Ухвала

від 27.05.2024 по справі 914/1977/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1977/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича; скасування постанови приватного виконавця про відкриття провадження від 29.01.2024 ВП НОМЕР_1 та усіх інших рішень приватного виконавця у цьому виконавчому провадженні; поновлення порушеного права скаржника шляхом повернення основної винагороди та витрат приватного виконавця

у справі № 914/1977/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.05.2024 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (повний текст складено 15.04.2024) та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 у справі № 914/1977/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 ? 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій у цій справі касаційній скарзі заявник зазначає про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права через застосування норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Також скаржник вказує на існування взаємовиключних на його думку висновків Верховного Суд щодо того, чи мають державний та приватний виконавець до відкриття виконавчого провадження перевіряти відповідність місцезнаходження або місця реєстрації проживання боржника певному виконавчому округу.

Відтак заявник просить Суд зробити правовий висновок щодо цього питання.

Разом з тим предметом касаційного оскарження у даному випадку є ухвала Господарського суду Львівської області від 22.02.2024, якою відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на дії приватного виконавця, та постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, якою ця ухвала залишена без змін.

В ч. 1 ст. 304 ГПК України унормовано, що ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право подати касаційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Водночас підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Тож ч. 2 ст. 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок вказати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

В порушення наведеному скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідною частиною/абзацом ст. 287 ГПК України при оскарженні судового рішення, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України, що має кореспондуватися з абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, викладення її вимог, змісту та підстав касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності сторін.

Отже, скаржником належним чином не визначено підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України і способом усунення цього недоліку є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що касаційну скаргу, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Згідно з п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3 028 грн.

Тому належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у цьому разі є 3 028 грн.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відтак Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 3 028 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

Скаржником у касаційній скарзі також заявлено клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 підписано 15.04.2024 та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.05.2024, а тому заявник касаційної скарги дізнався про прийняття оскаржуваного судового рішення 19.05.2024. В судовому засіданні скаржник присутній не був, оскаржувану постанову поштою не отримував. До того ж він знаходиться у місті Харкові, що потерпає від постійних обстрілів військових росії, і це утруднює знаходження адвокатів для представництва та надання правової допомоги. Тож скаржник уклав договір про надання правої допомоги 08.05.2024 після чого адвокат у найкоротший термін (протягом одного дня) склав касаційну скаргу.

Проаналізувавши наведені доводи скаржника, Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на таке.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, надання загального доступу до тексту оскаржуваної постанови забезпечено18.04.2024.

Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою в автоматизованій системі документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: Ст. 282 Прийнято постанову апеляційної інстанції від 03.04.2023 у справі № 914/1977/23 (суддя Скрипчук Олена Степанівна) надіслано в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" та доставлено одержувачу 16.04.2024 18:29.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Водночас за приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ч. 1 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, оскільки наведені в клопотанні скаржника обставини щодо того, коли він дізнався про прийняття оскаржуваного судового рішення, спростовуються, зокрема, наявними відомостями про доставку цього рішення в його електронний кабінет, такі обставини не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються Судом неповажними.

Інші наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження свідчать про недотримання ним однаково обов`язкових для всіх учасників справи вимог процесуального законодавства. Ці причини є суб`єктивними, залежали від організації роботи заявника касаційної скарги, та не є об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню із касаційною скаргою на судове рішення. Відповідно такі доводи також відхиляються Судом.

Крім того, разом з наведеним Суд звертає увагу заявника і на те, що згідно із ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Проте до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не додано доказів її надсилання приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Пицю Андрію Андрійовичу.

Отже, Суд звертає увагу скаржника і на те, що копію касаційної скарги та доданих до неї документів має бути надіслано всім учасникам судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, зокрема, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи все вищевикладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме заявнику необхідно: 1) подати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України, з урахуванням того, які саме судові рішення ним оскаржуються у цьому разі; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 028 грн; 3) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав; 4) надати Суду докази надіслання касаційної скарги приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Пицю Андрію Андрійовичу.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 у справі № 914/1977/23 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.