Ухвала

від 26.02.2024 по справі 280/10912/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року (16:00) Справа № 280/10912/23 : Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №280/10912/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» задоволено, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000036/2 від 19.12.2023; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

16.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 7724), в якій заявник просить суд стягнути з Запорізької митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Зазначена заява надіслана відповідачу через підсистему «Електронний суд» 15.02.2024.

Ухвалою суду від 19.02.2024 заяву представника позивача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

20.02.2024 до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. № 8225), в яких останній зазначає, що витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірними та такими що не є фактично підтвердженими. Зазначає, що витрати позивача мають бути підтверджені відповідними платіжними документами, які до суду не подані, отже відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката, зазначені витрати не підтверджені належними фінансовими документами. Відшкодування витрат на правову допомогу здійснюється за наявності належних документів, доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Витрати на правову допомогу, що просить стягнути позивач по даній справі не підтверджені наданими документами.

У відповідності до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За приписами п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 252 КАС України, суд вважає за можливе провести судове засідання без виклику учасників справі, на основі наявних у суду матеріалів у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем не було своєчасно надано докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що у позовній заяві позивачем було зазначено про те, що очікуваний розмір витрат складає 10000,00 грн.

Разом з цим, у п. 2.2 Додатку до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 519-г-2023 від 25.12.2023 зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар після досягнення бажаного результату 5000,00 грн., тобто після винесення рішення у справі. Відтак, заявити до стягнення зазначену суму до вирішення справ по суті представник позивача не міг.

Так, з наданих до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу документів встановлено, що представник позивача просить стягнути витрати на надання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., які складаються: складання позовної заяви та інших процесуальних документів 5000,00 грн.; оплата згідно п.2.2 додатку до договору №519-г-2023 від 25.12.2023 5000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 25.12.2023 №519-г-2023; акт передачі-приймання послуг на суму 10000,00 грн.

В даному випадку, позовна заява містить лише один епізод спірних правовідносин та не містить великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.

Отже, адвокатом не докладено надмірних та значних професійних зусиль та навичок для складання позовної заяви.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу зі складання позовної заяви та інших процесуальних документів (відповіді на відзив) є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, є 2000,00 грн. за складання та подання позовної заяви та відповіді на відзив

Крім того, позивачем до відшкодування заявлено суму витрат на професійну правничу допомогу, яка включає зокрема «гонорар успіху», сума якого дорівнює сумі, визначеній сторонами у п.2.2 додатку до договору № 519-г-2023 від 25.12.2023 та складає 5000,00 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.

З урахуванням наведеного вище Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові у справі №160/13068/20 від 31.03.2023.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, щодо сплати адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є такими, що можуть бути стягнуті за рахунок відповідача.

Отже, з урахуванням обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 2000,00 грн. за підготовку позовної заяви та відповіді на відзив.

Стосовно можливості стягнення на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність доказів оплати наданих послуг, суд наголошує, що з огляду на положення статті 134 КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19). Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 252 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі №280/10912/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» (02175, м.Київ, Харківське шосе, буд.56, кв. 508, код ЄДРПОУ 38731876) до Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2024.

Суддя Ю.В. Калашник