Ухвала

від 19.02.2024 по справі 922/4356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

19 лютого 2024 року м. ХарківСправа № 922/4356/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі 1) Харківської міської ради, м. Харків, 2) Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків до Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення 1 447 657,54 грн. за участю представників:

прокуратури - Олександр ХРЯК (посв.)

позивача (ХМР) - Тетяна РОМАНЕНКО (витяг)

позивача (Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради) - не з`явився

3-ї особи - Володимир Заліський особисто (паспорт)

представник 3-ї особи - Олексій Богомолов (адвокат)

відповідача - Руслан БЕКУЗАРОВ ( адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" (код ЄДРПОУ 34953769) на користь держави в особі Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 34861610; юридична адреса: майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003; р/р UA428201720344251004100033468, Державна казначейська служба України м. Києва) збитки, завдані неналежним виконанням умов договорів № 104 від 21.03.2022, № 106 від 26.05.2022, № 107 від 13.06.2022, у розмірі 1447657 грн. 54 коп.

Ухвалою від 17.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4356/23 за правилами загального позовного провадження.

07.02.2024 від прокурора надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку у кримінальній справі №953/11796/23.

Дана заява обґрунтована тим, що письмові докази в обґрунтування позовних вимог по справі №922/4356/23 отримані з матеріалів кримінального провадження № 42023222010000105 від 22.03.2023 за ч.4 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 366 КК України.

На думку прокурора, внаслідок протиправних дій Заліського В.М. Харківській міській територіальній громаді спричинено матеріальну шкоду на суму 1447657,54 грн., оскільки існує висновок експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1850-Е від 17.05.2023. У позовній заяві по даній справі прокурор з посиланням на норми ч. 1 ст. 1172 ЦК України просить стягнути завдані третьою особою збитки з КП КВЗК як роботодавця вказаного працівника.

Разом з цим, прокурором за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023222010000105 направлено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 366 КК України до Київського районного суду м. Харкова. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.01.2024 у справі № 953/11796/23 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

Прокурор обгрунтовує необхідність зупинення провадження по даній справі тим, що під час судового розгляду відповідно до ст. 358 КПК України судом буде досліджено документи, зокрема, висновок експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1850-Е від 17.05.2023, тобто буде надаватись оцінка документу, яким, на думку прокурора, підтверджуються збитки в розмірі 1447657,54 грн. та, водночас, який ставиться під сумнів відповідачем і третьою особою у справі № 922/4356/23.

За твердженнями прокурора, судове рішення за результатами розгляду кримінальної справи № 953/11796/23 матиме преюдиційне значення для даної справи, адже обидві справи стосуються питання завдання збитків Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, завданих неналежним виконанням умов договорів підряду № 104 від 21.03.2022, № 106 від 26.05.2022, № 107 від 13.06.2022, у розмірі 1447657 грн. 54 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

До основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено перелік підстав, за наявності яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 903/634/20, від 30.11.2021 у справі № 914/2312/20, від 22.12.2021 у справі № 913/79/21, від 16.11.2022 у справі № 910/2309/20, від 17.10.2023 у справі №922/551/23).

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України визначено, що господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, згідно вимог статті 234 цього Кодексу, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

При цьому, положення п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України містять визначення обставин, за наявності яких зупинення провадження у справі не допускається. Так, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі (такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 910/759/19).

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь держави в особі Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради збитків, завданих неналежним виконанням умов договорів підряду № 104 від 21.03.2022, № 106 від 26.05.2022, № 107 від 13.06.2022, у розмірі 1 447 657 грн. 54 коп.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладено обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Натомість відповідачу, з урахуванням положень частини першої статті 883 ЦК України, потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Отже, суд у конкретній справі за наявними у ній доказами повинен встановити наявність складу цивільного правопорушення для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Частиною 2 ст. 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як стверджує прокурор, письмові докази в обґрунтування позовних вимог отримані з матеріалів кримінального провадження № 42023222010000105 від 22.03.2023 за ч. 4 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 366 КК України.

Так, на думку прокурора, підставою для подання до суду даного позову стали такі події.

Виконуючи покладені на Заліського В.М., як на головного інженера КП КВЗК обов`язки з контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів підприємства: виробничо-технічного відділу, служби експлуатації об`єктів водовідведення, служби експлуатації водозниження, до складу яких входять ремонтно-експлуатаційна дільниця № 1, ремонтно-експлуатаційна дільниця № 2, ремонтно-експлуатаційна дільниця № 3, ремонтно-експлуатаційна дільниця № 4, ремонтно-експлуатаційна дільниця № 5 та дільниця аварійно-ремонтних робіт, Заліський В.М. затвердив своїм підписом звіти про виконану роботу за червень 2022 року, якими зафіксовано об`єми виконаних працівниками вказаних дільниць робіт з утримання об`єктів зливової каналізації та гідротехнічних споруд міста Харкова, поточний ремонт об`єктів зливової каналізації та об`єктів гідротехнічних споруд міста Харкова, проведених відповідно до умов договорів №104 від 21.03.2022, №106 від 26.05.2022, №107 від 13.06.2022.

За результатами роботи працівників ремонтно-експлуатаційної дільниці № 1, ремонтно-експлуатаційної дільниці № 2, ремонтно-експлуатаційної дільниці № 3, ремонтно-експлуатаційної дільниці № 4, ремонтно-експлуатаційної дільниці № 5 та дільниці аварійно-ремонтних робіт, якими фактично виконувались роботи за договорами №104 від 21.03.2022, №106 від 26.05.2022, №107 від 13.06.2022, за червень 2022 року складено табелі обліку робочого часу, що є документами первинного обліку, при цьому, Заліський В.М., виконуючи покладені на нього посадовою інструкцією обов`язки з контролю за діяльністю технічних служб підприємства, контролю за результатами їх роботи, стану трудової дисципліни та виробничої дисципліни, був достовірно обізнаний щодо інформації про використаний та відпрацьований час в установленому режимі роботи працівниками вказаних дільниць КП КВЗК протягом червня 2022 року.

За твердженнями прокурора, головний інженер КП КВЗК Заліський В.М., реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння бюджетними коштами, будучи достовірно обізнаним, що відповідно до табелів використаного робочого часу КП КВЗК у червні 2022 року працювало 69 працівників, та відповідно ними використано робочого часу 592 години, діючи з прямим умислом, спрямованим на заволодіння коштами Департаменту, відповідно покладених обов`язків контролював складання первинних облікових документів за результатами виконаних робіт та внесення до них відповідних відомостей, знаходячись за невстановленою в ході досудового розслідування адресою, підписав акти приймання виконаних робіт за формою КБ 2в за червень 2022 року, а саме: акт приймання виконаних робіт № 20 від 05.07.2022 за червень 2022 року на суму 338454,95 грн., в тому числі ПДВ 56409,16 грн., до договору № 104 від 21.03.2022 року, акт приймання виконаних робіт № 13 від 02.06.2022 за червень 2022 року на суму 2510204,82 грн., в тому числі ПДВ 418368,47 грн., акт приймання виконаних робіт №15 від 07.06.2022 за червень 2022 року на суму 1089285,06 грн., в тому числі ПДВ 181547,51 грн., акт приймання виконаних робіт №17 від 07.06.2022 за червень 2022 року на суму 1938810,30 грн., в тому числі ПДВ 323135,05 грн., до договору про закупівлю № 106 від 26.05.2022 року, акт приймання виконаних робіт №18 від 20.06.2022 року за період з 13.06.2022 по 20.06.2022 на суму 2716370,65 грн., в тому числі ПДВ 452728,44 грн., акт приймання виконаних робіт №19 від 20.06.2022 за період з 13.06.2022 по 20.06.2022 на суму 1526288,28 грн., в тому числі ПДВ 254381,38 грн., акт приймання виконаних робіт №21 від 05.07.2022 за період з 13.06.2022 по 30.06.2022 на суму 1677333,42 грн., в тому числі ПДВ 279555,57 грн., акт приймання виконаних робіт №22 від 05.07.2022 за період з 13.06.2022 по 30.06.2022 на суму 3750675,78 грн., в тому числі ПДВ 625112,63 грн., до договору про закупівлю № 107 від 13.06.2022, у відомостях ресурсів, до яких внесено на переконання прокурора завідомо недостовірні дані та відомості щодо нібито виконання робіт у червні 2022 року 75 працівниками КП КВЗК, що призвело до завищення фактичних витрат, відображення нереальних показників та безпідставно облікованих людино-годин у кількості 6 працівників.

За твердженнями прокурора, вказані умисні протиправні дії головного інженера КП КВЗК Заліського В.М. призвели до надмірного та необґрунтованого перерахування грошових коштів Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рахунки КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливної каналізації" в сумі 285693,37 грн.

Отже, як вказує прокурор, Заліський В.М. умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами, в період дії воєнного стану, 02.06.2022, 07.06.2022, 20.06.2022, 05.07.2022, підписав акти прийому-передачі виконаних робіт за червень 2022 року, до яких внесено на переконання прокурора неправдиві, недостовірні відомості щодо використання праці робітників КП КВЗК в бік завищення та які містили нереальні показники, що призвело до надмірного та необґрунтованого перерахування грошових коштів від Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до КП КВЗК на загальну суму 285693,37 грн.

Аналогічним чином, на переконання прокурора, Заліський В.М., будучи достовірно обізнаним, що відповідно до табелів використаного робочого часу КП КВЗК у серпні 2022 року працювало 74 працівники, та відповідно ними використано робочого часу 72 години, підписав акти приймання виконаних робіт за формою КБ 2в за серпень 2022 року, а саме акт приймання виконаних робіт № 26 від 08.08.2022 за серпень 2022 року на суму 204670,25 грн., в тому числі ПДВ 34111,71 грн., до договору № 104 від 21.03.2022, акт приймання виконаних робіт № 27 від 03.08.2022 за серпень 2022 року на суму 3272979,78 грн., в тому числі ПДВ 545496,63 грн., до договору про закупівлю № 106 від 26.05.2022, у відомостях ресурсів до яких внесено на думку прокурора завідомо недостовірні дані та відомості щодо нібито виконання робіт у серпні 2022 року 146 працівниками КП КВЗК, що призвело до завищення фактичних витрат, відображення нереальних показників та безпідставно облікованих людино-годин у кількості 72 працівників. Вказані умисні протиправні дії головного інженера КП КВЗК Заліського В.М. на переконання прокурора призвели до надмірного та необґрунтованого перерахування грошових коштів Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рахунки КП КВЗК в сумі 433898,52 грн.

Так, за твердженнями прокурора, Заліський В.М. умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами, в період дії воєнного стану, 03.08.2022, 08.08.2022 підписав акти прийому-передачі виконаних робіт за серпень 2022 року, до яких внесено на переконання прокурора неправдиві, недостовірні відомості щодо використання праці робітників КП КВЗК в бік завищення та які містили нереальні показники, що призвело до надмірного та необґрунтованого перерахування грошових коштів від Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до КП КВЗК на загальну суму 433898,52 грн.

Крім того, як вказує прокурор, Заліський В.М., був обізнаним, що відповідно до табелів використаного робочого часу КП КВЗК у грудні 2022 року працювало 80 працівників, та відповідно ними використано робочого часу 224 години, підписав акти приймання виконаних робіт за формою КБ 2в за грудень 2022 року, а саме акт приймання виконаних робіт № 58 від 12.12.2022 за грудень 2022 року на суму 619895,89 грн., в тому числі ПДВ 103315,98 грн., до договору № 104 від 21.03.2022, акт приймання виконаних робіт № 53 від 06.12.2022 за грудень 2022 року на суму 1130032,07 грн., в тому числі ПДВ 188338,68 грн., акт приймання виконаних робіт №57 від 12.12.2022 за грудень 2022 року на суму 2365020,93 грн., в тому числі ПДВ 394170,16 грн., до договору № 106 від 26.05.2022, та акт приймання виконаних робіт №56 від 12.12.2022 за грудень 2022 року на суму 4924774,85 грн., в тому числі ПДВ 820795,81 грн., до договору № 107 від 13.06.2022, у відомостях ресурсів до яких внесено на переконання прокурора завідомо недостовірні дані та відомості, щодо нібито виконання робіт у грудні 2022 року 119 працівниками КП КВЗК, що призвело до завищення фактичних витрат, відображення нереальних показників та безпідставно облікованих людино-годин у кількості 39 працівників. Вказані умисні протиправні дії головного інженера КП КВЗК Заліського В.М., на думку прокурора, призвели до надмірного та необґрунтованого перерахування грошових коштів Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рахунки КП КВЗК в сумі 728065,65 грн.

Так, на переконання прокурора, Заліський В.М. умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, з метою заволодіння грошових коштів, в період дії воєнного стану, 06.12.2022, 12.12.2022 підписав акти прийому-передачі виконаних робіт за грудень 2022 року, до яких внесено на переконання прокурора недостовірні відомості щодо використання праці робітників КП КВЗК в бік завищення та які містили нереальні показники, що призвело до надмірного та необґрунтованого перерахування грошових коштів від Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до КП КВЗК на загальну суму 728065,65 грн.

Прокурор стверджує, що загалом внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 . Харківській міській територіальній громаді спричинено матеріальну шкоду на суму 1447657,54 грн., що підтверджується висновком експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово- економічної експертизи № 1850-Е від 17.05.2023.

У даній позовній заяві прокурор з посиланням на норми ч. 1 ст. 1172 ЦК України просить стягнути завдані третьою особою збитки з КП КВЗК як роботодавця вказаного працівника.

Разом з цим, прокурором за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023222010000105 направлено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 191, ч.1, ч.2 ст. 366 КК України до Київського районного суду м. Харкова. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 у справі №953/11796/23 відкрито підготовче провадження з розгляду вказаного обвинувального акту. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.01.2024 у справі №953/11796/23 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

Як стверджує прокурор в своєму клопотанні, під час судового розгляду відповідно до ст. 358 КПК України судом буде досліджено документи, зокрема, висновок експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1850-Е від 17.05.2023, тобто буде надаватись оцінка документу, яким, на думку прокурора, підтверджуються збитки в розмірі 1447657,54 грн. та, водночас, який ставиться під сумнів відповідачем і третьою особою у даній справі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, ч. 7 вказаної статті встановлює, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Положення ст. 76 ГПК України визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 13 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, господарський суд наділений самостійними повноваження на оцінку доказів, що містяться в матеріалах господарської справи.

При цьому рішення суду повинно ґрунтуватися на доказах, що досліджувалися та оцінювалися ним безпосередньо, як в сукупності, так і кожен окремо.

Тобто, суд враховує, що він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін у цій справі, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.

Суд першої інстанції в межах даного провадження не позбавлений можливості встановити обставини виконання/невиконання відповідачем будівельних робіт за договорами підряду № 104 від 21.03.2022, № 106 від 26.05.2022, № 107 від 13.06.2022, їх фактичний обсяг та вартість, чи виконувалися/не виконувалися спірні роботи.

Судом встановлено, що прокурором не наведено достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду кримінальної справи, неможливість судом встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення судом перевірки законності та обґрунтованості таких доказів та викладених у них висновків.

Також, суд зазначає про те, що відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Положеннями ч. 3 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У розумінні положень статті 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Таким чином, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що покликання судів першої та апеляційної інстанції на відсутність порядку витребування господарськими судами в органів досудового розслідування оригіналів документів, що долучені до матеріалів кримінального провадження, як на причину неможливості дослідити оригінали документів, достовірність яких оспорюється в даній справі, є безпідставним. Господарським процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 81 ГПК України.

Так, висновки експерта, виконані у кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної. При цьому, такий висновок є рівноцінним з іншими видами доказів, не має заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.

Відтак, суд не позбавлений можливості самостійно здійснити оцінку висновку експерта Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1850-Е від 17.05.2023 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023222010000105.

Слід зазначити, що прокурор не позбавлений можливості надати всі наявні у нього докази до господарського суду з метою доведення своїх доводів та заперечень.

Суд наголошує, що для вирішення справи господарському суду необхідно встановити наявність або відсутність в діях відповідача порушення господарського зобов`язання, яке спричинило настання збитків. В той же час, наявність або відсутність в діях відповідача кримінального правопорушення не має вирішального значення для встановлення обставин наявності чи відсутності в діях відповідача порушення господарського зобов`язання, яке потягло за собою настання матеріальних збитків. Відсутність в діях особи кримінального правопорушення не є беззаперечним свідченням відсутності в діях такої особи господарського правопорушення.

В той же час, сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду кримінальної справи №953/11796/23, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи, у відповідності до вимог законодавства, предмету та підстав позову.

Позиція Верховного Суду полягає, зокрема, у наступному: "Сама ж по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі" - Постанови ВС від 13.09.2023р. у справі №925/1567/20, від 30.11.2023р. у справі №873/223/21.

Так, заява прокурора про зупинення провадження у справі не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної прокурором іншої справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили вироку Київського районного суду м. Харкова у кримінальній справі №953/11796/23, так і стосовно того, що зібрані у господарській справі що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічний висновок щодо належного обґрунтування заяви про зупинення справи було викладено у Постанові Великої Палати від 25.05.2021р. у справі 910/11027/18.

Вирішуючи питання про можливість зупинення провадження у справі суд приймає до уваги те, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду справ Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Суд наголошує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Національним судам належить організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 29.03.2006 у справі "Скордіно проти Італії", від 08.06.2006 у справі "Сюрмелі проти Німеччини"). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/23396/16, від 20.12.2019 у справі № 910/759/19, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, якими скаржником обґрунтовано доводи касаційної скарги.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.227, 229, 232, 233, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви прокурора (вхідний № 3596/24 від 07.02.24) про зупинення провадження у справі - відмовити.

Дана ухвала не входить до переліку ухвал, які оскаржуються окремо від рішення суду, в порядку ст. 255 ГПК України. Заперечення на дану ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на відповідне рішення суду.

Повна ухвала підписана 26.02.2024.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.