Ухвала

від 18.07.2024 по справі 357/14323/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 357/14323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024

у справі за позовом Білоцерківської міської ради

до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні комунальною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська міська рада (далі - Міськрада, позивач) звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-1), Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2), державного нотаріуса другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П., приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н. М., в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016 № КС 082162000685;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.08.2016 № КС 142162391045 щодо будівництва магазину;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.09.2016 за ОСОБА_1 на магазин та запис про право власності від 01.09.2016 № 16206211 за ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу магазину, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2017 за ОСОБА_2 на магазин та запис про право власності від 28.12.2017 № 24219064 за ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди в користуванні комунальною власністю територіальної громади, а саме земельною ділянкою площею 0,0117 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- у користуванні ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка комунальної власності, надана на підставі договору оренди для розміщення павільйону із влаштуванням літнього майданчика; відповідачу-1 також було видано паспорт прив`язки тимчасової споруди за цією адресою для здійснення підприємницької діяльності, строк дії якого закінчився 17.09.2017;

- у порушення умов договору оренди, чинного законодавства та без згоди Міськради ОСОБА_1 побудувала об`єкт нерухомості - магазин, який зареєстровано за останньою на праві власності, та на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу відчужила його ОСОБА_2 ;

- будівництво зазначеного об`єкта та його реєстрацію проведено за відсутності правових підстав.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11.11.2019, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2020, у задоволенні позову відмовив.

Постановою від 02.12.2020 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував зазначені судові рішення, провадження в справі закрив. Ухвалою від 03.02.2021 справу передав для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Господарський суд Київської області рішенням від 02.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022, у задоволенні позову відмовив.

Верховний Суд постановою від 21.12.2022 скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 23.05.2023 Господарський суд Київської області здійснив заміну неналежних відповідачів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Зазначив, що:

- спірна будівля самовільно побудована на земельній ділянці, яка була відведена для іншої мети, будівництво здійснене без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проєкту, який дає право виконувати будівельні роботи. Отже, спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, у зв`язку з чим до правовідносин застосовуються наслідки, передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- державна реєстрація права власності на магазин за ОСОБА_1 здійснена всупереч статті 14 Конституції України, не у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та всупереч частині другій статті 376 ЦК України, а твердження про те, що ОСОБА_1 набула право власності на об`єкт самочинного будівництва, а відтак і право на розпорядження вказаним об`єктом, не відповідає дійсним обставинам;

- з огляду на встановлену судом протиправність державної реєстрації права власності на спірний об`єкт за продавцем - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не набув права власності (а отже і права розпорядження) на спірний об`єкт самочинного будівництва, відтак, станом на дату укладення договору купівлі-продажу продавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним об`єктом, у зв`язку з чим вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2017 є законною та підлягає задоволенню на підставі частини другої статті 213, статті 215 ЦК України;

- позовна вимога про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є обґрунтованою з огляду на внесені до декларації недостовірні дані, що мало б бути підставою для прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю розпорядчого документу про скасування такої декларації;

- позовна вимога про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації підлягає задоволенню, оскільки така декларація є правовстановлюючим документом, який надає право звертатися до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації права і не містить строку, протягом якого можливе таке звернення, а тому, з огляду на встановлені обставини справи, підлягає скасуванню.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2024 залишив рішення суду без змін.

24.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (повний текст складений та підписаний 27.02.2024), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою звернення з касаційною скаргою скаржник зазначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вважаючи, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2022 у справі № 357/9167/19, правовідносини в якій є аналогічними правовідносинам у цій справі. Зокрема суди дійшли помилкового висновку щодо того, що здійснене ОСОБА_1 будівництво є самочинним, оскільки відбулося без згоди Міськради та на земельній ділянці, яка не була відведена для будівництва магазину, оскільки передана в оренду під розміщення павільйону з влаштуванням літнього майданчика і, як наслідок, безпідставно задовольнили вимогу про усунення перешкод у користуванні комунальною власністю територіальної громади, а саме земельною ділянкою площею 0,0117 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва.

Верховний Суд ухвалою від 04.06.2024 відкрив касаційне провадження у цій справі та призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.06.2024 о 12:00. У судовому засіданні 26.06.2024 оголошено перерву до 12:30 24.07.2024.

Колегія суддів з`ясувала, що ухвалою від 22.05.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передана справа № 914/1785/22 у зв`язку з необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 (позиції щодо застосування частини четвертої статті 376 ЦК України при вирішенні судом питання щодо того, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник).

Мотивуючи ухвалу, Верховний Суд виходив з того, що:

- частинами третьою-п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб;

- формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею;

- ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 Земельного кодексу України);

- висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судові практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19);

- у той же час, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, що у питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20);

- поряд з цим, згідно з вимогами цивільного законодавства України самочинно збудовані будівлі не є об`єктом цивільних прав, відповідно, не можуть вільно відчужуватися. До того ж, положення частини четвертої статті 376 ЦК України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником;

- отже, застосування положень частини четвертої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2024 справу № 917/1785/22 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 18.09.2024.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21), тобто встановлення особи, до якої належить подавати позов, безпосередньо впливає на результат вирішення спору у таких правовідносинах і може стати підставою для скасування судових рішень.

Оскільки обставини справи № 914/1785/22 і обставини справ № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20 є подібними, а Касаційний господарський суд не погоджується із висновками Касаційного цивільного суду щодо застосування частини четверної статті 376 ЦК України, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від цього висновку, а також зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа № 914/1785/22 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пункту 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження та передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 914/1785/22 для відступу від висновку, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 (позиції щодо застосування частини четвертої статті 376 ЦК України при вирішенні судом питання щодо того, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 357/14323/18, згідно з приписами пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 357/14323/18 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

С. Могил