Постанова
від 06.02.2024 по справі 357/14323/18
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 357/14323/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06.02.2024,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 (повний текст складено 25.09.2023)

у справі №357/14323/18 (суддя О.В. Конюх)

за позовом Білоцерківської міської ради

до 1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2

про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні комунальною власністю -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Білоцерківська міська рада Київської області (далі, позивач або Рада) звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2 , Державного нотаріуса другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альони Петрівни, Приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталії Миколаївни, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 № КС 082162000685;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016 № КС 142162391045 щодо будівництва магазину по бульв. Комсомольському в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31218028 від 03.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на магазин загальною площею 32,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запис про право власності № 16206211 від 01.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу магазину, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н.М. 28.12.2017 і зареєстрований у реєстрі за № 1927;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запис про право власності № 24219064 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди в користуванні комунальною власністю територіальної громади м. Біла Церква, а саме земельною ділянкою площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - магазин загальною площею 32,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в користуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка комунальної власності площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 по бульв. Комсомольському в районі автостоянки у м. Біла Церква, надана відповідачці на підставі договору оренди під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика; також відповідачці було видано паспорт прив`язки тимчасової споруди за цією адресою для здійснення підприємницької діяльності, строк дії якого закінчився 17.09.2017.

Проте, в порушення умов договору оренди, чинного законодавства та без згоди Білоцерківської міськради ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці було побудовано об`єкт нерухомості - магазин загальною площею 32,5 кв.м, який зареєстровано за останньою на праві власності та в подальшому на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу відчужено ОСОБА_2

Оскільки будівництво зазначеного об`єкта та його реєстрацію було проведено за відсутності правових підстав, Білоцерківська міськрада просила про задоволення поданого позову.

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 11.11.2019, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №357/14323/18 зазначені судові рішення скасовано, провадження в справі закрито, роз`яснено Білоцерківській міській раді, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 справу №357/14323/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі №357/14323/18, у задоволенні позову відмовлено.

За висновком судів:

правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт, відповідно, така декларація діяла до завершення будівництва і втратила чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто 26.08.2016;

зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на такий об`єкт, тому така декларація як акт одноразового застосування вичерпує свою дію в момент державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно; скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта, який вже побудовано та на який зареєстровано право власності, суперечить положенням частини 1 статті 321 ЦК щодо непорушності права власності та призведе до порушення принципу правової визначеності;

правові підстави для скасування реєстрації права власності за ОСОБА_1 на магазин загальною площею 32,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні;

позивачем не наведено підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування відповідної державної реєстрації за відповідачем.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №357/14323/18 касаційну скаргу Білоцерківської міської ради задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові зазначив, що суди не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, щодо умов надання в користування земельної ділянки, на якій здійснено забудову, дотримання передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності побудованого на земельній ділянці комунальної власності (що було надано в оренду під розміщення тимчасової споруди) об`єкта (приміщення магазину) законодавчо встановленим ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору, а у зв`язку із цим не встановили наявності/відсутності підстав для застосування правових наслідків самочинного будівництва, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, положеннями якої, у тому числі позивачем обґрунтовано позовні вимоги з посиланням на відповідні обставини.

Під час нового розгляду справи позивачем 22.05.2023 було подано заяву про заміну неналежних відповідачів у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2023 задоволено заяву Білоцерківської міської ради про заміну неналежних відповідачів у справі №357/14323/18.

Здійснено заміну неналежного відповідача-2 Державної інспекції архітектури та містобудування України, неналежного відповідача-4 державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак Альони Петрівни, неналежного відповідача-5 приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталії на належного відповідача - ОСОБА_1 (далі, відповідач-1).

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18 (з урахуванням ухвали від 27.09.2023 про виправлення описки) позовні вимоги Білоцерківської міської ради задоволено повністю.

Скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 №КС 082162000685 щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016 №КС 142162391045 щодо будівництва магазину по бульвару Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31218028 від 03.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запис про право власності №16206211 від 01.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Наталією Миколаївною 28.12.2017 та зареєстрований у реєстрі за №1927.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та запис про право власності №24219064 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Вирішено усунути перешкоди у користуванні комунальною власністю територіальної громади міста Біла Церква, а саме, земельною ділянкою площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва - магазин, загальною площею 32,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Білоцерківської міської ради Київської області 43 242,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь Білоцерківської міської ради 43 242,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що спірна будівля магазину була самовільно, без письмового дозволу власника землі (орендодавця) побудована на земельній ділянці, яка була відведена для іншої мети, а саме для розміщення тимчасової споруди - павільйону з влаштування літнього майданчика, будівництво було здійснене без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту, який дає право виконувати будівельні роботи. Отже, спірний об`єкт нерухомості (магазин) є самочинним будівництвом, у зв`язку з чим до правовідносин застосовуються наслідки, передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.10.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:

- за умови наявності виданого паспорту прив`язки, рішення Ради про надання в оренду земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки площею 0,00117 га, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування будівель торгівлі, а також за наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки зі сторони відповідача-1, відповідно, і самочинне будівництво на ній;

- 18.07.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт №КС 082162000685 щодо будівництва магазину по бул. Комсомольський, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області, яка на момент її реєстрації відображала всю необхідну інформацію. Отже, будівництво магазину здійснювалось на підставі та у відповідності до документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

- позивачем не надано і матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б ті обставини, що спірна будівля була зведена відповідачем-1 з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Разом із тим, 26.08.2016 була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації від №КС 142162391045, а 28.12.2017 на підставі цієї декларації державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на магазин загальною площею 32,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. вказане свідчить про відсутність з боку відповідача-1 порушень будь-яких будівельних норм і правил під час будівництва спірного магазину;

- вирішуючи спір в частині скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, суд залишив поза увагою, що оскільки правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт, то така декларація діяла до завершення будівництва і втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто 26.08.2016, у той час як зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою оформлення права власності на такий об`єкт, а отже, така декларація, як акт одноразового застосування, вичерпує свою дію моментом державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно;

- суд дійшов помилкового висновку про те, що Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області мав повноваження та повинен був встановити, що до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні дані. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи і нормам статей 34, 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме на момент розгляду ДАБІ у Київській області декларації про початок виконання будівельних робіт, як і декларації про готовність об`єкта до експлуатації, були наявні підстави для їх повернення чи скасування;

- щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину між відповідачем-1 та відповідачем-2, а також скасування рішення про реєстрацію за відповідачем-2 права власності на магазин, то вони є похідними від помилково задоволених судом першої інстанції вимог про скасування реєстрації декларацій та державної реєстрації права власності за відповідачем-1, а тому не підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

28.11.2023 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що спірна будівля магазину була збудована самовільно, без письмового дозволу власника землі - орендодавця (пункт 31 Договору), на земельній ділянці, яка була відведена для іншої мети, а саме для розміщення тимчасової споруди - павільйона з влаштування літнього майданчика (пункт 1 Договору).

Будівництво магазину всупереч положень статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, без проектної документації, на підставі декларації про початок будівельних робіт, до якої декларантом - замовником будівництва ФОП ОСОБА_1 було внесено неправдиві дані. Тобто спірний магазин було збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості за відповідачем-1 була здійснена всупереч статті 41 Конституції України, з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127.

Враховуючи встановлену протиправність державної реєстрації права власності за продавцем - ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вказана особа не набула права власності (а отже і права розпорядження) на спірний об`єкт самочинного будівництва, тому станом на дату укладення договору купівлі-продажу продавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним об`єктом. Отже, ОСОБА_2 - покупець за недійсним договором купівлі-продажу - не набув права власності на спірний об`єкт.

Відповідач-2 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №357/14323/18; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

02.11.2023 матеріали справи №357/14323/18 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 06.11.2023 на лікарняному, вчинити подальші процесуальні дії для розгляду поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги у встановлені процесуальним законодавством строки було неможливо, а тому розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4471/23 від 06.11.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 19.12.2023.

14.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Білоцерківської міської ради Голуба Владислава Олеговича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 клопотання представника Білоцерківської міської ради Голуба Владислава Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 19.12.2023, з`явився представник позивача - Голуб Владислав Олегович, який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. До приміщення Північного апеляційного господарського суду інші учасники справи не з`явились.

Відповідач-1 та відповідач-2 про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 розгляд справи №357/14323/18 відкладено на 22.01.2024.

У судове засідання, призначене на 22.01.2024, представники учасників судового процесу не з`явились.

У зв`язку з технічними проблемами виникла неможливість приєднати представника позивача для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції через систему EASYCON.

У судовому засіданні колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що відповідач-1 ОСОБА_1 відповідно до витягу з сайту Укрпошта не отримала ухвалу суду від 19.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 розгляд справи №357/14323/18 відкладено на 06.02.2024, ухвалено повідомити відповідачів про дату, час і місце наступного судового засідання засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 06.02.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 06.02.2024, з`явився представник позивача.

Відповідачі або їх представники у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідачі про розгляд справи судом апеляційної інстанції повідомлялися належним чином шляхом направлення копій ухвал суду від 09.11.2023, 19.12.2023, 22.01.2024 на адреси відповідачів, які зазначені в апеляційній скарзі та матеріалах справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень із копією ухвали суду від 09.11.2023 (відповідачам та представнику скаржника - адвокату Мохонько К.М.), витягами із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень із копіями ухвал суду від 19.12.2023 та 22.01.2024 у даній справі, оголошенням на сайті Північного апеляційного господарського суду про розгляд 06.02.2024 справи №357/14323/18.

Отже, судом були вчинені усі належні заходи задля повідомлення відповідачів про дату розгляду апеляційної скарги і вони вважаються повідомленими про дату судового засідання.

Більш того, суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України»).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Враховуючи, що відповідачам було відомо про відкриття апеляційного провадження у даній справі (відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень наявні у матеріалах справи; том 6, а.с. 123-125), останні не були позбавлені можливості цікавитись станом відомого їм судового провадження.

З огляду на зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі відповідачів і їх представників.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до рішення Білоцерківської міськради від 18.09.2014 №1283-63-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» (підпункт 6.7 пункту 6) ФОП ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика у м. Біла Церква по бульв. Комсомольському в районі автостоянки, загальною площею 0,0117 га, строком на три роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер 3210300000:07:016:0025).

За змістом пунктів 21, 23 рішення, особам, зазначеним у пунктах 6.1-6.7 цього рішення, протягом чотирьох місяців з дня прийняття рішення необхідно укласти у встановленому порядку договори оренди землі та зареєструвати їх в Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області; суб`єктам підприємницької діяльності, які оформлюють правовстановлюючі документи на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм, звернутися в Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради для оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд.

02.10.2014 між представником ТОВ «Краяни» в особі сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3, в присутності землекористувача ФОП ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів ЖЕК №7 в особі начальника ОСОБА_4 було підписано акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання встановлених межових знаків землекористувачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 в районі автостоянки.

10.10.2014 між Білоцерківською міськрадою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №133 під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в районі автостоянки. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (пункт 15), договір укладено на три роки (пункт 8).

У пункті 16 договору оренди визначено функціональне використання земельної ділянки - землі комерційного використання (павільйон з влаштуванням літнього майданчика).

За змістом пункту 17 договору, у якому визначено умови збереження стану об`єкта оренди, орендовану земельну ділянку необхідно використовувати відповідно до мети, визначеної у пункті 15 цього договору, дотримуватися при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання.

Згідно з пунктом 26 договору оренди, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження: використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням обов`язків землекористувача згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України; дотримання режиму використання земель для охоронних і санітарно-захисних зон існуючих на земельній ділянці інженерних мереж.

Щодо обов`язків орендаря, то відповідно до пункту 32 договору оренди, орендар, зокрема, зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Пунктом 31 Договору оренди землі було передбачено право орендаря зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця, а пунктом 21 Договору оренди був передбачений обов`язок орендаря після припинення дії договору оренди повернути земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

10.10.2014 між Білоцерківською міськрадою та ФОП ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 в районі автостоянки, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі.

Відповідно до паспорта прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (павільйон з продажу продовольчих товарів, 29,8 кв. м з літнім майданчиком, 20,1 кв. м по бульв. Комсомольському в районі автостоянки), виданого Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міськради 05.04.2012, реєстраційний №62/06, цей паспорт зареєстровано на підставі заяви від 04.04.2012 № 1520; рішення Білоцерківської міськради від 18.08.2011 №247-11-VI «Про передачу земельних ділянок в оренду», за яким ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,0117 га, терміном на 3 роки; договору оренди землі від 10.10.2011 №244; державної реєстрації договору оренди від 05.03.2012 за №321030004000484. Паспорт прив`язки, що був дійсний до 17.08.2014, продовжено до 17.09.2017.

18.07.2016 Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт №КС 082162000685 щодо будівництва магазину по бульв. Комсомольський в районі автостоянки у м. Біла Церква, подану за підписом замовника - ФОП ОСОБА_1 У вказаній Декларації вказано замовника: ФОП ОСОБА_1; вона також є генеральним підрядником будівництва; проектна документація розроблена ФОП Баріновим Вадимом Анатолійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 , кваліфікаційний сертифікат архітектора АР №000827) та затверджена замовником 25.03.2016, технічний нагляд здійснює ОСОБА_5, кваліфікаційний сертифікат ІТ №001780.

26.08.2016 Департаментом ДАБІ у Київській області за №КС 143162391045 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, за підписом замовника ОСОБА_1, відповідно до якої завершено будівництво магазину по бульв. Комсомольський в районі автостоянки у м. Біла Церква, замовник, відповідальний за виконання робіт - забудовник та підрядник ФОП ОСОБА_1, технічний нагляд ОСОБА_5, проектувальник та відповідальний за авторський нагляд ФОП Барінов В.А. Об`єкт загальною площею 31,5 кв.м., фундамент залізобетонний стрічковий, стіни - сандвіч-панелі, обладнаний холодним водопостачанням та водовідведенням. Також у Декларацію внесені відомості про те, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста за договором від 22.07.2016, укладеним з Білоцерківською міською радою, внесені у повному обсязі за квитанцією №2421 від 26.07.2016 (3 600 грн).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 01.09.2016 державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31218028 від 03.09.2016, та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 16206211.

28.12.2017 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу магазину, за умовами якого продавець передав у власність покупця магазин загальною площею 32,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною та умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 цього договору купівлі-продажу магазин розташований на земельній ділянці площею 0,0117 га, кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, яка перебуває в користуванні продавця згідно з договором оренди землі №133, укладеним між ОСОБА_1 та Білоцерківською міськрадою 10.10.2014, право оренди на цю земельну ділянку зареєстроване за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 9034124 від 10.03.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2015 за №34877558; право власності на зазначений магазин зареєстроване за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису 16206211 від 01.09.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1016604132103, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2016 за № 67244433. Цей договір 28.12.2017 посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріально округу Київської області Дуб Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №1927.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на магазин загальною площею 32,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

30.01.2018 між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Білоцерківської міськради укладено договір №665 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, відповідно до якого було передбачено сплату забудовником ОСОБА_1 внеску за об`єктом «Будівництво магазину по АДРЕСА_1 (в районі автостоянки) в м. Біла Церква Київської області». Відповідно до розрахунку (додаток №1 до договору) внесок був визначений у сумі 6260,80 грн, який, згідно графіку оплати, мав бути сплачений протягом січня 2018 - грудня 2019 року по 780,00 грн кожен квартал та 800,80 грн в останній квартал 2019 року.

Як свідчать залучені до матеріалів справи копії квитанцій, ОСОБА_1 сплатила кошти на виконання вказаного договору частково, загалом у сумі 4 680,00 грн (останній платіж 07.02.2018).

29.03.2018 Радою прийнято рішення «Про припинення терміну дії договору оренди землі ФОП ОСОБА_1» №2056-48-VII, яким припинено договір оренди землі з ФОП ОСОБА_1 під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_2 в районі автостоянки, площею 0,0117 га з кадастровим номером 3210300000:07:016:0025, який укладений 10.10.2014 №133 на підставі рішення міської ради «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» від 18.09.2014 №1283-63-VII та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як інше речове право від 10.03.2015 №9034124.

Доказів повернення земельної ділянки орендодавцю відповідно до пункту 21 Договору оренди землі від 10.10.2014 матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, Білоцерківська міська рада стверджувала, що спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 21.12.2022 у даній справі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно частини 4 статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки. Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України). Відповідно до змісту частини 4 статті 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Щодо змісту прав орендаря земельної ділянки, то відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Зазначене відповідає положенням частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України міститься застереження, за яким особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 статті 376 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (такий висновок наведено, зокрема, в постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

Водночас, частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів (частина 3).

З огляду на наведені норми законодавства, у тому числі положення статті 376 Цивільного кодексу України та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень цієї норми, факт державної реєстрації права власності, проведеної, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не змінює правовий режим приміщень, як збудованих самочинно, в разі, якщо будівництво такого об`єкта проведено на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети (аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №915/161/20).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що будівництво відповідачем-1 магазину було здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Так, відповідно до пункту 6.7. рішення Білоцерківської міської ради від 18.09.2014 №1283-63-VІ ФОП ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика; пунктом 21 було зобов`язано протягом чотирьох місяців укласти договір оренди землі та пунктом 23 було зобов`язано суб`єктів підприємницької діяльності, які оформлюють правовстановлюючі документи на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм звернутися для оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд.

За змістом пункту 1 Договору оренди землі №133 від 10.10.2014 земельна ділянка передана в оренду під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика. При цьому пунктом 31 вказаного договору передбачено право зведення на земельній ділянці будівель та споруд за письмовою згодою орендодавця.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, що є невід`ємною частиною Договору, в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 0,0117 га, в тому числі: під спорудами 0,0029 га та під проходами та площадками 0,0088 га.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції від 06.07.2014, яка була чинною на дату укладення договору оренди) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (у редакції, що була чинною на дату укладення Договору оренди землі) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Матеріали справи містять копію паспорту прив`язки павільйону по продажу товарів, 29,8 кв.м. з літнім майданчиком 20,1 кв.м. по бул. Комсомольському в районі автостоянки, який виданий ОСОБА_1 05.04.2012, дійсний до 17.08.2014 та продовжений до 17.09.2017.

Доказів продовження дії паспорту прив`язки після 17.09.2017 матеріали справи не містять.

Основна відмінність об`єкту нерухомого майна (будівлі магазину) та тимчасової споруди є пов`язаність із земельною ділянкою, отже відсутність можливості вільного переміщення без знецінення та зміни призначення (стаття 181 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Отже, земельна ділянка передавалась Радою в оренду під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, який відповідно до законодавства є тимчасовою спорудою.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» та вже згаданого пункту 31 Договору оренди орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Тобто, враховуючи той факт, що земельна ділянка передавалась в оренду під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика, зведення магазину як об`єкту нерухомого майна мало відбуватись виключно за письмовою згодою орендодавця та власника земельної ділянки - Білоцерківської міської ради, проте такої згоди матеріали справи не містять.

За таких обставин, як вірно встановив суд першої інстанції, спірна будівля магазину була самовільно, без письмового дозволу власника землі - орендодавця побудована на земельній ділянці, відведеній для іншої мети.

Доводи скаржника про те, що земельна ділянка надавалася в оренду саме для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, судом відхиляються, оскільки відповідно до пункту 1.5 вищевказаного Порядку, комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Тобто, під розміщення торгового павільйону органом місцевого самоврядування була надана в оренду земельна ділянка населеного пункту відповідної категорії, згідно із переліком категорій земель за основним цільовим призначенням (Додаток №3 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051), у якому очевидно відсутня така категорія земель як для розміщення тимчасових споруд.

Більш того, як уже наголошено, судом для визнання будівництва самочинним має значенням саме його здійснення на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Також судом встановлено, що будівництво магазину було здійснено без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

Статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції від 16.07.2016, яка була чинною на дату реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт 18.07.2016 №КС 082162000685) унормовано наступне.

1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

2. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

3. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

5. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частин 1-4, 8-10 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка діяла на момент реєстрації декларацій) усі об`єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності; видачі замовнику органом, державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Аналогічні вимоги містить пункт 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.

Відповідно до частин 1, 3 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації (частина 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Аналогічне положення закріплене у пункті 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (у відповідній редакції): замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що була чинною на час реєстрації Декларацій) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 4 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина 5 статті 39 названого Закону).

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Пунктом 16 вказаного Порядку №461 (у редакції від 21.10.2015, яка була чинною на дату реєстрації Декларацій) замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Судом встановлено, що Декларація про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 №КС 082162000685 за підписом замовника ФОП ОСОБА_1 містить інформацію про видання містобудівних умов Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради №37 від 17.07.2015; головного архітектора проекту ФОП Барінова В.А., РНОКПП НОМЕР_1 та про затвердження замовником проектної документації 25.03.2016; про здійснення технічного нагляду ОСОБА_5 (сертифікат ІТ №001780).

У свою чергу, як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури від 04.07.2018 №15/611, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відповідно до договору оренди землі від 10.10.2014 №133 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не видавалися; Управлінням містобудування та архітектури міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №37 від 17.07.2015 не видавалися взагалі.

ОСОБА_1 у спростування вказаних тверджень не надано суду ані самих містобудівних умов та обмежень №37 від 17.07.2015, ані доказів її звернення до Управління містобудування та архітектури Білоцерківскої міської ради за отриманням таких.

За результатами пошуку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформації про ФОП Барінова Вадима Анатолійовича, РНОКПП НОМЕР_1 судом не виявлено.

Відповідачем-1 доказів існування будь-якої проектної документації на будівництво спірного магазину суду не надано.

Додатково, як вбачається з копії службової записки головного спеціаліста по технічному нагляду відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради Кулініча Олександра Михайловича від 22.08.2018, він заперечує факт укладення ним договору та здійснення ним технічного нагляду за будівництвом магазину; стверджує про закінчення 31.05.2015 строку дії Сертифікату із здійснення технічного нагляду ІТ №001780; стверджує, що телефон, вказаний у декларації, йому не належить і ніколи не належав. Матеріали справи, у свою чергу, не містять доказів існування укладеного із вказаною особою договору про здійснення технічного нагляду.

26.08.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за №КС142162391045 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкту, який належить до І-ІІІ категорії складності «Будівництво магазину по бул. Комсомольському, в районі автостоянки в м. Біла Церква Київської області», за підписом замовника ФОП ОСОБА_1

До вказаної декларації також внесені дані про здійснення технічного нагляду ОСОБА_5 (сертифікат ІТ №001780) на підставі наказу №09/06/16-тн від 09.06.2016, про відповідального за авторський нагляд генерального архітектора проекту ФОП Барінова В.А. на підставі наказу №18.03/1 від 18.03.2016 «Про призначення ГАПа та відповідального за авторський нагляд», які сторонами до матеріалів справи також не подані; кошторисну вартість будівництва 36,0 тис. гривень; укладення із Білоцерківською міською радою Договору пайової участі забудовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 22.07.2016 та сплату у повному обсязі коштів внеску за квитанцією №2421 від 26.07.2016 (3600 грн). Вказані договір та квитанція суду не подані, а з копії листа відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради від 29.01.2018 №22 вбачається, що замовник ОСОБА_1 звернулась до вказаного відділу із наміром укласти такий договір лише із заявою №41 від 23.01.2018; до матеріалів справи додано копію Договору №665 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 30.01.2018, у Додатку №1 до договору вказано, що відомості про кошторисну вартість будівництва не надані, у зв`язку з чим розмір пайового внеску розрахований у сумі 6260,80 грн відповідно до спеціального нормативу одиниці створеної потужності (9632 грн/кв.м.), встановленого рішенням Білоцерківської міської ради. При цьому вказаний внесок сплачений лише частково в сумі 4 680,00 грн (квитанції від 07.02.2018, 16.05.2018, 31.07.2018, 22.10.2018, 11.12.2018).

За таких обставин, як вбачаться з матеріалів справи, як до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 №КС 082162000685, так і до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС142162391045 від 26.08.2016 замовником ФОП ОСОБА_1, яка несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій нею декларації, внесені недостовірні дані.

Матеріалами справи, у свою чергу, підтверджується, що будівництво магазину здійснено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та без розробки проектної документації.

Отже, спірний об`єкт - магазин, збудований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква з кадастровим номером 3210300000:07:016:0025, підпадає під ознаки самочинного будівництва відповідно до визначення частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Як підтверджується матеріалами справи, Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, відповідно до пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25.12.2015 стала підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на магазин.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.08.2018 №129242303, державним реєстратором Приймак А.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31218028 від 03.09.2016 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - магазин загальною площею 32,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1016604132103), про що вчинено запис про право власності 16206211 від 01.09.2016. При цьому площа об`єкту згідно Декларації про готовність об`єкту до експлуатації становить 31,5 кв.м., а не 32,5 кв.м.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка була чинною з 01.01.2016 та на дату державної реєстрації права) визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції, яка була чинною з 23.08.2016 та на дату державної реєстрації права) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18)).

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не мала на орендовану земельну ділянку речового права, яке б передбачало можливість набуття права власності на будівлю - об`єкт нерухомого майна.

Посилання скаржника на те, що станом на дату реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт її право користування земельною ділянкою підтверджувалось паспортом прив`язки, рішенням Ради про надання в оренду земельної ділянки та договором оренди земельної ділянки площею 0,00117 га, що виключає самочинність будівництва, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що така земельна ділянка була надана з метою розміщення саме тимчасової споруди, а не для будівництва об`єкту нерухомого майна.

Крім того, як вбачається з відповіді Держгеокадастру міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління держгеокадастру у Київській області від 13.03.2019 №63/121-19 на запит Білоцерківської міської ради Київської області від 06.03.2019 вих. №804/01-07 в Держгеокадастрі відсутня інформація, на підставі якого документу земельній ділянці площею 0,0179 га кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 присвоєно адресу: Некрасова, 99-В.

У листі Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради вих. №15/611 від 04.07.2018 вказано, що рішення про присвоєння адреси спірному магазину не приймалось. Копії такого рішення іншою стороною суду не подано.

Відповідно до пункту 41 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції від 07.08.2011) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно статті 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: 1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Отже, присвоєння адреси є повноваженням органу місцевого самоврядування, невід`ємною частиною ідентифікації та оформлення нерухомого майна як об`єкту цивільних прав та цивільного обороту, передує та є обов`язковою умовою для здійснення державної реєстрації права власності.

З огляду на викладене, оскільки державна реєстрація права за ОСОБА_1 проведена на підставі правовстановлюючого документу - Декларації про готовність об`єкту до експлуатації, яка містить недостовірні дані, які надають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, без документа про присвоєння новоствореному об`єкту нерухомого майна адреси та без наявності речового права на земельну ділянку, яке передбачало б можливість будівництва та набуття у власність об`єкту нерухомого майна, суд доходить висновку, що така реєстрація здійснена всупереч установленому законом порядку, а твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 набула право власності на об`єкт самочинного будівництва й право на розпорядження вказаним об`єктом, не відповідає дійсним обставинам.

28.12.2017 між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу магазину, відповідно до якого магазин загальною площею 32.5 кв.м.за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 3210300000:07:016:0025, яка перебуває у користуванні продавця на підставі договору оренди №133 від 10.10.2014 (пункт 1.2, 1.3) було відчужено за ціною 555 902,00 грн. Ринкова вартість магазину була визначена на підставі висновку про вартість об`єкта, наданого 28.09.2017 ПП «Світлиця-нова» (пункт 2.3). Договір посвідчено приватним нотаріусом Дуб Н.М. та зареєстровано у реєстрі за №1927.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.08.2018 №129242303, державним реєстратором Дуб Н.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39027186 від 28.12.2017 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - магазин загальною площею 32,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1016604132103), про що вчинено запис про право власності 24219064 від 28.12.2017.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на встановлену судом протиправність набуття та державної реєстрації права власності за продавцем - ОСОБА_1 , вказана особа не набула права власності (а отже і права розпорядження) на спірний об`єкт самочинного будівництва, отже, станом на дату укладення договору купівлі-продажу продавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним об`єктом, у зв`язку з чим вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2017 №1927 є законною та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, відповідач-2 як покупець за недійсним договором купівлі-продажу не набув права власності на спірний об`єкт.

За змістом чинної редакції частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи встановлену судом обставину незаконності набуття відповідачем-1 та, як наслідок, відповідачем-2 права власності на самочинне будівництво, вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39027186 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та запису про право власності №24219064 від 28.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31218028 від 03.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на магазин загальною площею 32,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та запису про право власності №16206211 від 01.09.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації суд зазначає таке.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що вирішуючи спір в частині скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, суд першої інстанції залишив поза увагою, що оскільки правовим наслідком реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт, то така декларація діяла до завершення будівництва і втратила свою чинність після його завершення та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто 26.08.2016, у той час як зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою оформлення права власності на такий об`єкт, а отже, така декларація, як акт одноразового застосування, вичерпує свою дію моментом державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як уже зазначалося, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, зареєстрована Декларація про готовність об`єкту до експлуатації є правовстановлюючим документом, який надає право звернутись до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації права і не містить строку, протягом якого можливе таке звернення.

Крім того, відповідно до частини 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у чинній редакції) зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії та оформлення права власності на такий об`єкт.

Однак, як встановлено судом під час вирішення даного спору, як Декларація про початок виконання будівельних робіт, так і Декларація про готовність об`єкту до експлуатації містили внесені до них заявником недостовірні відомості, саме будівництво було здійснене без дозволу власника земельної ділянки на земельній ділянці, яка не передавалася скаржнику для будівництва об`єкту нерухомості.

Зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт відповідно до норм статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надавала право на виконання будівельних робіт, підключення об`єкту будівництва до інженерних мереж та споруд без отримання інших документів дозвільного характеру, при цьому не мала строку дії та була чинною до закінчення будівництва.

Колегія суддів вважає, що вимоги про скасування судом реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність об`єкту до експлуатації підлягають задоволенню, так як спрямовані на ефективне поновлення порушених прав позивача в даній справі та уникнення ситуації, коли при встановленому судом факті самочинного будівництва магазину, буде залишатись зареєстрованим документ, який надає право на здійснення відповідного будівництва й підтверджує факт введення його в експлуатацію, на підставі чого відповідач-1 і зареєструвала за собою право власності на нього.

Посилання скаржника не безпідставне неврахування судом першої інстанції під час вирішення спору по суті позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 12.06.2019 у справі №916/1986/18, судом до уваги не приймаються, оскільки наведена постанова прийнята за інших фактичних обставин справи. Так, у справі №916/1986/18 судом не встановлено обставини самочинного будівництва особою нерухомого майна на орендованій у місцевої громади земельній ділянці за відсутності відповідного дозволу власника земельної ділянки та на підставі зареєстрованих декларацій, до яких були внесені недостовірні дані.

Водночас, висновки суду першої інстанції в даній справі узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України, згідно яких реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0117 га кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва, суд зазначає таке.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.08.2018 №134940064 земельна ділянка кадастровий номер 3210300000:07:016:0025 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, під розміщення існуючого павільйону з влаштуванням літнього майданчика належить до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.

Відповідно до частин 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд встановив, що спірний об`єкт нерухомого майна (магазин) є самочинним будівництвом, у зв`язку з чим до спірних правовідносин застосовуються наслідки, передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 4, 5 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У даному випадку позивач як власник земельної ділянки просить суд відповідно до частини 4 вказаної статті зобов`язати особу, яка здійснила самочинне будівництво - відповідача-1 ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва.

Така вимога відповідає положенням наведеної статті та, з огляду на встановлені обставини справи, підлягає задоволенню.

При цьому суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що знесення за рахунок забудовника є крайнім заходом впливу, коли усунути порушення в інший спосіб (перебудови тощо) не видається за можливе.

Так, метою даного позову є не усунення недоліків будівництва та невідповідностей будівельним нормам та правилам, а усунення перешкод власнику земельної ділянки, на якій зведено самочинне будівництво. У даному випадку, стаття 376 Цивільного кодексу України надає право власнику земельної ділянки на власний розсуд діяти альтернативно - надати згоду на визнання права на об`єкт за особою, яка здійснила самочинне будівництво за умови надання земельної ділянки під вже збудоване майно (частина 3); вимагати знесення самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила (частина 4), або в судовому порядку вимагати визнання за собою права власності на такий об`єкт, за умови, якщо це не порушує прав інших осіб (частина 5).

У даному випадку позивач не визнає права власності відповідачів та у відповідності до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України правомірно вимагає усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у спосіб зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі №357/14323/18 залишити без змін.

Матеріали справи №357/14323/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

І.М. Скрипка

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.02.2024
Оприлюднено29.02.2024
Номер документу117274582
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —357/14323/18

Постанова від 13.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Ухвала від 31.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Ухвала від 18.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Ухвала від 21.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Ухвала від 04.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Ухвала від 09.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Рогач Л.І.

Постанова від 06.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 22.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 19.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні