Ухвала

від 03.06.2024 по справі 910/10049/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10049/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Шапран В. В.

від 01.04.2024

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича

про визнання рішення загальних зборів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 01.04.2024 Північний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/10049/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана поза межами одного року з дня складення повного тексту додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21.

13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/10049/21. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 1 статті 116 та частину 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на його думку, причини пропуску строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 були поважними, а обставини, за яких апеляційна скарга не могла бути подана раніше - непереборними. Так, ухвалою від 08.03.2023 Північний апеляційний господарський суд повернув первісно подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга підписана за довіреністю ОСОБА_2 - особою, яка не є адвокатом. Не погодившись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про її скасування. Скаржник зауважує, що скориставшись своїм правом на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 він вправі був очікувати на задоволення вимог своєї касаційної скарги та скасування вказаної ухвали. На його думку, одночасне касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 та повторне подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 є невиправданим, оскільки призводить до правової невизначеності. Втім, постановою від 21.12.2023 Верховний Суд залишив без змін ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 із зазначенням, що повернення скаржнику апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з такою скаргою до господарського суду у встановленому порядку. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції при повторному зверненні з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 мав врахувати ці обставини та поновити строк для повторного подання апеляційної скарги, так як в період часу з дати отримання вказаного додаткового рішення до дати повторного подання апеляційної скарги він вчиняв дії на захист своїх прав, що безпосередньо впливає на перебіг процесуального строку, тощо.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою з огляду на таке.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018;

- визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2";

- скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформлене протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018. Скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" судові витрати у розмірі 54 125,23 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 заяву ОСОБА_1 задоволено частково: присуджено до стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 666,66 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" судові витрати у розмірі 54 125,23 грн.

Ухвалою від 08.03.2023 Північний апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга підписана за довіреністю ОСОБА_2 - особою, яка не є адвокатом.

Постановою від 21.12.2023 Верховний Суд залишив без змін ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21.

13 лютого 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 01.04.2024 Північний апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/10049/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Процесуальний закон не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Отже, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання/заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 складено та підписано 23.01.2023. Отже останнім днем подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 було 13.02.2023 включно (з урахуванням вихідних днів). Разом із цим, апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 подана ОСОБА_1 13.02.2024, тобто із пропуском процесуального строку в один рік.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. За частиною 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у частині 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначив, що копію постанови Верховного Суду від 21.12.2023, якою ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 про повернення первісно поданої апеляційної скарги залишена без змін, він отримав засобами поштового зв`язку 26.01.2024. При цьому, ОСОБА_1 не посилався на пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Втім, в контексті положень частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України обставини отримання чи неотримання скаржником копії судового рішення не мають жодного значення в силу того, що ОСОБА_1 , отримавши ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023, якою було повернуто його первісну апеляційну скаргу, не був позбавлений можливості, усунувши недоліки, подати вдруге апеляційну скаргу у більш короткий термін. Суд звертає увагу, що посилання на постанову Верховного Суду від 21.12.2023, якою ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 про повернення апеляційної скарги залишена без змін, не заслуговують на увагу, оскільки касаційний перегляд судових рішень, зокрема, суду апеляційної інстанції, не зупиняє та не поновлює перебіг процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України. До того ж у постанові від 21.12.2023 Верховний Суд наголосив, що "повернення скаржнику апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з такою скаргою до господарського суду у встановленому порядку шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України", в тому числі шляхом дотримання процесуальних строків.

За таких обставин Північний апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що скаржником не доведено наявності виключних випадків, зазначених у частині 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно із частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/10049/21 та відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки в судовому рішенні про перегляд якого подано касаційну скаргу правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтею 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10049/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець