Рішення

від 20.02.2024 по справі 308/8540/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2024 року м. Ужгород№ 308/8540/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Ковач Н.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - не зявився

відповідачів: Державна казначейська служба України - представник Троцюк О.В.

ГУ ДКСУ в Закарпатській області - представник Троцюк О.В.

ГУ МВС України в Закарпатській області -представник не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна казначейська служба України Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, ГУ Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Ужгородський міськрайонний суд, в якому просить :

Стягнути солідарно з Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку інфляційні витрати у розмірі 85536,10 грн. та 3 % річних у розмірі 36522, 20 (тридцять шість тисяч п`ятсот двадцять дві грн. двадцять коп.) грн. за несвоєчасне виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №2а-1769/10/0770.

Під час судового розгляду за клопотання ГУ ДКСУ в Закарпатській області до участі в справі в якості співвідповідача було залучено УМВС України в Закарпатській області

10 лютого 2021 року Рішенням Ужгородського міськрайонного суду позов частково задоволено.

11 серпня 2022 року Закарпатський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції, а провадження у справі закрив на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також розяснено , що позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

17 серпня 2023 року дана справа була повернута до Ужгородського міськрайонного суду.

18 серпня 2022 року позивач звернувся до Закарпатського апеляційного адмінсуду із заявою в порядку ст. 256 ч.1 ЦПК України про направлення справи за встановленою підсудністю.

17 лютого 2023 року звернувся до апеляційної інстанції про направлення справи за встановленою підсудністю.

13 липня 2023 року та 17 липня 2023 року повторно звернувся із аналогічною заявою.

31 липня 2023 року Закарпатським апеляційним судом складено Акт про втрату заяви позивача від 18 серпня 2023 року.

01 серпня 2023 року Закарпатський апеляційний суд надіслав запит до Ужгородського міськрайонного суду про надіслання цивільної справи .

03 серпня 2023 року Ужгородський міськрайонний суд надіслав дану справу на запит апеляційного суду.

07 серпня 2023 року Закарпатський апеляційний суд виніс ухвалу про передачу справи до Закарпатського окружного адмінсуду.

09 серпня 2023 року апеляційний суд повернув матеріали даної справи до Ужгородського міськрайонного суду.

10 жовтня 2023 року справа надійшла до Закарпатського окружного адмінсуду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи передана головуючій судді Плехановій З.Б.

16 жовтня 2023 року ухвалою ЗОАС позов було залишено без руху , оскільки судом було встановлено що у звязку з розглядом даної справи за правилами КАСУ ( про що зазначив Закарпатський апеляційний сул, а спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються) позовна заява не відповідає ст. 160 КАСУ, а саме: не дотримано вимоги пункту 4 частини 5, яким встановлено, що зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Позивачем зазначено похідні вимоги щодо стягнення грошових сум, водночас необхідно :сформулювати вимоги щодо кожного відповідача окремо та зазначити якою дією, бездіяльністю чи рішенням кожного відповідача порушено право та інтерес позивача.

03 листопада 2023 року від позивача надійшла заява на виконання недоліків, звернув увагу , що у прохальній частині позовної заяви від 26.08.20 року позивач зазначив про необхідність застосування положень статті 625 ЦК України, а також про те, що просить суд стягнути солідарно з Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області 3% річних та інфляційні втрати. Понад це, позивач вказував про те, що підставою позову є несвоєчасність виконання грошового зобовязання, а саме: - щодо виплати присудження коштів за постановою ЛОАС від 15.11.2017 у справі № 2а-1769/10/0770.

07 листопада 2023 року ухвалою ЗОАС було відкрито загальне позовне провадження та запропоновано сторонам надати заяви по суті спору.

20 листопада 2023 року відповідачем ГУ ДКС та ДКС України подано Відзив , в якому викладено заперечення проти позову і зазначено, після надходження від стягувача виконавчого листа , казначейський орган звернувся у травні, червні, липні 2018 року до боржника з повідомленням про безспірне списання коштів, отримавши відповідь , що кошти за КЕКВ 212 "Грошове забезпечення" на діяльність ліквідаційної комісії на 2018 рік не передбачалися та станом на 05.06.2018 року -відсутні, і з метою виділення необхідних коштів боржником надіслано звернення до Національної поліції України з метою понадпланового фінансування.

В подальшому 26 липня 2018 року стягувача було повідомлено , що виконавчий лист буде виконуватися за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду , що гарантовані державою" у другу чергу.

15 січня 2020 року від боржника на адресу ГУ ДКСУ в Закарпатській області надійшов лист про добровільне виконання шляхом перерахунку коштів стягувачу за рішенням суду, що підверджували платіжними дорученнями, після чого ОСОБА_1 повідомлено про зняття з обліку виконавчого листа у звзязку з його виконанням боржником.

Отже, ГУ ДКСУ в Закарпатській області вживали всі заходи для вирішення виконання виконавчого листа, а відповідальність з приводу невчасного невиконання рішення позивач фактично перекладає з боржника-роботодавця на казначейство, що є помилковим, оскільки до ухвалення судового рішення між казначейством та боржником не існувало будь-яких зобовязань , у звязку з чим підстави для застосування до спірних відносин положень ч. 2 ст. 625 ЦКУ-відсутні.

16 січня 2024 року позивачем подано заяву про проведення судового засідання 17 січня 2024 року та розгляду даної справи без його участі.

17 січня 2024 року ухвалою ЗОАС вирішено:

1.Закрити підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області , ГУ Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

2. Призначити справу до судового розгляду по суті на 20 лютого 2024 року на 14:00 год. засідання відбудеться за адресою: 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Б.Хмельницького, буд. 21.

3. Зобов`язати позивача та Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області надати суду в строк 7 днів з дня отримання даної ухвали :

- заяву позивача, виконавчий лист № 2а-1769/10/0770 з додатками з реєстраційним номером та датою реєстрації подану до Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області ( або належним чином завірені копії)

4. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області надати суду в строк 7 днів з дня отримання даної ухвали :

- документальне підтвердження зняття з обліку виконавчого листа ЛОАС № 2а-1769/10/0770 та підстави .

25 січня 2024 року ГУ ДКСУ в Закарпатській області на виконання вимог суду надано витребувані документи.

01 лютого 2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду надішли витребувані документи.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечив проти позову з мотивів наведених у відзивах.

Позивач в судове засідання не зявився, однак про те, що він належним чином повідомлений про дату судового розгляду свідчить повідомлення про вручення , де зазначено , що ухвала про закриття підготовчого провадження отримана ним 31.01.24 року .

З огляду на вищезазначене та подану позивачем 16 січня 2024 року заяву про розгляд справи без його участі, заслухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали адмінсправи суд дійшов до наступних висновків.

Обставини встановлені судом

20 листопада 2017 року у справі № 2а-1769/10/0770 Львівський окружний адміністративний суд постановив:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства внутрішніх справ України №597 „По особовому складу від 09.04.2010 року.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області за №150 „По особовому складу від 12.04.2010 року.

4.Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України „По особовому складу №2587 о/с від 21.12.2015 року, яким внесено зміни до наказу Міністра внутрішніх справ України № 597о/с від 09.04.2010 року.

5.Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника ОСОБА_4 Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - начальника слідчого управління, з 12.04.2010 року.

6.Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (ЄДРПОУ: 08592170) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 783821 (сімсот вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 44 коп. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.

7.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

8.В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 8335 (вісім тисяч триста тридцять пять) грн. 50 коп. постанова суду виконується негайно.

13 березня 2018 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 2а-1769/10/0770 .

23 квітня 2018 року Львівським окружним адмінсудом був виданий виконавчий лист № 2а-1769/10/0770.

24 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до ГУДКСУ в Закарпатській області заяву, якою просив прийняти до виконання виконавчий лист по справі № 2а-1769/10/0770 .

27 червня 2019 року листом повідомило ОСОБА_1 , шо на виконанні за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" перебуває виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду , виданий 23 квітня 2018 року по справі № 2а-1769/10/0770 . Також звернуто увагу, що згідно з пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заборгованість погашається в порядку черговості , а поданий виконавчий лист віднесено до другої черги погашення заборгованості., а бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

18 грудня 2019 року УМВС України в Закарпатській області перерахувало на рахунок ОСОБА_1 775 485 ,94 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за рішення ЛОАС № 2а-1769/10/0770, що стверджується платіжним дорученням № 34 від 18.12.2019 року .

14 січня 2020 року ДКСУ у відповідь на заяву стягувача від 02.01.2010 року , що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством , зокрема, за черговістю надходження таких рішень., а щодо виконання виконавчого листа № 2а-1769/10/0770, то за бюджетною програмою можливо здійснити тільки після погашення заборгованості по першій черзі.

14 січня 2020 року голова ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатській області повідомив листом ГУ ДКСУ у Закарпатській області про виконання рішення по справі № 2а-1769/10/0770, на підтвердження чого надати платіжні доручення , у звязку з чим просив зняти з виконання даний виконавчий лист.

16 січня 2020 року начальник ГУДКСУ направив ОСОБА_1 виконавчий лист зазначивши про зняття з виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду, виданий 23 квітня 2018 року по справі № 2а-1769/10/0770 у звязку з його виконанням боржником 18 грудня 2019 року.

Протягом 2020 року позивач неодноразово звертався до ДКСУ в Закарпатській області та ДКСУ з проханням провести нарахування і виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів , передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду обгрунтовуючи положеннями ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

03 червня 2020 року, 23 червня 2020 року ДКСУ надала відповідь позивачу, де зазначила, що прийняття рішення про виплату компенсації можливе виключно після погашення Казначейством заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми "Заходи щодо виконання рішень суду ,що гарантовані державою". Перерахування коштів за виконавчим листом відбулась в добровільному порядку безпосередньо боржником _ліквідаційною комісією Управління МВС України в Закарпатській області. А тому компенсація може бути окремо нарахована на суму виплачених боржником коштів та стягнута за рахунок бюджетних асигнувань боржника відповідно до параграфу 2 Цивільного кодексу України.

Мотиви та норми права застосовані судом

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 затверджено ПОЛОЖЕННЯ про Державну казначейську службу України, де визначено , що державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, де одним із її завдань є безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, на виконання якого має право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.( п.9 Прикінцевих та перехідних положень БКУ ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 затверджений ПОРЯДОК виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

. Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.( п. 33)

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 4901-VI( в редакції станом на час спірних правовідносин) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

У відповідності до ст. 5 Закону 4901-VI разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до Розділу II (ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) Закону 4901-V заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

На підставі аналізу релевантного законодавства та встановлених обставин справи суд констатує, що виконання виконавчого листа № 2а-1769/10/0770, здійснювалося ГУ ДКСУ за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 , оскільки у боржника були відсутні відповідні призначення.

Як встановлено судом , боржник добровільно виконав рішення суду.

Суд звертає увагу на висновки ВП ВС у справі № 646/14523/15-ц від 19 червня 2019 року (Провадження № 14-591цс18) :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ДКСУ шляхом безспірного списання індексу інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання у сумі 41 539,51 грн, три проценти річних від простроченої суми - 2 852,55 грн, подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ) за весь час прострочення невиконання зобов`язання, як відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним виконанням рішення суду, - 45 152,49 грн, а також стягнути солідарно з відповідачів 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, зокрема на її на користь 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

- Спір у цій справі виник внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем стягнутих на підставі рішення суду грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2014 року стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь, зокрема, ОСОБА_1 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Того ж дня рішення набрало законної сили, і з того часу зобов`язання держави відшкодувати шкоду стало конкретизоване і визначене. І з указаного часу воно мало бути виконане.

У разі виникнення спору щодо відшкодування шкоди та вирішення його у судовому порядку, визначення конкретного розміру шкоди, тобто грошового зобов`язання здійснюється судом у порядку, передбаченому, у разі, якщо позивачем є фізична особа, ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

-публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

- Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

- Однак спір у цій справі не можна вважати публічно-правовим, оскільки він не пов`язаний із захистом прав громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

З огляду на висновки ВП ВСУ, предмет спору та обставини справи суд дійшов висновку про відсутність протиправних дій, рішень або бездіяльності органів казначейства у справі за позовом ОСОБА_1 , а в разі порушення прав та інтересів позивача як кредитора відповідальність несе боржник, який зобовязаний був виконати рішення суду, і такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державна казначейська служба України Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 26 лютого 2024 року.