Ухвала

від 06.08.2024 по справі 910/10049/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10049/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Шапран В. В.

від 28.05.2024

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича

про визнання рішення загальних зборів недійсними

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/1676 від 01.08.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10049/21 у зв`язку із відпусткою судді Студенця В. І.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2024 для розгляду справи № 910/10049/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018;

- визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2";

- скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018; скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою від 18.07.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21.

11 вересня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій ОСОБА_1 просив стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн та поштові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 123,98 грн.

Ухвалою від 05.12.2023 у справі № 910/10049/21 Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк, встановлений частиною 8 статті 129 цього Кодексу.

Ухвалою від 26.02.2024 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10049/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 08.04.2024 Верховний Суд відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/10049/21 за нововиявленими обставинами, оскільки ухвала Верховного Суду від 26.02.2024 про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10049/21 не може бути переглянута за нововиявленими обставинами відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

15 квітня 2024 року до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат на правовому допомогу в апеляційній інстанції у справі № 910/10049/21.

Ухвалою від 28.05.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів понесених витрат на правовому допомогу в апеляційній інстанції у справі № 910/10049/21 на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу вже було вирішено судом в ухвалі від 05.12.2023 у цій справі.

17 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку про визнання подання цієї касаційної скарги зловживанням процесуальними правами та залишення її без розгляду, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Тобто кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у судовому порядку.

Проте, слід враховувати, що право подання позову, заяв (клопотань), скарг як і вчинення інших процесуальних дій у справі має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку пунктом 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Відповідно до частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому перелік дій, що можуть бути визнані за статтею 43 Господарського процесуального кодексу України зловживанням процесуальним права, не є вичерпним, отже суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав внаслідок якої виникають підстави для залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання.

Зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисливим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам учасників справи чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Отже особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.

Суд звертає увагу, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

18 липня 2023 року Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21. Повний текст вказаної постанови складений 31.07.2023. Отже, враховуючи вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк подання доказів понесених витрат на правову допомогу, з урахуванням вихідних днів, сплинув 24.07.2023.

Натомість ОСОБА_1 лише 11.09.2023 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій у тому числі просив поновити строк на подання доказів понесених судових витрат. При цьому у якості поважних причин пропуску процесуального строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 зазначив, що копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 отримав 06.09.2023.

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, що викладена у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. До того ж частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989).

Ініціювавши судовий розгляд справи, сторона повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. (подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21).

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

З огляду на наявність у матеріалах справи № 910/10049/21 заяви ОСОБА_1 від 05.06.2023, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду справи без його участі та вказано, що докази понесених судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення апеляційним судом, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 процесуального строку на подання доказів понесених судових витрат, оскільки ОСОБА_1 мав можливість дізнатись про результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції і вчасно подати відповідні докази понесених витрат. Ухвалою від 05.12.2023 у справі № 910/10049/21 Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк, встановлений частиною 8 статті 129 цього Кодексу. Отже Північний апеляційний господарський суд вирішив питання щодо поновлення строку на подання позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу.

В ухвалі від 26.02.2024 Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 910/10049/21 та відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в судовому рішенні про перегляд якого подано касаційну скаргу правильне застосовування норм права було очевидним і не викликало розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Натомість ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/10049/21, хоча ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не входять до переліку ухвал, які можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, потім 15.05.2024 вдруге звернувся до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, і такі дії (повторне подання клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу, яке вже було вирішено судом) судом апеляційної інстанції визнано зловживанням процесуальними правами відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а потім звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024.

Отже, перелічені дії ОСОБА_1 очевидно є зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

ЄСПЛ звертає увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, що у разі вчинення учасником справи дій зі зловживання своїми процесуальними правами суд може обмежити право заявляти заяву, скаргу, клопотання. Однак Господарський процесуальний кодекс України встановлює окремі способи реагування на такі порушення.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Керуючись статтями 2, 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

О. А. Кролевець