, що 17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла поста-

нову № 3650 «Про перейменування окремих населених пунктів і районів», що є частиною адміністративно-територіальної реформи. За її результатами було укрупнено Запорізький, Василівський, Пологівський, Мелітопольський та Бердянський райони. Якимівський район увійшов до Мелітопольського району, внаслідок чого смт. Кирилівка територіально увійшла до Мелітопольського району, у зв`язку із чим змінилось найменування відповідача з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на Кирилівську селищну раду Мелітопольського району Запорізької області. Тому у справі також слід змінити найменування цього відповідача на Кирилівську селищну раду Мелітопольського району Запорізької області.

Крім того, за цей час було припинено в результаті ліквідації з 06.03.2023р. юридичну особу Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2024р. залучено як правонаступника відповідача в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в силу закону юридичну особу, яка на теперішній час здійснює функції, які здійснювало припинене ДАБІ, Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Також апеляційним судом у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані у смт. Кирилівка Запорізької області, що є окупованою територією, направлено запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, на який отримано відповідь, що відомостей про те, що ці особи в період з 24.02.2022 по 08.01.2024р. перетинали державний кордон України, лінію розмежування з тимчасово окупованою територією, в Базі даних не виявлено ( т. 4 а.с. 104).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Техас 2016» повідомлені у порядку розміщення оголошення на офіційному вебсайті Запорізького апеляційного суду.

Одночасно ОСОБА_2 повідомлена через свого адвоката Піскарьова А.О., якому всі процесуальні документи, зокрема судові повістки, доставлені в електронний кабінет в системі КП «Д3» ( т. 4 а.с. 135).

Кирилівська селищна рада надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Правонаступник ДАБІ ДІАМ приймав участь у справі в режимі відео- конференції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури в особі Михальчука І.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника ДІАМ Кравченка Я.В., який просив відмовити в апеляційній скарзі прокурора в частині вимог до ДІАМ, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішен-

ня повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що

мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що прибережна захисна смуга повинна встановлюватися з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки. Суд вважав, що будівництво магазину не можна вважати самочинним, відсутні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 19, 20, 58, 59, 60, 62 Земельного кодексу України, статей 4, 88, 90 Водного кодексу України, статей 11, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 26, 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ід 13.04.2011 № 461, а також з порушенням норм процесуального права: статей 76, 82 Цивільного процесуального кодексу України, а тому з ними не можна погодитися.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.08.16 № 15 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони» селищною радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим № 2320355400:11:001:0585 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення КП "Розвиток курортної зони" було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2758 га, кадастровий № 2320355400:11:001:0585, (розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис № 16398755 від 12.09.2016.

27.10.16 між КП "Розвиток курортної зони" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 27/10-01.

Відповідно до пп. 2.1., 2.2. Договору інвестор зобов`язується профінансувати та виконати на земельній ділянці площею 0,2758 га будівельно-монтажні роботи - «Роботи Замовника» - зведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об`єктів нерухомості, введення в експлуатацію від свого імені закінчених будівельних об`єктів, придбання та встановлення необхідного обладнання для об`єктів будівництва та інфраструктури, огородження ділянки, підключення планових об`єктів нерухомості до створеної інфраструктури. На початку будівельних робіт замовник погоджує та видає інвестору вихідні архітектурні та планувальні рішення будівництва планових об`єктів нерухомості, згідно відповідних додатків, яких інвестор зобов`язаний дотримуватись при виконанні робіт (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та ін.).

Згідно з п. 2.3. договору, закінчені будівництвом об`єкти є власністю інвестора та

використовуються інвестором. Порядок подальших взаємовідносин сторін визначається

договором.

Пунктом 8.1. договору визначено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання його сторонами.

06.08.2017р. прокурор Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом до Кирилівської селищної ради, КП «Розвиток курортної зони», ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування вищевказаного рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09.10.2015 № 35 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», визнання недійсним інвестиційного договору.

Незважаючи на знаходження справи у провадженні господарського суду, ОСОБА_1 , який приймав участь у розгляді господарської справи як ФОП, 15.09.2018 розпочав забудову спірної земельної ділянки і 11.10.2018 збудував магазин літ. «А-1».

22.10.2018 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області провів реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації магазину «А-1», загальною площею 143 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2320355400:11:001:0585.Відповідно доп.2вищезазначеної деклараціїзамовником будівництває ОСОБА_1 (т.1 а.с. 39-42).

Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22.11.2018 № 136 об`єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 ( а.с. 57).

З листа Кирилівської селищної ради № 1001 від 06.06.20119 вбачається, що Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 (т. 1 а.с. 37).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 у справі № 908/1583/18 позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 02.08.2016 № 15 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» спірну земельну ділянку; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 на користь територіальної громади смт. Кирилівка ( т. 1 а.с. 23-32).

Вказаним рішенням у господарській справі встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, відноситься до земель водного фонду, її передача у постійне користування комунальному підприємству суперечить вимогам ст.ст. 18-20, 58, 59,60, 62, 186-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Будучи добре обізнаним про вилучення у КП «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 як учасник ТОВ «Техас-2016» 17.12.2018 вніс як додатковий вклад до статутного капіталу товариства магазин «А-1», загальною площею 143 кв. м, розташований в АДРЕСА_2 та підписав Акт пройму-передачі (т. 1 а.с. 58-61).

Незважаючи на рішення господарського суду від 07.12.2018, Кирилівська селищна

рада передає спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Техас 2016» строком на 49 років для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, на підставі якого між ними 23.04.2019р. укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

13.05.2019р. ТОВ «Техас 2016» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірного магазину ( т. 1 а.с. 62-63).

Пунктом 2 рішенням Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 достроково розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений з ТОВ «Техас 2016», кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:11:001:0585, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,2785 га, та вона надається в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років ( т. 1 а.с. 34-36).

10.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років (т.1 а.с. 69-71).

За приписами статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

У відповідності до вимог ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-

яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 р. по справі № 908/1583/18 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 відноситься до земель водного фонду, розташована в пляжній зоні, знаходиться у межах прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману; відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становить 259,36 - 253,52 метра, а частина цієї земельної ділянки знаходиться безпосередньо в Утлюцькому лимані.

Вказаним судовим рішенням встановлено неправомірність набуття КП «Розвиток курортної зони» права користування спірною земельною ділянкою, визнано незаконним і скасовано рішення селищної ради про виділення спірної земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству та зобов`язано останнє повернути земельну ділянки селищній раді.

Всупереч норм статті 82 ЦПК України, суд першої інстанції проігнорував встановлені вказаним рішенням суду обставини, які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, помилково вважаючи, що це є лише правовою оцінкою, яку можна не брати до уваги, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків про те, що будівництво магазину не можна вважати самочинним, а визначення відстані прибережної захисної смуги повинно встановлюватися з урахуванням існуючих умов забудови.

Внаслідок неправильного застосування положень ст. 375 ЦК України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не повинен був отримувати дозвіл власника земельної ділянки на його забудову та отримувати містобудівні умов та обмеження забудови земельної ділянки, оскільки не був землекористувачем.

За положенням ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Сторонами у справі не оспорювалося, що Кирилівська селищна рада не надавала згоди ні КП «Розвиток курортної зони», ні ФОП ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки, про що письмово повідомила прокурора області листом № 1001 від 06.06.2019.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова території здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право забудови земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється в кілька етапів, серед яких первинним є отримання замовником вихідних даних, а саме: містобудівних умов і обмежень.

У порушення норм ст.ст. 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження спірної земельної ділянки не отримував, що об`єктивно підтверджується листом Якимівської районної державної адміністрації від 05.06.2019 № 01-32/1041 ( т. 1 а.с. 33).

У порушення вимог ст. 376 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що магазин не є капітальною будівлею та не є самочинно збудованим об`єктом.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Факт отримання ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 141182951838 від 22.10.2018 та подальша реєстрація права власності на спірний об`єкт спростовує висновки суду першої інстанції про те, що магазин не є капітальною будівлею.

Крім того, у п.14 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та у технічному паспорті на спірну будівлю зазначено, що магазин має фундамент (бетон), стіни (дерево, бетон), перекриття (дерево), що відповідає ознакам капітального будівництва.

Отже, ОСОБА_1 збудував магазин літ. «А-1» на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів, вніс недостовірні дані до декларації щодо земельної ділянки, вказана декларація у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 від 22.10.2018.

За вказаних обставин магазин літ. «А-1», який розташований на спірній земельній ділянці, вважається самочинно збудованим, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, що є підставою для її скасування.

Внаслідок неправильного застосування положень ст.ст. 11, 12, 13 ЦК України, ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації не може бути скасована.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Частою 6 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, серед іншого, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Отже, декларація про готовність об`єкта до експлуатації є документом, на підставі

якого виникають цивільні права та обов`язки.

Статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом,зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 815/4789/16 дійшла висновку, що спори, пов`язані зі скасуванням реєстрації декларації та правомірності набуття права власності на об`єктом нерухомості мають приватноправовий характер та повинні розглядатися за нормами ЦПК (постанова від 11.09.2019).

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації діє упродовж всього часу експлуатації будівлі та підтверджує його експлуатаційні характеристики, та не втрачає своєї чинності моментом реєстрації права власності на нього. Тому, не можна погодитись з позицією суду щодо того, що декларація вичерпує свою дію фактом виконання.

Водночас, межі здійснення цивільних прав передбачені ст. 13 Цивільного кодексу України та фактично визначені договорами або актами цивільного законодавства. При цьому при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Виникнення права власності набувається на підставах, шо не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Таким чином, декларація про готовність об`єкта до експлуатації в розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України є юридичним фактом, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, і в силу Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є підставою для проведення державної реєстрації прав на новозбудований об`єкт нерухомого майна, а отже може і має бути скасована через порушення вищевказаних вимог законодавства.

Також, внаслідок неправильного застосування положень ст.ст. 58 - 60, 84 Земельного кодексу України та ст.ст. 88 - 90 Водного кодексу України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486, (у редакція, що діяли на час виникнення спірних правовідносин) суд дійшов помилкового висновку, що визначення прибережної захисної смуги у межах населеного пункту здійснюється з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки, та як наслідок, про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного з Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , для визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кирилівської селищної ради.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч. землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зіст.58ЗемельногокодексуУкраїни таст.4ВодногокодексуУкраїни (учинних начас виникненняспірних правовідносинредакціях)доземель водногофондуналежатьземлі,зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно дост.60ЗемельногокодексуУкраїни,ст.88Водногокодексу України,вздовжрічок,морівтанавколо озер,водосховищтаінших водоймзметоюохорони повер-хневихводнихоб`єктіввід забрудненняізасміченнята збереженняїхводності встановлюютьсяприбережнізахисні смуги.Прибережназахиснасмуга вздовжморів,навколоморськихзаток ілиманіввстановлюєтьсяшириною неменшедвохкілометрів відурізуводи. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Так, згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інщих лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження щляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 487/10128/14 (постанова від 12.06.2019) та у справах № 310/5834/13-ц (постанова від 23.05.2018) та № 469/1393/16-ц (постанова від 30.05.2018).

Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Оскільки прибережна захисна смуга не встановлена у визначеному порядку, тому її розмір врегульовано законом та складає 2 км від урізу води.

Водночас, суд під час ухвалення рішення, не врахував вказаних положень закону, дійшов помилкового висновку, що прибережна захисна смуга у даному випадку повинна

встановлюватись з урахуванням існуючих конкретних умов забудови.

При цьому, на час вирішення цієї справи, за інформацією Кирилівської селищної ради проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського

моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Але суд першої інстанції вказував, що ним береться до уваги загальновідома обставина, про яку було повідомлено на офіційному сайті Кирилівської селищної ради, про те, що Генеральний план смт. Кирилівки з межами прибережно-захисної сумги 21 грудня 2020р. пройшов громадське слухання, під час якого було проголосовано за його схвалення, та на теперішній час вказаний план направлений на погодження у відповідні обласні органи.

Проте на час ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі вказаний Генеральний план теж не був завтреджений, а отже не набрав чинності. А тому у суду не було підстав вважати, що протягом 2018-квітня 2021 року, коли виникли та продовжували існувати спірні відносини між учасниками цієї справи, можливо було не враховувати законодавчо визначені відстані прибрежно-захисних смуг та пляжних зон.

Не ґрунтуються на вимогах закону і висновки суду першої інстанції про відповідність оспорюваних договорів оренди і купівлі-продажу магазину вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Самочинне будівництво ОСОБА_1 магазину на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності в період, коли в провадженні суду перебував спір щодо правомірності виділення земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», суперечить вимогам ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 ЗК України та ст.ст. 85, 88, 90 ВК України, порушує права власника земельної ділянки та права необмеженого кола інших осіб, які фактично позбавляються права на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною.

Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на будівлю магазину із порушенням вимог законодавства, вона є самочинною будівлею, а отже не може бути об`єктом договору купівлі-продажу. Об`єкт нерухомості був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України, у зв`язку з чим укладений між ТОВ «Техас 2016» і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину (ст. 203 ЦК України). За фактичними обставинами справи ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до ТОВ «Техас 2016» з вимогами про повернення коштів, набутих за недійсним правочином.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 21 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України п. 2 рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, тому, в свою чергу, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить приписам ст.ст. 58, 59, 60, 62, 123, 124,134 ЗК України та ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України.

До таких самих висновків дійшов Запорізький апеляційний суд, розглядаючи інші цивільні справу № ЄУН 330/1876/19 та ЄУН 330/2040/19 за позовом прокурора до тих же самих відповідачів щодо інших земельних ділянок, які розташовані в смт. Кирилівка на Федотовій Косі поручи зі спірною земельною ділянкою в цій справі, та самочинно збудованих на ній об`ктів у вигляді двох сторожок і туалету.

Постанова Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у справі ЄУН 330/14876/19 про задоволення позову прокурора була предметом перегляду Верховного Суду за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ДАБІ, які залишені без задоволення а постанова без змін.

За вказаних обставин, що вище встановлені апеляційним судом в цій справі, та з урахуванням висновків касаційного суду у тотожній справі, колегія вважає, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову прокурора.

Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу між відповідачами суми судового збору, яка належить до компенсації прокуратурі у зв`язку із задоволенням позову, встановлено наступне.

Згідно з Законом України «Про судовий збір» станом на день подання позову до суду прокурором 20.08.2019р. за подання позову майного характеру юридичною особою належало сплатити судовий збір за ставкою 1,5 % від ціни позову, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позову з вимогами немайнового характеру юридична особа мала сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурором заявлено в цій справі сім вимог немайнового характеру: скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації; визнання недійсним акту приймання-передачі майна до статуного капіталу ТОВ «Техас2016»; визнання недійсним договору купівлі-продажу майна; зобов`язання знести самочинний об`єкт магазин; визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Кирилівської селищної ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути територіальній громаді смт. Кирилівка земельну ділянку.

Розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2019 становив 1921 грн., тобто за всі вимоги слід було сплатити: 1921 х 7 = 13 447 грн. Судовий збір сплачено прокурором за подання позову саме в цій сумі - 13447 грн.

Але позовна вимога щодо визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу вирішувалась окремо після скасування ухвали про закриття провадження у справі щодо неї Самарським районним судом м. Дніпропетровська, де і вирішувалось питання судового збору по ній на суму 1921 грн.

Наразі Запорізьким апеляційним судом розглядалося і задоволено 6 позовних вимог, за які сплачено судовий збір в сумі: 13447- 1921 = 11526грн.

Також судовий збір сплачено прокурором за заяву про забезпечення позову в сумі 960,50 грн. (т. 1 а.с. 82). Ця заява задоволена судом першої інстанції.

Друга заява про забезпечення позову подана 07.09.2020, за яку сплачено судовий збір в сумі 1051 грн. ( т. 2 а.с. 46). Ця заява також задоволена судом ( т. 2 а.с. 53).

За подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови в позові слід було сплатити судовий збір в сумі: 11526 х 150 : 100 = 17289 грн. Прокурором сплачено 20170,50 грн., але зайво сплачена сума у розмірі 2881,50 грн. (20170,50- 17289) не може бути стягнута з відповідачів.

При задоволенні скарги прокурора загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів становить: 11526 + 960,50 + 1051+17289 = 30826,50 грн.

Між усімавідповідачами слідрозприділити цюсуму судовогозбору пропорційно дотих вимог,які задоволенодо них,тобто такимчином:судовий збірза вимогищодо скасуваннядекларації тазнесення самочинногооб`єкта покластина ОСОБА_1 ;судовий збірза вимоги щодонезаконним іскасування рішеннята визнаннянедійсним договоруоренди земельноїділянки покластина Кирилівськуселищну раду;судовий збірза вимогищодо недійсностідоговору купівлі-продажу,покладення обов`язкуповернути земельнудіялнку покластина ОСОБА_2 ,судовий збірза вимогищодо недійсностідоговору купівлі-продажупокласти наТОВ «Техас2016»

З урахування вказаного розподіл судових витрат слід здійснити наступним чином:

судовий збір за кожну вимога із 6 дорівнює: 30826,50 : 6 = 5137,75 грн. До ОСОБА_1 задоволено дві вимоги, тому з нього підлягає стягненню судовий збір в сумі 10275,50 грн.; до ТОВ «Техас 2016» задоволено частину позовної вимоги про недійсність договору купівлі-продажу магазину, тому з нього слід стягнути судовий збір в розмірі 2568,87 грн.; до ОСОБА_2 задоволено 1/2 частину вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу, частину вимоги щодо недійсності договору оренди, вимогу щодо покладення обов`язку повернути земельну ділянку, тому з неї підлягає стягненню судовий збір в сумі 10275,50 грн.; до Кирилівської селищної ради задоволено частину вимоги щодо недійсності договору оренди земельної ділянки, вимогу щодо визнання незаконним та скасування рішення, тому з неї підлягає стягненню судовий збір в сумі 7706,63 грн.

Колегія вважає, що не підлягають стягненню судові витрати з відповідача в особі ДІАМ як правонаступника ліквідованого ДАБІ, оскільки не ним була складена та затверджена оспорювана декларація про готовність об`єкта до експлуатації, а його правонаступництво відбувається в силу закону через тотожність функцій і повноважень з ліквідованим органом, а не в силу реорганізації з правонаступництвом всіх прав і обов`язків.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Н.В.вінтересахдержави задовольнити.

Рішення Якимівського районногосуду Запорізькоїобласті від15квітня 2021року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Позов першого заступника прокурора Запорізької області начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної

ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 ,ТОВ «Техас2016»,Державної інспекції архітектури і містобудування України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації,знесення об`єкту самочинного будівництва, визнання незаконнимта скасуваннярішення Кирилівськоїселищної ради,визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору оренди землі,повернення земельноїділянки задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 22.10.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715842223203).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715842223203).

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно збудований об`єкт - магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32022508).

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Шевченківським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 31.08.2001, адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,2758 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області на користь Запорізької обласної прокуратури суму судового збору у розмірі 7706 (сім тисяч сімсот шість) гривень 63 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури суму судового збору у розмірі 10 275 (десять тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» на користь

Запорізької обласної прокуратури суму судового збору у розмірі 2568 (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури суму судового збору у розмірі 10275 (десять тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 лютого 2024 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: А.В. Дашковська

Г.С. Подліянова