Постанова

від 20.02.2024 по справі 909/934/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 909/934/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Фрич В. І.,

відповідачів - Книш О. М.,

прокуратури - Гудков Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (судді: Бонк Т. Б. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 (суддя Малєєва О. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба"

до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях і Державного підприємства "Укрриба",

за участю Івано-Франківської обласної прокуратури,

про визнання недійсним в частині договору оренди державного майна, продовження дії договору оренди державного майна, зобов`язання скасувати наказ, вчинити дії та зареєструвати в реєстрі речових прав майно,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Тисмениця-Риба" (далі - ПрАТ "Тисмениця-Риба") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМУ) та Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба") про визнання нікчемними пунктів 1.1, 2.3, 3.1, 5.9, 6.4, 10.2 та 10.5 договору оренди державного майна від 29.07.2016 № 20/16 із змінами та доповненнями (далі - договір оренди від 29.07.2016) в частині, що суперечить Конституції України та чинному законодавству; зобов`язання РВ ФДМУ скасувати наказ від 06.07.2021 № 646 (далі - наказ від 06.07.2021) як необґрунтований та незаконний; продовжити дію договору оренди від 29.07.2016 відповідно до пункту 2.9 договору про внесення змін та доповнень до договору на новий строк - 5 років та справляти плату тільки за придатне для використання майно; зобов`язання ДП "Укрриба" зареєструвати в реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" та "Марківці".

1.2. 20.01.2022 позивач подав до суду заяву про часткову зміну предмета позову, в якій просив замість "визнати нікчемними" - "визнати недійсними" оспорювані пункти спірного договору.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір оренди від 29.07.2016 укладався на односторонніх умовах, а ті пропозиції і зауваження, що надавалися позивачем, не були враховані; кількість орендованих ставків не відповідає фактичній; ставка орендної плати за базовий місяць суперечить Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика) та є завищеною; об`єкт оренди непридатний до використання; умовами договору обмежено права позивача на здійснення поліпшень орендованого майна, відшкодування вартості таких поліпшень та на приватизацію орендованого майна; позивач належним чином виконував умови договору, тому має право продовжити його на новий строк; РВ ФДМУ не попередило позивача за три місяці до закінчення строку дії договору про намір використовувати майно для власних потреб; відсутня заборгованість за договором оренди нерухомого майна.

1.4. ДП "Укрриба" проти задоволення позову заперечило; у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема на законність наказу від 06.07.2021 та відсутність повноважень у державного підприємства на здійснення реєстрації речових прав на гідротехнічні споруди. У клопотанні про застосування позовної давності відповідач просив застосувати позовну давність.

1.5. РВ ФДМУ також заперечило проти позову, наголошуючи, зокрема, на недотриманні позивачем порядку продовження договору оренди державного майна, встановленого статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483; наявності у позивача заборгованості з орендних платежів за спірним договором оренди, про що свідчить судове рішення у справі № 909/119/21 та перебування на розгляді у суді справи № 909/786/21 про стягнення боргу з орендних платежів з ПрАТ "Тисмениця-Риба"; саме наведені обставини в сукупності, як зазначав відповідач, стали підставою для прийняття рішення про припинення дії договору оренди державного майна згідно з відповідним наказом. Також відповідач зазначив, що на момент відкриття провадження у справі договір оренди від 29.07.2016 є припиненим, тому відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних пунктів такого договору; до того ж визнання недійсними пунктів договору, які визначають його істотні умови, що має місце у наведеному випадку, є недопустимим.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

2.2. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у позові відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, аргументуючи судове рішення, виходив із того, що позивач не довів обставин включення до об`єкта оренди непридатного до використання майна і, відповідно, завищення орендної плати; не довів факту здійснення ремонту об`єкта оренди на суму 3,5 млн грн, а також того, що частина майна, яке передано в оренду за договором, є власністю позивача чи його акціонерів. Водночас суд зазначив, що позивач не надав доказів, коли і за які кошти таке майно створювалось, а той факт, що частина об`єктів не має реєстрових номерів і посилання позивача на те, що таке майно не знаходилось чи не знаходиться на балансі ДП "Укрриба", не свідчить про те, що воно належить позивачеві чи його акціонерам. Разом із тим, надавши оцінку наявному у справі листуванню, суд установив, що позивач не звертався до орендодавця із заявою про намір продовжити договір оренди від 29.07.2016, як то передбачено вимогами закону. Крім того, обставини наявності у позивача заборгованості з орендної плати встановлені судом у справі № 909/119/21 та в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню. Поза тим суд не встановив наявності обставин, які могли б слугувати підставою для визнання недійсним договору в оспорюваній частині.

Щодо вимоги про зобов`язання ДП "Укрриба" зареєструвати у реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" і "Марківці", то суд зазначив, що позовні вимоги обґрунтовані невиконанням договірних зобов`язань, а саме умов пункту 10.15 договору, однак ДП "Укрриба" не є стороною договору, а тому у вказаного підприємства не виникло відповідних господарсько-договірних зобов`язань, що є підставою для відмови в позові і в цій частині.

Суд не розглядав питання про застосування наслідків спливу позовної давності за необґрунтованості заявлених позовних вимог.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 про виправлення описки в даті постанови) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у цій справі залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ПрАТ "Тисмениця-Риба", не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 частково щодо зобов`язання РВ ФДМУ скасувати наказ від 06.07.2021 як необґрунтований та незаконний, продовжити дію договору оренди від 29.07.2016 відповідно до пункту 2.9 договору про внесення змін та доповнень до договору на новий строк - 5 років і справляти плату тільки за придатне для використання майно, та направити справу у цій частині на новий розгляд.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини 2 статті 287, пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; наголошує на тому, що суди не дослідили зібрані у справі докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування, і не застосували норми матеріального права; в порушення положень частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не врахували висновків Верховного Суду і його обов`язкові вказівки, наведені у постанові від 05.10.2022 у цій справі, стосовно необхідності вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, а також щодо належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, чим порушили норми процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції не дав належної оцінки пунктам 2.3, 5.9 спірного договору, які не відповідають Конституції України і Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Закону України "Про оренду державного і комунального майна", а також пунктам 10.5, 10.15 зазначеного договору; саме реєстрація і повинна була уточнити кількість гідротехнічних споруд, що перебували на балансі, однак вона до цього часу балансоутримувачем не проведена. Також скаржник вважає, що попередні судові інстанції не врахували того, що орендовані об`єкти перебувають на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні позивача; не звернули уваги на те, що надані позивачем документи свідчать про те, що він є законослухняним підприємством, тривалий час орендує майно, здійснив реконструкцію гідроспоруд, двічі під час дії договору подавав заяви з додатками встановленої форми на приватизацію майна, надмірно сплатив орендні платежі, в тому числі і за більш, як на 80 % непридатне для використання майно. Крім того, ПрАТ "Тисмениця-Риба" посилається на те, що судами не надано оцінку тому факту, що відповідно до отриманих від орендаря копій актів виконаних робіт на суму 3,5 млн. грн та копій платіжних доручень більш як на 2,5 млн. грн РВ ФДМУ не провело зарахування орендарю в рахунок орендної плати понесені витрати згідно з пунктом 3 статті 776 Цивільного кодексу України, тоді як загальна вартість орендованого майна становить 4,2 млн. грн, а в наказі від 06.07.2021 цю норму закону взагалі проігноровано.

3.2. Від ДП "Укрриба" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані; наголошує, зокрема на виконанні обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 05.10.2022 у цій справі, якою справа направлялася на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як установили суди попередніх інстанцій, 29.07.2016 між РВ ФДМУ по Івано-Франківській області (орендодавець) і ПрАТ "Тисмениця-Риба" (орендар) був укладений договір оренди державного майна № 20/16, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди 42 ставів загальною площею 403,8204 га, що перебуває на балансі ДП "Укрриба", вартість якого згідно зі звітом про оцінку станом на 29.02.2016 становить 4 173 016,00 грн без ПДВ, в тому числі, - гідротехнічні споруди 20 ставів загальною площею 258,3278 га, які розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, за межами с. Хом`яківка, вартість яких згідно зі звітом про оцінку станом на 29.02.2016 становить 2 519 205,00 грн без ПДВ (наведено їх перелік, вказано реєстрові номери та вартість); - гідротехнічні споруди 22 ставів загальною площею 145,4926 га, які розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, за межами с. Марківці та с. Хом`яківка, вартість яких згідно зі звітом про оцінку станом на 29.02.2016 становить 1 654 711,00 грн без ПДВ (наведено їх перелік, вказана вартість та реєстрові номери, окрім об`єктів під № 8, 9, 10, 11 щодо яких відсутні реєстрові номери).

У пункті 2.3 цього договору передбачено, що майно передається в оренду без права викупу та не підлягає приватизації.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди від 29.07.2016 орендна плата визначена на підставі Методики і за базовий місяць оренди - червень 2016 року становить 36 326,60 грн без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2016 року встановлюється як орендна плата за базовий місяць оренди (червень 2016 року). Нарахування ПДВ на суму орендної плати та його сплата здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 70 % - до державного бюджету, 30 % - балансоутримувачу (пункт 3.4 спірного договору).

Відповідно до пункту 5.9 договору оренди від 29.07.2016 орендар зобов`язаний своєчасно за згодою балансоутримувача здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшення орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду, не має права на приватизацію об`єкта оренди, а також не має права передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору (пункт 6.4 вказаного договору).

Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 29.07.2016 до 29.07.2017 (пункт 10.1 договору оренди від 29.07.2016).

У пункті 10.2 спірного договору передбачено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну дії договору, в тому числі, у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

У разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення є власністю держави та компенсації не підлягають (пункт 10.5 договору оренди від 29.07.2016).

Згідно з пунктом 10.6 зазначеного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені ним з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору та при наявності дозволу уповноваженого органу управління. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору оренди.

Сторони домовились, що після реєстрації у реєстрі речових прав гідротехнічних споруд ставів як об`єктів нерухомості в місячний термін буде підготовлено та нотаріально посвідчено додаткову угоду про внесення змін до зазначеного договору оренди щодо встановлення терміну його дії 5 років (пункт 10.15 спірного договору).

Додатком № 1 до вказаного договору є розрахунок плати за базовий місяць оренди, в якому застосована орендна ставка 10 %. Цей розрахунок погоджений сторонами.

Згідно з актом приймання-передачі від 29.07.2016 об`єкт оренди переданий орендареві і прийнятий ним без зауважень.

Сторони вносили зміни в договір згідно з відповідними договорами про внесення змін та доповнень від 22.08.2016 № 1, від 23.10.2017 № 2, від 24.07.2019 № 3, від 27.09.2019 № 4.

Відповідно до договору про внесення змін від 22.08.2016 № 1 сторони внесли зміни в пункт 10.1 договору та вказали, що він укладений на 2 роки 11 місяців, діє з 29.07.2016 до 29.06.2019.

Згідно з договором про внесення змін від 23.10.2017 № 2 до спірного договору його пункт 3.1 викладено в новій редакції, а саме орендна плата визначена на підставі Методики і за базовий місяць оренди - вересень 2017 року встановлена в розмірі 28 011,90 грн без ПДВ; також передбачено її сплату не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у зв`язку з чим змінено пункт 3.4 договору.

Відповідно до договору про внесення змін від 24.07.2019 № 3 до договору оренди від 29.07.2016 сторони продовжили строк дії договору з 29.06.2019 до 29.08.2019, виклавши пункт 10.1 договору у відповідній редакції; внесли зміни щодо орендодавця та передбачили, що подальше продовження договору можливе після виготовлення звіту про оцінку майна та за умови перегляду орендної плати з урахуванням нового звіту про оцінку майна.

Договором про внесення змін від 27.09.2019 № 4 сторони внесли зміни в спірний договір, зокрема у пункт 10.1, продовживши строк його дії на 2 роки та 1 місяць - з 29.08.2019 до 29.09.2021. Також виклали в новій редакції пункт 1.1 договору щодо об`єкта оренди, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди 42 ставів загальною площею 347,7805 га, що перебуває на балансі ДП "Укрриба", вартість якого згідно зі звітом про оцінку станом на 31.07.2019, становить 4 207 301,00 грн без ПДВ, в тому числі, - гідротехнічні споруди ставів загальною площею 219,6271 га, які розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, за межами с. Хом`яківка (дільниця Городище), наведено попередній перелік 20 ставів, вказано їх реєстрові номери та вартість, а також додано об`єкт відвідні та рибозбірні осушувальні канали без реєстрового номера з визначенням його вартості; загальна вартість 2 627 140,00 грн; - гідротехнічні споруди загальною площею 128,1534 га, які розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, за межами с. Марківці та с. Хом`яківка (дільниця Марківці), наведено перелік з 21 об`єкта з вказівкою на їх вартість та реєстрові номери, окрім об`єктів під №№ 8, 9, 10, 11, 14, 21 щодо яких відсутні реєстрові номери. Зокрема додано об`єкт відвідні та рибозбірні осушувальні канали; загальна вартість вказаних об`єктів 1 580 161,00 грн.

Разом із тим цим договором про внесення змін було викладено в новій редакції пункти 3.1, 4.4 спірного договору. Згідно з пунктом 3.1 визначено орендну плату в розмірі 24 468,95 грн без ПДВ за базовий місяць оренди серпень 2019 року. В додатку № 1 до договору про внесення змін при розрахунку орендної плати застосовано орендну ставку в розмірі 10 % із застосуванням коефіцієнта 0,7. У пункті 4.4 визначено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар звертається до орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна, затвердженим наказом ФДМУ від 25.05.2018 № 686, зареєстрованим в Мін`юсті України 11.06.2018 № 711/32163.

Також у пункті 5.9 договору (з урахуванням змін) визначено обов`язок орендаря своєчасно за згодою балансоутримувача здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна, а в пункті 6.3 договору до прав орендаря віднесли можливість за письмовою згодою орендодавця та уповноваженого органу управління здійснювати капітальний ремонт, проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Поза тим виклали в новій редакції пункт 10.6 спірного договору, згідно з якою у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

4.3. Предметом позову у цій справі (з урахуванням змін) є вимоги ПрАТ "Тисмениця-Риба" до РВ ФДМУ та ДП "Укрриба" про визнання недійсними пунктів 1.1, 2.3, 3.1, 5.9, 6.4, 10.2 та 10.5 договору оренди від 29.07.2016; зобов`язання РВ ФДМУ скасувати наказ від 06.07.2021; продовжити дію договору оренди від 29.07.2016 відповідно до пункту 2.9 договору про внесення змін та доповнень до договору на новий строк - 5 років та справляти плату тільки за придатне для використання майно; зобов`язання ДП "Укрриба" зареєструвати в реєстрі речових прав 39 гідротехнічних споруд рибдільниць "Городище" та "Марківці".

4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі за результатами її нового розгляду, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.

4.5. Як свідчить зміст касаційної скарги, позивач оскаржив ухвалені у справі рішення та постанову лише в частині зобов`язання РВ ФДМУ скасувати наказ від 06.07.2021 як необґрунтований та незаконний, продовживши дію договору оренди від 29.07.2016 відповідно до пункту 2.9 договору про внесення змін та доповнень до договору на новий строк - 5 років і справляння плати тільки за придатне для використання майно, та у цій частині просив скасувати судові рішення у справі і направити справу у відповідній частині на новий розгляд. В іншій частині судові рішення, а саме в частині відмови у позові про визнання недійсними оспорюваних пунктів спірного договору та зобов`язання здійснити реєстрацію речових прав на гідротехнічні споруди, позивачем не оскаржені.

4.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, не вбачає підстав для скасування оскаржених у справі судових рішень з огляду на таке.

4.7. Відмовляючи у позові в частині визнання недійсними пунктів 1.1, 2.3, 3.1, 5.9, 6.4, 10.2 і 10.5 спірного договору, суди попередніх інстанцій урахували положення статей 16, 202- 204, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та акцентували на тому, що умова договору стосовно якої висувається вимога щодо її недійсності не може бути істотною умовою, оскільки в такому випадку вся угода має бути визнана недійсною в цілому, тому пункт 1.1 (об`єкт оренди), пункт 3.1 (орендна плата) і пункт 5.9 (відновлення орендованого майна), не можуть бути визнані недійсними, позаяк є істотними умовами договору. Водночас, надавши оцінку іншим пунктам спірного договору (пункти 2.3, 6.4, 10.2 10.5), про недійсність яких заявлено позов, на відповідність їх вимогам закону, попередні судові інстанції установили відсутність обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними, навівши у судових рішеннях відповідне мотивування.

Відмовляючи у позові в частині скасування наказу РВ ФДМУ, продовження дії спірного договору та справляння плати лише за придатне для використання майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив насамперед із того, що на спірні правовідносини продовження договору оренди державного майна поширюється дія положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (в силу пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону), однак у наведеному випадку позивач не дотримався визначеної законом процедури продовження договору оренди державного майна, яка (процедура) вимагає від орендаря попереднього (не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди) подання до орендодавця заяви про продовження договору (частина 3 статті 18 цього Закону); крім того, відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців, а, за висновками суду, обставини наявності у позивача заборгованості з орендної плати (орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців) встановлені судом у справі № 909/119/21 та в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню. При цьому попередні судові інстанції виходили, зокрема, із того, що за змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що, оскільки на момент закінчення строку дії спірного договору (29.09.2021) вже діяли положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, який набрав чинності 01.02.2020, то умови щодо продовження строку дії договору оренди від 29.07.2016 підпадали під регулювання цим Законом.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (частина 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ).

Місцевий господарський суд установив, що РВ ФДМ адресувало ПрАТ "Тисмениця-Риба" лист від 07.04.2021 № 11-021-00827 щодо продовження договору оренди від 29.07.2016, в якому інформувало позивача про те, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ договір може бути продовжений на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, тобто до 29.06.2021. Водночас було наголошено на необхідності орендаря погасити заборгованість з орендної плати, оскільки наявність такої обставини унеможливить продовження строку дії договору.

Також РВ ФДМ України направило позивачеві лист від 15.06.2021 № 11-021-01105 на його звернення від 25.05.2021 № 25/05/1 щодо перерахунку орендної плати, застосування понижуючого коефіцієнта та нарахування орендної плати у розмірі 50 % на період карантину. В цьому листі РВ ФДМУ, серед іншого, повідомило позивача про необхідність погашення заборгованості з орендної плати та про неможливість продовження договору у разі наявності заборгованості за договором оренди.

Також суд установив, що позивач у листах, адресованих РВ ФДМУ, ставив питання стосовно приватизації орендованого майна (лист від 10.11.2020 № 10/11/1вих про надсилання додатку 3 до порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку малої приватизації, що підлягають приватизації, та лист від 25.05.2021 № 25/05/2вих (отримано 26.05.2021) щодо включення об`єктів оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації). В жодному із цих листів не вказано про намір позивача продовжувати договір. Інших доказів такого звернення позивача до орендодавця не подано.

Господарський суд першої інстанції зазначив, що листи Держрибагентства від 02.12.2020 № 2-11.1-13/7187-20, від 10.03.2021 № 1-11.1-17/1370-21 стосуються виключно приватизації майна; лист РВ ФДМУ від 12.12.2017 № 11-05-07769 направлений позивачу з приводу капітального ремонту гідроспоруд; лист ФДМУ від 07.12.2020 № 10-15-24965 містить відповідь РВ ФДМУ щодо обліку та реєстрації державного нерухомого майна.

Установив суд і те, що РВ ФДМУ 06.07.2021 видало наказ № 646 щодо припинення дії договору, в якому відповідач, керуючись статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", враховуючи закінчення 29.09.2021 терміну дії договору, неподання орендарем звернення щодо його продовження та звіту про оцінку майна, наявність 3-х місячної заборгованості до державного бюджету за договором оренди від 29.07.2016, прийняв рішення про припинення дії вказаного договору з 29.09.2021.

РВ ФДМУ направило позивачу лист від 12.07.2021 № 11-021-01296 про припинення дії договору оренди від 29.07.2016, в якому вказало на необхідність повернення орендованого майна та сплату заборгованості.

Таким чином, встановлені судами фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що орендарем не було дотримано передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди, а саме не подано у встановлені строки відповідної заяви про продовження договору оренди, натомість відповідач прийняв рішення про припинення дії спірного договору.

Крім того, виконуючи обов`язкові вказівки суду касаційної інстанції, вміщені у постанові від 05.10.2022 у цій справі, дослідивши обставини та наявні у справі докази (серед іншого, лист ДП "Укрриба" від 12.10.20212 № 08-12/202, акт технічного обстеження гідроспоруд від 03.10.2012, рецензії на звіт про незалежну оцінку майна від 29.02.2016, експертний звіт №17/10-22-02 від 17.10.2022, аудиторську довідку розрахунок від 22.12.2021 тощо), суди попередніх інстанцій визнали недоведеними позивачем обставини включення до об`єкта оренди непридатного до використання майна і, відповідно, завищення орендної плати; зазначили про недоведення документально факту здійснення позивачем ремонту об`єкта оренди на суму 3,5 млн грн, а також того, що частина переданого за договором в оренду майна є власністю позивача чи його акціонерів. Суди також вказали, що позивач не надав доказів коли і за які кошти таке майно створювалось, а той факт, що частина об`єктів не має реєстрових номерів і посилання позивача на те, що таке майно не знаходилось чи не знаходиться на балансі ДП "Укрриба" не свідчить про те, що воно належить позивачу чи його акціонерам і цих обставин не доводить.

Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, правових підстав для задоволення позову у наведеному випадку немає. За необґрунтованості позову, суди не вирішували питання застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

4.8. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 4 частини 2 статті 287, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом обставин та зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Проте посиланням на інші підстави касаційного оскарження (передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) скаржник касаційну скаргу не обґрунтовував.

Зважаючи на викладене та за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповноту судового дослідження. До того ж саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення. Доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчить зміст оскаржених судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає положенням частин 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 (про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акта на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акта на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку), оскільки висновки щодо застосування норм права зроблені у неподібних до цієї справи, що розглядається, правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи. У вказаній справі спір стосувався переходу права постійного користування землею в порядку правонаступництва від державного підприємства, яке набуло його на підставі закону, до відповідача, котрий не входить в перелік осіб, які на підставі статті 92 Земельного кодексу України можуть отримати земельні ділянки в порядку постійного користування. Натомість у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, таке питання не виникало та не поставало; положення статті 92 Земельного кодексу України суди не застосовували; спірні правовідносини стосуються продовження договору оренди від 29.07.2016 на новий строк та чинності його окремих умов.

Водночас колегія суддів відхиляє і посилання скаржника на висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), оскільки вони не регулюють спірних правовідносин.

Поза тим не знайшли свого підтвердження та спростовуються змістом оскаржених судових рішень і доводи скаржника про порушення судами статті 316 Господарського процесуального кодексу України та невиконання судами обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 05.10.2022.

4.9. Наведене свідчить про непідтвердження підстави касаційного оскарження.

4.10. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. У статті 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких немає такої підстави як необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Тому у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, що випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287, пункті 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у справі № 909/934/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак