Ухвала

від 26.02.2024 по справі 372/602/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/602/22 Головуючий у суді І інстанції Сташків Т.Г.

Провадження № 22-ц/824/7462/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

26 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: громадської організації «Екологічна безпека Київщини», товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп», про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію,

в с т а н о в и в:

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 25 січня 2024 року відповідач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Навроцького Д.М. звернувся з апеляційною скаргоюіз пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.

Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що в судовому засіданні 30 листопада 2023 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення, а згідно відомостей з ЄДРСР його повний текст було опубліковано 29 грудня 2023 року і в той же день отриманий представником відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зважаючи, що наведені вище обставини підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та узгоджуються з процесуальними нормами закону, апеляційний суд, з огляду на принцип забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Проте подана апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).

За подання апеляційної скарги судовий збір не сплачено, а відповідачем в прохальній частині апеляційної скарги було порушено питання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на те, що сума судового збору у розмірі 104 202,00 грн є непомірною для нього та на даний момент не може бути сплачена ним у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов:

1) якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

2) або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, є вичерпним.

Отже, положення статті 136 ЦПК, як загальної норми, що регулює питання відстрочення сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, у клопотанні про відстрочення сплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.

В матеріалах справи відсутні документи, які б безумовно свідчили про скрутне матеріальне становища скаржника або його незадовільний фінансовий стан, тому немає обґрунтованих підстав длявідстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов, однак такі умови в клопотанні наведено не було.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Ураховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у особи, яка подала апеляційну скаргу, пільг щодо його сплати за оскарження задоволених позовних вимог прокурора, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами скаржника стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.

За таких обставин, обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі не встановлено, тому скаржнику слід сплатити судовий збір.

Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону визначено, що за подання до суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з пунктом 9, 10 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2022 році відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» складав 2 481,00 грн.

За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону № 3674-VI).

Судове рішення, яке у повному обсязі оскаржує відповідач ОСОБА_1 , свідчить про задоволення судом першої інстанції 27 вимог немайнового характеру та 1 вимоги майнового характеру заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

При цьому вартість спірних земельних ділянок згідно наявних в матеріалах справи висновків про вартість майна перевищує 150 000 000 грн.

Ураховуючи категорію спору, кількість, характер і розмір позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції, а також вимоги апеляційної скарги відповідача, розмір судового збору у даному випадку становить 1 403 005,50 грн (2 481 грн х 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб /майнова вимога/ + 2 481 х 27 немайнових вимог х 150 %).

Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.

Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с ОСОБА_1 на рішення від 30 листопада 2023 року по справі № 372/602/22, Київський апеляційний суд.

Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись статтями 136, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року у справі № 372/602/22.

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Обухівського районного суду Київської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліків десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.А. Голуб