Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/10049/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10049/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ягічевої Н.І.

від 05.10.2022 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.

від 18.07.2023

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича

про визнання рішення загальних зборів кооперативу недійсними.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/302 від 19.02.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10049/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 для розгляду справи № 910/10049/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018;

- визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2";

- скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача як члена Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" про проведення загальних зборів в установленому законом порядку повідомлено не було, а протокол зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" від 20.06.2018 суперечить статтям 15, 16 Закону України "Про кооперацію" та статуту Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оскільки прийнятий неналежним органом управління. В свою чергу Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимировича, здійснивши реєстраційну дію щодо зміни відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", не перевірив повноваження заявника, внаслідок чого вніс недостовірні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.04.2013 ОСОБА_1 був керівником Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" (надалі - Кооператив).

Рішенням зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", яке оформлено протоколом від 20.06.2018, припинено повноваження голови правління Кооперативу ОСОБА_1 з 19.06.2018 та обрано нового голову правління кооперативу ОСОБА_2 .

Відповідно до зазначеного протоколу від 20.06.2018 на засіданні уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" були присутні 23 уповноважених, що складає більше 2/3 від загальної кількості, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Однак, в матеріалах справи відсутні докази обрання вказаних осіб уповноваженими Кооперативу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань загальна кількість членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" становила 420 осіб.

В матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача про дату, час і місце проведення зазначених зборів 20.06.2018.

21 червня 2018 року Кооператив звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22 червня 2018 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме, змінено керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018. Скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- враховуючи факт неналежного повідомлення позивача про дату час і місце проведення загальних зборів Кооперативу 20.06.2018 та факт прийняття рішення на цих зборах про зміну керівника неправомочним складом уповноважених кооперативу, вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу є обґрунтованою;

- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру щодо зміни керівника Кооперативу на підставі документів, поданих особою, яка не має на це повноважень, документів, які суперечать законам України, не відповідає принципу верховенства права, а також встановленим статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" засадам об`єктивності, достовірності та повноти, тому вимога позивача про скасування реєстраційного запису є обґрунтованою;

- Приватний нотаріус не може виступати належним відповідачем у спорі про скасування реєстраційного запису, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування реєстраційного запису про зміну керівника Кооперативу незалежно від того, чи був він залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Тому вимога позивача про визнання незаконними дій Приватного нотаріуса не підлягає задоволенню.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у даній справі в частині відмови у визнанні незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення частини 1 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20;

- суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо непричетності Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича до справи, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;

- суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та його доводів, не перевірили наявні у справі докази на підтвердження вини Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, а обмежилися лише формальними висновками, що він є неналежним відповідачем, пославшись при цьому на практику Верховного Суду, яка, на думку ОСОБА_1 , "не є подібною до даної справи";

- суди попередніх інстанцій проігнорували заяви позивача про постановлення окремої ухвали щодо адвоката Паруль Ю.О., а питання, викладені у цих заявах, не розглянули і рішення не прийняли.

Відповідачі відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на те, що протокол зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" від 20.06.2018 суперечить статтям 15, 16 Закону України "Про кооперацію" та статуту Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оскільки прийнятий неналежним органом управління, ОСОБА_1 як члена Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" про проведення таких загальних зборів в установленому законом порядку повідомлено не було, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимировича, здійснивши реєстраційну дію щодо зміни відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", не перевірив повноваження заявника, внаслідок чого вніс недостовірні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково, а саме, в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу, оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018, та скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Такі висновки судів попередніх інстанцій мотивовано неналежним повідомленням позивача про дату час і місце проведення загальних зборів Кооперативу 20.06.2018, прийняття рішення на цих зборах про зміну керівника неправомочним складом уповноважених Кооперативу, та тим, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру щодо зміни керівника Кооперативу на підставі документів, поданих особою, яка не має на це повноважень, документів, які суперечать законам України, не відповідає принципу верховенства права, а також встановленим статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" засадам об`єктивності, достовірності та повноти.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій у даній справі в цій частині сторонами не оскаржується.

У той же час, за наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2".

Такі висновки судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що приватний нотаріус не може виступати належним відповідачем у спорі про скасування реєстраційного запису, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування реєстраційного запису про зміну керівника Кооперативу незалежно від того, чи був він залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Тому вимога позивача про визнання незаконними дій Приватного нотаріуса не підлягає задоволенню.

Не погодившись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Тобто, предметом даного касаційного провадження є перегляд рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича.

Як зазначалось вище, підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, під час вирішення справи суди попередніх інстанцій не застосували положення частини 1 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а відтак не досліджували обставини того чи є Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович, визначений відповідачем у справі, відповідальною особою за позовом у справі № 910/10049/21, і, як наслідок, не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20.

Надаючи оцінку вказаним доводам та підставам касаційного оскарження судових рішень у даній справі, Суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20 за позовом фізичної особи до Державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій/записів, вчинених державним реєстратором Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи (внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах), містяться такі висновки:

«Процедура оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора, умови відповідальності у сфері державної реєстрації визначені у розділі V Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації встановлений у статті 34 цього Закону, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Отже зазначена норма Закону визначає осіб, які можуть бути відповідачами у такому спорі, та передбачає можливість оскарження до суду рішення, дій або бездіяльності, зокрема і державного реєстратора.

З огляду на викладене державний реєстратор у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» він є відповідальною особою за пред`явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.».

Однак, слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 містяться наступні правові висновки:

«Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

За змістом поданої позовної заяви вбачається, що позивач 16 жовтня 2020 року звернувся до суду як фізична особа, зазначаючи про внесення 23 червня 2018 року державним реєстратором запису про зміну назви юридичної особи та припинення його повноважень як керівника на підставі рішення загальних зборів ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" від 05 червня 2018 року, законність яких ним оспорювалася у справі № 754/7938/18. А також про вжиття судом у тій справі заходів на забезпечення його вимог ухвалою від 20 червня 2018 року про заборону реєстратору на час розгляду спору вносити зміни до ЄДРПОУ щодо ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А". Отже, правовідносини, якими могли бути порушені права позивача, полягали в оспорюванні ним законності прийнятих рішень ОСББ. Такі правовідносини є наближеними до відносин корпоративного управління та пов`язаними з прийняттям рішення загальних зборів ОСББ як його вищого органу управління. Дії державного реєстратора з реєстрації прийнятого загальними зборами ОСББ рішення були похідними та направленими на фіксацію того правового стану, у спосіб визначений державою (відповідно до рішення зборів ОСББ). Суб`єкт реєстраційної діяльності (відповідач) не є учасником правовідносин, пов`язаних з управлінням юридичною особою, стосовно якої до ЄДР вносилися спірні реєстраційні записи. Сторонами такого спору є позивач як член ОСББ "Екос-53А" (співвласник майна) та як керівник (яким вважає себе позивач) чи колишній керівник (за даними ЄДРПОУ) цієї юридичної особи та особа, на користь якої вчинялися оспорювані реєстраційні дії (ОСББ "Екос-53А", перейменована з ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А").

Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Доводи скаржника про здійснення державним реєстратором реєстраційної дії з державної реєстрації спірного рішення загальних зборів членів ОСББ всупереч ухвалі суду про заборону вчинення цих дій можуть бути предметом розгляду у спорі про притягнення до відповідальності державного реєстратора (дисциплінарної чи матеріальної), однак не впливають та не змінюють спірних правовідносин з управління юридичною особою, які стали підставою для внесення записів про зміну керівника та назви юридичної особи та на які посилався позивач, обґрунтовуючи порушення своїх прав.

При цьому правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37), від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи № 910/15792/20.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді. Зокрема у випадку невиконання державним реєстратором вимог суду (бездіяльності) про накладення заборони (арешту) внесеної до ЄДРСР при здійсненні ним реєстраційних дій. Однак таких позовних вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин порушення прав позивача виключно діями державного реєстратора, за відсутності прийняття рішення суб`єкта господарювання у сфері управлінських відносин.».

Отже, Велика Палата Верховного Суду у названій постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 висловила правову позицію про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

Відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Суд зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 неодноразово наголошувала на тому, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Викладене свідчить про те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 відступила від викладеного у постанові від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20 висновку Верховного Суду про те, що державний реєстратор у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» він є відповідальною особою за пред`явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Таким чином, зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 відступила від висновку, викладеного у постанові від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20, на який посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), і суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі № 910/10049/21 прийняли оскаржувані судові рішення (в частині відмови у задоволенні позову) відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, і Суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку Великої Палати Верховного Суду, касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

До того ж, як зазначалось вище, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. У даному випадку, встановивши, що Привітний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович не є належним відповідачем у справі, підстав для встановлення судами попередніх інстанцій обставин наявності/відсутності вини Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича при вчиненні відповідних реєстраційних дій, не було.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

Водночас зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у даній справі в оскаржуваних частинах свідчить про встановлення судами обставин, що входять до предмету доказування.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій проігнорували заяви позивача про постановлення окремої ухвали щодо адвоката Паруль Ю.О., а питання, викладені у цих заявах, не розглянули і рішення не прийняли

При цьому, скаржник не зазначає, яким чином таке питання спростовує чи впливає на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини про те, що приватний нотаріус не є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до положень статті 246 окрема ухвала є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21). Окрім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги скаржника з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/10049/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 910/10049/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, без задоволення, а рішення і суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 910/10049/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 910/10049/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 910/10049/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець