Постанова

від 08.10.2024 по справі 922/4356/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4356/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Яремчук А. В.,

відповідача - Бекузаров Р. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 (судді: Крестьянінов О. О. - головуючий, Здоровко Л. М., Мартюхіна Н. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 (суддя Шарко Л. В.) у справі

за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради

до Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 ,

про стягнення 1 447 657,54 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2023 року керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент) до Комунального підприємства "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" (далі - КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації") про стягнення з нього 1 447 657,54 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов договорів про закупівлю від 21.03.2022 № 104, від 26.05.2022 № 106, від 13.06.2022 № 107 (далі - договори № 104, № 106, № 107, спірні договори).

1.2. На обґрунтування позову прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем умов спірних договорів, наголошуючи на завищенні фактичних витрат, відображенні в первинних облікових документах недостовірних відомостей щодо використання праці працівників підприємства відповідача, внаслідок чого відповідачем завдано територіальній громаді збитки на суму, заявлену до стягнення. Розрахунок збитків прокурор обґрунтував висновком спеціаліста-економіста ОСОБА_2 від 12.04.2023 (далі - висновок спеціаліста від 12.04.2023) у кримінальному провадженні від 22.03.2023 № 42023222010000105, висновком експерта Закарпатського відділення Львівського НДІСЕ за результатами проведення судово-економічної експертизи від 17.05.2023 № 1850-Е (далі - висновок експертизи від 17.05.2023).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що прокурор не довів, а суд не встановив наявності повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що свідчить про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності з відшкодування збитків. Водночас суд першої інстанції надав оцінку висновку спеціаліста від 12.04.2023 та висновку експертизи від 17.05.2023, на які посилався прокурор, та відхилив вказаний висновок спеціаліста, визнавши його неналежним і недопустимим доказом у справі, та, зазначивши, що висновок експертизи від 17.05.2023 не доводить спірну суму збитків. Разом із тим, суд визнав такими, що відповідають положенням статей 76, 77, 98 Господарського процесуального кодексу України та прийняв до уваги наявні у справі висновок експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса" під час проведення комплексного будівельно-економічного дослідження № 22035/22036/22195 від 12.09.2023 (далі - висновок експертів від 12.09.2023) та висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за результатами проведеної судової економічної експертизи від 23.08.2023 № СЕ-19/121-23/16907-ЕК (далі - висновок експерта від 23.08.2023).

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у цій справі залишено без змін, з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про недоведення прокурором складу правопорушення у діях відповідача за наслідками виконання у 2022 році спірних договорів. Разом із тим суд апеляційної інстанції надав власну оцінку наявним у справі доказам, у тому числі, висновкам експертиз і висновку спеціаліста. Зокрема, суд акцентував на тому, що складання спеціалістом висновку в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні не позбавляє його доказової сили, зокрема, в господарському процесі, що помилково не врахував суд першої інстанції, а тому він має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами на загальних підставах. Так, суд апеляційної інстанції установив, що висновок спеціаліста від 12.04.2023 складений із чисельними недоліками, без урахування фактичних обставин справи та інших вихідних даних, які містяться в табелях обліку робочого часу, актах виконаних робіт і наданих послуг та відомостях ресурсів до таких актів; він також не містить інформації про те, що спеціаліст ОСОБА_2 повідомлена (обізнана) про кримінальну відповідальність, зокрема, за статтею 384 Кримінального кодексу України за надання суду завідомо неправдивого висновку. Стосовно висновку експертизи від 17.05.2023, суд вказав, що, як свідчить цей висновок, експерт фактично систематизував дані актів приймання-передачі послуг за договорами та продублював всі ті дані, які були покладені в основу висновку спеціаліста від 12.04.2023, без урахування, зокрема, організаційної структури підприємства відповідача (служб, дільниць, груп) та інших вихідних даних, що містяться у відомостях ресурсів; стосовно другого питання, поставленого перед експертом, то він не надав відповідь на нього, оскільки таке виходить за рамки його фахової компетенції.

Поза тим суд апеляційної інстанції дослідив та прийняв до уваги наявний у справі висновок експертів від 12.09.2023, установивши, що експертами були використані, у тому числі, табелі обліку робочого часу служби експлуатації об`єктів водозниження та гідротехнічних споруд, дільниці автотранспорту, будмеханізмів та відкачуючих засобів, групи з ремонту технологічного обладнання, що свідчить зокрема про більшу повноту та об`єктивність проведеного дослідження. Також суд надав оцінку і висновку експерта від 23.08.2023 та установив, що наданими висновками експертів було фактично підтверджено правомірність та об`єктивність дій відповідача зі складання актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за спірними договорами.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурор вважає, що оскаржені у справі судові рішення прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права - статей 509, 525, 526, 611, 837, 857, 877, 883, 884, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 224 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права - статей 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 98, 99, 236 Господарського процесуального кодексу України, з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі прокурор визначає пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статей 98, 99 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18; (2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах а саме статей 853, 857, 858 Цивільного кодексу України щодо стягнення коштів сплачених за безпідставно включені до акта приймання виконаних робіт недостовірних відомостей щодо використання праці працівників.

Прокурор посилається на те, що суди не були позбавлені можливості з власної ініціативи призначити у справі експертизу щодо питання збитків, завданих неналежним виконанням спірних договорів. Також прокурор вважає необґрунтованим відхилення клопотання про зупинення провадження у справі.

3.2. КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" у відзиві на касаційну скаргу прокурора заперечує проти її задоволення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін як законні та обґрунтовані.

3.3. Харківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу доводи прокурора не підтримала, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін, посилаючись на те, що доводи прокурора ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити повторну переоцінку обставин справи, правильно встановлених судами попередніх інстанцій.

3.4. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю, а оскаржені рішення і постанову у справі залишити без змін.

3.5. Від Департаменту також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представників, касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у цій справі судові рішення - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 21.03.2022 між Департаментом (замовник) та КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" (підрядник) укладено договір № 104, за умовами якого підрядник зобов`язується у 2022 році надати замовнику послуги, зазначені у договірній ціні, а замовник прийняти і оплатити послуги з поточного ремонту об`єктів зливової каналізації та дощоприймальних колодязів (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015:45230000-8 - будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь).

Ціна цього договору становить 14 683 376,40 грн та може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 3.1, 3.2 названого договору).

Згідно з додатковими угодами від 21.03.2022 № 1, від 02.11.2022 № 2, від 21.12.2022 № 4 було зменшено ціну договору № 104 у зв`язку з чим остаточна ціна договору становить 5 216 851,66 грн, в тому числі ПДВ 869 475,27 грн (додаткова угода № 4).

26.05.2022 між Департаментом (замовник) і КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" (виконавець) укладено договір № 106, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2022 році надати замовникові послуги, зазначені у договірній ціні, а замовник прийняти і оплатити послуги з утримання гідротехнічних споруд, водних об`єктів і об`єктів водозниження (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015:45240000-1 - будівництво гідротехнічних об`єктів).

За змістом пунктів 3.1, 3.2 договору № 106 ціна договору становить 54 500 000,00 грн та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з додатковими угодами від 26.05.2022 № 1, від 26.10.2022 № 2, від 21.12.2022 № 3 було зменшено ціну договору № 106. Остаточна ціна договору визначена у додатковій угоді № 3 та становить 2 648 3962,96 грн, в тому числі ПДВ 4 413 993,83 грн.

13.06.2022 між Департаментом (замовник) і КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" (виконавець) укладено договір № 107, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2022 році надати замовникові послуги, зазначені у договірній ціні, а замовник прийняти і оплатити послуги з утримання об`єктів зливної каналізації та дощоприймальних колодязів (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015:90470000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору № 107 ціна договору становить 90 679 962,00 грн і може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

За додатковими угодами від 26.10.2022 № 1, від 21.12.2022 № 2 було зменшено ціну договору № 107. Остаточна ціна договору визначена у додатковій угоді № 2 та становить 46 956 253,93 грн, в тому числі ПДВ 7 826 042,32 грн.

Згідно з пунктом 2.1 спірних договорів підрядник/виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам тендерної документації.

За змістом пункту 2.3 цих договорів підрядник/виконавець гарантує відповідність наданих послуг кошторисній документації.

Розрахунки за виконані послуги з поточного ремонту проводяться шляхом оплати замовником на підставі акта виконаних робіт (форма КБ-2В)та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 4.1 договору № 104).

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів наданих послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 4.1 договорів № 106, № 107).

До акта наданих послуг додаються засвідчені належним чином: документація про підтвердження затрат на матеріали та ресурси, розрахунок вартості експлуатації машин та обладнання, розрахунок прибутку, документація на вивіз сміття (пункт 4.3 договорів № 104, № 106, № 107).

Згідно з пунктом 4.8 спірних договорів джерело фінансування - кошти бюджету Харківської міської територіальної громади.

Підрядник/виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом II договору; залучати для надання послуг місцеву робочу силу (інженерно-технічних працівників і робітників) в достатній кількості і з відповідною кваліфікацією та відповідати за їх поведінку, за виконання взятих зобов`язань з питань праці та заробітної плати, створення нормальних умов праці з урахуванням положень "Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів міського благоустрою", затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлового-комунального господарства від 23.09.2003 № 154 (підпункти 6.3.1, 6.3.2, 6.3.5 спірних договорів).

Згідно з пунктом 7.1 цих договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

За порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені нею збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством та договором (підпункт 7.3.2 спірних договорів).

Згідно з наказом КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" від 21.06.2013 № 329/ОК Заліського В. М. переведено на посаду головного інженера.

Акти прийому-передачі наданих послуг за спірними договорами від імені КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" підписані ОСОБА_1 .

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту про стягнення з КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" 1 447 657,54 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов спірних договорів.

Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, посилався на те, що через протиправні дії ОСОБА_1 (головного інженера КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації") територіальній громаді міста спричинено матеріальну шкоду на суму 1 447 657,54 грн внаслідок підписання ним як уповноваженою службовою особою відповідача відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, до яких внесено недостовірні відомості щодо використання праці робітників підприємства відповідача в бік завищення та які містили нереальні показники, що призвело до надмірного та необґрунтованого перерахування бюджетних коштів на вказану суму. Наведене, як зазначив прокурор, підтверджується висновком спеціаліста від 12.04.2023, висновком експерта від 17.05.2023, табелями обліку робочого часу працівників КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації", у яких фактично відпрацьований час не відповідає відомостям ресурсів до актів виконаних будівельних робіт КБ-2в.

4.4. Місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог відмовив за їх недоведеністю.

4.5. Переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у позові.

4.6. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до положень статті 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (стаття 853 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 857 цього ж Кодексу робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (частина 3 статті 858 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У статті 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, то для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення в діях особи, як-то протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками; вина особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

4.7. При цьому колегія суддів зазначає, що протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміють матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності та полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

4.8. Відповідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. При цьому аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Отже, твердження прокурора щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню прокурором.

4.9. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дослідив обставини справи та в межах визначених процесуальним законом повноважень щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів надав оцінку, у тому числі, висновкам експертів і спеціаліста та викладеним у них твердженням, з урахуванням вимог законодавства, інших наявних у справі доказів у їх сукупності, та констатував недоведеність прокурором складу цивільного правопорушення у діях відповідача та порушення останнім своїх зобов`язань за спірними договорами.

Зокрема, суд апеляційної інстанції установив, що у висновку спеціаліста від 12.04.2023 зазначено про дослідження умов договору № 104 (з додатковими угодами), проте при цьому предмет договору вказаний спеціалістом у висновку є відмінним від того, що вказаний у самому договорі (послуги з утримання об`єктів зливної каналізації та дощоприймальних колодязів - у висновку, послуги з поточного ремонту об`єктів зливової каналізації та дощоприймальних колодязів - у договорі. Також у висновку вказано, що виконання даного договору підтверджується актами прийому-передачі послуг за травень - акти від 02.06.2022 № 11, від 02.06.2022 № 12, від 07.06.2022 № 14, від 07.06.2022 № 16, за червень - акт від 05.07.2022 № 20, за липень - акт від 08.08.2022 № 23, за серпень - акт від 08.08.2022 № 26, за вересень - акти від 18.09.2022 № 33, від 11.10.2022 № 28, за жовтень - акт від 09.11.2022 № 44, за листопад - акт від 06.12.2022 № 52, за грудень - акт від 12.12.2022 № 58. Всього надано послуг за цими актами на суму 5 216 851,66 грн.

Водночас, як наголосив суд апеляційної інстанції, прокурором до позову, на обґрунтування позовних вимог стосовно договору № 104, було надано лише акти прийому-передачі послуг за червень - акт від 05.07.2022 № 20, за серпень - акт від 08.08.2022 № 26 і за грудень - акт від 12.12.2022 № 58, а також відомості ресурсів до вказаних актів, що унеможливлює перевірку відповідних висновків спеціаліста у повному обсязі.

Також апеляційним господарським судом, зокрема, встановлено, що спеціалістом при розрахунку загальної кошторисної трудомісткості виконаних робіт не враховано (та не наведено підстав такого неврахування) зазначені у відомості ресурсів до акта від 05.07.2022 № 20 витрати праці робітників, заробітна плата яких передбачена в загальновиробничих витратах, у обсязі 80,80 люд.год; за актом від 08.08.2022 № 26 не враховано (та не зазначено підстав такого неврахування) визначені у відомості ресурсів витрати праці робітників зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття 14,63 люд.год та витрати праці робітників, заробітна плата яких передбачена в загальновиробничих витратах, 47,53 люд.год; за актом від 12.12.2022 № 58 не враховано (та не зазначено підстав такого неврахування) визначені у відомості ресурсів витрати труда робітників зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття 55,05 люд.год та витрати праці робітників, заробітна плата яких передбачена в загальновиробничих витратах, 116,27 люд.год. Крім того, розрахунок чисельності робітників, які виконували роботу за договором № 104 спеціалістом здійснено без врахування робітників, зайнятих керуванням та обслуговуванням машин.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що у висновку спеціаліста від 12.04.2023 зазначено про дослідження умов договору № 106 (з додатковими угодами), проте при цьому предмет договору вказаний спеціалістом у висновку є відмінним від того, що зазначений у самому договорі (послуги з утримання об`єктів зливної каналізації та дощоприймальних колодязів - у висновку, послуги з утримання гідротехнічних споруд, водних об`єктів і об`єктів водозниження - у договорі). У висновку також відображено, що виконання цього договору підтверджується актами прийому-передачі послуг за червень - від 02.06.2022 № 13, від 07.06.2022 № 15, від 07.06.2022 № 17, за липень - від 21.07.2022 № 24, за серпень - від 03.08.2022 № 27, за вересень - від 07.09.2022 № 31, за жовтень - від 11.10.2022 № 36, за листопад - від 09.11.2022 № 40, від 25.11.2022 № 49, за грудень - від 06.12.2022 № 53 і від 12.12.2022 № 57. Всього надано послуг за цими актами на суму 26 483 962,96 грн.

Між тим, як зазначив суд апеляційної інстанції, прокурор на підтвердження позовних вимог та виконання договору № 106 надав лише акти прийому-передачі послуг за червень від 02.06.2022 № 13, від 07.06.2022 № 15, від 07.06.2022 № 17, за серпень - від 03.08.2022 № 27, за грудень -від 06.12.2022 № 53 і від 12.12.2022 № 57, а також відомості ресурсів до вказаних актів, що унеможливлює перевірку висновків спеціаліста у відповідній частині у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази щодо виконання договору № 106, суд апеляційної інстанції установив, зокрема, що спеціалістом при розрахунку загальної кошторисної трудомісткості не враховано (та не зазначено підстави такого неврахування) визначені у відомості ресурсів до акта приймання № 24 витрати праці робітників зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття - 696,24 люд.год; за актом від 06.12.2022 № 53 спеціалістом при розрахунку загальної кошторисної трудомісткості не враховано (та не зазначено підстави такого неврахування) визначені у відомості ресурсів витрати праці робітників зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття 42,28 люд.год, а за актом від 12.12.2022 № 57 не враховано (та не зазначено підстав такого неврахування) визначені у відомості ресурсів витрати праці робітників зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття 43,67 люд.год. Крім того, розрахунок чисельності робітників, які виконували роботу за договором № 104 спеціалістом здійснено без урахування витрат праці робітників, зайнятих керуванням та обслуговуванням машин.

Стосовно договору № 107 (з урахуванням додаткових угод), то спеціаліст у висновку від 12.04.2023 вказав предмет договору, який є відмінним від того, що зазначений у самому договорі (послуги з утримання об`єктів зливної каналізації та дощоприймальних колодязів - у висновку, послуги з утримання зливової каналізації та дощоприймальних колодязів - у договорі). У висновку також зазначено, що виконання цього договору підтверджується актами прийому-передачі послуг від 20.06.2022 № 18, від 20.06.2022 № 19, від 05.07.2022 № 21, від 05.07.2022 № 22, від 21.07.2022 № 25, від 08.08.2022 № 28, від 07.09.2022 № 32, від 11.10.2022 № 37, від 09.11.2022 № 41, від 25.11.2022 № 47, від 25.11.2022 № 48, від 25.11.2022 № 50, від 05.12.2022 № 54, від 12.12.2022 № 56. Всього надано послуг за такими актами на суму 46 956 253,930 грн.

Однак, як установив апеляційний господарськи суд, прокурором до позову на підтвердження позовних вимог та виконання договору № 107 надано лише акти прийому-передачі послуг від 20.06.2022 № 18, від 20.06.2022 № 19, від 05.07.2022 № 21, від 05.07.2022 № 22, від 12.12.2022 № 56, а також відомості ресурсів до вказаних актів, що, як зазначив суд, унеможливлює перевірку висновків спеціаліста у відповідній частині у повному обсязі.

За результатом дослідження наявних у справі доказів, судом встановлено, зокрема, що спеціалістом при розрахунку загальної кошторисної трудомісткості не враховано (та не зазначено підстав такого неврахування) визначені у відомості ресурсів до акта № 18 витрати праці робітників, зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття, які складають 40,11 люд.год; за актом від 12.12.2022 № 56 спеціалістом при розрахунку загальної кошторисної трудомісткості не враховано (та не зазначено підстав такого неврахування) визначені у відомості ресурсів витрати праці робітників зайнятих керуванням та обслуговуванням автомобільного транспорту при перевезенні ґрунту і будівельного сміття 115,79 люд.год. Крім того, розрахунок чисельності робітників, які виконували роботу за договором, здійснено, зокрема, без врахування робітників, зайнятих керуванням та обслуговуванням машин.

Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що спеціалістом в ході дослідження встановлено невідповідність фактично відпрацьованого часу працівників відповідача за даними табелів обліку робочого часу та даними відомостей ресурсів до актів виконаних будівельних робіт КБ-2в у червні, серпні та грудні 2022 року. Проте при дослідженні спеціалістом були використані табелі обліку робочого часу за травень-грудень 2022 року лише по ремонтно-експлуатаційним дільницям № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та дільниці аварійно-ремонтних робіт. Втім, як зазначив суд, згідно з наданою прокурором до позову організаційною структурою КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації", до неї входять, зокрема служба експлуатації об`єктів водовідведення, яка включає в себе ремонтно-експлуатаційні дільниці № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та дільницю аварійно-ремонтних робіт; служба експлуатації об`єктів водозниження та гідротехнічних споруд, яка включає в себе дільницю гідротехнічних споруд, насосних станцій та об`єктів водозниження, дільницю з експлуатації водовідвідних систем, дільницю з утримання прибережних зон річок та водоймищ; дільниця автотранспорту, будмеханізмів та відкачуючих засобів, до якої входять дільниці автотранспорту № 1 та № 2, а також група з ремонту технологічного обладнання.

Водночас, як вже зазначалося, предметом договору № 106 є послуги з утримання гідротехнічних споруд, водних об`єктів і об`єктів водозниження (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015:45240000-1- будівництво гідротехнічних об`єктів). Отже, зважаючи на це, з урахуванням принципу вірогідності, суд взяв до уваги доводи відповідача та третьої особи, які не були спростовані прокурором, що роботу за цим договором виконували також робітники відповідних дільниць служби експлуатації об`єктів водозниження та гідротехнічних споруд, табелі обліку робочого часу яких взагалі не були враховані у висновку спеціаліста.

В той же час спеціалістом при дослідженні всіх трьох спірних договорів, як наголосив суд апеляційної інстанції, без будь-яких обґрунтувань не враховано і робочий час, зокрема, працівників дільниці автотранспорту, будмеханізмів та відкачуючих засобів (до якої входять дільниці автотранспорту № 1, № 2, група з ремонту технологічного обладнання), а також інших працівників, що свідчить про неповноту відповідного дослідження та зробленого ним висновку.

Окрему увагу суд апеляційної інстанції звернув також на те, що фах спеціаліста підтверджується лише копією диплому спеціаліста ЛК № 012280, виданого 23.06.1995, з кваліфікацією "інженера-економіста" за спеціальністю "Економіка і управління в будівництві". Водночас у матеріалах справи не має будь-яких доказів наявності (як стверджується у висновку) у неї економічного стажу роботи 27 років. Суд також звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у спеціаліста досвіду практичної роботи за спеціальністю та те, що висновок спеціаліста від 12.04.2023 не містить інформації про те, що спеціаліст повідомлений (обізнаний) про кримінальну відповідальність, зокрема, за статтею 384 Кримінального кодексу України за надання суду завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, апеляційний господарський суд констатував, що висновок спеціаліста від 12.04.2023 складений з чисельними недоліками, без врахування фактичних обставин справи та інших вихідних даних, які містяться в табелях обліку робочого часу, актах виконаних робіт і наданих послуг та відомостях ресурсів до таких актів, а отже він не підтверджує зазначені прокурором обставини про наявність завданих відповідачем збитків.

Стосовно висновку експерта від 17.05.2023, суд апеляційної інстанції установив, що експертом було фактично систематизовано дані актів приймання-передачі послуг за спірними договорами та продубльовано всі ті відомості, які були покладені у висновок спеціаліста від 12.04.2023, відхилений судом апеляційної інстанції, зокрема також без урахування організаційної структури підприємства відповідача та інших вихідних даних, що містяться у відомостях ресурсів. Крім того, експерт не надав відповіді щодо питання документального підтвердження чи спростування висновків, відображені на аркушах 57- 58 висновку спеціаліста від 12.04.2023, в частині допущених порушень положень частини 1 статті 264 Господарського кодексу України, статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 14.1.36, пункту 14.1.185, підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під час складання актів здавання-приймання наданих послуг з утримання об`єктів зливної каналізації та дощоприймальних колодязів за договорами № 104, № 106, № 107, в частині відсутності господарських операцій як певних дій або подій в основі якої має бути дійсний рух певного активу за ланцюгом постачання, на суму 1 447 657,54 грн, оскільки це питання виходить за межі його фахової компетенції.

Враховуючи, що твердження прокурора про наявність завданих територіальній громаді збитків фактично ґрунтуються лише на наданих ним до позову доказах та висновках спеціаліста від 12.04.2023, які були частково підтверджені висновком експерта від 17.05.2023, та які судом апеляційної інстанції визнані такими, що не підтверджують обставин, на які прокурор посилався як на підставу позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Поза тим, суд апеляційної інстанції дослідив наявні у справі висновок експертів від 12.09.2023 та висновок експерта від 23.08.2023, якими, як зазначив суд, було фактично підтверджено правомірність та об`єктивність дій відповідача зі складання актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за спірними договорами. При цьому суд акцентував на тому, що при дослідженні експертами Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" (висновок експертів від 12.09.2023) були використані, зокрема, табелі обліку робочого часу служби експлуатації об`єктів водозниження та гідротехнічних споруд, дільниці автотранспорту, будмеханізмів та відкачуючих засобів, групи з ремонту технологічного обладнання; експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (висновок експерта від 23.08.2023) встановлено, що в результаті дослідження актів прийому-передачі наданих послуг форми КБ-3 та КБ-2, оформлених відповідачем, встановлено, що у формі КБ-2В відображена загальна вартість кошторисної заробітної плати, у тому числі, заробітна плата робітників незайнятих обслуговуванням машин, заробітна плата в вартості експлуатації будівельних машин, заробітна плата в загальновиробничих витратах. Нарахування заробітної плати працівникам відповідача проводиться згідно зі штатним розписом підприємства, за тарифними ставками і окладами відповідно до фактично відпрацьованого часу та незалежно від суми отримуваного доходу від основної діяльності підприємства. З усієї нарахованої заробітної плати утримані податки і збори, які передбачені діючим законодавством та сплачені до відповідних бюджетів. Отже, фактичні витрати на оплату праці, що відображені у бухгалтерському обліку у складі собівартості реалізованих послуг не мають співпадати з розміром заробітної плати, відображеної у складі договірної ціни та у акті форми КБ-2В. В актах форми КБ-2В відповідно до вимог Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об`єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 20.10.2016 № 281, КП "Комплекс з експлуатації об`єктів водозниження і зливової каналізації" відображало кошторисну заробітну плату на підставі нормативних трудовитрат на певний обсяг робіт, вартості людино-години, яка відповідає середньому нормативному розряду цих робіт і передбачена у договірній ціні. У своєму висновку експерт Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру також врахував диференціацію виконаних кожним із структурних підрозділів відповідача робіт з урахуванням їх спеціалізації, а також відповідних предметів договорів № 104, № 106, № 107.

4.10. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено), покладається на скаржника.

4.11. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, щодо застосування статей 98, 99 Господарського процесуального кодексу України (вимоги до висновку експерта, призначення експертизи судом), колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що зміст ухваленої постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про її невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначених постановах; наведені у них висновки є загальними висновками щодо застосування процесуальних норм та по суті є констатацією норм процесуального права; оцінка доказів у наведених справах здійснена судами з урахуванням обставин справ та сукупності наявних у них доказів. Отже, вони не можуть бути покладені у заперечення висновків суду апеляційної інстанції у цій справі, які ґрунтуються на оцінці судом іншої сукупності наявних у ній доказів та за іншого предмета доказування. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови, саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. До того ж цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі висновку спеціаліста та трьох висновків експертів, з урахуванням вимог законодавства та інших наявних у справі доказів, свідчать про недоведеність прокурором наявності обставин завдання відповідачем збитків територіальній громаді у сумі, заявленій до стягнення, а відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У цьому контексті колегія суддів також зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанови Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 904/67/21, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19).

Суд у наведеному випадку, зважаючи на зібрані у справі докази, у тому числі висновок спеціаліста та три висновки експертів, не встановив наявності умов, з якими положення процесуального законодавства пов`язують призначення судом у справі судової експертизи. З огляду на це відхиляються посилання скаржника на непризначення судом експертизи у цій справі.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову судів у зупиненні провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 953/11796/23 (кримінальне провадження).

Так, суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаним аргументам прокурора та відхилив їх, навівши мотивоване обґрунтування неприйняття такого доводу. Як свідчить зміст постанови у справі, суд, зважаючи на визначені процесуальним законом передумови та підстави, які він повинен з`ясувати у вирішенні питання про зупинення провадження у справі, встановив, що у цьому випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, наявні у господарській справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом цього судового розгляду. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що прокурор в позові посилався на наявність кримінального провадження від 22.03.2023 № 42023222010000105, звернувся з позовом до суду ще до призначення судового розгляду у кримінальній справі № 953/11796/23 та вважав, що зібрані ним самостійно та надані суду докази є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цієї господарської справи. Прокурор відповідно до положень статей 80, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України не повідомляв суду, що якийсь доказ з об`єктивних причин не може бути поданий у встановлений законом строк (у наведеному випадку позивач та особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зобов`язані подати докази разом з поданням позовної заяви), та не заявлялося відповідних клопотань, а отже, обставини наявності/відсутності кримінального провадження, а також відповідного вироку суду не впливали на формування остаточної правової позиції прокурора, в тому числі, щодо повноти та достатності зібраних ним доказів при зверненні до суду з позовом у цій справі.

4.13. Разом із тим колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Водночас вказані скаржником норми, щодо яких, як він вважає, відсутній висновок Верховного Суду, є загальними нормами, що регулюють правовідносини щодо виконання та відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема, за договором підряду; у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування таких норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, натомість його аргументи фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень про відмову в позові та стосуються виключно незгоди з встановленими судами обставинами справи (недоведеності прокурором збитків внаслідок неналежного виконання спірних договорів) та оцінкою судом наявних у справі доказів (висновків спеціаліста та висновків експертів, що містяться у справі). Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Разом із тим, посилаючись на відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник одночасно посилається на правові висновки Верховного Суду щодо відповідного правозастосування, що свідчить про суперечливість таких тверджень. У цьому контексті колегія суддів суду касаційної звертає увагу на те, що формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

4.14. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

4.15. Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для відмови у позові, колегія суддів визнає недоведеною і іншу наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу прийнятої ним постанови у справі щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 922/4356/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак