Постанова

від 06.08.2024 по справі 280/10912/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10912/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України»

на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2024, (суддя суду першої інстанції Калашник Ю.В.), прийняте за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/10912/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару,

УСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення в адміністративній справі №280/10912/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» (02175, м.Київ, Харківське шосе, буд.56, кв. 508, код ЄДРПОУ 38731876) до Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 копійок). В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції ТОВ «Порошкові фарби України» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального та матеріального права просить додаткове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення заяви позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ціна позову в цій справі становить 1041000 грн, сама справа має велике значення для позивача. Також, позивач зазначає, що суд необґрунтовано визначив суму витрат на правничу допомогу, занизивши тим самим гонорар адвоката. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд не звернув уваги на рішення ЄСПЛ та практику Верховного Суду.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі №280/10912/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» задоволено, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000036/2 від 19.12.2023; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

16.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 7724), в якій заявник просить суд стягнути з Запорізької митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Вирішуючи заяву позивача та задовольняючи її частково суд першої інстанції виходив з того, що витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн не є співмірними із складністю справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції , з огляду на наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19) за касаційною скаргою на додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в розумінні норм пунктів 4, 6, 9 частини 1 статті 1, статті 19, частин 3 і 5 статті 27, статті 30 Закону №5076-VI, пункту 28 Правил адвокатської етики, додаткова винагорода адвокату за досягнення мети представництва інтересів особи у вигляді прийняття позитивного судового рішення у справі є складовою частиною гонорару адвоката, у випадку, якщо така визначена сторонами у договорі про надання правової допомоги. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату такого гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже відповідно до наведених позицій Великої Палати Верховного Суду ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару успіху є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

З наданих до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу документів встановлено, що представник позивача просить стягнути витрати на надання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., які складаються: складання позовної заяви та інших процесуальних документів 5000,00 грн.; оплата згідно п.2.2 додатку до договору №519-г-2023 від 25.12.2023 5000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги від 25.12.2023 №519-г-2023; акт передачі-приймання послуг на суму 10000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що предмет доказування у справі фактично зводиться до правового аналізу наданих до митного оформлення документів, на думку суду, справа не не становить значної складності, справа була розглянута судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, вказує на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу, з урахуванням гонорару в разі задоволення позовних вимог, є неспівмірною зі складністю справи, відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 2000,00 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування додаткового рішення відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 № 280/10912/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяА.В. Суховаров

суддяА.В. Шлай