Ухвала

від 22.07.2024 по справі 910/10049/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10049/21

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід суддів Губенко Н.М., Вронської Г.О., Студенця В.І. від розгляду касаційної скарги

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024

у справі № 910/10049/21

за позовом ОСОБА_1

до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича

про визнання рішення загальних зборів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича про визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018; визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2"; скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018; скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою від 18.07.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21.

11 вересня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій ОСОБА_1 просив стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн та поштові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 123,98 грн.

Ухвалою від 05.12.2023 у справі №910/10049/21 Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк, встановлений частиною 8 статті 129 цього Кодексу.

Ухвалою від 26.02.2024 у справі № 910/10049/21 Верховний Суд ( Губенко Н. М. - головуючий; судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.) відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10049/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023.

Ухвалою від 08.04.2024 Верховний Суд ( Губенко Н.М. - головуючий; судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.) відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/10049/21 за нововиявленими обставинами.

15 квітня 2024 року до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат на правовому допомогу в апеляційній інстанції у справі № 910/10049/21.

Ухвалою від 28.05.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів понесених витрат на правовому допомогу в апеляційній інстанції у справі № 910/10049/21 на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу вже було вирішено судом в ухвалі від 05.12.2023 у цій справі.

17 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/10049/21.

Згідно із протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.07.2024 для розгляду справи № 910/10049/21 визначено колегію суддів у складі: Губенко Н. М. - головуючий, судді: Кондратова І. Д., Студенець В. І.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 , у тому числі, заявив відвід суддям Верховного Суду, які можуть розглядати дану касаційну скаргу. У тексті касаційної скарги, яка стосується відводу, ОСОБА_1 наголошує, що не довіряє її розгляд суддям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Губенко Н.М., Кондратовій І.Д. та Студенцю В.І., які за твердженням ОСОБА_1 , безпідставно відмовили у відкритті касаційного провадження у справі №910/10049/21 за його касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, відмовили у прийнятті заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 26.02.2024 за нововиявленими обставинами, а також позбавили права заявити відвід, оскільки ухвали Верховного Суду 26.02.2024 та від 08.04.2024 були постановлені без участі ОСОБА_1 . Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартенко проти України", у справі "Castillo Algaro v. Spain" (постанова від 28.10.1998), приписи статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункт 1.5 Європейської хартії про закон "Про статус суддів", статті 7, 8 Кодексу суддівської етики ОСОБА_1 наголошує, що судді Губенко Н.М. , Кондратова І.Д. та Студенець В.І. вже мають заздалегідь сформовану думку щодо оцінки обставин справи, оскільки їх поведінка вказує на недостатній рівень безсторонності, яка на верховенстві права не грунтується. Крім того, на думку заявника судді Губенко Н. М. , Кондратова І. Д. та Студенець В. І. прямо чи побічно заінтересовані в результаті розгляду справи і у разі продовження її розгляду не зможуть забезпечити неупереджений погляд на касаційну скаргу і пов`язані із нею процесуальні питання, вирішення яких залежить від них, оскільки судді Губенко Н. М. , Кондратова І. Д. та Студенець В. І. вже пов`язані з попередніми своїми процесуальними рішеннями, які, за твердженням ОСОБА_1 , не відповідають верховенству права та суперечать статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Також ОСОБА_1 зазначає, що у постанові від 17.09.2019 у справі № 277/599/15-к Верховний Суд дійшов висновку, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Проте відсутність самовідводу суддів Губенко Н. М., Кондратової І.Д. та Студенця В. І., які можуть розглядати дану скаргу, а відтак обізнані з її змістом, свідчить про зацікавленість вказаних суддів у розгляді справи і вказує на їх упередженість. Водночас ОСОБА_1 стверджує, що він не заявляє незгоду із процесуальними рішеннями суддів, як причину для відводу. За наведених підстав ОСОБА_1 просить розглянути заявлений відвід суддям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які можуть розглядати дану касаційну скаргу: Губенко Н. М. , Вронській Г. О. , Студенцю В. І .

Наявні обставини на думку заявника викликають сумніви неупередженості або об' єктивності даних суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Вронської Г.О. від розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21 залишено без розгляду. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н. М., та Студенця В. І. від розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21 визнано необґрунтованою. Передано матеріали касаційної скарги у справі № 910/10049/21, наявні в касаційній інстанції, на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Губенко Н.М. та Студенця В.І. від розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21.

Відвід, заявлений ОСОБА_1 судді Вронській Г. О., залишено без розгляду, оскільки 19 лютого 2024 року за розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/302 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/10049/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Вронської Г.О. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 для розгляду справи №910/10049/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кондратова І. Д., Студенець В. І. З огляду на те, що суддю Вронську Г.О. було замінено на суддю Студенця В.І. , і суддя Вронська Г.О. не приймала участь в постановленні ухвал Верховного Суду від 26.02.2024 та від 08.04.2024, заява в частині відводу судді Вронській Г. О. залишена без розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів визначено суддю Огородніка К.М. (19.07.2024).

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 7 статті 39 ГПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів.

Відповідно до частини восьмої статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Перевіривши наведені ОСОБА_1 доводи, на обґрунтування заяви про відвід суддів Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Отже, хоча ОСОБА_1 і посилається на пункти 3, 5 частини першої статті 35 ГПК України як на підставу про відвід суддів Губенко Н.М. та Студенця В.І. про те, фактично заява зводиться до незгоди сторони з судовими рішеннями, а саме ухвалами Верховного Суду від 26.02.2024 та від 08.04.2024.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суддів не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.

Обставини наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених у статті 35 ГПК України та інших передумов для відводу суддів Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/10049/21.

З урахуванням вищевикладено, Суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід суддів Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21, не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності даних суддів. Інших підстав в обґрунтування необ`єктивності чи упередженості суддів, скаржником не наведено у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заявленого відводу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 910/10049/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.