Постанова

від 21.02.2024 по справі 756/12044/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/12044/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4487/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Нетребенка Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця у складі судді Белоконної І.В.,

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дараган Юлії Віталіївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила:

- визнати неправомірним прийняте рішення старшим державним виконавцем Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дараган Ю.В., щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом № 756/12044/20 пр 2/756/428/22 відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати старшого державного виконавця Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дараган Ю.В. поновити порушене право ОСОБА_1 ;

- встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду шляхом зобов`язання старшого державного виконавця Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дараган Ю.В. повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали про виконання її, яка постановлена за результатами розгляду скарги;

- вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Нетребенко О.С. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та невідповідність обставинам справи ухвали суду першої інстанції, просить скасувати її та прийняти рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державний виконавець діяв у законний спосіб, відкривши виконавче провадження щодо апелянта, у місці де не зареєстрована дитина та інформації про визначення місця проживання дитини відсутні, як і докази того, що вона фактично проживає за зареєстрованою адресою матері.

Зазначає, що оскаржувана постанова, є протиправною та підлягає скасуванню, але суд не звернув на ці обставини увагу.

Крім того, суд першої інстанції під час розгляду скарги в порядку та за правилами глави VII ЦПК України, своєю ухвалою, вирішив питання по суті, щодо місця проживання дитини з одним з батьків, фактично судовим рішенням визначив місце проживання дитини разом з матір`ю, що є порушенням норм процесуального права, оскільки така категорія справ вирішується за правилами позовного провадження визначеного відповідними статтями ЦПК України.

Вказано, що державний виконавець не встановив постановою про відкриття виконавчого провадження обов`язку для ОСОБА_1 . Постанова про виконавче провадження не містить посилання на примусове виконання судового рішення, а тому не містить обов`язку вчинити дії матері дитині.

Зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження оформлена з порушенням Наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, в якій відсутні посилання на норму закону на підставі якого винесено постанову, а саме ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому постанову підписана виконавцем, але не скріплена печаткою, а отже неналежно оформлено постанова не створює для боржника юридичних наслідків і є нікчемною.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Якименко М.М. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року без змін.

Вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. ОСОБА_1 , у своїй скарзі не вказує, яким саме чином оскаржувана нею постанова про відкриття виконавчого провадження порушує її права.

Під час розгляду справи від адвоката Якименка М.М. поступило клопотання про відкладення справи розглядом у зв`язку з його участю у іншій справі, між тим, такі посилання матеріалами справи не підтверджені. До справи не долучено доказів безпосередньої участі представника ОСОБА_2 під час розгляду іншої справи, у зв`язку з чим подане клопотання апеляційний суд відхиляє.

Старший державний виконавець Бобровицького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дараган Ю.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку (а.с. 179 т.3).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за відсутності указаних учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши адвоката Нетребенка О.С. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.

Зі справи вбачається, що в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 756/12044/20 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької міської ради про визначення місця проживання (а.с. 1-48 т.1).

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Якименка М.М. в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року скасовано. Заяву представника відповідача задоволено частково. В порядку забезпечення зустрічного позову надано можливість ОСОБА_2 спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері (а.с. 178-180 т. 1).

19 жовтня 2022 року на виконання зазначеної вище постанови Оболонський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22) (а.с. 192 т.1).

27 жовтня 2022 року Бобровицький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) отримав від ОСОБА_2 заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22) (а.с. 190 т.1).

Того ж дня старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дараган Ю.В. винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № 70177664 (а.с. 191 т.1).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні вказаного виконавчого листа державний виконавець діяв з дотриманням положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", й у нього відповідно були відсутні підстави для його повернення стягувачу.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Так, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Порядок виконання судових рішень визначений також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Відповідно до пунктів 5 розділу 9 зазначеної Інструкції, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державний виконавець діяв у законний спосіб, відкривши виконавче провадження щодо апелянта, у місці де не зареєстрована дитина та інформації про визначення місця проживання дитини відсутні, як і докази того, що вона фактично проживає за зареєстрованою адресою матері.

Такі доводи скарги є безпідставними, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 й дана обставина зазначена ОСОБА_4 в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, у резолютивній частині постанови від 06 вересня 2022 року зазначено про надання можливості ОСОБА_2 спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері.

Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2022 року, справа № 753/11909/21, вказав, що специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду.

Виконанням виконавчого документа досягається єдина мета виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Наведеними вище положеннями Закону визначено, що до повноважень державного виконавця належить визначення часу та місця побачення з дитиною у випадку, коли про це не зазначено у рішенні суду.

За змістом рішення суду встановлено місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , отже, державним виконавцем правомірно вказано дану адресу й відкрито виконавче провадження у справі.

Безпідставними з огляду на вказане є й доводи скарги про те, що державний виконавець не встановив постановою про відкриття виконавчого провадження обов`язку для ОСОБА_1 .

При цьому враховуючи, що дитина проживає з матір`ю та є малолітньою, а тому саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок у відповідності до рішення суду надавати ОСОБА_2 можливість бачитися з дитиною.

А отже вказані доводи, колегія суддів визнає як намагання уникнути виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відхиляються апеляційною інстанцією й доводи скарги, що суд першої інстанції під час розгляду скарги в порядку та за правилами глави VII ЦПК України, своєю ухвалою, вирішив питання по суті, щодо місця проживання дитини з одним з батьків, фактично судовим рішенням визначив місце проживання дитини разом з матір`ю, що є порушенням норм процесуального права, оскільки така категорія справ вирішується за правилами позовного провадження визначеного відповідними статтями ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Отже, при здійсненні заходів примусового виконання виконавчого листа № 756/12044/20 від 19 жовтня 2022 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва про визначення ОСОБА_2 способу участі батька у вихованні малолітньої доньки, державний виконавець діяв у межах Закону України "Про виконавче провадження", Порядку виконання судових рішень, визначеного також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність скарги ОСОБА_1 .

Таким чином, посилання та доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Нетребенка Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: