Постанова

від 03.04.2024 по справі 914/1977/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа №914/1977/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-05/599/24 від 28.02.2024)

на ухвала Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 (м. Львів, суддя С.М. Коссак)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс»

про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про відкриття провадження від 29.01.2024 ВП №73996790 та усі інші рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні, як похідні; поновити порушене право скаржника, повернувши основну винагороду приватного виконавця та витрати приватного виконавця

у справі № 914/1977/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімпласт», м. Рогатин Івано-Франківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», с. Дуліби Стрийського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

приватного виконавця: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 залишеного без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімпласт» 272 000,00 грн з 914/2450/22(914/2632/23аборгованості.

На адресу Господарського суду Львівської області 05.02.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» подано скаргу за вх.№472/24 про: визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про відкриття провадження від 29.01.2024 ВП №73996790 та усі інші рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні, як похідні; поновлення порушеного права скаржника, повернувши основну винагороду приватного виконавця та витрати приватного виконавця.

Подана скарга мотивована тим, що на переконання відповідача приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем було відкрито виконавче провадження з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» у відношенні боржника місцезнаходження якого не знаходилося у Львівської області, оскільки з 29.12.2023 року місцезнаходженням боржника є 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54 про що було внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також відсутнє жодне майно на території Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.02.2024 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» відмовлено.

У вказаній ухвалі, місцевий господарський суд зазначив, що вимоги скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича не підлягають до задоволення. Скаржник, вчинивши дії з зміни місцезнаходження, не виконав свого обов`язку щодо належного повідомлення про це уповноважених державою на виконання судових рішень осіб, чим порушив завдання та основні засади господарського судочинства.

Відтак, суд першої інстанції зазначає, що пасивність і недобросовісність боржника не може слугувати підставою неефективної роботи органів виконання з виконання конституційного положення про обов`язковість рішення суду.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» подало апеляційну скаргу б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-05/599/24 від 28.02.2024), в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 у справі №914/1977/23 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким повністю задовільнити скаргу відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» змінило своє місцезнаходження 29.12.2023 року тобто після прийняття остаточного судового рішення у справі №914/1977/23. Однак ГПК України не встановлює обов?язку для Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» повідомляти суди про зміну свого місцезнаходження, а також зміна місцезнаходження та не повідомлення місцевого та апеляційного судів про зміну місцезнаходження після прийняття ними остаточного судового рішення у справі, не може вважатися недобросовісною поведінкою відповідача або свідомим неповідомленням судів.

За таких обставин, апелянт зазначає, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо боржника мало відбуватися за зареєстрованим місцезнаходженням боржника. Будь - яка інша адреса тощо можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов?язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Таким чином приватний виконавець мав повернути виконавчий документ про стягнення з боржника стягувачу.

Представником приватного виконавця виконавчого округу Львівської області 18.03.2024 подано до суду відзив на апеляційну скаргу (Вх №01-04/1860/24), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Разом з відзивом надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник приватного виконавця просив суд стягнути з апелянта понесені витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000, 00 грн. До заяви додано докази понесених судових витрат.

У судове засідання 03.04.2024 приватний виконавець, позивач та відповідач явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Відтак, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та дату розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноважених представників.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як встановлено колегією суддів, рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 стягнуто з Товариства з Обмеженою відповідальністю Імекс Макс (82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, код ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Хімпласт (77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 104а, код ЄДРПОУ 32017680) 272 000,00грн. заборгованості та 4080,00грн. судового збору за подання позовної заяви.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 26.10.2023 року апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і відмовити в задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі, позивач зазначає свій код ЄДРПОУ 36909046.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року у справі №914/1977/23 залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23.

17.01.2024 року господарським судом Львівської області було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 у справі №914/1977/23.

29.01.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790, якою 1. Відкрито виконавче провадження з виконання з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 року у справі №914/1977/23 суд Львівської області; стягнути з ТОВ «Імекс Макс» (код ЄДРПОУ 42831345) на користь ТОВ Фірма Хімпласт (код ЄДРПОУ 32017680) 272 000,00грн. заборгованості та 4080,00грн. судового збору за подання позовної заяви. 2. Зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 3. Стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 27608 гривня (UAH).

29.01.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 скеровано боржнику для виконання на адресу, зазначену у наказі Господарського суду Львівської області - 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем було направлено вимоги у банківські установи, які обслуговують ТзОВ «ІМЕКС МАКС», за результатами яких з рахунку ТзОВ «ІМЕКС МАКС» у ПАТ «Рада банк» було стягнуто грошові кошти у загальній сумі 304 889,88 грн. на підставі платіжної інструкції в національній валюті від "30" січня 2024 р. на суму 212,28 грн. та платіжної інструкції в національній валюті від "30" січня 2024 р. на суму 304 677,60 грн; з рахунку ТОВ «ІМЕКС МАКС» у АТ «Банк Восток» було стягнуто грошові кошти на підставі платіжної інструкції в національній валюті від "29" січня 2024 р. на суму 6 404,04 грн та платіжної інструкції в національній валюті від "30" січня 2024 р. на суму 79 045,65 грн.

Також Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем Андрієм Андрійовичем було повернуто на рахунок ТОВ «ІМЕКС МАКС» у АТ «Банк Восток» на підставі платіжної інструкції в національній валюті від "01" лютого 2024 р. №44361 на суму 79 045,65 грн, та платіжної інструкції в національній валюті від "01" лютого 2024 р. №44234 на суму 6 404,04 грн.

Таким чином, фактично Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем виконано рішення суду та стягнуто з рахунків ТзОВ «ІМЕКС МАКС» за ВП № 73996790 з виконання виконавчого документу: наказ № 914/1977/23 виданий 17.01.2024 року Господарським судом Львівської області грошові кошти у загальної сумі 304 889,88 грн., з якої: 272 000,00грн. основний борг, 4080,00 грн. судовий збір, 27 608,00грн. основна винагорода виконавця та 1201,88грн. витрати приватного виконавця у виконавчому провадженні.

02.02.2024 року ТзОВ «ІМЕКС МАКС» звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича з вимогою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2024 року ВП №73996790 та повернути протягом одного дня на рахунок ТзОВ «ІМЕКС МАКС» основну винагороду приватного виконавця, яка була стягнута ним за виконання судового рішення.

Судом встановлено, що з 29.12.2023 року ТзОВ «ІМЕКС МАКС» (код ЄДРПОУ 42831345) змінило юридичну адресу, якою станом на час розгляду скарги є 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 54, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до матеріалів справи та матеріалів апеляційного провадження, судом встановлено, що при поданні процесуальних документів до суду, ТзОВ «ІМЕКС МАКС» зазначало код ЄДРПОУ 36909046 та адресу реєстрації - 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, проте за даний кодом ЄДРПОУ знаходиться інша юридична особа, яка не є учасником у даній справі.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин першої та другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 цього Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 згаданого Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Отже, враховуючи вимоги законодавства, виконавчим документом у даній справі є наказ від 17.01.2024 року про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 про стягнення з Товариства з Обмеженою відповідальністю Імекс Макс (82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, Грабовецьо-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б, код ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Хімпласт (77000, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, 104а, код ЄДРПОУ 32017680) 272 000,00грн. заборгованості та 4080,00грн. судового збору за подання позовної заяви

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Пиць Андрія Андрійовича визначено: Львівська область.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. За приписами ст. 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім?я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім?я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред?явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв?язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р., за № 489/20802, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно положення ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов?язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур?єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев?ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

В наказі від 17.01.2024 року про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 зазначено, що місцезнаходження боржника - ТОВ «ІМЕКС МАКС» є: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка, 1Б.

Боржник на повідомляв суд та приватного виконавця про зміну своєї адреси.

Таким чином, за відсутності інформації та доказів (документів) про інше, місцем проживання чи перебування боржника вважається адреса, яку зазначено у виконавчому документі, що є визначальним для визначення територіальної юрисдикції виконавця.

Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.07.2022 року у справі №908/309/21 від 23.03.2020 року у справі № 806/2273/17, віл 17.10.2023 року у справі № 922/1689/21 ).

Окрім того, з аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження.

Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні. Водночас на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано всі документи, наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21, від 31.05.2023 у справі № 910/6104/21.

Колегія суддів звертає увагу на недобросовісну поведінку боржника, який, після набрання рішення суду законної сили, змінює адресу і, достовірно знаючи про таке рішення суду, не повідомляє суд про зміну цієї адреси, не скеровує в суд заяву про виправлення описки/помилки чи змін у виконавчий документ, що виданий господарським судом.

Враховуючи те, що у виконавчому документі вказано адресу боржника з місцезнаходженням у Львівській області, стягувач був позбавлений можливості пред?явити такий виконавчий документ до виконання в іншій області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі Nє 904/7326/17 звернула увагу на принцип диспозитивності, який полягає у наданні стягувачу права вибору виконавця судового рішення. Виконання судового рішення має бути зручним насамперед для стягувача і не створювати для нього зайвих перешкод і витрат. Також ВП ВС зазначила, що виконання судового рішення є прямим обов?язком боржника. Звертаючись до суду на підставі ст. 339 ГПК України, у цій справі боржник не довів наявності порушень своїх прав рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в постанові від 27.07.2023 року у справі № 211/4347/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив наступний висновок: «Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов?язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов?язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження. Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації. При цьому, чинним законодавством України не передбачений обов?язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження». У справі, що переглядається, стягувач в заяві про примусове виконання рішення суду місце проживання боржника зазначив - АДРЕСА_2 , така ж сама адреса була зазначена у виконавчому листі, виданому Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 26 липня 2016 року, на підставі якого державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець не зобов?язаний був перевіряти місце проживання боржника при вирішення питання про відкриття виконавчого провадження».

В постанові від 11.01.2024 року справі №640/35340/21 Верховний Суд вказав, що відповідно частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов?язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов?язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження. Завдяки вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов?язків й не зловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження.

Приписами частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред?явлення.

Враховуючи зазначені положення Закону у приватного виконавця Пиць А.А. не було підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Однак, у приватного виконавця існував законодавчо визначений обов?язок відкрити виконавче провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов?язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною четвертою статті 4 Закону 48 Закону «Про виконавче провадження» установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов?язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування/місцезнаходження боржника. Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону «Про виконавче провадження») (висновок Верховного Суду в постанові від 09.12.2020 року у справі №460/3537/20).

Відтак, колегія суддів вказує, що жодних протиправних та незаконних дій приватним виконавцем Пиць А.А. по відношенню до боржника не було здійснено.

Окрім того, станом на час розгляду скарги та відповідно до матеріалів виконавчого провадження, рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2023 року у справі №914/1977/23 боржником виконано.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Суд вважає, що в цій ситуації дії приватного виконавця є юридично значимими для спірних правовідносин, з врахуванням положень ст.5, 343 ГПК України та статей Закону України «Про виконавче провадження», ефективним способом, вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, кінцевим наслідком яких є повне виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Оскільки судом встановлено, що приватним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження за наказом від 17.01.2024 року, то підстав для повернення основної винагороди приватного виконавця та витрат приватного виконавця немає.

За наведених обставин, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги скарги про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича не підлягають до задоволення.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 у справі №914/1977/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

Разом з відзивом на апеляційну скаргу, представником приватного виконавця подано заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник приватного виконавця просив суд стягнути з апелянта понесені витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000, 00 грн. До заяви додано докази понесених судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

14 травня 2020 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА», в особі керуючого Репака Віталія Валерійовича та Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем укладено Договір про надання правової допомоги №25.

13 травня 2022 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА», в особі керуючого Репака Віталія Валерійовича та Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №25

Згідно п. 1.1. Договору Клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у будь-яких цивільних, господарських, адміністративних справах. Для надання правової допомоги Клієнту за цим Договором Адвокатське бюро призначено адвоката Репака Віталія Валерійовича (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001128 (п. 1.2. Договору про надання правової допомоги).

Згідно п. 3.1. Договору, клієнт зобов`язався оплачувати послуги по наданню правової допомоги. Розрахунок вартості послуг за надання професійної правничої допомоги та порядок оплати таких послуг визначений у п. п. 4.1- 4.5. Договору.

На виконання умов договору про надання правової допомоги 13.03.2024 року Адвокате бюро виставлено Клієнту рахунок № 65 для оплати послуг за правничі послуги по даній справі.

Адвокатським бюро надано Клієнту наступні правничі послуги:

1) Підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 року у справі № 914/1977/23 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича (надалі - справа № 914/1977/23) - 6 годин, що становить до оплати 6 000, 00 грн.(шість тисяч гривень);

2) аналіз судової практики Верховного Суду для підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу справі № 914/1977/23 - 2 години, що становить до оплати 2 000, 00 (дві тисячі гривень).

Загальний розмір гонорару за надання Клієнту правової допомоги згідно рахунку № 65 склав 8 000,00 (вісім тисяч гривень) грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Колегія суддів зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частини восьмої ст.129 ГПК України , виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20 та від 16 березня 2023 року по справі № 927/153/22.

Як слідує з матеріалів справи, правова позиція представника приватного виконавця була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями що з неї випливають, тому, питання підготовки відзиву на апеляційну скаргу та інших документів у справі №914/694/23 не вимагає значних затрат часу та зусиль.

Колегія суддів дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача по наданню правової допомоги у суді апеляційної інстанції у даній справі, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у сумі 8 000, 00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в суді апеляційної інстанції, і у зв`язку з цим, вони не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» судових витрат в розмірі 4 000, 00 грн.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 244, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-05/599/24 від 28.02.2024) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2024у справі № 914/1977/23 залишити без змін.

3. Заяву представника приватного виконавця про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Імекс» Макс (61072, м. Харків, пр. науки, будинок 54, код ЄДРПОУ 42831345) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича (79053, м. Львів, вул. Янева, 23, офіс 1, під`їзд 1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 4 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

5.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 15.04.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак