Ухвала

від 22.02.2024 по справі 914/1977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.02.2024 Справа№ 914/1977/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі Полюхович Х., розглянув матеріали скарги за вх. №472/24: Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс

про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про відкриття провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 та усі інші рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні, як похідні; поновити порушене право скаржника, повернувши основну винагороду приватного виконавця та витрати приватного виконавця

заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Хімпласт

за участю приватного виконавця

у справі: №914/1977/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Хімпласт, м. Рогатин, Івано-Франківська обл.

до відповідача: Товариства з Обмеженою відповідальністю Імекс Макс, с. Дуліби, Стрийський р-н, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

Представники: не з`явилися

05.02.2024 року на електронну адресу суду відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Імекс Макс подано скаргу за вх.№472/24 про: визнаня неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича з відкриття виконавчого провадження №73996790 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 року у справі №914/1977/23; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 та усі інші рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича у виконавчому провадженні №73996790 як похідні від постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790; поновити порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕКС МАКС, зобов`язавши приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ІМЕКС МАКС основну винагороду приватного виконавця у розмірі 27608,00 грн, та витрати приватного виконавця у розмірі 1201,88 грн у виконавчому провадженні №73996790 на наступні банківські реквізити скаржника. Також у поданій скарзі, відповідач (скаржник) просить прийняти до уваги, що орієнтовна попередня сума витрат Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс на правову допомогу з підготовки та розгляду скарги складає 15 000,00грн. та витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича копії усіх документів та матеріалів виконавчого провадження №73996790;

Ухвалою суду від 06.02.2024 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс за вх.№472/24 від 05.02.2024р. прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 15.02.2024 року о 14:00 год.; витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича по розгляду виконавчого провадження ВП №73996790 матеріали для огляду в судовому засіданні, а належним чином завірені копії - для долучення до матеріалів справи. Матеріали виконавчого провадження надати суду до 12.02.2024 року.

12.02.2024 року приватним виконавцем подано через канцелярію суду клопотання за вх.№4025/24 про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії виконавчого провадження №73996790.

13.02.2024 року представником приватного виконавця подано через канцелярію суду заперечення на скаргу на дії приватного виконавця за вх.34299/24 з документами згідно вказаного додатку та подано заяву за вх.№636/24 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з документами згідно вказаного додатку.

З метою повного і всестороннього з`ясування та дослідження всіх обставин поданої скарги, для надання можливості сторонам висловити свої аргументи і міркування щодо скарги, ухвалою суду від 15.02.2024 року відкладено розгляд скарги на 22.02.2024 року на 13:45 год.

19.02.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача (скаржника) подано заяву за вх.№4758/24 про участь у судовому засіданні 22.02.2024 року на 13год. 45хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке судом задоволено ухвалою суду від 20.02.2024 року.

У судове засідання 22.02.2024 року представники не з`явилися.

Аргументи скаржника (відповідача)

ТзОВ «ІМЕКС МАКС» вважає що дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 року у справі №914/1977/23 є неправомірними, постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 усі інші рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича підлягають скасуванню у судовому порядку, та просить зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича поновити порушене право ТОВ «ІМЕКС МАКС» шляхом перерахування грошових коштів стягнутих приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем як основна винагорода приватного виконавця у розмірі 27 608,00 грн, та витрати приватного виконавця у виконавчому провадженні у розмірі 1201,88 грн. на рахунок ТОВ «ІМЕКС МАКС» у банківській установі.

Також скаржник зазначає, що з 29.12.2023 року місцезнаходженням ТОВ «ІМЕКС МАКС» (код ЄДРПОУ 42831345) є - 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Скаржник просить суд прийняти до уваги, що орієнтовна попередня сума витрат скаржника (відповідача) на правову допомогу з підготовки та розгляду цієї скарги складає 15 000,00грн.

Аргументи приватного виконавця

Вважає, що доводи скаржника про неправомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є хибними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з приписами законодавства, що регулює виконавче провадження. Також приватний виконавець зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження інформації про те, що боржником змінено адресу місцезнаходження, у нього не було, така інформація сторонами виконавчого провадження не подавалася. Приватний виконавець зазначає, що на власний розсуд не може вносити зміни у виконавчий документ, що видав суд, а обов`язок виконавця полягає у тому, щоб довести до відома боржника факт відкриття виконавчого провадження і реалізовується шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, що зазначена у виконавчому документі. Відтак, приватний виконавець та його уповноважений представник вважають, що вимоги скаржника є безпідставними, а в задоволення вимог скарги слід відмовити.

Також приватний виконавець повідомляє суд, що розмір судових витрат, які він поніс і зв`язку з розглядом скарги, а саме витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00грн., які приватний виконавець просить стягнути з скаржника на користь приватного виконавця.

Аргументи позивача.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, своєї позиції щодо поданої скарги боржником, до суду не подав.

Розглянувши скаргу суд дійшов висновку про відмову у її задоволені.

Так, рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 стягнуто з Товариства з Обмеженою відповідальністю Імекс Макс (82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, код ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Хімпласт (77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 104а, код ЄДРПОУ 32017680) 272 000,00грн. заборгованості та 4080,00грн. судового збору за подання позовної заяви.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 26.10.2023 року апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і відмовити в задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі, позивач зазначає свій код ЄДРПОУ 36909046.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року у справі №914/1977/23 залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23.

17.01.2024 року господарським судом Львівської області було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 у справі №914/1977/23.

29.01.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790, якою 1. Відкрито виконавче провадження з виконання з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 року у справі №914/1977/23 суд Львівської області; стягнути з ТОВ «Імекс Макс» (код ЄДРПОУ 42831345) на користь ТОВ Фірма Хімпласт (код ЄДРПОУ 32017680) 272 000,00грн. заборгованості та 4080,00грн. судового збору за подання позовної заяви. 2. Зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 3. Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 27608 гривня (UAH).

29.01.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 скеровано боржнику для виконання на адресу, зазначену у наказі Господарського суду Львівської області - 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем було направлено вимоги у банківські установи, які обслуговують ТзОВ «ІМЕКС МАКС», за результатами яких з рахунку ТзОВ «ІМЕКС МАКС» у ПАТ «Рада банк» було стягнуто грошові кошти у загальній сумі 304 889,88 грн. на підставі платіжної інструкції в національній валюті від "30" січня 2024 р. на суму 212,28 грн. та платіжної інструкції в національній валюті від "30" січня 2024 р. на суму 304 677,60 грн; з рахунку ТОВ «ІМЕКС МАКС» у АТ «Банк Восток» було стягнуто грошові кошти на підставі платіжної інструкції в національній валюті від "29" січня 2024 р. на суму 6 404,04 грн та платіжної інструкції в національній валюті від "30" січня 2024 р. на суму 79 045,65 грн.

Також Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем було повернуто на рахунок ТОВ «ІМЕКС МАКС» у АТ «Банк Восток» на підставі платіжної інструкції в національній валюті від "01" лютого 2024 р. N 44361 на суму 79 045,65 грн., та платіжної інструкції в національній валюті від "01" лютого 2024 р. N 44234 на суму 6 404,04 грн.

Таким чином, фактично Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем виконано рішення суду та стягнуто з рахунків ТзОВ «ІМЕКС МАКС» за ВП № 73996790 з виконання виконавчого документу: наказ № 914/1977/23 виданий 17.01.2024 року Господарським судом Львівської області грошові кошти у загальної сумі 304 889,88 грн., з якої: 272 000,00грн. основний борг, 4080,00 грн. судовий збір, 27 608,00грн. основна винагорода виконавця та 1201,88грн. витрати приватного виконавця у виконавчому провадженні.

02.02.2024 року ТзОВ «ІМЕКС МАКС» звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича з вимогою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 та повернути протягом одного дня на рахунок ТзОВ «ІМЕКС МАКС» основну винагороду приватного виконавця, яка була стягнута ним за виконання судового рішення.

Судом встановлено, що з 29.12.2023 року ТзОВ «ІМЕКС МАКС» (код ЄДРПОУ 42831345) змінило юридичну адресу, якою станом на час розгляду скарги є 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також судом встановлено, що за кодом ЄДРПОУ 36909046 значиться юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Вімекс-М», місцезнаходження якої є 77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, будинок 4Г. При цьому суд зазначає, що скаржник подав скаргу на дії приватного виконавця зазначивши саме цей код ЄДРПОУ.

Відповідно до матеріалів справи та матеріалів апеляційного провадження, судом встановлено, що при поданні процесуальних документів до суду, ТзОВ «ІМЕКС МАКС» зазначало код ЄДРПОУ 36909046 та адресу реєстрації - 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, проте за даний кодом ЄДРПОУ знаходиться інша юридична особа, яка не є учасником у даній справі.

Слід зазначити, що станом на час розгляду скарги та відповідно до матеріалів виконавчого провадження, рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 боржником виконано.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин першої та другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 цього Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 згаданого Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Отже, враховуючи вимоги законодавства, виконавчим документом у даній справі є наказ від 17.01.2024 року про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 про стягнення з Товариства з Обмеженою відповідальністю Імекс Макс (82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, код ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Хімпласт (77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 104а, код ЄДРПОУ 32017680) 272 000,00грн. заборгованості та 4080,00грн. судового збору за подання позовної заяви.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Положеннями ст.18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частиною 1 ст.19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до абзаців 1, 3 ч.1 ст.28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження. У ГПК України право на звернення до суду із скаргою міститься в Розділі «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч.4 ст. ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Таким чином, вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.

Отже, завдяки зазначеним вище вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження.

Перед прийняттям виконавчого документа, пред`явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.

Лише якщо виконавчий документ пред`явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред`явлено виконавчий документ) виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувану (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов`язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц (провадження № 61-1293св20), на яку посилається АТ КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі, зазначено, що, "отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у м. Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва щодо прийняття до виконання виконавчого листа».

Відповідно до даних матеріалів справи у скаржника (боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс Макс наявний електронний кабінет у ЄСІТС. Всі процесуальні документи у даній справі, як при апеляційному розгляді так і при розгляді скарги і справи у господарському суді, доставлені скаржнику до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які знаходяться в матеріалах справи. Проте, скаржником з дати внесення змін про місцезнаходження боржника (29.12.2023 року), суди про дані зміни не повідомлено, а навпаки при поданні процесуальних документів до судів, ТзОВ «ІМЕКС МАКС» зазначало свій код ЄДРПОУ 36909046 та адресу реєстрації - 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, проте за даний кодом ЄДРПОУ знаходиться інша юридична особа, яка не є учасником у даній справі , а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вімекс-М». З вищенаведених обставин слідує, що скаржник свідомо не повідомляв зміну свого місцязнаходження, а єдина відома адреса місця знаходження боржника була - 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б.

Більш того, подаючи скаргу на дії приватного виконавця скаржник зазначив код ЄДРПОУ юридичної особи, що не є ТОВ «Імекс Макс».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Станом на час розгляду скарги та відповідно до матеріалів виконавчого провадження, рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 боржником виконано.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Суд вважає, що в цій ситуації дії приватного виконавця є юридично значимими для спірних правовідносин, з врахуванням положень ст.5, 343 ГПК України та статей Закону України «Про виконавче провадження», ефективним способом, вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, кінцевим наслідком яких є повне виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника .

Отже зі змісту наведених норм закону, зокрема частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вбачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване: - для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби; - для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Виходячи із положень ч.2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Порядок стягнення виконавчого збору регулюється статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Слід заначити, що оскільки приватним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження за наказом від 17.01.2024 року, то підстав для повернення основної винагороди приватного виконавця та витрат приватного виконавця немає.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що вимоги скарги про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича не підлягає до задоволення. Скаржник, вчинивши дії з зміни місцезнаходження, не виконав свого обов`язку щодо належного повідомлення про це уповноважених державою на виконання судових рішень осіб, чим порушив завдання та основні засади господарського судочинства. Пасивність і недобросовісність боржника не може слугувати підставою неефективної роботи органів виконання з виконання конституційного положення про обов`язковість рішення суду.

Щодо судових витрат, які приватний виконавець поніс і зв`язку з розглядом скарги, суд зазначає таке.

13.02.2024 року представником приватного виконавця, адвокатом Репак В.В. подано через канцелярію господарського суду Львівської області заяву за вх.№636/24 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з ТзОВ «Імекс Макс» на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, понесені ним по справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Судом встановлено, що 14 травня 2020 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА», в особі керуючого Репака Віталія Валерійовича та Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем укладено Договір про надання правової допомоги №25.

13 травня 2022 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА», в особі керуючого Репака Віталія Валерійовича та Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №25

Згідно п. 1.1. Договору Клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у будь-яких цивільних, господарських, адміністративних справах. Для надання правової допомоги Клієнту за цим Договором Адвокатське бюро призначено адвоката Репака Віталія Валерійовича (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001128 (п. 1.2. Договору про надання правової допомоги).

Згідно п. 3.1. Договору, клієнт зобов`язався оплачувати послуги по наданню правової допомоги. Розрахунок вартості послуг за надання професійної правничої допомоги та порядок оплати таких послуг визначений у п. п. 4.1- 4.5. Договору.

На виконання умов договору про надання правової допомоги 05.02.2024 року Адвокате бюро виставлено Клієнту рахунок № 62 для оплати послуг за правничі послуги по даній справі.

Адвокатським бюро надано Клієнту наступні правничі послуги: аналіз, вивчення документів, підготовка та складання заперечення на скаргу у справі №914/1977/23 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича - 7 годин, що становить до оплати 7 000, 00 грн.; аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду для підготовки, складання заперечення на скаргу у справі № 914/1977/23 - 3 години, що становить до оплати 3 000, 0грн. Загальний розмір гонорару за надання Клієнту правової допомоги згідно рахунку №63 складає 10 000,00 грн.

12.02.2024 року між Адвокатським бюро та Клієнтом підписано акт прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 10 000,00грн.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Конкретний перелік послуг, які надавались адвокатом у даній справі визначено у рахунку № 62 для оплати послуг за правничі послуги по даній справі та акті прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 10 000,00грн.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1. Договору, клієнт зобов`язався оплачувати послуги по наданню правової допомоги. Розрахунок вартості послуг за надання професійної правничої допомоги та порядок оплати таких послуг визначений у п. п. 4.1- 4.5. Договору.

Стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.

В підтвердження наданих послуг приватному виконавцю, його представником додано до заяви: копію Договору про надання правової допомоги №25 від 14.05.2020 року, копія додаткової угоди №1 від 13.05.2022 року, копія рахунку №63 від 12.02.2024 року, копія платіжної інструкції від 12.02.2024 року, копію акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 12.02.2024 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Суд звертає увагу, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

22.02.2024 року на електронну адресу суду від представника скаржника (відповідача) надійшла заява за вх.№5264/24, в якій скаржник просить врахувати додаткові обгрунтування при прийнятті судового рішення, прийняти до уваги, що орієнтовні витрати скаржника на правову допомогу з підготовки та подання скарги становлять 28 700,00грн. та просить відмовити приватному виконавцю у стягненні його витрат на правову допомогу, оскільки така заява про стягнення витрат не містить доказів, які підтверджують здійснення приватним виконавцем витрат на правову допомогу, є необгрунтованою, витрати не співмірні та така заява не відповідає вимогам та приписам ГПК України.

В ході розгляду справи приватним виконавцем понесені витрати на правову допомогу, які входять до складу судових витрат, а тому такі витрати повинні бути відшкодовані.

Частиною 1 ст. 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Господарський суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи докази понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси приватного виконавця під час розгляду скарги у справі № 914/1977/23, а також беручи до уваги відмову у задоволення скарги у повному обсязі, враховуючи положення ч. 1 ст. 344 ГПК Україн суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника приватного виконавця та стягнення відповідача (боржника) на користь приватного виконавця 4 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Ця сума є співрозмірною з складністю справи та поведеною роботою адвоката, часом, витраченим на підготовку відповідних матеріалів.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись ст.118, 233, 234, 235, 339-343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги відмовити.

2. Заяву представника приватного виконавця за вх.№636/24 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю Імекс Макс (61072, м. Харків, пр. науки, будинок 54, код ЄДРПОУ 42831345) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича ( 79053, м. Львів, вул. Янева, 23, офіс 1, під`їзд 1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 4 000,00грн. витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по заяві, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Коссак С.М.